№ 646/5368/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

23 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 646/5368/19

провадження № 61-15330св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

третя особа - слідчий прокуратури Харківської області Малінка Володимир Євгенович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Маміної О. В., Кругової С. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа - слідчий прокуратури Харківської області Малінка В. Є., про стягнення компенсації моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 30 жовтня 2017 року в порядку статті 214 КПК України він звернувся до відповідача із заявою про кримінальні правопорушення, передбачені статтями 364 365 366 367 382 КК України, вчинені слідчим прокуратури Харківської області Жеваго В. В.

Зазначені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) протягом 24 годин внесені не були.

29 листопада 2017 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова зобов`язано прокуратуру Харківської області внести відомості, викладені в заяві ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року, до ЄРДР.

Зазначав, що в порушення вимог КПК України відповідачем лише 05 грудня 2017 року внесено відомості до ЄРДР за № 42017220000001411 за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 366, частиною першою статті 367 КК України.

23 лютого 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000001411 відмовлено.

11 червня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 23 лютого 2018 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 42017220000001411.

20 березня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. кримінальне провадження № 42017220000001411 закрито. Вказував, що зазначена постанова йому направлена не була.

25 квітня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 20 березня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001411.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що вказана постанова винесена слідчим необґрунтовано та передчасно, зокрема, не допитано заявника, факти викладені в заяві про вчинення кримінального правопорушення не перевірено, в ході досудового розслідування допущена істотна неповнота.

11 липня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. кримінальне провадження № 42017220000001411 закрито.

29 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 11 липня 2018 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001411.

В ухвалі слідчого судді зазначено, що вказана постанова не відповідає вимогам закону, винесена без повного, всебічного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, рішення слідчого є немотивованим та передчасним, заявника у кримінальному провадженні не допитано.

15 лютого 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. кримінальне провадження № 42017220000001411 закрито.

02 квітня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 15 лютого 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001411.

12 квітня 2019 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. кримінальне провадження № 42017220000001411 закрито.

27 липня 2019 року ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова скасовано постанову слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. від 12 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42017220000001411.

Позивач посилався на те, що відповідач, незважаючи на ухвали слідчих суддів, його клопотання, докази у кримінальному провадженні, навмисно продовжує свою бездіяльність та не проводить досудове розслідування у розумні строки, що спричиняє йому моральні страждання. Своїми тривалими неправомірними і незаконними діями відповідач заподіяв йому, як потерпілому, моральну шкоду, а саме: з вини відповідача він не міг реалізувати своє право на розгляд заяви, поданої до прокуратури, у зв`язку із чим був вимушений докладати додаткових зусиль для поновлення права на розгляд вказаної заяви в порядку встановленому КПК України та звертатися до суду за захистом своїх прав; з вини відповідача його права не поновлені, порушення закону не припинено, досудове розслідування у кримінальному провадженні проводиться неналежно. Крім того, він, як інвалід 2 групи, людина похилого віку, онкохворий, повинен був протягом тривалого часу звертатися до суду зі скаргами на бездіяльність відповідача, у зв`язку із чим переніс моральні страждання.

Зазначав, що позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства закону. Також незаконною бездіяльністю відповідача порушено його психологічне благополуччя; він, як інвалід 2 групи, вимушений був протягом тривалого часу витрачати свій особистий час і звертатися до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, умисно грубо порушене відповідачем, що призвело до погіршення і позбавлення можливості реалізації його звичок і бажань, неможливості продовжити активне особисте життя, в особистій репутації, у власній безпеці, у впевненості в собі та в майбутньому, у недоторканості його невід`ємних прав і свобод, у психологічному дискомфорті та почуття несправедливості, що призвело до неможливості задовольнити актуальні для нього потреби в благополуччі сім`ї, відчутті гідності, соціальної і правової захищеності і вимагає для останнього докладання значних і додаткових зусиль для організації свого життя.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 267 548 грн, завданої тривалою бездіяльністю відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року у складі судді Єжова В. А. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ухвалами слідчих суддів встановлено протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, доводи позивача є обгрутованими.

Проте, визначений ОСОБА_1 розмір моральної шкоди всупереч загальних засад цивільного законодавства щодо добросовісності, справедливості та розумності є надмірним відшкодуванням, а тому районний суд вважав, що стягненню підлягає моральна шкода в розмірі 5 000 грн, пославшись на статтю 23 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого прокуратури Харківської області свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому зобов`язання уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року та скасування постанов слідчого про відмову у визнання ОСОБА_1 потерпілим, про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозавоського районного суду м. Харкова.

Апеляційний суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових чи процесуальних прав позивача, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, отже, заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом зроблено неправильний висновок про недоведеність завдання йому моральної шкоди. Ввважає, що суд першої інстанції правильно встановив порушення його конституційних прав внаслідок протиправної бездіяльності слідчого та наявність шкоди, заподіяної такою бездіяльністю, і причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) та постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 638/14009/17 (провадження № 61-766св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 638/6363/19 (провадження № 61-9220св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 638/9834/18 (провадження № 61-20543св19), від 23 вересня 2020 року у справі № 638/14007/17 (провадження № 61-3288св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 638/14008/17 (провадження № 61-48237св18), від 26 квітня 2021 року у справі № 754/10071/17 (провадження № 61-16601св19), від 06 липня 2021 року у справі № 638/8278/19 (провадження № 7002св20), від 21 липня 2021 року у справі № 646/7015/19 (провадження № 61-1452св21), від 01 вересня 2021 року у справі № 545/2344/20 (провадження № 61-9384св21), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року Харківська обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Зазначає, що задоволення судами скарг позивача та зобов`язання вчинити певні дії не свідчить про протиправність дій посадових осіб прокуратури Харківської області та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи те, що його права були поновлені.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Харківської області із заявою про вчинення слідчим прокуратури Харківської області ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364 365 366 367 382 КК України, однак відомості до ЄРДР внесені не були.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та зобов`язано уповноважених осіб прокуратури Харківської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 30 жовтня 2017 року.

05 грудня 2017 року прокуратурою Харківської області були внесені відомості до ЄРДР за № 42017220000001411 за частиною першою статті 364, частиною першою статті 365, частиною першою статті 367 КК України.

22 лютого 2018 року ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 42017220000001411, з`явився на допит свідка, просив допитати його в якості потерпілого.

20 березня 2018 року постановою слідчого прокуратури Харківської області Малінки В. Є. кримінальне провадження № 42017220000001411 закрито.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені частиною першою статті 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173 1174 ЦК України).

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблений висновок, що, застосовуючи статті 1173 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено тривалу й неодноразову неправомірність дій посадових осіб прокуратури Харківської області, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди.

Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за його заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.

Колегія суддів відхиляє доводи Харківської обласної прокуратури з посиланням на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.

Верховний Суд з урахуванням доводів касаційної скарги, тривалого порушення прав позивача, важливості для позивача питань з якими він звертався до відповідача для вирішення, виходячи з принципів розумності та справедливості, загальнолюдських принципів та суспільної моралі, вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, з огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим, таким, що відповідає вимогам ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції відповідає установленим принципам і завданням цивільного судочинства, а також вимогам ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд помилився в застосуванні норм матеріального закону, неправильно вирішив спір, не надав належної правової оцінки зібраним у справі доказам, обставинам справи.

Розглядаючи зазначений позов, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати та залишити в силі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк