Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 643/2058/16

провадження № 61-13841св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - Харківська місцева прокуратура № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року, та касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також визнати відумерлою спадщиною квартиру, що належала померлій ОСОБА_4 .

Позов мотивовано тим, що під час досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 з 30 березня 1972 року була зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній було видано свідоцтво № 5А-99-178956 від 15 вересня 1999 року про право власності на житло. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 229-с/14 від 02 березня 2014 року. Невстановленою особою, з використанням паспорту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до якого померла продала, а ОСОБА_2 придбав зазначене нерухоме майно. 22 квітня 2014 року укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 є продавець, а ОСОБА_1 - покупець Під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , продавець, як сторона правочину, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності у зв`язку зі смертю. Спірна квартира перебуває під арештом відповідно до ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2014 року. За інформацією Одинадцятої Харківської держаної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось. У зв`язку із чим, позивач просить визнати спадщину відумерлою та передати у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, що передбачено положеннями статті 1277 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року, з урахуванням ухвал цього ж суду про виправлення описок від 03 листопада 2016 року та від 12 лютого 2018 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 1010 від 13 березня 2014 року. Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований в реєстрі за № 745 від 22 квітня 2014 року. Визнано відумерлою спадщиною квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 . Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що умова щодо предмету спірного договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 не додержана належним чином, оскільки не відповідає дійсності фактична приналежність предмету договору в момент його укладення. Під час укладення договору купівлі-продажу квартири продавець, як сторона правочину, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності у зв`язку зі смертю. Спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право власності на спадщину не видавалось, отже після смерті ОСОБА_3 спірна квартира має бути передана територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради, як відумерла спадщина.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 червня 2016 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 1010 від 13 березня 2014 року - визнано недійсним. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій ОСОБА_3 - визнано відумерлою спадщиною. У задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 745 від 22 квітня 2014 року - відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на день укладення спірного договору власник квартири вже померла, внаслідок чого припинилася її правоздатність, що призвело до відчуження спірного майна особою, яка не мала на це права. Перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 215 ЦК України. Визнання послідуючих договорів відчуження, після недійного правочину, не вимагається. Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались, тому наявні підстави для визнання спадщини відумерлою.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційних скарг

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на заочне рішення Московського районного суду м. Харова від 22 червня 2016 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та залишити позов без розгляду.

Касаційна скарга мотивована тим, що позов було подано неналежним позивачем, а саме Харківською місцевою прокуратурою № 4, хоча у прокуратури були відсутні повноваження для вчинення таких дій, оскільки Харківська міська рада могла самостійно звернутися з позовом.

ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, оскільки квартира АДРЕСА_3 була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 22 квітня 2014 року, який було укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Він не знав і не міг знати, що зазначена квартира була набута ОСОБА_2 на незаконних підставах, а тому і позбавлення його права власності на квартиру є недопустимим, оскільки він є добросовісним набувачем майна.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19), постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 4/166 «Б», справі № 638/10176/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи: суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

15 жовтня 2020 року Харківська міська рада через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним правочину, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , просить скасувати зазначене судове рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що незаконність набуття ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру вказує на невідповідність укладених в подальшому договорів її купівлі-продажу вимогам частини першої статті 658 ЦК України, якою передбачено, що право продажу товару належить його власнику.

При цьому, спірним договорами купівлі-продажу порушуються інтереси держави в особі Харківської міської ради, які випливають з встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Так, наявність вказаного договору, дійсність якого не спростована в судовому порядку, позбавляє Харківську міську раду можливості виконати обов`язок: зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку статті 182 ЦК України право власності на квартиру АДРЕСА_3 , як комунальну власність територіальної громади м. Харкова, та набути за територіальною громадою право власності на майно.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме апеляційним судом застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в справі № 640/17297/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

25 січня 2021 року через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_1 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Харківської міської ради, у якому заявник просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення. Зазначає, що обставини викладені в касаційній скарзі є безпідставними та такими, що не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року відкрито провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано цивільну справу № 643/2058/16-ц з Московського районного суду м. Харкова.

Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2020 року відкрито провадження у вказаній справі за касаційною скаргою Харківської міської ради.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що згідно зі свідоцтвом №5А-99-178956 від 15 вересня 1999 року квартира АДРЕСА_3 належала на праві приватної власності ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується висновком судово-медичного експерта № 229-с/14 від 02 березня 2014 року та актовим записом про смерть №3077 від 27 лютого 2014 року.

13 березня 2014 року укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_2 прийняв у власність однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 за 280 000 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н. О.

22 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 за 343 238 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 51594508 від 13 січня 2016 року власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 .

За повідомленням Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_3 заяв від спадкоємців про прийняття або про відмову від спадщини не надходило, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Харківської місцевої прокуратури № 4 підлягають залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд встановив, що спірний правочин від імені ОСОБА_3 вчинено після її смерті.

Частинами першою, третьою статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення (стаття 658 ЦК України).

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що на день укладення спірного правочину від 13 березня 2014 року власник квартири вже помер, внаслідок чого припинилися його правоздатність, що спричинило до відчуження спірного майна особою, яка не мала на це права, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що перехід права власності відбувся з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання вищевказаного договору купівлі-продажу недійсним відповідно до статті 215 ЦК України.

Разом з тим, за правилами частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно із частиною третьою статті 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.

Апеляційний суд, встановивши відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_5 дійшов вірного висновку про те, що оспорюваним правочинами порушуються інтереси Харківської міської ради, яка відповідно до вимог статті 1277 ЦК України зобов`язана подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що Харківська міська рада не є стороною спірного правочину, тому не може його оспорювати, оскільки відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Харківська міська рада є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень статті 1277 ЦК України та переходу спірної квартири у власність територіальної громади.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 по справі № 183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

За таких обставин, правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 22 квітня 2014 року, оскільки у цьому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

Вимог про витребування спірного майна на підставі статей 387 і 388 ЦК України позивачем не заявлено.

Безпідставними є доводи касаційної скарги, що прокурор не наділений повноваженнями звертатися до суду з цим позовом, оскільки прокурор заявивши позов до відповідачів у тексті позовної заяви обґрунтував, на його думку, нездійснення заходів Харківською міською радою на відновлення прав територіальної громади міста Харкова щодо визнання спадщини відумерлою (тобто навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, на переконання позивача, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Обґрунтовуючи право на звернення з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, керівник місцевої прокуратури посилався на те, що з моменту смерті ОСОБА_3 . Харківською міською радою відповідні вимоги самостійно не пред`явлено, що спричиняє порушення права комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Наведене є підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції та не є достатніми для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявниками у касаційних скаргах.

Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 02 листопада 2020 року зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун