№ 645/2410/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 645/2410/16-ц

провадження № 61-31566св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «АКБ «БАЗИС»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 січня 2017 року у складі судді Шарко О. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2017 року у складі колегії суддів: Бездітка В. М., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «АКБ «БАЗИС» (далі - ПАТ «АКБ «БАЗИС») про стягнення коштів.

Вимоги обґрунтовував тим, що 18 січня 2011 року між ним та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» укладено договір банківського вкладу № 2099/16 (розмір вкладу - 40 894 доларів США; відсоткова ставка - 9,5 % річних за перший рік, кожен наступний рік мала збільшуватися на 0,2 % річних; строк - до 20 січня 2016 року). 06 березня 2012 року він поповнив вклад на 7 400 доларів США, після чого його розмір становив 52 887 доларів США. У період із 18 січня 2011 року до 20 березня 2012 року банк своєчасно виплачував відсотки за цим договором.

20 березня 2012 року він і банк уклали ще один договір банківського вкладу № 2099/18 (розмір вкладу - 508 000 грн; відсоткова ставка - 15,5 % річних; строк - до 23 квітня 2012 року). 21 травня 2012 року він надіслав ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» заяву про видачу депозиту разом із нарахованими відсотками за даним договором. Листом від 30 травня 2012 року відповідач повідомив його про те, що з 23 квітня 2012 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 20 квітня 2012 року № 168 в ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» призначено тимчасову адміністрація строком на шість місяців із 23 квітня 2012 року до 23 жовтня 2012 року; з метою створення сприятливих умов для стабілізації фінансового стану ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» повністю введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці з 23 квітня 2012 року до 23 липня 2012 року.

Постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 відкликано ліцензію у ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» та ініційовано процедуру ліквідації.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі № 826/2238/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2014 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС (м. Харків)».

Посилався на те, що ліквідаційна процедура стосовно ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» фактично припинена з дати набрання законної сили рішенням суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 820/18776/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 липня 2015 року, скасовано реєстраційні записи щодо припинення юридичної особи ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС».

08 грудня 2014 року (після набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі № 826/2238/13-а) проведено позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС», за результатами яких, крім іншого, ухвалено рішення щодо зміни найменування товариства з ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» на ПАТ «АКБ «БАЗИС» та затверджено Статут товариства у новій редакції.

Станом на 20 квітня 2016 року заборгованість ПАТ «АКБ «БАЗИС» за договором банківського вкладу від 18 січня 2011 року № 2099/16 становить 90 389,20 доларів США, з яких: заборгованість за вкладом - 52 887 доларів США, заборгованість за відсотками - 20 955,44 доларів США, пеня - 14 876,97 доларів США, три відсотки річних - 1 669,79 доларів США; за договором банківського вкладу від 20 березня 2012 року № 2099/18 заборгованість становить 1 131 993 грн 70 коп., із яких: заборгованість за вкладом - 353 110 грн 36 коп.; заборгованість за відсотками - 190 515 грн 58 коп.; пеня - 235 989 грн 87 коп.; три відсотки річних - 54 268 грн 02 коп.; інфляційні втрати (за вкладом) - 292 108 грн 79 коп.; інфляційні втрати (відсотками) - 70 401 грн 60 коп.

Станом на 05 травня 2016 року депозит і відсотки за договорами № 2099/16 і № 2099/18 не повернуті, а надіслані відповідачу вимоги від 25 грудня 2016 року про повернення грошових коштів залишені без задоволення.

Ураховуючи наведене, просив стягнути з відповідача заборгованість за договорами банківського вкладу у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст рішення та ухвали судів попередніх інстанцій

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди мотивували рішення тим, що позивач своєчасно звернувся до ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» з вимогою про визнання кредиторських вимог. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО) через ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виплатив ОСОБА_1 гарантовану суму 200 000 грн (за договором банківського вкладу від 18 січня 2011 року № 2099/16 кошти в розмірі 198 172 грн 35 коп.; за договором банківського вкладу від 29 грудня 2003 року № 2099 в сумі 1 790 грн 57 коп.; за договором банківського вкладу від 15 січня 2007 року № 2099/840 в розмірі 37 грн 08 коп.). Після отримання суми відшкодування за рахунок ФГВФО розмір належних позивачу виплат становить 758 660 грн 23 коп.

Разом із тим у зв`язку з прийняттям постанови Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 20 квітня 2012 року про відкликання банківської ліцензії ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» станом на 28 серпня 2012 року його банківська діяльність припинена та банківські операції не проводяться, юридична особа ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» перестала існувати, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимоги про стягнення інфляційних втрат за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року та відсотків за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року заявлені 05 травня 2016 року, тобто з пропуском позовної давності, про наслідки спливу якої заявив відповідач.

Апеляційний суд також вказав, що 23 серпня 2012 року Національний банк України прийняв постанову № 357 про відкликання банківської ліцензії відповідача, почав процедуру його банкрутства і з 23 квітня 2012 року до 21 жовтня 2014 року введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банку, у зв`язку з чим погодився з висновком суду першої інстанції про застосування до вимог про стягнення інфляційних витрат за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року та відсотків за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року положень статті 257 ЦК України.

Короткий зміст касаційної скарги

У липні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Справу № 645/2410/16-ц передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 вважає помилковими висновки судів про відмову у задоволенні позову у зв`язку з припиненням із 28 серпня 2012 року діяльності ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» як банку.

Процедура ліквідації, розпочата 23 серпня 2012 року щодо ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС», фактично припинена з дати прийняття постанови у справі № 826/2238/13-а.

Визнання протиправною та скасування постанови Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 358 про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» призвело до настання юридичних наслідків для сторін, а саме: виникнення обов`язку виконання умов договорів від 18 січня 2011 року № 2099/16 та від 20 березня 2012 року № 2099/18, у зв`язку з тим, що стосовно відповідача не здійснюється ліквідація і вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до спірних правовідносин не застосовуються.

Так само є необґрунтованими і висновки судів про те, що вимоги про стягнення інфляційних втрат за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року та відсотків за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року заявлені з пропуском позовної давності, оскільки суди не вказали дату виникнення у позивача права на звернення до суду за його захистом за договорами від 18 січня 2011 року № 2099/16 та від 20 березня 2012 року № 2099/18 окремо. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої особи права на позов - у даному випадку можливість реалізувати своє право у нього виникло 21 жовтня 2014 року.

Обставини справи

Суди встановили, що 18 січня 2011 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» укладений договір банківського вкладу № 2099 /16, відповідно до умов якого позивач розмітив вклад у розмірі 40 894 доларів США з відсотковою ставкою 9,5 % річних за перший рік, кожен наступний рік вона повинна була збільшуватися на 0,2 % річних, строком до 20 січня 2016 року.

06 березня 2012 року ОСОБА_1 поповнив вклад на 7 400 доларів США, після чого його розмір становив 52 887 доларів США.

20 березня 2012 року ОСОБА_1 та ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» уклали договір банківського вкладу № 2099/18, згідно з умовами якого позивач розмістив вклад у сумі 508 000 грн з відсотковою ставкою 15,5 % річних строком до 23 квітня 2012 року.

Постановою Правління Національного банку України від 20 квітня 2012 року № 168 в ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» призначено тимчасову адміністрацію строком на шість місяців із 23 квітня 2012 року до 23 жовтня 2012 року та введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» з 28 серпня 2012 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС».

25 жовтня 2012 року, під час процедури ліквідації ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Базис», ФГВФО виплатив ОСОБА_1 відшкодування в розмірі 200 000 грн, яке складається із сум: за договором банківського вкладу від 18 січня 2011 року № 2099/16 - частково в розмірі 198 172 грн 35 коп.; за договором банківського вкладу від 29 грудня 2003 року № 2099 - частково в сумі 1 790 грн 57 коп.; за договором банківського вкладу від 15 січня 2007 року № 2099/840 - частково в сумі 37 грн 08 коп.

08 грудня 2014 року проведені позачергові загальні збори акціонерів ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС», на яких, між іншим, вирішено змінити найменування товариства на «ПАТ «АКБ «БАЗИС».

Відповідно до повідомлення т.в.о. ліквідатора ПАТ «Акціонерний банк «БАЗИС» про акцептування вимог кредитора від 27 листопада 2012 року, обігово-сальдової відомості ПАТ «АКБ «Базис» по рахунку 6851 за 01 січня 2015 року - 25 вересня 2016 року та виписки ПАТ «АКБ «Базис» по рахунку позивача за період із 18 березня 2013 року до 25 вересня 2016 року розмір заборгованості ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» перед ОСОБА_1 становить 758 660 грн 23 коп.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Колегія частково приймає аргументи касаційної скарги з таких підстав.

При відмові у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що 28 серпня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» припинив свою діяльність як банк, такої юридичної особи не існує, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Крім того, вимоги про стягнення інфляційних витрат за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року та відсотків за період із 01 лютого 2012 року до 05 травня 2013 року заявлені з пропуском позовної давності, про наслідки спливу якої заявив відповідач.

Колегія не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (провадження № 12-17гс19) зазначено, що «виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльності законом не передбачено. Попри те, що закон не містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.

Припинення банком банківської діяльності можливе виключно у порядку, передбаченому Законом про банки та Законом про гарантування вкладів шляхом:

- ліквідації банку за рішенням власників після надання на це згоди НБУ, за відсутності ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного, або

- виведення неплатоспроможного банку з ринку під контролем Фонду у разі віднесення НБУ такого банку до категорії проблемних або неплатоспроможних.

Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.».

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові наголосила, що «наявність прав цього банку щодо зобов`язань його боржників по кредитному договору від 05 лютого 2007 року та договору поруки № 2 не залежить від наявності в нього банківської ліцензії, оскільки остання є лише однією з умов здійснення банківської діяльності, а не реалізації прав та обов`язків, набутих у результаті цієї діяльності.».

Суди встановили, що постановою Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 з 28 серпня 2012 року відкликано банківську ліцензію, ініційовано процедуру ліквідації та призначено ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС».

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2014 року у справі № 826/2238/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 грудня 2014 року, визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 23 серпня 2012 року № 357 «Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС (м. Харків)».

08 грудня 2014 року ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» перейменоване на «ПАТ «АКБ «БАЗИС» (за рішенням загальних зборів акціонерів).

На підставі вказаних обставин суди попередніх інстанцій зробили висновок про припинення ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» банківської діяльності.

У статті 214 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При розгляді даної справи суди попередніх інстанцій належним чином не встановили усіх фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, не перевірили, чи мало місце припинення ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» банківської діяльності у передбаченому законом порядку, чи набуло АТ «КБ «БАЗИС» статусу банківської установи після прийняття постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2014 року у справі № 820/18776/14, чи має відповідач невиконані зобов`язання за договорами банківського вкладу 18 січня 2011 року та від 20 березня 2012 року перед позивачем та їх розмір, унаслідок чого зробили передчасні висновки про відмову у задоволенні позову у зв`язку з тим, що ПАТ «Акціонерний комерційний банк «БАЗИС» перестало існувати як банківська установа та у нього відкликана банківська ліцензія.

Висновок за наслідками розгляду касаційної скарги

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 (в редакції станом на 07 лютого 2020 року) ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 02 червня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. І. Крат Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук