Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 645/4298/19
провадження № 61-22207св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської Оксани Ігорівни, на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року у складі судді Шарка О. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Сащенка І. С., Коваленко І. П., Овсяннікової А. І.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження у справі.
Судове рішення мотивовано тим, що позовна заява віднесена до предметної, суб`єктної, інстанційної та територіальної юрисдикції суду, а підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення, відмови у відкритті провадження відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської О. І., задоволено частково.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року скасовано.
Прийнято постанову, якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини з матір`ю направлено до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за встановленою підсудністю.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання, а обставин для застосування положень статті 28 ЦПК України щодо альтернативної підсудності не встановлено.
При цьому, врахувавши, що сторони є громадянами України, мають місце проживання в Україні, зареєстроване у встановленому законом порядку, тому підстав вважати, що до вказаних правовідносин має застосовуватись Закон України «Про міжнародне приватне право» суд не знайшов. Також, апеляційний суд вважав, що немає підстав і для звернення до Верховного Суду для визначення підсудності.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Войнаровська О. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 липня 2019 року і постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасувати та закрити провадження у справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що місцем проживання фізичної особи має вважатися житло, де особа фактично проживає, а не те, де вона зареєстрована. Вважає, що до спірних правовідносин повинні бути застосовані положення Закону України «Про міжнародне приватне право». При цьому, факт постійного проживання у Сінгапурі обох сторін ними не заперечується.
Вказує, що сторони у шлюбному договорі домовилися, що спори щодо розірвання їх шлюбу мають розглядатися у Сінгапурі, тому, вважає, що цей спір не підсудний судам України.
Вказане стосується і спору щодо визначення місця проживання дитини сторін, оскільки вона проживає в Сінгапурі .
Зазначає, що у спорах про визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який надає відповідний висновок, на підставі обстеження умов проживання дитини, тобто орган за місцем проживання дитини, а в даному випадку цю норму витримати буде неможливо, враховуючи, що дитина сторін постійно проживає у Сінгапурі .
Посилаючись на постанови Верховного Суду: від 27 лютого 2019 року у справі № 752/25543/17-ц, від 15 липня 2019 року у справі № 761/3385/19, від 20 червня 2019 року у справі № 643/8441/16-ц, вважає, що спір про визначення місця проживання дитини підсудний судам України виключно тоді, коли дитина мала місце проживання в Україні на момент подання позову. Якщо ж дитина постійно проживає за кордоном, спір про визначення місця проживання такої дитини не підпадає під юрисдикцію судів України.
Також вказує, що наразі спір про визначення місця проживання дитини сторін розглядається в Сімейному суді правосуддя Республіки Сінгапур.
Крім того, суди не звернули увагу, що сторони є громадянами України, які постійно проживають за її межами, тому позивач мала звернутися до Верховного Суду для визначення підсудності справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними. Вважає, що оскільки сторони, а також їх дитина, є громадянами України, то їх правовідносини повинні вирішуватися за законодавством України, оскільки спільним особистим законом подружжя, які є громадянами України, незалежно від місця їхнього постійного проживання, є право України. Більш того, зареєстроване місце проживання як позивача, так і відповідача знаходиться в Україні.
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Невінчаний В. С., подав до Верховного Суду відповідь на відзив, в якому підтвердив доводи, викладені у касаційній скарзі.
У березні 2020 року представник ОСОБА_2 - адвокат Войнаровська О. І., подала до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги (по суті доповнення до касаційної скарги), проте відповідно до частини першої статті 398 ЦПК України такі доповнення до касаційної скарги можливо подати протягом строку на касаційне оскарження, тому вони судом не приймаються до розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської О. І., підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судове рішення суду апеляційної інстанції є по суті правильним, проте необхідно змінити його мотиви.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надано Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).
Зазначена справа є справою з іноземним елементом.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:
хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;
об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;
юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, тобто правом тієї держави, громадянами якої вони є одночасно, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі.
Сторони у справі зареєстрували шлюб у м. Києві 02 грудня 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 02 грудня 2011 року (том 1, а. с. 16).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони у справі, мають постійне місце проживання у Сінгапурі, що ними не заперечується, а тому відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.
Згідно зі статтею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
При цьому суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною другою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Войнаровська О. І. зазначає, що у Сімейному суді правосуддя Республіки Сінгапур (далі - Суд Сінгапуру) знаходиться справа № FC/OSG/146/2019 про визначення місця проживання дитини ( ОСОБА_5 ), а 17 вересня 2019 року цим судом видано проміжний наказ: про заборону позивачу вивозити ОСОБА_5 з Сінгапуру до вирішення сінгапурської справи у Суді Сінгапуру, окрім як за письмовою згодою відповідача або Суду Сінгапуру ; про залишення паспорта та проїзних документів ОСОБА_5 на зберіганні та у володінні відповідача; про заборону позивачу подавати заяву на видачу нового паспорту для ОСОБА_5 , окрім як за письмовою згодою відповідача або Суду Сінгапуру ; про заборону позивачу забирати ОСОБА_5 зі школи, якою є Дошкільний навчальний заклад Ітонхаус.
Крім того, 14 листопада 2019 року Суд Сінгапуру видав проміжний наказ, яким встановив графік спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_5 до остаточного вирішення справи № FC/OSG/146/2019 Судом Сінгапуру.
Зазначені документи не були предметом дослідження національних судів.
З урахуванням викладеного, для вирішення питання про відкриття провадження у справі суду необхідно дослідити ці докази, перевірити наявність вказаних спорів та чи співпадають предмет, суб`єкти і підстави позовів, які знаходяться у провадженні Суду Сінгапуру та які подані ОСОБА_1 до суду в Україні.
Крім того, суду необхідно з`ясувати наявність в суді Сінгапуру справи щодо розірвання шлюбу між сторонами та дату пред`явлення такого позову, за наявності.
На даній стадії процесу, апеляційним судом правильно було скасовано судове рішення суду першої інстанції та направлено справу до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області за встановленою підсудністю.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі Ніжинському міськрайонному суду Чернігівської області слід врахувати висновки, наведені у цій постанові, перевірити їх та, з урахуванням встановлених обставин, ухвалити рішення про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі, якщо у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Клопотання касаційної скарги про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки провадження у справі ще не відкрито.
Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду змінити, з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду по суті вирішення питання не спростовують, на його законність не впливають.
Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Войнаровської Оксани Ігорівни - задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк