Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 643/7765/18

провадження № 61-16358св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Г. В. Коломієць, Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Позов мотивовано тим, що він у ніч з 17 на 18 серпня 2012 року, перебуваючи біля ресторану «Альтбір» за адресою: м. Харків, вулиця Героїв Праці, № 14-В, разом з дружиною ОСОБА_5 та друзями: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , отримав тілесні ушкодження легкого та середнього ступеня тяжкості від ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку із чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

За даною подією 18 серпня 2012 року відкрито кримінальну справу щодо ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Надалі інформація про скоєний злочин внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та присвоєно номер кримінального провадження № 12012220490000514.

У 2014 році кримінальне провадження передано на розгляд до суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2018 року у справі № 640/5836/14-к кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності; його цивільний позов у кримінальній справі залишено без розгляду. Обвинувачені у судовому засіданні зазначили, що вони розуміють, що таке звільнення не є реабілітуючим.

Позивач зазначав, що висновками експертів № 3187-С від 06 листопада 2012 року, № 645-С від 25 травня 2013 року та № 2956-а/13 від 10 жовтня 2013 року встановлено, що йому спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого підголовчастого перелому другої п`ясної кістки зі зміщенням кісних уламків, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з лікворно-гіпертензійним синдромом, закритого перелому кісток носу, а також садна та синці на обличчі, синці на тулубі та правій руці та садна на ногах, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

На лікування та реабілітацію він витратив грошові кошти у сумі 24 154 грн. Крім того, протягом 2016-2018 років він поніс додаткові витрати на придбання лікарських препаратів для лікування наслідків спричинення йому тілесних ушкоджень на загальну суму 10 751,73 грн. Отже, загальна сума матеріальної шкоди, витрачених коштів на лікування, що підлягають відшкодуванню, складає 34 905,73 грн.

Вказував, що, окрім матеріальних витрат на лікування, він також зазнав і моральних страждань, розмір компенсації яких оцінює в 1 000 000 грн. Моральна шкода полягала у фізичному болі та душевних стражданнях через несправедливе та ганебне ставлення до нього з боку відповідачів, як на момент побиття, адже він відчував приниження, коли його били на очах дружини та друзів, так і під час тривалого захисту своїх порушених прав. У нього був постійний головний біль, він змушений був постійно проходити лікування.

Останні сім років він був змушений змінити свій звичайний уклад життя, а саме звертатися до лікарів, приймати ліки, отримувати правову допомогу спеціалістів, адвокатів.

Наявність негативних змін в його житті, зокрема, погіршення стану здоров`я, порушення активного стереотипу життєдіяльності, які відбулися внаслідок конфлікту 18 серпня 2012 року між ним та відповідачами підтверджено висновком судово-психологічної експертизи № 3993 від 26 липня 2019 року.

Після побиття одержані тілесні ушкодження призвели до тимчасової відірваності від активного соціального життя, порушення налагоджених робочих зв`язків, викликали негативні переживання і спогади, знижений настрій та страх перед можливістю повторення подібної ситуації.

При цьому змінилось його фінансове становище у бік вимушеного зростання витрат на ліки, обстеження, процедури, і це все одночасно з неможливістю працювати і втратою налагоджених ділових зв`язків, що призвело до необхідності позичати грошові кошти у знайомих, адже через значні витрати на лікування банально не вистачало грошей на їжу. Такий тривалий розгляд справи і переживання внаслідок незавершеності конфліктної ситуації призвели до фіксованості на негативних спогадах, приниження честі та гідності, а також засмучення від власного безсилля перед несправедливістю.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок злочину, у сумі 34 905,73 грн, моральну шкоду, завдану внаслідок злочину, у сумі 1 000 000 00 грн, витрати на проведення судово-психологічної експертизи у розмірі 17 270 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року у складі судді Довготько Т. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок злочину у розмірі 23 949 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок злочину у розмірі 270 000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення районного суду мотивоване тим, що неправомірними діями відповідачів позивачу спричинено матеріальну шкоду у вигляді витрат на лікування, що належно підтверджені, та моральну шкоду, розмір компенсації якої визначено за внутрішнім переконанням суду. При цьому суд врахував, що відповідно до ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року вина ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановлена судовим рішенням та не підлягає доказуванню.

Суд першої інстанції вважав, що заподіяна позивачу майнова шкода на суму 23 949 грн, яка підтверджена чеками на придбання ліків, підлягає стягненню з відповідачів.

Районний суд зробив висновок про наявність передбачених законом підстав для відшкодування позивачу завданої діями відповідачів моральної шкоди, оскільки під час судового розгляду встановлено її наявність, та яка полягала у моральних стражданнях у зв`язку із завданням йому легких тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій відповідачів, які супроводжувались перенесенням фізичного болю, та емоційним стресом, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Суд вважав визначений позивачем розмір моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн завищеним, отже, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про те, що достатнім розміром відшкодування моральної шкоди буде 270 000 грн, що піддягає солідарному стягненню з відповідачів на користь позивача.

Суд не взяв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 399 за матеріалами цивільної справи № 643/7765/18, складений 27 червня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, оскільки вказаний висновок було здійснено з врахування того, що ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а не легких тілесних ушкоджень, встановлених ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року.

Суд першої інстанції відмовив позивачеві у стягненні витрат на оплату судової психологічної експертизи № 399 за матеріалами цивільної справи № 643/7765/18, складеного 27 червня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, на суму 17 2700 грн, оскільки висновок експертизи не було прийнято судом до уваги при ухваленні судового рішення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року в оскаржуваній частині змінено, скасовано його в частині стягнення матеріальної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином, відмовлено.

Розмір стягнутої солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої внаслідок злочину, зменшено з 270 000 грн до 30 000 грн.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в дохід держави судового збору у розмірі 2 939,49 грн у рівних частках по 979,83 грн з кожного скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір у розмірі 704,80 грн, по 234,93 грн з кожного.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та апеляційним судом не переглядалося.

Компенсовано ОСОБА_2 понесений у зв`язку з поданням апеляційної скарги судовий збір у розмірі 4 175,07 грн за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції своє рішення належно не обґрунтував, обмежившись лише вказівкою на те, що з відповідачів підлягають стягненню на його користь понесені ним і документально підтверджені чеками на придбання ліків у період з серпня 2012 року до жовтня 2012 року матеріальні збитки в загальній сумі 23 949 грн.

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що в матеріалах справи відсутні медичні документи, зокрема, виписки з медичної картки, довідки, рецепти, призначення, які б підтверджували, що лікарі дійсно призначали саме ті ліки, які зазначені в чеках, для лікування ОСОБА_1 , їх дозування та тривалість курсу лікування. Посилань на дослідження відповідних доказів за матеріалами кримінального провадження оскаржуване рішення суду також не містить.

При цьому, з наданих позивачем копій чеків вбачається придбання ліків різного призначення, проте будь-яких належних доказів на підтвердження необхідності та доцільності застосування придбаних ліків відповідними рекомендаціями та призначеннями лікарів не надано.

Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що рішення суду першої інстанції в частині відшкодування матеріальної шкоди необхідно скасувати та відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 у цій частині у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

У частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції вважав, що розмір визначеного судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи зі ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (середньої тяжкості та легкі, що підтверджується висновками експертизи), необхідності лікування та реабілітації, характеру ушкоджень та їх наслідків, завдання позивачу додаткових незручностей, тривалості вимушених змін в організації життя апеляційний суд вважав, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000 грн є належним способом відновлення прав позивача.

При цьому суд врахував, що доказів наявності тяжких наслідків, завданих у серпні 2012 року тілесних ушкоджень, необхідності постійного лікування протягом семи років, як про це зазначає позивач, матеріали справи не містять. Відомостей про те, що завдані ушкодження призвели до порушення налагоджених робочих зв`язків позивача як підприємця, також не надано. Незручності, пов`язані з тривалим розглядом кримінального провадження, необхідністю явки до суду та правоохоронних органів, звернення до адвоката, пов`язані не лише з діями відповідачів, а й залежать від дій органів досудового розслідування.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок судово-психологічної експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами. Сума компенсації моральної шкоди у ньому є умовною та рекомендованою, у зв`язку із чим розмір моральної шкоди визначений з урахуванням вимог статей 23 1167 ЦК України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та не переглядалося.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2021 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 300 грн у рівних частках по 100 грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою наявність у матеріалах справи клопотання про долучення до матеріалів справи копії медичної документації, яка після ухвалення судового рішення була йому повернута.

Вважає, що ним доведено належними доказами завдану йому матеріальну шкоду у розмірі 23 949 грн, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Посилається га те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновки експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 3993 від 27 червня 2019 року.

Стверджує, що зменшення моральної шкоди за його тривалі страждання від дій відповідачів до 30 000 грн є недопустимим.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України, оскільки судове рішення не підписано будь-яким із суддів та суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року встановлено, що 18 серпня 2012 року приблизно о 01:40 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 разом з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 перебували в ресторані «Альбір», який розташований за адресою: м. Харків, вулиця Героїв Праці, № 14-В, де вживали спиртні напої. Також у зазначеному закладі відпочивали раніше не знайомий їм ОСОБА_1 зі своїми знайомими та дружиною, які очікували прибуття автомобілю служби таксі, що був заздалегідь викликаний за допомогою мобільного телефону. В цей час на стоянку ресторану прибув ОСОБА_13 на належному йому автомобілі - таксі «Форд Фієста», державний номер НОМЕР_1 , за своєю знайомою ОСОБА_14 , яка відпочивала в ресторані «Альтбір» разом із компанією ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 підійшов до вказаного автомобіля, вважаючи, що це таксі прибуло на його виклик, та запитав про це у ОСОБА_13 , але ОСОБА_13 відповів, що він приїхав за своєю дівчиною, а не на виклик. Між ОСОБА_1 , який також перебував у стані алкогольного сп`яніння, з однієї сторони, та ОСОБА_13 , з іншої сторони, через викладені вище обставини відбувся конфлікт на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час якого ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , використовуючи зазначені обставини як привід, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно почали наносити удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_1 .

Вказані хуліганські дії ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 тривалий час не закінчувались та були припинені завдяки зусиллям приятелів останніх.

Отже, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїми умисними діями скоїли кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 296 КК України - грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство), вчинене групою осіб.

ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні був визнаний потерпілим, оскільки внаслідок злочинних дій відповідачів йому завдано тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку експерта Комунального закладу Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи від 06 листопада 2012 року № 3187-С та висновку судово-медичного експерта від 28 лютого 2013 року № 13-КЕ/2013 ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого підголовчастого перелому другої п`ясної кістки правої кисті зі зміщенням, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень; закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку з лікворно-гіпертензійним синдромом, закритого перелому кісток носу, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, однак менше ніж 3 тижні; крововиливи на обличчі, тулубі, правій руці (садна і синці на обличчі, синець у підлопатковій ділянці праворуч, синці на задній поверхні правого плеча, у нижній та середній третині, садна на передніх поверхнях правої і лівої гомілки, у середній третині), що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які утворились від дії тупих твердих предметів і могли бути спричинені як одним, так і декількома особами (том 1, а. с. 58-61, 62-67).

Висновком судово-медичного експерта від 25 травня 2013 року № 645-С та висновком експерта від 15 жовтня 2013 року № 2956-ая/13 встановлено, що у зв`язку з подіями 18 серпня 2012 року у ОСОБА_1 малися закритий підголовчастий перелом другої п`ясної кістки, закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку з лікворно-гіпертензійним синдромом, закритий перелом кісток носу, садна та синці на обличчі, синці та тулубі та правій руці та садна на ногах, при отриманні яких він міг втратити свідомість (том 1, а. с. 68-71, 72-78).

05 лютого 2014 року складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по обвинуваченню їх у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 296 КК України (том 1, а. с. 56-57).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 вересня 2014 року кримінальне провадження № 12014220000000197 від 03 квітня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_2 за частиною другою статті 296 КК України, частиною першою статті 187 КК України та кримінальне провадження № 1201222049000514 від 06 грудня 2012 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за частиною другою статті 296 КК України об`єднано в одне провадження (том 1, а. с. 79).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року клопотання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено; звільнено їх від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 296 КК України на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 296 КК України закрито; цивільний позов ОСОБА_1 на суму 1 033 154 грн залишено без розгляду (том 1, а. с. 80-81).

ОСОБА_1 надано копії чеків про придбання ліків та допоміжних засобів за серпень-жовтень 2012 року, а також за 2016 рік і 2018 рік (том 1, а. с. 11-52, 217-243).

У висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 3993 за матеріалами цивільної справи № 643/7765/18, складеного 27 червня 2019 року судовим експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, зазначено, що конфліктна ситуація 18 серпня 20112 року в районі стоянки ресторану «Альтбір», під час якої ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 наносили удари руками та ногами по голові та тулубу ОСОБА_1 , внаслідок якої він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (в межах наданих на дослідження матеріалів), була для ОСОБА_1 психотравмуючою; ОСОБА_1 внаслідок отриманих при досліджуваній ситуації тілесних ушкоджень середньої тяжкості та проходженням тривалого курсу лікування та реабілітації спричинені страждання (моральна шкода); за умови, якщо судом буде встановлено, що спричинювачі шкоди не мали можливості передбачити розвиток подій (не були поінформовані відповідним чином), але мали можливість правильно оцінити ситуацію, прийняти правильне рішення та реалізувати його, орієнтовний розмір завданих ОСОБА_1 страждань (моральної шкоди) може становити 27 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду; за умови, якщо судом буде встановлено, що спричинювачі шкоди були поінформовані відповідним чином щодо незначної вірогідності виникнення та розвитку ситуації, але мали можливість прийняти правильне рішення і реалізувати його, орієнтовний розмір завданих ОСОБА_1 страждань (моральної шкоди) може становити 54 розміри мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду; за умови, якщо судом буде встановлено, що спричинювачі шкоди мали можливість (були поінформовані відповідним чином) правильно оцінити та передбачити високу вірогідність виникнення та розвитку ситуації, прийняти правильне рішення та реалізувати його, орієнтовний розмір завданих ОСОБА_1 страждань (моральної шкоди) може становити 81 розмір мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду; за умови, якщо судом буде встановлено, що спричинювачі шкоди були достовірно поінформовані, мали можливість правильно оцінити ситуацію та передбачити наслідки своєї діяльності, прийняти правильне рішення та реалізувати його, орієнтовний розмір завданих ОСОБА_1 страждань (моральної шкоди) може становити 108 розмірів мінімальної заробітної плати в Україні, прийнятій на момент винесення відповідного рішення суду (том 1, а. с. 169-184).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 повідомили про обставини події 18 серпня 2012 року та підтвердили факт протиправних дій ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 щодо ОСОБА_1 , внаслідок яких він отримав тілесні ушкодження. Вказали, що до отримання тілесних ушкоджень позивач був життєрадісною, фізично здоровою людиною, та потім дуже змінився, став замкнутим. На теперішній час перебуває у пригніченому стані, оскільки має проблеми зі здоров`ям, вимушений постійно проходити лікування та реабілітацію.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Щодо позовних вимог про відшкодування майнової шкоди

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною першою статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 своїми умисними діями скоїли кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 296 КК України, а на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 22 січня 2018 року їх звільнено від кримінальної відповідальності за частиною другою статті 296 КК України на підставі статті 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; кримінальне провадження закрито.

Обґрунтовуючи наявність майнової шкоди у розмірі 34 905,73 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів, ОСОБА_1 посилався на завдання йому тілесних ушкоджень в результаті яких він змушений був придбавати лікарські засоби, проходити лікування та реабілітацію.

На підтвердження позовної вимоги про наявність підстав для відшкодування майнової шкоди, позивач надав копії чеків про придбання ліків та допоміжних засобів за серпень-жовтень 2012 року, а також за 2016 рік і 2018 рік (том 1, а. с. 11-52, 217-243).

Відповідно до статей 12 76 77 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, оскільки подані ним докази, зокрема чеки на придбання медичних препаратів, самі по собі не є належними доказами у справі. При цьому відсутність у матеріалах справи медичної картки позивача та рецептів з призначеними медичними препаратами, виключає можливість суду перевірити надані позивачем чеки на предмет відповідності призначеному йому лікуванню. Посилання ОСОБА_1 про дослідження судом першої інстанції його медичної картки, колегія суддів відхиляє, оскільки у рішенні районного суду зазначено лише про огляд у судовому засіданні копій чеків.

В оцінці дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення майнової шкоди відповідає положенням ЦК України та вимогам статей 263-265 ЦПК України і скасуванню не підлягає.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач просив стягнути з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, яка виразилась в душевних стражданнях внаслідок отримання тілесних ушкоджень в результаті неправомірних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які відбулися 18 серпня 2012 року .

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суди, насамперед першої та апеляційної інстанції, які заслуховують сторін та встановлюють фактичні обставини справи, мають широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а отже, за загальним правилом, не може переоцінювати ці факти. Якщо суди першої та апеляційної інстанції встановили факт заподіяння моральної шкоди та визначили її розмір з урахуванням вимог частини третьої статті 23 ЦК України, суд касаційної інстанції не може змінювати цей розмір лише з мотивів незгоди скаржника з розміром відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, виходячи із власного переконання, враховуючи факт завдання позивачу саме легких тілесних ушкоджень, ступінь вини відповідачів, характер та обсяг душевних страждань позивача, поведінку відповідачів та тривалість завданої позивачу моральної шкоди, дійшов висновку про те, що сума у розмірі 270 000 грн є достатньою для відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Зменшуючи розмір відшкодування моральної шкоди з 270 000 грн до 30 000 грн, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем не надано доказів наявності тяжких наслідків, завданих у серпні 2012 року тілесних ушкоджень, необхідності постійного лікування протягом семи років.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що судом апеляційної інстанції надано правильну оцінку всім доводам позивача та поданим ним доказам на підтвердження його правової позиції. Зокрема, судом апеляційної інстанції правильно зазначено, що висновок судово-психологічної експертизи для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється разом з іншими доказами.

Крім того, апеляційним судом враховано характер вчиненого правопорушення, його тяжкість та наслідки для ОСОБА_1 та не встановлено, що завдані позивачеві тілесні ушкодження у серпні 2012 року спричинили необхідність постійного лікування протягом семи років, призвели до порушення налагоджених робочих зв`язків позивача як підприємця, зменшили його фінансове становище та змусили брати позики у знайомих.

Ураховуючи те, що неправомірними діями відповідачів позивачу було завдано моральні страждання, пов`язані з отриманням тілесних ушкоджень (легких та середньої тяжкості) та, з урахуванням вимог розумності і справедливості, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визначення позивачу розміру відшкодування моральної шкоди у сумі 30 000 грн.

З огляду на зазначене, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не підлягає скасуванню.

Посилання заявника про непідписання постанови Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року суддею Хорошевським О. М. не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції. Так, у матеріалах справи знаходиться оригінал судового рішення Харківського апеляційного суду, яке підписано колегією суддів у складі: Бурлаки І. В., Котелевець А. В., Хорошевського О. М. (том 4, а. с. 196-211).

Доводи ОСОБА_1 про порушення зміни складу суду, який відбувся 06 вересня 2021 року, є необґрунтованими, оскільки підстави здійсненої зміни складу суду зазначені у протоколах повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (том 4, а. с. 186-190). Крім того, повторний автоматизований розподіл справи проводився на підставі розпорядження керівника апарату Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року № 5135 (том 4, а. с. 185).

Посилання заявника про розгляд справи судом апеляційної інстанції за його відсутності та відсутності його представника, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів відхиляє, оскільки про судове засідання, призначене на 06 вересня 2021 року, на мобільний телефон ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) та його представника - адвоката Бабич С. С. (38050 651 93 55) 29 червня 2021 року було відправлено СМС-повідомлення. Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення (повістки про виклик до суду), надіслане на адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Бабич С. С., яке було нею отримано 09 липня 2021 року (том 4, а. с. 179).

Докази та обставини, на які посилаються заявники в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 06 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець