Постанова

Іменем України

23 березня 2021 року

м. Київ

справа № 643/14592/18

провадження № 61-15094св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, територіальна громада в особі Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , треті особи - Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, територіальна громада в особі Харківської міської ради, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , мати якого є її двоюрідною сестрою, та померла у 2000-х роках. ОСОБА_3 загинув внаслідок кримінального злочину, датою його смерті визначено ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_3 її визнано потерпілою, надано дозвіл на проведення захоронення. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, на підставі якої була відкрита спадкова справа № 91/2017. Нотаріальна контора надала повідомлення про неможливість оформити спадщину через відсутність достатніх документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 . З метою встановлення факту родинних відносин із померлим позивач звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова із заявою, в межах розгляду якої надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій останній зазначив про власну заінтересованість у процесі спадкування та про наявність у нього певних прав на спадкування у зв`язку із його проживанням з ОСОБА_3 . Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року у справі № 642/5919/17 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин залишено без розгляду через наявність спору.

Позивач зазначала, що відповідач жодного відношення до ОСОБА_3 не має, наявність підстав для виникнення сімейних відносин з ОСОБА_3 не обґрунтував, за місцем його проживання не зареєстрований, а має реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 . Також, в межах кримінального провадження за фактом смерті ОСОБА_3 достовірно встановлено, що він проживав самостійно, жодних сторонніх осіб у його квартирі не мешкало, у зв`язку з чим тіло було виявлено лише через чотири місяці після фактичної загибелі.

ОСОБА_1 просила:

Встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є двоюрідним племінником ОСОБА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова в складі Поліщук Т. В., від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідним племінником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного племінника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є двоюрідною тіткою ОСОБА_3 , у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Постановою державного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу відмовлено. Право відповідача ОСОБА_2 на спадщину, що відкрилась після ОСОБА_3 не доведено. Позивач, як двоюрідна тітка ОСОБА_3 , має право на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 рокуапеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Третя Харківська міська державна нотаріальна контора, територіальна громада в особі Харківської міської ради, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності в порядку спадкування.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що даний позов пред`явлений до ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги. Проте відповідач не є спадкоємцем у розумінні закону, оскільки рішення суду, яким був встановлений факт його спільного проживання зі спадкодавцем, наразі скасоване. Доказів про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Разом з тим Харківська міська рада до участі у справі в якості відповідача залучена не була. З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав незалучення до участі у справі належного відповідача - Харківської міської ради.

Аргументи учасників справи

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, в якій просила оскаржену постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом невірно застосовано норми статей 1223 1277 ЦК України, статті 49, 68 Закону України «Про нотаріат» в частині: визначення кола спадкоємців; встановлення суб`єктів, що мають право/можуть набути право на спадкування; встановлення наявності/відсутності підстав для визнання спадщини відумерлою, як підстав для визначення кола відповідачів у цій справі. Саме щодо вказаних положень статей 1223 1277 ЦК України, статті 49, 68 Закону України «Про нотаріат» відсутній висновок. Реалізуючи права спадкоємця, позивач звернулася до нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини. Була відкрита відповідна спадкова справа. Окрім того, в межах процедури спадкування право на спадкування було заявлено і ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини за законом після ОСОБА_3 в порядку четвертої черги. Стосовно ОСОБА_2 було прийнято його заяву про спадкування і включено до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 . У межах справи № 638/9637/17, на яку посилається суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові, судами було обґрунтовано зазначено, що в даному випадку є спір про право між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який підлягає розгляду в порядку позовного провадження. Позивачем в даній справі було цілком правильно визначено особу відповідача - ОСОБА_2 , а не Харківська міська рада, як вважав суд апеляційної інстанції. Тому рішення суду першої інстанції не могло бути скасовано через, начебто, невірне визначення відповідача.

У січні 2021 року Харківська міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець, який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення його від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування. Оскільки у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не було права на спадкування, то відповідачем повинна була бути Харківська міська рада, як орган місцевого самоврядування, про що і було зроблено висновок в постанові Харківського апеляційного суду.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 17 червня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Апеляційний суд встановив ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті постійно проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

06 квітня 2017 року Третьою Харківською міською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 заведена спадкова справа за № 91/2017.

06 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , оскільки неможливо встановити факт родинних відносин ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ..

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 20 червня 2017 року до приватного нотаріуса Харківської міської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_4 та 05 серпня 2017 року ОСОБА_2 05 серпня 2017 року ОСОБА_4 подав до приватного нотаріуса ХМНО Куксіна С. Ю. заяву про відмову від спадщини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року у справі № 638/9537/17 за заявою ОСОБА_2 встановлений факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 починаючи з травня 2008 року.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 липня 2017 року скасовано, та заяву ОСОБА_2 про встановлення факту сумісного проживання залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишено без змін.

Згідно повідомлення КП «Жилкомсервіс» ОСОБА_3 був зареєстрований один з 14 червня 2000 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 22 травня 2018 року у справі № 642/5919/17 заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Третя ХДНК, ОСОБА_2 , про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 залишено без розгляду через наявність спору про право.

Постановою державного нотаріуса Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори від 07 лютого 2020 року № 193/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно ОСОБА_3 , який на день смерті мешкав у АДРЕСА_3 з тих підстав, що документів, які б підтверджували факт родинних відносин заявника зі спадкодавцем ОСОБА_1 не має, заповіт спадкодавцем на користь ОСОБА_1 не складався.

В ході розгляду кримінальної справи встановлено, що 07 лютого 2017 року ОСОБА_3 загинув внаслідок злочину, датою його смерті визначено 07 лютого 2017 року, що підтверджується копією вироку Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2017 року та копією вироку апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2018 року у справі № 643/8252/17. В рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 визнано потерпілою.

Харківською місцевою прокуратурою № 4 наданий дозвіл на видачу ОСОБА_1 , для захоронення та кремації трупа ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частина друга статті 1223 ЦК України).

В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Позитивні юридичні факти, тобто ті, які повинні існувати на час відкриття спадщини і можуть зумовлювати, за передбачених в ЦК умов, виникнення права на спадкування за законом. Аналіз положень глави 68 ЦК України дозволяє стверджувати, що для спадкування за законом мають існувати чітко визначені юридичні факти, що підтверджують наявність: родинних відносин (певний ступінь споріднення зі спадкодавцем); квазіродинних відносин (усиновлення спадкоємця чи спадкодавця); сімейних відносин (шлюб зі спадкодавцем; проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини); відносин із утримання (перебування на утриманні спадкодавця спадкоємцем не менш як 5 років до часу відкриття спадщини).

Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1277 ЦК України (у редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_3 ) у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року в справі № 333/2733/19 (провадження № 61-22557св19) вказано, що «у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що спір стосується прав та інтересів ОСОБА_3 , який відноситься до кола спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_2. Згадана особа має зареєстроване місце проживання за адресою квартири АДРЕСА_1 , де, за відомостями ОСОБА_1, проживав спадкодавець. Наведені обставини обґрунтовано дають суду підстави передбачати, що ця особа може відноситися до числа тих спадкоємців, які можуть вважатися такими, якій прийняли спадщину, допоки інше не буде встановлено рішенням суду. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. З врахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним відповідачем у справі з таким позовом є ОСОБА_3. Зазначений висновок відповідає матеріалам справи і не спростовується наданим позивачем суду апеляційної інстанції актом про непроживання особи за місцем реєстрації, складеним 11 листопада 2019 року, після ухвалення судом першої інстанції рішення у цій справі. Оскільки позивач пред`явила позов до неналежного складу відповідачів, тому висновок суду апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв`язку з неналежним складом учасників справи є законним та обґрунтованим».

Апеляційний суд встановив, що позов пред`явлений до ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги, проте відповідач не є спадкоємцем у розумінні закону, оскільки рішення суду, яким був встановлений факт його спільного проживання зі спадкодавцем, скасоване і заяву залишено без розгляду. Даних про наявність заповіту матеріали справи не містять. Доказів про наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 матеріали справи не містять.Харківська міська рада до участі у справі як відповідач залучена не була.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року в справі № 333/2733/19 (провадження № 61-22557св19), не дають підстав для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук