Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/3512/19

провадження № 61-12656св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 15 березня 2019 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Колтунової А. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що за відомою позивачу інформацією, ОСОБА_2 здійснив заходи, направлені на приховування майна, що йому належить на праві власності, в тому числі, але не виключно, шляхом перереєстрації права власності на третіх осіб. Такі обставини, на думку ОСОБА_1 , призводять до незворотних наслідків, за результатами яких відновлення її порушених прав може бути ускладненим, а виконання рішення, у випадку якщо воно буде ухвалене на її користь, може стати неможливим.

Враховуючи значну суму завданих збитків, а також те, що отримавши копію позовної заяви, відповідач може здійснити нові заходи, спрямовані на приховування належного йому на праві власності майна чи його умисного відчуження з метою уникнення відповідальності, існує очевидна небезпека приховування, розтрати або знищення відповідачем майна до ухвалення рішення у цій справі. Зважаючи на наведене, захист її прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача, земельні ділянки та грошові кошти, що можуть міститися на рахунках відповідача, відкритих в фінансових установах.

Просила до розгляду справи по суті, з метою забезпечення позову в межах суми позову в розмірі 451 657,97 грн накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 на праві власності, в тому числі на автомобіль марки «PORSCE», модель «PANAMERA», тип - загальний легковий хетчбек-В, 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 15 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено відчуження автомобіля марки Porsche Panamera, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 .

У задоволенні інших вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що позивачем надано достатні докази виникнення спору між сторонами. У випадку невжиття заходів забезпечення позову, можуть бути порушені права позивача або буде існувати реальна загроза їх порушення, що в подальшому може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі його задоволення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не навели мотивів, з яких суди дійшли висновку про обґрунтованість припущення позивача про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Суди під час вирішення питання про забезпечення позову не виконали імперативного обов`язку, передбаченого статтями 153 154 ЦПК України, щодо вирішення питання про зустрічне забезпечення.

На думку позивача, судами попередніх інстанцій не досліджено, яким чином право ОСОБА_1 було порушено відповідачем та як невжиття заходів забезпечення може ускладнити ефективний захист оспорюваного права, оскільки позивачем не було реалізовано право вимоги на виконання грошового зобов`язання, а тому не настало і прострочення такого зобов`язання.

Крім того, судами попередніх інстанцій не досліджено та не наведено мотивів необхідності забезпечення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано справу № 643/3512/19 з Московського районного суду міста Харкова.

Касаційна скарга подана до введення в дію Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, а тому відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону вказана касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання ним чинності.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди встановили, що у провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 451 657,97 грн.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 15 березня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти недобросовісних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третьої статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що позов має майновий характер, між сторонами виник спір щодо невиконання ОСОБА_2 умов договору про поділ спільного майна подружжя від 31 серпня 2017 року та існує обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що призведе до невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами позивача.

Встановивши, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив обґрунтований висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Аргументи касаційної скарги про порушення судами вимог пункту 1 частини третьої статті154 ЦПК України щодо обов`язкового застосування зустрічного забезпечення є неприйнятними, оскільки за відображеною в нотаріально посвідченому договорі про поділ спільного майна подружжя (а. с. 10) станом на 31 серпня 2017 року місцем реєстрації ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , а відповідач використовує дані із паспорта позивача як громадянки РФ з інформацією про прописку (реєстрацію) за 2004 рік, яка не є актуальною на час вирішення судом питання щодо забезпечення позову.

Твердження ОСОБА_2 на неспівмірність вжитих заходів забезпечення позову розміру позовних вимог з посиланням на вищу ціну арештованого автомобіля марки «PORSCE», модель «PANAMERA», 2012 року випуску порівняно з розміром позовних вимог, є безпідставними, оскільки ці вимоги стосуються виконання укладеного між сторонами договору про поділ спільного майна подружжя, а саме виплати грошової компенсації половини вартості вказаного автомобіля. У зв'язку з цим заборона відчуження цього транспортного засобу є ефективним і адекватним засобом забезпечення виконання можливого рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги про те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відсутнє порушене право позивача, з огляду на те, що ОСОБА_1 не реалізувала право вимоги на виконання грошового зобов`язання мають вирішуватись під час розгляду справи по суті, а не в рамках вирішення питання про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржені рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 406 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 15 березня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков