Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 645/804/16-ц

провадження № 61-2803св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Швецової Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , за участю третьої особи - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою.

Позовна заява мотивована тим, що вона вселилась у квартиру АДРЕСА_1 як дружина позивача, з 03 вересня 2009 року та до цього часу зареєстрована у цьому житлі. Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 їх з відповідачем донька - ОСОБА_2 також вселена до квартири та з 28 березня 2011 року і до цього часу в ній зареєстрована.

09 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Позивач зазначала, що відповідач чинив перешкоди у їх з дитиною проживанні у вказаній квартирі, влаштовував сварки, у зв`язку з чим вона викликала співробітників поліції. 24 грудня 2015 року відповідач змінив замки на вхідних дверях, нового комплекту ключів їй не надав. З вказаного часу відповідач та її донька позбавлені можливості користуватися квартирою, яка є їх єдиним житлом.

Просила суд зобов`язати ОСОБА_3 не чинити їй та її дитині перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 та надати ключі від замків вхідних дверей вказаної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 липня 2017 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1 ключі від замків вхідних дверей квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач вселилась у належну відповідачу на праві власності квартиру як член сім`ї відповідача, доказів відсутності згоди на її вселення у вказану квартиру в ході розгляду справи не здобуто. Припинення сімейних відносин з відповідачем не позбавляє права позивача на користування цією квартирою. Матеріали справи свідчать, що позивач інтересу до квартири не втратила, проте відповідач чинить їй перешкоди у користуванні цією квартирою, змінив замки у квартирі та не надає можливості проживати в ній позивачу з дитиною.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у справі № 645/806/16-ц ОСОБА_4 було визнано такою, що втратила право користування квартирою, а тому підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2018 року ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу у якій просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

28 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у справі № 645/806/16-ц не було визнано малолітню дитину ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою; не звернув уваги на те, що зазначене рішення ухвалено після ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі; не взяв до уваги постійне місце проживання малолітньої дитини.

У квітні 2018 року до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких ОСОБА_3 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Фрунзенською районною у м. Харкові радою 30 липня 2008 року (а. с. 9, 10).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 серпня 2008 року зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 , виданим Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 738.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2015 року шлюб між сторонами розірвано.

Сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане 26 листопада 2008 року Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1340).

У квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 03 вересня 2009 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 28 березня 2011 року (а. с. 11, 12).

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2015 року у справі № 645/5569/15 визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за умовами якої визначено постійне місце проживання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_3 (том 1 а. с. 139).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2016 року ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 24 листопада 2015 року змінено, виключено з її мотивувальної та резолютивної частини посилання на постійне місце проживання дитини ОСОБА_2 , 2008 року народження, за адресою АДРЕСА_3 . В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у справі № 645/806/16-ц ОСОБА_4 було визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 31-33 том. 2). Указане рішення набрало законної сили.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частини 1 статті 319 ЦК України).

Згідно із статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини першої статті 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

До членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме, подружжя, їх діти і батьки (частина четверта статті 156 ЖК Української РСР).

За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (частина 4 статті 156 ЖК Української РСР).

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (частина друга статті 405 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (у редакції на час розгляду справи) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд апеляційної інстанції встановивши, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у справі № 645/806/16-ц ОСОБА_4 було визнано такою, що втратила право користування квартирою, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для усунення перешкод у користуванні квартирою.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без поважних причин; суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що рішенням Апеляційного суду Харківської області від 29 серпня 2017 року у справі № 645/806/16-ц не було визнано малолітню дитину ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування квартирою; не звернув уваги на те, що зазначене рішення суду апеляційної інстанції про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житлом, ухвалено після ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі, не взяв до уваги постійне місце проживання малолітньої дитини, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги).

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. М. Сімоненко