№ 646/1005/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

03 березня 2021 року

м. Київ

справа № 646/1005/15-ц

провадження № 61-10667св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду

від 18 червня 2020 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на прибудову до житлового будинку, про виділ в натурі частки із майна, що знаходиться у спільній частковій власності, припинення права спільної часткової власності, перерозподіл ідеальних часток у праві власності на житловий будинок, визначення порядку користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить 1/3 частини житлового будинку

АДРЕСА_1 , отримана в дар від його матері ОСОБА_5 за відповідним договором, до складу якого входить її спадкова частина та особисто побудована нею частина будинку, які знаходиться у його постійному користуванні та щодо яких він здійснює всі права та обов`язки власника.

Вказував, що відповідно до висновків судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № 13153, складеної 28 квітня 2016 року, та додаткової судової будівельно-технічної експертизи за № 4842/3809, складеної 22 лютого 2018 року Харківським НДІ судових експертиз

ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, надано два варіанти технічного виділу належної йому 1/3 частини садиби. Вважав, що варіант № 2 виділу частки нерухомості та єдиний варіант визначення порядку користування земельною ділянкою є найбільш прийнятним та таким, що відповідає ідеальним часткам співвласників.

Щодо визнання права власності на нежитлове приміщення ванної кімнати

1-1 площею 8,7 кв. м у житловому будинку літ. «А-1» за адресою:

АДРЕСА_1 , він обґрунтовує тим, що первісно прибудову літ. «а5», у якій розташоване зазначене приміщення, використовували як кухню, побудували його батьки. 06 серпня 2002 року його мати перебудувала приміщення на ванну кімнату, не змінивши його розмірів; зазначене приміщення постійно знаходиться у користуванні його сім`ї та не вважається спадковим, проти чого ніколи не заперечували співвласники будинку.

Також посилався на те, що не є спадковими, а особисто побудовані його матір`ю, прибудови до житлового будинку літ. «А-1», право власності на які визнані за нею рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2008 року.

Оскільки між ним та відповідачами, які об`єднали свої частки у праві власності, виникають конфлікти щодо користування нерухомістю та земельною ділянкою, він вимушений звернутись до суду із зазначеним позовом.

Ураховуючи зазначене та уточнені позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати за ним право власності на нежитлове приміщення ванної кімнати 1-1 площею 8,7 кв. м у житловому будинку літ. «А-1»;

- виділити у його володіння в натурі на належну йому 1/3 частини житлового будинку, яка належить йому згідно з договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 25 березня 2014 року за реєстровим № 464

у житловому будинку літ. «А-1» житлове приміщення 1-2 площею 20,1 кв. м, житлове приміщення 2-3 площею 7,4 кв. м, разом - 27,5 кв. м, вартістю

5 6939,00 грн; надвірні споруди: льох літ. «Д» вартістю 8 536,00 грн, паркан № 9, вартістю 10 703 грн, вимощення 1 вартістю 9 573 грн, разом -

28 812 грн, усього вартістю 85 751,00 грн, що менше ніж належить на 1/3 частки на 1 915 грн;

- виділити у його володіння в натурі згідно із рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2008 року

№ 2-4625/08 особисто побудовані: прибудову «а5»: приміщення ванної кімнати1-1, площею 8,7 кв. м, приміщення вбиральні 1-7, площею 1,2 кв. м, вартістю 29 018,00 грн; прибудову «а14»: приміщення передпокою 1-3, площею 10,4 кв. м, приміщення кухні 1-5, площею 21,0 кв. м, загальною вартістю 156 505,00 грн; прибудову «А3-1»: приміщення житлової кімнати 1-9 площею 26,4 кв. м вартістю 12 1730,00 грн; прибудову «а11-2»: приміщення сходової клітини 1-8 площею 8,8 кв. м, приміщення сходової клітини 1-10 площею 10,0 кв. м, загальною вартістю 99 383,00 грн; у житловій мансарді «Ам»: житлове приміщення 1-11 площею 9,50 кв. м, житлове приміщення

1-12 площею 14,50 кв. м, житлове приміщення 1-13 площею 25,2 кв. м, комору У1 площею 14,5 кв. м, загальною вартістю 552 754,00 грн; виділити особисто побудовані надвірні споруди: ганок «а12», вартістю 2 418,00 грн; балкон «а13», вартістю 2 651,00 грн; сарай літ. «Е», вартістю 7 108,00 грн; хвіртка №10, вартістю 2640 грн,загальна вартість надвірних споруд - 14 817,00 грн; усього особисто побудованого майна вартістю 567 571,00 грн, усього позивач просить виділити у його власність майна на 653 322,00 грн, що складає 78/100 частини спірної садиби та менше ніж покладено на його частку на 1 915,00 грн, з площею 177,7 кв. м, що на 3,8 м більше ніж покладено;

- перерозподілити частки у праві власності на житловий будинок із надвірними будівлями та вважати належними: йому - 78/100 частки будинку, замість 1/3 частини, що належали раніше, а відповідачам

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на спільну сумісну частку, - 22/100 частки (кожному по 11/100 частки) житлового будинку, замість 2/3 частини, що належали їм раніше;

- припинити право спільної часткової власності на житловий будинок із надвірними будівлями та зобов`язати його провести переобладнання за його рахунок у житловому будинку літ. «А-1», а саме: в перегородці між приміщеннями 2-2 та 2-3 демонтувати дверний блок, дверний проріз закласти; в перегородці між приміщеннями 2-3 та 1-2 улаштувати дверний проріз, встановити дверний блок; від`єднати від квартири № 2 комунікації приміщення 2-3 та приєднати комунікації приміщення 2-3 до квартири № 1 ; демонтувати ганок літ. «а10» та відновити вхід до приміщень квартири № 2 через літ. «а4»;

- стягнути з нього на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у рівних частках, компенсацію у розмірі 3 158,00 грн;

- визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою

по АДРЕСА_1 , між сторонами, з урахуванням порядку користування, що склався, за варіантом, наданим у експертному висновку за № 13153, виділивши у його користування земельну ділянку площею

177 кв. м, що на 37 кв. м більше ніж належить, у спільне користування

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 242 кв. м, що

на 37 кв. м менше, ніж покладено. Межі користування земельною ділянкою прокласти таким чином: відрізок «АБ» прокласти по прямій розміром

13,25 м по червоній лінії (межа нормативної ділянки); відрізок «БВ» прокласти по прямій розміром 20,5 м; відрізок ВГ прокласти по прямій розміром 2,95 м; відрізок «ГД» прокласти по прямій, на відстані 1,0 м від будинку літ. «А-1» та прибудови літ. а1 розміром 12,0 м; відрізок «ДЕ» прокласти по прямій розміром 1,0 м до лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»; відрізок «ЕА» прокласти по лінії розподілу літ. «А-1», далі по зовнішній стіні прибудов літ. «а5» та літ. «а14» до точки «А»; відрізок «КЖ» прокласти від тильної межі на відстані 5,1 м; відрізок «ЖЗ» прокласти по прямій розміром 5,35 м; відрізок «ЗИ» прокласти по прямій розміром 5,1 м. Встановити земельні сервітути: № 1 - для обслуговування прибудов

літ. «а14» та літ. «а5», що з боку земельної ділянки № НОМЕР_1 , від хвіртки № 8, між огорожею № 6 та зовнішніми стінами прибудов літ. «а14» та літ. «а5»; № 2 - для проходу до сараю літ. «Е», розташованого з боку земельної ділянки

№ НОМЕР_2 ; № 3 - для проходу та обслуговування прибудов літ. «а3» та літ. «а4», розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_4 ;

- стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь 2/3 частини вартості проведеної експертизи.

26 лютого 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2019 року прийнято відмову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від зустрічного позову до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим будинком з надвірними будівлями та закрито провадження у справі за зустрічним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 23 січня 2020 року у складі судді Шелест І. М. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення ванної кімнати 1-1 площею 8,7 кв. м у житловому будинку літ. «А-1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено у володіння ОСОБА_1 у садибі, розташованій по

АДРЕСА_1 , в натурі, на належну йому 1/3 частини, на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу

Олійник Л. М. 25 березня 2014 року за реєстраційним № 464 та рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2008 року,

№ 2-4625/08, таке майно:

- у житловому будинку літ. «А-1» виділити житлове приміщення 1-2 площею 20,1 кв.м,

- житлове приміщення 2-3 площею 7,4 кв. м, разом по житловим спорудам -

27,5 кв. м, вартістю 56 939,00 грн;

по надвірним спорудам: льох літ. «Д», вартістю 8 536,00 грн, паркан № 9 вартістю 10 703,00 грн, вимощення 1 вартістю 9 573,00 грн, разом по надвірним - 28 812,00 грн, усього вартістю 85 751,00 грн, що менше його ідеальної частки на 1 915,00 грн.

Виділено у володіння ОСОБА_1 особисто побудовані: прибудову «а5»: приміщення ванної кімнати 1-1, площею 8,7 кв. м, приміщення вбиральні 1-7 площею 1,2 кв. м, вартістю 29 018,00 грн; прибудову «а14»: приміщення передпокою 1-3 площею 10,4 кв. м, приміщення кухні 1-5 площею 21,0 кв. м, загальною вартістю 156 505 грн; прибудову «А3-1»: приміщення житлової кімнати 1-9 площею 26,4 кв. м, вартістю 121 730,00 грн; прибудову «а11-2»: приміщення сходової клітини 1-8 площею 8,8 кв. м, приміщення сходової клітини 1-10, площею 10,0 кв. м, загальною вартістю 99 383,00 грн; мансарда житлова «Ам»: житлове приміщення 1-11, площею 9,50 кв. м, житлове приміщення 1-12 площею 14,50 кв. м, житлове приміщення 1-13 площею

25,2 кв. м, комору У1 площею 14,5 кв. м, загальною вартістю 552 754,00 грн.

Виділено особисто побудовані надвірні споруди: ганок «а12» вартістю 2 418,00 грн; балкон «а13» вартістю 2 651,00 грн; сарай літ. «Е» вартістю 7 108,00 грн; хвіртка № 10 вартістю 2 640,00 грн. Разом вартість по надвірних спорудах - 14 817,00 грн. Усього виділено особисто побудованого майна вартістю 567 571,00 грн.

Усього виділено у власність ОСОБА_1 майна на загальну суму

653 322,00 грн, що складає 78/100 частини садиби, розташованої

по АДРЕСА_1 , та яка менше на його частки на

1 915,00 грн, з площею 177,7 кв. м, що на 3,8 м більше його частки.

Перерозподілено частки у праві власності на житловий будинок із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 та вважати належними: ОСОБА_1 - 78/100 частини будинку, замість

1/3 частини, що належала раніше; відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на спільну сумісну долю - 22/100 частки (кожному по

11/100 частки) житлового будинку, замість 2/3 частини, що належали їм раніше.

Припинено право спільної часткової власності на житловий будинок із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 .

Власнику ОСОБА_1 необхідно провести за свій рахунок переобладнання

у житловому будинку літ. «А-1», а саме: в перегородці між приміщеннями 2-2 та 2-3 демонтувати дверний блок, дверний проріз закласти; в перегородці між приміщеннями 2-3 та 1-2 улаштувати дверний проріз, встановити дверний блок; від`єднати від квартири № 2 комунікації приміщення 2-3 та приєднати комунікації приміщення 2-3 до квартири № 1 ; демонтувати ганок літ. «а10» та відновити вхід до приміщень квартири № 2 через літ. «а4», демонтувати самочинно побудований сарай літ. «И».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь відповідачів: ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 , у рівних частках, компенсацію у розмірі 3 158,00 грн.

Визначено порядок користування земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1 , між сторонами, з урахування порядку користування, що склався за варіантом, наданим у експертному висновку

за № 13153 від 28 квітня 2016 року, яким виділено у користування

ОСОБА_1 земельну ділянку площею 177 кв. м, що на 37 кв. м більше ніж його ідеальна частка, у спільне користування відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - земельну ділянку площею 242 кв. м, що на 37 кв. м менше, ніж їх об`єднана ідеальна частка.

Межі користування земельною ділянкою прокласти за схемою, зазначеною у додатку № 7 експертного висновку за № 13153 від 28 квітня 2016 року, таким чином:

відрізок «АБ» прокласти по прямій розміром 13,25 м по червоній лінії (межа нормативної ділянки); відрізок «БВ» прокласти по прямій розміром

20,5 м; відрізок «ВГ» прокласти по прямій розміром 2,95 м; відрізок

«ГД» прокласти по прямій, на відстані 1,0 від будинку літ. «А-1» та прибудови літ. а1 розміром 12,0 м; відрізок «ДЕ» прокласти по прямій розміром 1,0 м до лінії розподілу житлового будинку літ. «А-1»; відрізок «ЕА» прокласти по лінії розподілу літ. «А-1», далі по зовнішній стіні прибудов літ. «а5» та літ. «а14» до точки «А»; відрізок «КЖ» прокласти від тильної межі на відстані 5,1 м; відрізок «ЖЗ» прокласти по прямій розміром 5,35 м; відрізок «ЗИ» прокласти по прямій розміром 5,1 м.

Встановлено земельні сервітути:

№ 1 - для обслуговування прибудов літ. «а14» та літ. «а5», з боку земельної ділянки № НОМЕР_1 , від хвіртки № 8, між огорожею № 6 та зовнішніми стінами прибудов літ. «а14» та літ. «а5»; № 2 - для проходу до сараю літ. «Е», розташованого з боку земельної ділянки № НОМЕР_2 ; № 3 - для проходу та обслуговування прибудов літ. «а3» та літ. «а4», на земельній ділянці № НОМЕР_2 .

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 2/3 частини судових витрат вартості проведеної експертизи -

у сумі 6 053,32 грн у рівних частинах з кожного, тобто по 3 026,66 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прибудова літ. «а5» не

є самочинною, оскільки господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, та єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений

за результатом його технічної інвентаризації. Також суд першої

інстанції вважав, що не входять до спадкового майна та не

є самочиннопобудованими прибудови, на які рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01 грудня 2008 року (справа № 2-4625/08), визнано право власності за матір`ю позивача ОСОБА_5 .

Задовольняючи позов у частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд зазначив про те, що експертним висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № 13153 наданий єдиний варіант порядку користування земельною ділянкою

по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 січня

2020 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення ванної кімнати 1-1 площею 8,7 кв. м, виділення у володіння особисто побудованих приміщень у житловому будинку літ. «А-1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , перерозподілу ідеальних часток та визначення порядку користування земельною

ділянкою скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Рішення суду в частині виділення у володіння ОСОБА_1 на належну йому 1/3 частини приміщень у житловому будинку літ. «А-1» і надвірних споруд, покладення на нього обов`язку з проведення переобладнань, стягнення компенсації на користь відповідачів у сумі 3 158,00 грн та припинення права спільної часткової власності, стягнення судових витрат залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що фактично співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 є позивач та відповідачі, у кожного по 1/3 частини житлового будинку, та ОСОБА_5 , яка не була залучена до участі у справі і якій на праві власності належать прибудови до житлового будинку та сарай. Оскільки особа, якій належить на праві власності частина житлового будинку не була залучена до участі

у справі, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути позовні вимоги і вирішити спір по суті щодо побудованих нею приміщень,

які належать їй на підставі рішення суду, перерозподілу ідеальних часток та встановлення порядку користування земельною ділянкою, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Суд першої інстанції помилково перерозподілив ідеальні частки

з врахуванням побудованих ОСОБА_5 приміщень, оскільки не було згоди співвласників на їх будівництво, а позивач не надав доказів набуття ним права власності на ці приміщення.

Також відсутні підстави для визнання права власності за позивачем на ванну кімнату, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вона побудована у встановленому законом порядку.

Що стосується рішення суду про виділ в натурі позивачу на 1/3 частки, то судова колегія в цій частині погоджується з рішенням суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду в частині відмови щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення ванної кімнати 1-1 площею 8,7 кв. м, виділення у володіння особисто побудованих приміщень у житловому будинку літ. «А-1», розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , перерозподілу ідеальних часток та визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

У жовтні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 06 листопада 2020 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність у домоволодінні по АДРЕСА_1 , самочинного будівництва та наявності ще одного співвласника - його матері ОСОБА_5 , у зв`язку із чим суд провів розподіл власності, яка належить йому й отримана в дарунок від його матері.

Вважає, що залучення до участі у справі його матері ОСОБА_5

є незаконним та не відповідає дійсним обставинам справи.

ОСОБА_1 вважає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування положення частини третьої статті 357 ЦК України та частини четвертої статті 357 ЦПК України (щодо визначення часток у праві спільної часткової власності) до спірних правовідносин.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У вересні та жовтні 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Верховного Суду подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому касаційну скаргу просять залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Садиба по АДРЕСА_1 складається із житлового будинку літ. «А-1», з прибудовами, загальною площею 221,4 кв. м, житловою площею 126,6 кв. м, решти надвірних будівель та споруд, загальною інвентаризаційною вартістю в цінах 2018 року - 859 980 грн, які розташовані на нормативній земельній ділянці площею 419 кв. м, наданій під забудову рішенням Червонозаводського РВК міста Харкова за № 1178 та рішенням Червонозаводського РВК № 405/11 від 16 грудня 1980 року.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2008 року (справа № 2-4625/08) позовні вимоги ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Червонозаводської районної в м. Харкові ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на прибудови до житлового будинку літ. «А-1» приміщень: прихожої 1-3 площею 10,4 кв. м, кухні 1-5 площею

21,0 кв. м (прибудова літ. «а14»), житлової кімнати 1-9, площею 26,4 кв. м (прибудова літ. «АЗ-1»), сходової клітини 1-8 площею 8,8 кв. м (прибудова літ. «а11-2»), приміщення вбиральні 1-7 площею 1,2 кв. м; житлової мансарди літ. «Ам»: приміщень сходової клітини 1-10, площею 9,6 кв. м, житлової кімнати 1-11 площею 9,5 кв. м, житлової кімнати 1-12 площею

14,5 кв. м, житлової кімнати 1-13 площею 25,5 кв. м, комори VI, площею

14,5 кв. м; будівлі сараю літ. «Є» площею 19,7 кв. м, збудованих

по АДРЕСА_1 .

Згідно з договором дарування житлового будинку, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М.

25 березня 2014 року за реєстровим № 464, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 березня 2014 року за

№ 5104495, позивач набув право власності на 1/3 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, житловий будинок із надвірними будівлями, розташований

по АДРЕСА_1 , належить на праві власності:

- ОСОБА_1 - 1/3 частини, на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 25 березня 2014 року за № 464, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

25 березня 2014 року за № 5104495;

- ОСОБА_2 - 1/3 частини, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою харківською державною нотаріальною конторою 10 червня 2003 року за № 7-805, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське бюро технічної інвентаризації» за № 28566

у книзі 1;

- ОСОБА_3 - 1/3 частина, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою харківською державною конторою 10 червня 2003 року за № 7-804, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське БТІ» за № 28566 у книзі 1.

- матері позивача ОСОБА_5 - прибудова до житлового будинку літ. «А-1» приміщення прихожої 1-3, площею 10,4 кв. м кухня 1-5, площею 21,0 кв. м (прибудова «а14», житлова кімната 1-9, площею 26,4 кв. м (прибудова

літ. «А3-1»), сходова клітина 1-8 площею 8,8 кв. м (прибудова літ. «а11-2»)), приміщення вбиральні 1-7 площею 1,2 кв. м, житлова мансарда літ. «Ам»: приміщення сходової клітини 1-10 площею 9,6 кв. м, житлова кімната 1-11 площею 9,5 кв. м, житлова кімната 1-12 площею 14,5 кв. м, житлова кімната 1-13, площею 25,5 кв. м, комора У1 площею 14,5 кв. м; будівля сараю

літ. «Є», площею 19,7 кв. м, на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2008 року у справі № 2-4625/08.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № 13153, складеної 28 квітня 2016 року, та додаткової судової будівельно-технічної експертизи за № 4842/3809 складеної

22 лютого 2018 року Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф.

М. С. Бокаріуса, надано два варіанти технічного виділу позивачу ОСОБА_1 належної йому 1/3 частини садиби.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скаргаОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою

у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до частини першої статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності

є спільною частковою власністю.

Відповідно до частини третьоїстатті 357 ЦК Україниспіввласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

За змістом статі 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 361 ЦК України.

Згідно зі статтями 364 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог статті 183 ЦК України.

Судом встановлено, що житловий будинок із надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 , належить на праві власності:

- ОСОБА_1 , - 1/3 частини, на підставі договору дарування 1/3 частини житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 25 березня 2014 року за № 464, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

25 березня 2014 року за № 5104495;

в книзі 1;

- ОСОБА_3 - 1/3 частини, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою харківською державною конторою 10 червня 2003 року за № 7-804, зареєстрованого у Комунальному підприємстві «Харківське БТІ» за № 28566 у книзі 1.

Також встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду

м. Харкова від 01 грудня 2008 року (справа № 2-4625/08) позовні вимоги

ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Червонозаводської районної в місті Харкові ради, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на прибудови до житлового будинку літ. «А-1» приміщень прихожої 1-3 площею 10,4 кв. м, кухні 1-5 площею

21,0 кв. м (прибудова літ. «а14»), житлової кімнати 1-9 площею 26,4 кв. м (прибудова літ. «АЗ-1»), сходової клітини 1-8 площею 8,8 кв. м (прибудова літ. «а11-2»), приміщення вбиральні 1-7 площею 1,2 кв. м, житлової мансарди літ. «Ам»: приміщень сходової клітини 1-10 площею 9,6 кв. м, житлової кімнати 1-11 площею 9,5 кв. м, житлової кімнати 1-12 площею

14,5 кв. м, житлової кімнати 1-13, площею 25,5 кв. м комори VI, площею

14,5 кв. м; будівлі сараю літ. «Є» площею 19,7 кв. м, збудованих

по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду вказаної справи про визнання права власності, ОСОБА_5 не становила питання про перерозподіл ідеальних часток у праві власності.

25 березня 2014 року за реєстровим № 464, зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25 березня 2014 року за № 5104495 позивач набув право власності на 1/3 частини житлового будинку

по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ОСОБА_5 подарувала своєму синові лише 1/3 частини житлового будинку, яку отримала у спадщину після смерті свого чоловіка, правовстановлюючих документів на відчуження ОСОБА_5 на користь позивача приміщень, на які вона набула право власності за рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 01 грудня 2008 року, матеріали справи не містять, а співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 є позивач, відповідачі, у кожного по 1/3 частини житлового будинку, та ОСОБА_5 , яка не була залучена до участі у справі, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на нежитлове приміщення ванної кімнати 1-1 площею 8,7 кв. м, виділення у володіння особисто побудованих приміщень у житловому будинку літ. «А-1», розташованому за адресою:

АДРЕСА_1 , перерозподілу ідеальних часток та визначення порядку користування земельною ділянкою.

Ураховуючи зазначене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що залучення до участі у справі його матері ОСОБА_5 є незаконним та не відповідає дійсним обставинам справи, не заслуговують на увагу.

Також правильним є висновок апеляційного суду про те, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що ванна кімната побудована у встановленому законом порядку, а отже, й відсутні підстави для визнання права власності на ванну кімнату за позивачем.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 409 410 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк