Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 643/6511/19

провадження № 61-1555 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Кіся П. В., Яцини В. Б.

від 20 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 135,00 грн щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та стягнути додаткові витрати на утримання доньки

у розмірі 300,00 грн, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що від шлюбу з відповідачем мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розлучення проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. З листопада 2018 року відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не дає,

від участі у вихованні дитини ухиляється.

Вважала, що ОСОБА_2 , як батько дитини, повинен брати належну участь по утриманню своєї малолітньої доньки. Разом із зростанням дитини, зростають і її потреби, які самостійно їй нести важко, оскільки її заробітна плата є невеликою.

Крім того, оскільки донька ОСОБА_3 важко переживала розлучення батьків, вона почала постійно зверталась до шкільного психолога, а потім за його рекомендацією стала відвідувати один раз на тиждень психологічні тренінги підлітків. Витрати з оплати консультацій психолога, вона сплачує самостійно.

ОСОБА_2 добровільно матеріальної допомоги на додаткове утримання доньки ОСОБА_3 не надає, хоча має таку можливість, так як інших утриманців він не має, працездатний, отримує стабільний дохід, придбав нерухоме майно (квартиру), його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому вважала, що він може сплачувати визначений нею розмір аліментів та додаткові витрати.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просила суд позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова у складі судді

Єрмак Н. В. від 27 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн щомісячно, з дня подачі заяви (24 квітня 2019 року) до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2

в дохід держави судовий збір у сумі 768,40 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць. В іншій частині позову відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що докази платоспроможності відповідача сплачувати аліменти в заявленому позивачем розмірі відсутні, тому, врахувавши всі обставини у справі, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 5 000,00 грн щомісяця починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Суд першої інстанції не знайшов підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 300,00 грн щомісячно додаткових витрат на дитину, оскільки позивачем у порушення статті 81 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження необхідності відвідування дитиною психологічних тренінгів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

у розмірі 3 200,00 грн щомісячно, з дня подачі заяви (24 квітня 2019 року) до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто за рахунок держави на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги

у сумі 414,72 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не в повній мірі з`ясував обставини, які були викладені у позовній заяві, безпідставно стягнув з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 5 000,00 грн щомісяця, оскільки позивачем не доведено та не підтверджено матеріалами справи платоспроможність відповідача сплачувати аліменти

в такому розмірі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не ухилявся

від надання допомоги на утримання доньки ОСОБА_3 , він ніс витрати

по утриманню доньки у розмірі 3 200,00 грн, що підтверджується квитанціями.

В іншій частині рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року скасувати й залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2019 року.

Отже, судові рішення в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат в касаційному порядку не оскаржуються, тому в силу статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині не перевіряються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 31 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 643/6511/19 із Московського районного суду м. Харкова та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом не досліджено докази і обставини по справі, неправильно застосовано норму матеріального права та порушено норму процесуального права.

Вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, оскільки ОСОБА_2 не обґрунтував поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, а тільки подав клопотання про поновлення цього строку.

Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи норму процесуального права, безпідставно прийняв нові докази ОСОБА_2 , які не були досліджені судом першої інстанції.

Також, резолютивна частина судового рішення не відповідає пункту

4 частини першої статті 382 ЦПК України, оскільки в ній не зазначено про зміну резолютивної частини судового рішення суду першої інстанції.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму матеріального права, оскільки недостатньо аргументував розмір присуджених їй аліментів на утримання доньки, так як сума у 3 200,00 грн

не є достатньою для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому матеріальний стан ОСОБА_2 дозволяє забезпечувати гармонійний розвиток дитини.

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

У березні 2020 року до суду касаційної інстанції надійшов відзив

від ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, зазначені факти сімейного життя та фінансової можливості є припущенням, тому суд апеляційної інстанції в повній мірі дослідив всі фактичні обставини у справі, ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, ОСОБА_2 просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)(тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Згідно з статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Задовольняючи частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено та не підтверджено матеріалами справи платоспроможність відповідача сплачувати аліменти в такому розмірі. При цьому ОСОБА_2 не ухилявся від надання допомоги на утримання доньки ОСОБА_3 , він ніс витрати по утриманню доньки

у розмірі 3 200,00 грн, що підтверджується квитанціями.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Суд апеляційної інстанції неналежно перевірив обставини, визначені статтею 182 СК України, не взяв до уваги як стан здоров`я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини та положень статті 182 СК України щодо мінімального розміру аліментів на дитину, тому необґрунтовано визначив розмір аліментів на дитину.

При цьому докази, надані позивачкою, підтверджують матеріальний стан ОСОБА_2 , що дозволить забезпечувати гармонійний розвиток дитини

й таким доказам суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 5 000,00 грн щомісяця починаючи з дня подання позову та до досягнення дитиною повноліття.

Вказане свідчить, що апеляційним судом безпідставно скасоване судове рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 20 грудня 2019 року скасувати.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк