Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 643/18479/18

провадження № 61-10673св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Національної поліції в Харківській області, Державна казначейська служба України,

третя особа: Начальник відділу СВ Московського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх Ірина Іванівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 рокуу складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Начальник відділу СВ Московського ВП Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх Ірина Іванівна, про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного бюджету України, через Державне казначейство України, на його користь моральну шкоду в розмірі 1 995 337 грн, завдану йому посадовими особами ГУНП в Харківській області.

На обгрунтування позовних вимог посилався на те, що 13 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до чергової частини Московського ВП ГУНП в Харківській області в порядку статті 214 КПК України із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене щодо нього громадянином ОСОБА_2 , який шахрайським шляхом заволодів, належними позивачу 50 000,00 дол. США.

Зазначену заяву було прийнято оперуповноваженим СДСБЕЗ Московського РВХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_3, однак заява не була зареєстрована.

За результатом розгляду скарги ОСОБА_1 від 04 червня 2014 року до прокуратури Московського району м. Харкова під час перевірки ці обставини були підтверджені, оперуповноваженого ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

14 липня 2014 року позивач повторно звернувся з аналогічною заявою, однак відомості до ЄРДР за нею внесені не були, відповідно не було проведене і розслідування щодо обставин кримінального правопорушення.

04 лютого 2015 року він втретє звернувся до Московського ВП ГУНП в Харківській області із заявою за фактом шахрайських дій з боку ОСОБА_2 05 лютого 2015 року, навмисно, з метою приховування скоєння особливо тяжкого злочину були внесені відомості до ЄРДР за частиною першою статті 190 КК України за № 12015220470000591.

Належну кваліфікацію злочину було зроблено лише 14 вересня 2016 року за частиною четвертою статті 190 КК України.

Не провівши, по суті, жодної слідчої дії, слідчий Московського ВП ГУНП в Харківській області виніс 27 березня 2015 року постанову про закриття кримінального провадження, яку всупереч вимог частини шостої статті 284 КПК України не направив на адресу позивача. Про її існування він дізнався на початку травня 2015 року, після чого одразу звернувся зі скаргою щодо скасування цієї постанови до прокуратури Московського району м. Харкова.

Постановою прокурора Сук І. В. від 14 травня 2015 року постанову про закриття кримінального провадження від 27 березня 2015 року було скасовано та матеріали кримінального провадження направлено до СВ Московського РВ для подальшого проведення досудового розслідування.

19 серпня 2016 року процесуальним керівником були надані вказівки начальнику СВ Московського ВП та повідомлено його щодо невсебічного та не в повному обсязі проведення досудового розслідування, а також про необхідність його активізації.

Листом прокуратури Московського району м. Харкова від 19 вересня 2016 року позивача повідомлено про неналежний стан проведення досудового розслідування.

08 грудня 2016 року проведення досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження було доручено слідчому Корх І. І.

18 січня 2017 року на підставі ухвали Московського районного суду м. Харкова в помешканні ОСОБА_2 за участю позивача, як потерпілого, проведено обшук, під час якого знайдені та вилучені 9 855,00 дол. США. Крім цього, були втрачені речові докази у справі, а саме диски із записом слідчих експериментів.

За даними фактами стосовно Корх І. І. 28 квітня 2017 року прокуратурою Харківської області розпочато досудове розслідування за частиною першою статті 365 КК України, яке триває і дотепер (ЄРДР № 42017220000000386).

16 березня 2018 року позивачем подано слідчому Корх І. І. клопотання про проведення додаткових слідчих дій (допиту свідка та одночасного допиту) задля розкриття злочину, однак Корх І. І. 19 березня 2018 року винесла постанову про відмову в задоволенні клопотання, яку ухвалою слідчого судді 04 квітня 2018 року було скасовано та зобов`язано здійснити слідчі дії за клопотанням ОСОБА_1 , а саме допитати в якості свідка ОСОБА_5 та провести одночасний допит між позивачем, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Також, не зважаючина те, що його клопотання від 28 червня 2016 року та від 18 серпня 2017 року про допит свідка ОСОБА_6 та одночасний допит ОСОБА_7 і ОСОБА_2 були задоволені, впродовж тривалого часу зазначені слідчі дії не проводились. Внаслідок цього він вчергове звернувся до суду та ухвалою слідчого судді від 27 квітня 2018 року було зобов`язано слідчого Корх І. І. провести зазначені слідчі дії.

04 серпня 2018 року слідчим Корх І. І. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12015220470000591 у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року постанову про закриття кримінального провадження скасовано, при цьому суд встановив, що Корх І. І. не виконуються обов`язки, покладені на неї статтями 2 91 92 КПК України.

Таким чином, посадові особи Московського ВП ГУНП в Харківській області, зокрема Корх І. І. , впродовж тривалого часу умисно злісно не виконували вимоги Конституції України та чинного кримінально-процесуального законодавства. Зазначив, що своїми тривалими незаконними діями і неправомірною бездіяльністю посадова особа Корх І. І. завдала позивачу моральної шкоди.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року позов задоволено частково. Стягнено з Державного бюджету України, через Державне казначейство України, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для відновлення порушеного права ОСОБА_1 протягом тривалого часу вимушений був неодноразово звертатися до органів прокуратури, суду з відповідними скаргами, заявами з приводу неналежного проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, внаслідок чого було порушено його звичайний ритм життя. Крім того, систематичною бездіяльністю органів досудового розслідування, встановленою на підставі ухвал слідчих суддів, суд вважав, що позивачу спричинена моральна шкода, тому, виходячи із принципу розумності і справедливості, стягнув на його користь моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив змінити рішення, а саме: у мотивувальній частині рішення вказати про прийняття доказів (висновку експерта ОСОБА_8 та показів свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) та задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2020 року скасовано і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. Ухвалено компенсувати ГУНП в Харківській області сплачений судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 057,20 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено наявність шкоди та її розмір.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судове рішення суду апеляційної інстанції, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу з Московського районного суду м. Харкова.

16 листопада 2020 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 вказував на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах у низці справ, мотивував своє рішення тим, що оскарження процесуальних рішень органів досудового слідства в порядку кримінального судочинства є механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та скасування таких рішень в судовому порядку не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. Але, по-перше, в цій справі ухвали слідчих суддів не є такою безумовною підставою, оскільки завдана моральна шкода підтверджується й іншими доказами (висновком експерта, показами свідків), а по-друге, в цій справі підставою відшкодування шкоди є не такий факт скасування, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення відповідно до вимог КПК України перевірки заяви про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб Головного управління Національної поліції в Харківській області, надмірну тривалість досудового розслідування.

Встановивши доведеним факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо проведення необхідної перевірки заяви про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні, неодноразове прийняття слідчими рішень у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння моральної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17, натомість апеляційним судом хоча і були застосовані відповідні норми цивільного законодавства (статті 1166 1167 1173 1174 ЦК України), проте у своєму рішенні апеляційний суд послався на висновки Верховного Суду, зроблені для інших правовідносин, в яких скасування рішень органів досудового слідства не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Аргументи інших учасників справи

У листопаді 2020 року Головне управління Національної поліції в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу, у якій зазначає про законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду та безпідставність доводів касаційної скарги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що дії відповідачів є неправомірними, завдали йому шкоди та, що між діями та шкодою, завданою позивачу, є безпосередній причинно-наслідковий зв`язок. Факт скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій відповідачів та заподіяння моральної шкоди позивачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 липня 2014 року за № 04-32-116-14 прокуратурою Московського району м. Харкова повідомлено ОСОБА_1 , що його звернення щодо не реєстрації працівниками Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області розглянуто та за результатами проведення службової перевірки оперуповноваженого СДСБЕЗ Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

05 лютого 2015 року відомості за заявою ОСОБА_1 внесені до ЄРДР № 12015220470000591 за частиною першою статті 190 КК України, після чого було зроблено перекваліфікацію на частину четверту статті 190 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Московського РВ Бояренко А. Ю. від 27 березня 2015 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12015220470000591 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 190 КК України.

Постановою прокурора прокуратури Московського району м. Харкова від 14 травня 2015 року постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015220470000591, скасовано.

Листом заступника керівника місцевої прокуратури № 4 від 20 вересня 2016 року № 04-33-633-15 начальнику СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області вказано на неповне, не ефективне та не всебічне проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано постанову начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І. І. від 19 березня 2018 року про відмову у задоволенні клопотання від 16 березня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України. Зобов`язано начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І. І. здійснити слідчі дії за клопотанням ОСОБА_1 .

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2018 року скаргу задоволено. Зобов`зано слідчого Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І. І. здійснити слідчі дії у кримінальному провадженні № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України за клопотаннями ОСОБА_1

Постановою начальника відділення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І. І. від 04 серпня 2018 року кримінальне провадження № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 серпня 2018 року скасовано постанову начальника відділення СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І. І. від 04 серпня 2018 року про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за частиною четвертою статті 190 КК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову начальника відділення СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Корх І. І. від 05 вересня 2018 року в частині відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року про проведення одночасного допиту ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 1910 КК України. Зобов`язано слідчого СВ Московського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Маркевич А. М. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03 вересня 2018 року в частині проведення одночасного допиту між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 , в порядку статті 220 КПК України.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 вересня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано слідчого Маркевича А. М. розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13 вересня 2018 року відповідно до статті 220 КПК України.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2018 року клопотання задовольнити та встановити процесуальний строк в межах 1-го місяця та 15 днів, протягом якого особі, якій доручено розслідування кримінального провадження № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 за частиною четвертою статті 190 КК України, необхідно здійснити окремі процесуальні дії у цьому кримінальному провадженні - додатковий допит ОСОБА_2 , допит свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , одночасний допит ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та ОСОБА_11

Прокуратурою Харківської області 08 квітня 2019 року повідомлено позивачу, що на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2019 року, до ЄРДР внесено відомості № 42019220000000258 за частиною другою статті 382 КК України, щодо неправомірних дій з боку слідчого СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Маркевича А. М., під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015220470000591 від 05 лютого 2015 року за частиною четвертою статті 190 КК України.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року скаргу ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Константинова В. С. від 19 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000386 від 28 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України, задоволено. Постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області Константинова В. С. від 19 грудня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017220000000386 від 28 квітня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 365 КК України, скасовано.

Листом прокуратури Харківської області від 22 березня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено, що 18 січня 2019 року в ЄРДР зареєстровані відомості за № 42019220000000051, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2019 року за фактом службового підроблення вчиненого слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І. І. при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження № 12015220470000591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Крім того, прокуратурою Харківської області 18 січня 2019 року в ЄРДР зареєстровані відомості за № 42019220000000052, на підставі ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 січня 2019 року за фактом службової недбалості, вчиненої слідчим СВ Московського ВП ГУНП в Харківській області Корх І. І. при здійсненні досудового розслідування кримінального провадження № 12015220470000591 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені підпунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості-.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу позову посилався на винесення незаконної постанови про закриття кримінального провадження.

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між зазначеними діяннями та можливим настанням шкоди, судіапеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанціївідповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 243/9826/16-ц (провадження № 61-16543св18) у постанові від 21 грудня2019 року у справі № 285/3475/18-ц (провадження № 48184св18), у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 522/3429/17 (провадження № 28015св18), у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 639/1803/18 (провадження № 18842св19), у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 554/108/18 (провадження № 61-41514св18), у постанові від 04 листопада2020 року у справі № 761/20966/17 (провадження № 61-17262св 19), у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 646/7688/19 (провадження № 61-18764св20).

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду апеляційної інстанції щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на висновок, який викладений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 61-766св20 (провадження № 638/14009/17) є безпідставним, оскільки обставини у вказаній справі та у справі, що розглядається, є різними.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді попередньої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду по суті вирішення позову та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За наслідками розгляду касаційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук