Постанова

Іменем України

19 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 644/6925/19

провадження № 61-14618св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року в складі судді Саркісян О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказала, що рідною сестрою її померлого батька ОСОБА_2 була ОСОБА_3 , якій на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . Після смерті її тітки ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла зазначена квартира. Заповіт померла не залишила. Вказала, що вона є єдиною спадкоємицею другої черги за правом представлення після смерті тітки, інших спадкоємців після її смерті немає, оскільки тітка у шлюбі не перебувала, дітей не мала, а її батьки померли раніше за неї.

В установлений законом строк вона звернулася із заявою про прийняття спадщини до Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, де було заведено спадкову справу після смерті тітки, однак, 04 червня 2019 року отримала постанову нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у звязку з відсутністю підтвердження її родинних відносин з тіткою.

У зв`язку з відсутністю свідоцтва про народження її батька, яке втрачено під час Великої Вітчизняної війни, та відсутністю актового запису про його народження, вона позбавлена можливості оформити спадщину після смерті тітки, оскільки не може підтвердити факт родинних відносин з нею.

За таких обставин позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідною тіткою; визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено юридичний факт того, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною тіткою ОСОБА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Судові рішення мотивовані доведеністю юридичного факту того, що померла ОСОБА_3 є рідною тіткою позивача ОСОБА_1 , яка є єдиною її спадкоємицею за законом та має право на спадкове майно.

Врахувавши факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 та відсутність інших спадкоємців, суди дійшли висновків про визнання за позивачем права власності на належну ОСОБА_3 квартиру у порядку спадкування за законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2020 року до Верховного Суду, Харківська міська рада просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 520/10429/16-ц.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не було використано усіх засобів для відновлення відомостей про родинні відносини, які мають значення для правильно вирішення спору в цій справі, зокрема нею не було зроблено генеалогічний запит, який має на меті надання інформації для встановлення родового і родинного звязку і має містити інформацію про двох або більше осіб, повязаних таким звязком, про історію сімї, роду.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 06 жовтня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 народилась у 1940 році. Її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 11).

Як вбачається з довідки Індустріального районного військового комісаріату м. Харкова від 27 червня 2019 року № 3195, в пункті 14 особової справи офіцера у відставці « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу), ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться: сімейний стан - одружений, дружина ОСОБА_8 , по шлюбу ОСОБА_9 , син ОСОБА_10 , 1934 року народження, № 1535, видано Полтавським відділом РАЦС від 05 березня 1934 року» (а.с. 18).

Тобто, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 мали двох дітей: сина ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_9 ) народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_11 (а.с. 10, 16, 17).

Батько позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , а ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 14, 15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (а.с. 12).

ОСОБА_3 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 27 січня 1998 року № НОМЕР_1 та листом Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 11 березня 2019 року (а.с. 20, 83).

ОСОБА_1 прийняла спадщину після померлої тітки ОСОБА_3 , подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом у встановлений законом строк 01 лютого 2019 року. Цього ж дня нотаріусом заведено спадкову справу № 66/2019 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с. 21, 80).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 04 червня 2019 року державним нотаріусом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори Козєєвою С. М. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, належне ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у звязку із відсутністю підтвердження родинних відносин (а.с. 19).

Як вбачається з зазначеної постанови, інших спадкоємців, передбачених законодавством України, у померлої ОСОБА_3 немає.

З відповіді Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 14 січня 2020 року вбачається, що інших заяв про прийняття або відмову від спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право на спадщину ні за законом, ні за заповітом нікому не видавалося (а. с. 80).

Крім того, Четвертою Харківською міською державною нотаріальною конторою 05 лютого 2019 року зроблено запит до Шевченківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Полтавської області щодо надання копії актового запису про народження ОСОБА_2 (рідного брата спадкодавиці), та згідно із відповіддю від 28 лютого 2019 року вказаний актовий запис відсутній у зв`язку з тимчасовою окупацією Полтавщини в роки Великої Вітчизняної війни (а.с. 19, зворот).

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану від 06 червня 2019 року № 00023055856 у архіві Шевченківського районного у м. Полтаві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та архіві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Полтавській області актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено; у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян інформація щодо актового запису про його народження відсутня (а.с. 22).

Судом першої інстанції під час розгляду справи допитані свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які підтвердили факт того, що ОСОБА_3 була тіткою ОСОБА_1

ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 у порядку окремого провадження, яку ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2019 року залишено без розгляду, оскільки між нею та Харківською міської радою виник спір про право (а.с. 43).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

У справі, що переглядається, позивач, як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , намагається встановити юридичний факт родинних відносин спадкодавця із спадкоємцем з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом та оформлення у власність спадкового майна.

Юридичні факти це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Однак, не всі життєві обставини є юридичними фактами. Життєві факти (обставини) стають юридичними фактами внаслідок визнання їх такими державою і закріплення в законі.

Із системного аналізу положень статті 293 ЦПК України, глави 6 розділу ІV ЦПК України слідує, що у судовому порядку підлягають встановленню юридичні факти, які мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Звертаючись із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, особа відповідно до вимог статті 258 ЦПК України вказує мету встановлення юридичного факту, яка дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи зумовлює він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування.

Закон надає юрисдикції суду встановлювати факти, що мають юридичне значення, але при певних умовах: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відмовити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Спір про право характеризує такий стан відносин, коли між сторонами існують певні розбіжності з приводу наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків, здійснення яких неможливо без судового втручання.

Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій, установивши, що підставою для відмови позивачу у отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом зазначена відсутність доказів родинних відносин спадкодавця із спадкоємцем, що робить неможливим видачу нотаріусом позивачу вказаного свідоцтва, дійшли правильного та обґрунтованого висновку, що факт, який просить встановити позивач, буде породжувати юридичні наслідки у вигляді отримання останньою свідоцтва про право на спадщину за законом та оформлення у власність спадкового майна.Тобто, від встановлення факту родинних відносин між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залежить виникнення, зміна або припинення її майнових прав позивача, пов`язаних із спадкуванням майна померлої ОСОБА_3 .

Відповідно до положень статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Таким чином, у п`яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п`ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).

Установивши, на основі наданих позивачем належних та допустимих доказів, що померла ОСОБА_3 є рідною тіткою позивача ОСОБА_1 , суди дійшли обґрунтованого висновку, що остання є єдиною її спадкоємицею за законом та має право на спадкове майно.

Врахувавши факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 шляхом звернення у передбачений законом строк до нотаріуса із відповідною заявою та відсутність інших спадкоємців, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про визнання за позивачем права власності на належну ОСОБА_3 квартиру у порядку спадкування за законом.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку доводам відповідача про те, що позивач не використала усіх можливих засобів для встановлення можливсті одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт родинного зв`язку між її батьком та померлою ОСОБА_3 , а також не скористалась правом на генеалогічний запит, вказавши про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_1 мала іншу можливість у позасудовий спосіб відновити документи, які б свідчили про родинний зв`язок цих осіб з огляду на відсутність актового запису про народження її батька ОСОБА_2 у архівних матеріалах у зв`язку з тимчасовою окупацією в роки Великої Вітчизняної війни.

Поряд із цим, доводи, наведені в касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки наданих позивачем доказів родинної спорідненості із спадкодавцем та незгоди з висновками суду з їх оцінкою, що перебуває поза межами компетенції суду касаційної інстанції відповідно до положень статті 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Разом із тим безпідставними є посилання Харківської міської ради у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 520/10429/16-ц, оскільки у вказаних справах суди вирішували питання можливості розгляду справ в порядку окремого провадження, тоді як у справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_3 у порядку окремого провадження, яку ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 серпня 2019 року залишено без розгляду, оскільки між нею та Харківською міської радою виник спір про право.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявників, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 21 квітня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара