ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2024 року

м. Київ

справа № 644/7137/21

провадження № 61-2392св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2023 року в складі судді Турченко Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, у якому просив стягнути з відповідача 7 354,00 грн недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік та моральну шкоду в сумі 603 349,56 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є учасником бойовий дій, перебуває на обліку в Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради та отримує разову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проте розмір виплаченої йому грошової допомоги в 2021 році є меншим, ніж це передбачено статтею 5 цього Закону.

Його звернення про здійснення доплати одноразової допомоги відповідач залишив без задоволення.

Такими протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, відмовлено у відкриті провадження у справі.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір має ознаки публічно-правового спору, тому підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року й ухвалити рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували, що позовна заява не містить вимог про визнання протиправними дій/бездіяльності чи рішення Управління праці та соціального населення адміністрації Індустріального району Харківської міської ради, тобто вимог про вирішення публічно-правового спору, тому помилково вважали, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 березня 2024 року справа № 644/7137 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тобто, у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій, є публічно-правовим спором (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Предметом позову ОСОБА_1 є стягнення недоплаченої частини грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та відшкодування моральної шкоди.

У Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, у якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Право на соціальний захист є одним з основоположних прав і свобод, які гарантуються державною, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Соціальна виплата, про стягнення якої заявлені вимоги, фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до покладених завдань і функцій Управління соціального захисту населення адміністрації Індустріального району Харківської міської радиє суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат грошової допомоги.

Тобто, відповідачем у цій справі є держава в особі органу державної влади - суб`єкта владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спір про стягнення недоплаченої частини грошової допомоги пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

З огляду на викладене суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що спір про стягнення недоплаченої частини грошової допомоги є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства разом з одночасно заявленою вимогою про відшкодування моральної шкоди, що відповідає частині п`ятій статті 21 КАС України.

Такі висновки судів узгоджуються з висновками Верховного Суду, зробленими, зокрема, у постановах від 16 жовтня 2023 року в справі № 953/2959/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 646/3412/23.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 05 жовтня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко