ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 645/6817/23

провадження № 51-3511 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Харківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року, яким

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця та мешканця

АДРЕСА_1 ,

засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Фрунзенський районний суд м. Харкова вироком від 06 березня 2024 року засудив ОСОБА_6 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3, ч. 4 ст. 76 КК.

26 червня 2024 року Харківський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалив новий вирок, за яким призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без змін.

За встановлених судами та детально викладених у судових рішеннях обставин, ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи придатним за станом здоров`я до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки та бажаючи їх настання, за відсутності поважних причин, умисно не прибув о 08:30 15 вересня 2023 року та в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 , проігнорувавши тим самим бойову повістку та ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Засуджений, не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, подав касаційну скаргу, в якій просить змінити оскаржуване рішення та застосувати положення ст. 75 КК. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, призначаючи йому покарання, не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, наявність обставини, яка пом`якшує покарання, усіх даних про його особу та висновок органу пробації.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений підтримав доводи касаційної скарги, просив змінити вирок апеляційного суду та застосувати положення ст. 75 КК.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без зміни.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ст. 336 КК у касаційному порядку не оспорюються.

У поданій касаційній скарзі засуджений покликається на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, безпідставне незастосування ст. 75 КК, проте ці доводи Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та вимогах кримінального й кримінального процесуального законів з огляду на таке.

Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Згідно з положеннями статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення і попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений фактично порушує питання про недотримання судом апеляційної інстанції визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання й пов`язані з суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання в мінімальних межах санкції, передбаченої ст. 336 КК, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 роки.

Водночас суд апеляційної інстанції визнав слушними доводи апеляційної скарги прокурора щодо безпідставного застосування місцевим судом положення ст. 75 КК.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків:

- ОСОБА_6 , ухиляючись від призову на військову службу та виправдовуючи свою позицію необхідністю допомоги своїй матері, фактично переклав виконання свого конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, в тому числі й своїх рідних, на інших співгромадян;

- суд першої інстанції недостатньо врахував суспільну небезпеку злочину, хоча й нетяжкого, але вчиненого в період воєнного стану при оголошеній загальній мобілізації, в умовах збройної агресії рф проти України;

- застосування ст. 75 КК у даному кримінальному правопорушенні не сприятиме меті виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами;

- не встановлено підстав для призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК.

Також суд апеляційної інстанції зважив на дані про особу ОСОБА_6 , наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття, відсутність обтяжуючих обставин, досудову доповідь Центру пробації.

З огляду на викладене колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за ст. 336 КК у виді позбавлення волі на певний строк та не знайшов підстав для застосування як положення ст. 75 КК, так і ст. 69 КК, переконливо мотивувавши своє рішення в цій частині.

Призначене ОСОБА_6 судом апеляційної інстанції покарання відповідає вимогам статей 50 65 КК, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвалений вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370 420 КПК.

Щодо доводів засудженого про зміну судового рішення та звільнення його від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, то Суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів касаційного суду враховує встановлені судами обставини та дані про особу ОСОБА_6 , проте вони з огляду на підвищений ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення й конкретні обставин справи не свідчать про можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК та звільнення його від відбування призначеного покарання. Тому підстави, передбачені ст. 438 КПК, для зміни вироку суду апеляційної інстанції не встановлені.

Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність вироку суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків з питання правильності призначеного ОСОБА_6 покарання та справедливості обраного йому заходу примусу засуджений у касаційній скарзі не навів, а тому вона не підлягає задоволенню.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 441 442 КПК, Суд

постановив:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Харківського апеляційного суду від 26 червня 2024 року стосовно нього - без зміни.

Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3