Постанова

Іменем України

17 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/3378/17

провадження № 61-20438св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року в складі судді: Сілантьєвої Е. Є., та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року в складі колегії суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП «Жилкомсервіс» про припинення дій.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» перелік послуг залежить від рівня благоустрою відповідного будинку, розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкової території встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою. Будинки у Немишлянському районі м. Харкова мають неоднакову капітальність, рівень облаштування та благоустрою. Рішенням Харківської міської ради від 04 жовтня 2006 року № 806 були затверджені тарифи для усіх будинків Немишлянського району, що набрали чинність з 01 січня 2007 року, але для його будинку тарифи не було розраховано, а тому рішення не відповідало статті 19 Конституції України та вказаного закону. КП «Жилкомсервіс» було створено як нове підприємство і розпочало свою діяльність з 01 березня 2007 року. В судах м. Харкова неодноразово встановлювався факт того, що КП «Жилкомсервіс» не є правонаступником КВ ЖЕРП Фрунзенського району, а тому не може ні рахувати, ні обліковувати, ні вимагати сплати будь-яких боргів споживачів послуг ліквідованих підприємств.

Позивач зазначав, що відповідач рахує йому борг до 01 березня 2007 року - «сальдо на 01 березня 2007 року - 346,04». Доказом того, що відповідач не є правонаступником вказаних підприємств є і факт часткового списання боргу на 01 січня 2007 року - в сумі 310,33 грн. Договору між позивачем та відповідачем не укладено у зв`язку з тим, що позивач у встановлені законом строки надіслав відмову від типового договору, що його було опубліковано в газеті і що підтвердив відповідач. Починаючи з 01.03.2007 року позивач сплачував по 0,406 грн. за 1 кв. метр фактично отриманих послуг, а саме: вивезення твердих побутових відходів -0,121, технічне обслуговування ліфтів -0,09, обслуговування диспетчеризації -0,049, обслуговування димовентиляційних каналів -0,017, освітлення місць загального користування-0,055, енергопостачання ліфтів-0,074. Всього 0,406 грн., площа квартири 24,7 кв. м, плата 10,03 грн за місяць. Прибирання прибудинкової території позивач не сплачував, так як не було і немає розмежування земель і прибиральники прибирали чужі території за незаконними наказами. Сміттєзбірником позивач не користувався, сміття виносив безпосередньо до контейнеру біля будинку, підвали мали б утримувати в чистоті ті, хто їх використовував, а дах будинку ніхто не ремонтував.

Позивач вказував, що сплачував послуги, які за кількістю та якістю фактично отримував від КП «Жилкомсервіс», КП «Харківські теплові мережі», КП «Харківводоканал», КСП «Харківгорліфт». 27 листопада 2013 року позивач направив відповідачу заяву про неправомірне нарахування боргу за фактично не надані послуги з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року, але отримав формальну відповідь. КП «Жилкомсервіс» за якістю і кількістю фактично та безпосередньо надані послуги з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2010 року на більші суми не надало доказів. Крім цього, відповідач постійно з 2013 року і довідках і платіжних документах надає позивачу недостовірну інформацію про вартість фактично споживчих житлово-комунальних послуг, що є порушенням його прав як споживача.

Позивач зазначав, що його борг нібито на 01 грудня 2013 року складав 1 129,99 грн, на 01 травня 2014 року складав 1 133,76 грн., на 01 червня 2014 року - 794,23 грн., на 01 січня 2016 року - 622,64 грн, на 01 серпня 2017 року - 606,25 грн. Позивачем фактично сплачено надані послуги з 01 березня 2007 року по 01 серпня 2017 року в повному обсязі та з переплатою. З 01 травня 2017 року, на підставі наданої відповідачем недостовірної інформації УПСЗН АН ХМР позивачу відмовлено в наданні субсидії на ЖКП в сумі 16.63 грн, щомісячно, чим завдано майнової шкоди.

ОСОБА_1 просив зобов`язати КП «Жилкомсервіс» припинити будь-які дії:

з обліку заборгованості станом на 01 серпня 2017 року по особовому рахунку НОМЕР_1 по квартирі АДРЕСА_1 і знищити усю інформацію про заборгованість;

з надання споживачу ОСОБА_1 і третім особам недостовірної інформації про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкової території з заборгованістю на 01 серпня 2017 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем надано довідку про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2007 року по 01 вересня 2017 року, згідно якої станом на 01 вересня 2017 року у позивача є заборгованість у розмірі 859,81 грн. Заборгованість КПЖРЕП, яка існувала на 01 січня 2007 року, на підставі наказу № 1004-7 від 10 квітня 2014 року була списана. Посилання позивача на невірні нарахування є безпідставними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Позивачу і була призначена субсидія з вересня 2017 року по квітень 2018 року. Позивач просить зобов`язати відповідача припинити будь-які дії з поширення недостовірної інформації про нарахування та оплату послуг з утримання будинку та прибудинкових територій з заборгованістю з 01 серпня 2017 року. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. У судовому засіданні позивачем була заявлена вимога щодо застосування строків позовної давності. Відповідно до статті 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. У випадку звернення відповідача з відповідним позовом до ОСОБА_1 , з вимогами про стягнення заборгованості, позивач не позбавлений можливості заявити суду про застосування вимог закону щодо загальної позовної давності. Згідно положень частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Позивачем не доведено, а матеріали справи не містять даних, які б свідчили про порушення відповідачем КП «Жилкомсервіс» прав споживача комунальних послуг ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржені рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. При цьому посилався на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що в м. Харкові прибудинкових територій за багатоквартирними будинками не закріплено. Ніяких договорів про надання послуг із уповноваженими підприємствами позивач не укладав, а прибирання прибудинкових територій можливе тільки на договірних засадах, а таких договорів відповідач не має. Вказує, що суди не застосували позовну давність. Відповідач повинен припинити дії з обліку та надання позивачу та третім особам недостовірної інформації про нарахування і оплату послуг із утримання будинку та прибудинкової території з заборгованістю. Виключення дебіторської заборгованості є обов`язковою обліковою операцією.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2011 року № 893 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знадяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова» визначено вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Також у додатку № 2 до вказаного рішення під номером № 6719 вказано будинок, в якому проживає позивач, а саме будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 10 травня 2017 року № 283 про коригування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова були скориговані тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади м. Харкова, та у додатку № 2 під номером 6701 значиться будинок АДРЕСА_1 .

Суди встановили, що позивачем надано довідку про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 лютого 2007 року по 01 вересня 2017 року, згідно якої станом на 01 вересня 2017 року у позивача є заборгованість у розмірі 859,81 грн. Заборгованість КПЖРЕП, яка існувала на 01 січня 2007 року, на підставі наказу № 1004-7 від 10 квітня 2014 року була списана. Позивачу призначена субсидія з вересня 2017 року по квітень 2018 року. У діях КП «Жилкомсервіс» не вбачається порушень прав ОСОБА_1 .

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У частині першій статті 267 ЦК України закріплено, що особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Тлумачення частини першої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що оскільки сплив позовної давності не призводить до припинення суб`єктивного права або інтересу, не припиняється і кореспондуючий обов`язок особи.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Аналіз глави 50 ЦК України «Припинення зобов`язання» дозволяє стверджувати, що сплив позовної давності не передбачено як підставу припинення зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року в справі № 210/5503/16-ц (провадження № 61-1376св18) зроблено висновок, що «під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Нарахування боргу по оплаті за водопостачання і вказівка його в довідках не може бути розцінене як поширення недостовірної інформації в розумінні статті 277 ЦК України».

За таких обставин суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков