Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 645/4026/17

провадження № 61-20845св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

особа, яка звернулася із апеляційною скаргою - Харківська міська рада,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П. від 17 жовтня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що наймачем однокімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. Шлюб було розірвано 01 квітня 2009 року. Позивач та відповідач зареєстровані у зазначеній квартирі. Квартира перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Харкова.

Посилаючись на те, що відповідач не проживає у зазначеній квартирі близько 5 років без поважних причин, а його реєстрація впливає на розмір оплати комунальних послуг, що підвищує її витрати та значно обмежує її законні права як наймача житла, позивач просила суд визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 січня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено, заочне рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 січня 2018 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відсутності відповідача у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що свідчило б про втрату ним права користування спірним жилим приміщенням.

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що переглядаючи рішення суду першої інстанції за наслідками перегляду апеляційної скарги Харківської міської ради, суд апеляційної інстанції не врахував, що ухваленням судом першої інстанції заочного рішення права та інтереси Харківської міської ради не порушені і питання про права та обов`язки ради цим судовим рішенням не вирішувались. Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наданим позивачем доказам щодо відсутності відповідача без поважних причин понад шість місяців у спірній квартирі та втрати ним інтересу до житла; відсутності будь-яких доказів наявності перешкод відповідачу у проживанні у спірній квартирі, обмежившись лише вказівкою, що ці докази не є переконливими.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 645/4026/17 із Фрунзенського районного суду міста Харкова.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 березня 2020 року вказану справу призначено до суду розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ОСОБА_3 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований з 10 березня 1983 року, а ОСОБА_1 зареєстрована - з 31 березня 1999 року.

Квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді м. Харкова, у власність наймачу не передавалась.

За даними довідки про звільнення серії ХАР № 09905 встановлено, що ОСОБА_3 відбував покарання в установах Державної кримінально-виконавчої служби в період з 07 квітня 2004 року до 04 квітня 2011 року, після звільнення прямує за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилалась на те, що реєстрація відповідача у спірній квартирі без проживання порушує її права, створює для неї фінансові труднощі, пов`язані із переплатою вартості комунальних послуг; факт реєстрації відповідача у спірній квартирі позбавляє її можливості вселити інших членів сім`ї чи укласти договір піднайму, оскільки такі дії можливі лише за письмовою згодою усіх членів сім`ї.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої статті 61 ЖК Української РСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно з частиною першою статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються

нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що

випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени

сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за

зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Установлено, що ОСОБА_3 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зареєстрована в указаній квартирі з 31 березня 1999 року.

Тобто, спірні правовідносини виникли між наймачем та членом його сім`ї щодо права користування спірною квартирою.

У той же час, звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, Харківська міська рада, яка не брала участі у справі, посилалась на те, що вона є власником спірної квартири і діє як представницький орган територіальної громади м. Харкова, обов`язком якої є збереження житлової площі за тимчасово відсутнім наймачем.

Стаття 17 ЦПК України передбачає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 ЦК України, статті 4 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Необхідною умовою здійснення судового захисту, виходячи з положень статті 15 ЦК України, статті 4 ЦПК України, є наявність порушених прав особи, яка звернулась до суду.

Проте вимоги апеляційної скарги Харківської міської ради ґрунтуються на доводах, з яких не вбачається, які саме права територіальної громади м. Харкова порушуються щодо користування, володіння та розпорядження спірною квартирою, з огляду на те, що є договір найму на квартиру та в ній проживає член сім`ї наймача, квартира не є вільною, та в чому саме полягає вирішення судом першої інстанції питання про права та обов`язки ради щодо права власності на вказану квартиру; яким чином виниклий між сторонами житловий спір щодо користування найманою спірною квартирою порушує права територіальної громади м. Харкова як власника вільно розпоряджатися та володіти належним їй майном.

Приймаючи до розгляду та переглядаючи рішення суду першої інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги Харківської міської ради, апеляційний суд зазначеного не врахував та не навів будь-яких висновків та мотивів чим саме порушуються права міської ради за встановлених судом обставин та за виниклих між сторонами правовідносинах.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає

Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун