Постанова
Іменем України
03 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 643/20898/13
провадження № 61-17590св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - акціонерне товариство «Універсал Банк»,
боржник - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на ухвалу Московського районного суду м. Харкова, у складі судді Букреєва І. А., від 14 квітня
2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б., від 05 жовтня 2020 року,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк), звернулося до Московського районного суду
м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2014 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 095-2008-2184 від 26 червня
2008 року в загальному розмірі 419 119,51 грн та заборгованість за кредитним договором № 095-2008-2762 від 19 вересня 2008 року в розмірі
86 137, 68 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст заяви про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання
У квітні 2020 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Заяву мотивовано тим, що на виконанні Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Московський ВДВС м. Харків) перебував виконавчий лист № 643/20898/13-ц, виданий 06 жовтня 2014 року Московським районним судом м. Харкова, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у розмірі 419 119, 51 грн.
При отриманні 06 квітня 2019 року виписки з Автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) Банку стало відомо про закінчення виконавчого провадження (далі - ВП) № 47297395 з виконання вказаного виконавчого документу.
Посилаючись на те, що постанову державного виконавця та оригінал виконавчого листа банк не отримував, а отже виконавчий документ був втрачений із незалежних від стягувача причин, що перешкоджає виконанню судового рішення, заявник просив суд видати дублікат виконавчого листа в справі № 643/20898/13-ц, виданого 06 жовтня 2014 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь
АТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 419 119,51 грн, та поновити строк для пред`явлення зазначеного виконавчого документу до виконання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня
2020 року відмовлено АТ «Універсал Банк» у видачі дублікату виконавчого листа та поновленні строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого
2014 року закінчився, а заявником не доведено поважних причин пропуску цього строку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» залишено без задоволення, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня 2020 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 05 жовтня 2020 року, колегія суддів виходила з відсутності поважних причин пропуску строк пред`явлення виконавчого документу до виконання та відсутності доказів втрати виконавчого листа
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «Універсал Банк»,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Банку та видати дублікат виконавчого листа по справі № 643/20898/13-ц про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором та поновити строк його пред`явлення до виконання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ «Універсал Банк на ухвалу Московського районного суду м. Харкова
від 14 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду
від 05 жовтня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на судові рішення в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 643/20898/13-ц.
Цією ж ухвалою Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині вирішення вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
В січні 2021 року матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків судів попередніх інстанцій.
Посилаючись на вимоги пункту 9 частини першої статті 47 Закону України
від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), частин першої та п`ятої статті 12 Закону України
від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), заявник наголошує на тому, що на день звернення
АТ «Універсал Банк» до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, строк пред`явлення його до виконання не сплив, оскільки продовжувала діяти заборона звернення стягнення на майно боржника, встановлена Законом України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон № 1304-VII).
Також посилається на те, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19).
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 лютого 2014 року Московським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення у справі № 643/20898/13-ц, яким позовні вимоги
АТ «Універсал Банк» задоволено і стягнуто зі ОСОБА_1 на користь
АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором
№ 095-2008-2184 від 26 червня 2008 року в розмірі 419 119,51 грн та заборгованість за кредитним договором № 095-2008-2762 від 19 вересня 2008 року в розмірі 86 137, 68 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
На виконання зазначеного рішення суду Московським районним судом
м. Харкова 06 жовтня 2014 року було видано виконавчий лист.
20 квітня 2015 року державним виконавцем Московського ВДВС
м. Харків винесено постанову про відкриття ВП № 47297395 з виконання виконавчого листа № 643/20898/13-ц, виданого 06 жовтня 2014 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 419 119, 51 грн.
16 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про повернення вказаного виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV у зв`язку із встановленням Законом № 1304-VII заборони звернення стягнення на майно, що виключає можливість виконання судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що 17 січня 2019 року банк звертався до Московського ВДВС м. Харків із заявою про повернення оригіналу виконавчого листа.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у видачі дублікату виконавчого листа, після її перегляду в апеляційному порядку, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.
Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).
Із наведеними конституційними положеннями кореспондується частина перша статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня
2013 року в справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 в справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України
«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Статтею 1 Закону № 606-XIV (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням від 25 лютого 2014 року та повернення виконавчого документу стягувачу постановою від 16 вересня 2016 року) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Подібні положення викладено у статті 1 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження
№ 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону
№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
У пункті 1 частини другої статті 22 Закону № 606-XIV передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Частиною третьою статті 23 Закону № 606-XIV встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Аналогічні положення містить частина п`ята статі 12 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
Ухвалюючи заочне рішення від 25 лютого 2014 року, Московський районний суд м. Харкова встановив, що 26.06.2008 між АТ «Універсал Банк» та
ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №095-2008-2184 (на споживчі потреби), за яким Банк надав позичальнику кредит в розмірі 47 200 доларів США.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого
2014 року набрало законної сили 18 квітня 2014 року, таким чином передбачений частиною першою статті 22 Закону № 606-XIV строк пред`явлення виконавчого листа спливав через один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Виконавчий лист в справі № 643/20898/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 419 119,51 грн був виданий 06 жовтня 2014 року та пред`явлений до виконання 16 квітня
2015 року, тобто в межах строку передбаченого частиною першою статті 22 Закону № 606-XIV.
Постановою державного виконавця від 16 вересня 2016 року вказаний виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованості в розмірі 419 119, 51 грн, повернутий стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV .
При цьому, неможливість виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2014 року державний виконавець пов`язував саме із забороною, встановленою Законом № 1304-VII.
Відповідно до пункту 1 Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;
таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;
загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, за недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);
3) кредитна установа не має права відступити (відчужити) на користь (у власність) іншої особи свої права вимоги до позичальників за кредитами, забезпеченням за якими виступає майно/майнові права, зазначені у підпункті 1 цього пункту.
Відповідно до пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Кодексу України з процедури банкрутства через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу Закон № 1304-VII визнається таким, що втратив чинність.
Кодекс України з процедури банкрутства введено в дію 21 жовтня
2019 року, а отже наразі мораторій, встановлений Законом № 1304-VII є чинним до 21 квітня 2021 року.
Таким чином, з урахуванням наведених положень законодавства України, оскільки постановою державного виконавця від 16 вересня 2016 року виконавчий документ стягувачу було повернуто на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV та на час звернення Банку до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа (у квітні 2020 року) строк дії встановленої Законом № 1304-VII заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2014 року, не закінчився, заява АТ «Універсал Банк» про видачу дублікату виконавчого листа вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судами попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Крім того, суди не звернули уваги, що в матеріалах справи відсутні докази виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова
від 25 лютого 2014 року в частині стягнення зі ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором № 095-2008-2184 від 26 червня
2008 року в розмірі 419 119,51 грн.
Стягувач стверджував що оригінал виконавчого листа в нього відсутній, а звернення до органів державної виконавчої служби задля отримання цього оригіналу результатів не дали.
Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників та АСВП станом
на 03 лютого 2021 року відсутні відомості щодо виконавчого провадження стягувачем в якому є АТ «Універсал Банк», а боржником - ОСОБА_1 .
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06 (провадження № 61-11034св19) вказав, що факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби може свідчити про те, що оригінал виконавчого документу втрачено.
Отже суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні заяви Банку про видачу дублікату виконавчого листа щодо стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором
№ 095-2008-2184 від 26 червня 2008 року в розмірі 419 119,51 грн.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд допущені судом першої інстанції помилки не виправив.
Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України питання щодо видачі дубліката виконавчого документа віднесено до повноважень суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, що позбавляє Верховний Суд можливості ухвалити власне рішення по суті заяви про видачу дублікату виконавчого листа, а тому оскаржені судові рішення в частині, що була предметом касаційного перегляду, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції.
Оскільки справа направлена до суду першої інстанції, передбачені частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 квітня
2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня
2020 року в частині вирішення заяви акціонерного товариства «Універсал Банк» про видачу дубліката виконавчого листа скасувати, а справу в цій частині направити для розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь Н. Ю.Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович