ПОСТАНОВА
Іменем України
29 січня 2021 року
м. Київ
справа №646/6177/17
адміністративне провадження №К/9901/450/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
на постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року (суддя Шелест І.М.)
та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (колегія у складі суддів Присяжнюка О.В., Русанової В.Б., Курило Л.В.)
у справі № 646/6177/17
за позовом ОСОБА_1
до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова
про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинення дій, скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова.
2. У позові просила:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру»;
- скасувати рішення Управління ПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова від 03.10.2016 та рішення Слобожанського об`єднаного управління ПФУ України від 28.08.2017 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов`язати відповідача призначити та виплатити пенсію за вислугу років з 28.09.2016 з розрахунку 90% від середнього розмірі місячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
3. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 з мотивів пропуску строку залишено без розгляду позовні вимоги щодо скасування рішення Управління ПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова від 03.10.2016.
4. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 позов задоволено частково:
- визнано неправомірними дії Слобожанського об`єднаного управління ПФУ України щодо відмови ОСОБА_2 в призначенні пенсії за вислугу років;
- скасовано рішення Слобожанського об`єднаного управління ПФУ України від 28.08.2017 щодо відмови ОСОБА_2 призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов`язано Слобожанське об`єднане управління ПФУ України призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, починаючи з 23.08.2017 з розрахунку 90 % заробітної від середнього розміру щомісячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру»;
- стягнено з Слобожанського об`єднаного управління ПФУ України на користь ОСОБА_2 відшкодування судового збору у розмірі 640,00 грн.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017 змінено постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2017, викладено абз. 4 резолютивної частини постанови в такій редакції:
«Зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, починаючи з 23.08.2017 року, з розрахунку 80 % заробітної плати від середнього розміру щомісячної заробітної плати без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».
У іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
6. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2017 виправлено описку в постанові суду від 23.11.2017, вказано по тексту постанови прізвище позивача - « ОСОБА_1 ».
7. 04.01.2019 Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28.09.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
8. Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2018 було відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 протягом 1991-1996 років навчалася в Донецькому державному університеті за спеціальністю «Правознавство» та отримала диплом спеціаліста за кваліфікацією «юрист»; 18.03.1996 почала працювати в органах прокуратури.
10. 28.09.2016 позивач звернулася для призначення пенсії до Управління ПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова.
11. Рішенням від 03.10.2016 останнє відмовило в призначення пенсії, мотивуючи це тим, що Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII) з 01.06.2015 скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначається відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Немає підстав для зарахування до вислуги років, що дає право на пенсію, період навчання ОСОБА_2 у Донецькому державному університеті, оскільки у дипломі про освіту зазначено прізвище « ОСОБА_1 », та відповідно до Закону України «Про прокуратуру» передбачено зарахування до вислуги Ѕ строку навчання у вищому навчальному закладі.
12. 18.08.2017 Донецький національний університет ім. Василя Стуса у листі підтвердив навчання ОСОБА_2 у Донецькому державному університеті та видання 27.06.1996 диплому спеціаліста серії НОМЕР_1.
13. 23.08.2017 ОСОБА_2 звернулася до правонаступника Управління ПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова - Слобожанського об`єднаного управління ПФУ України з заявою про призначення пенсії.
14. Рішенням від 28.08.2017 їй повторно відмовлено у призначенні пенсії з підстав скасування норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
15. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 покликалася на те, що на час її обох звернень до органів ПФУ спеціальний порядок призначення пенсій працівникам органів прокуратури визначався ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Вважала, що у силу ст. 22 58 64 Конституції України має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII) у редакції від 12.07.2001 у розмірі 90 % суми місячного (чинного) заробітку як прокурора без обмеження максимального розміру.
16. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Зазначав, що норми Закону № 213-VIII, які встановлюють обмеження у виплаті призначених пенсій, зокрема відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не визнавалися неконституційними. При прийнятті рішення ПФУ керувалося п. 2.1. Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011. Позивач пропустила строки звернення до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має достатній стаж для призначення пенсії за вислугу років та додаткові гарантії соціального захисту з боку держави як працівник прокуратур відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону № 1789-XII. Збільшення необхідного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону № 1697-VII, у порівнянні зі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, з 20 до 22 років 6 місяців, є звуженням прав позивача в розумінні Конституції України.
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині неправомірності дій відповідача щодо відмови позивачці в призначенні пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» та наявності підстав для призначення пенсії з 23.08.2017.
Водночас, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що розмір пенсії позивача повинен визначатися відповідно до Закону № 1789-ХІІ у редакції від 17.05.2012, чинній на момент виникнення права на пенсійне забезпечення, та становити 80% від суми середньої місячної заробітної плати.
19. Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що:
- не було підстав для зарахування до стажу періоду навчання у Донецькому державному університеті, оскільки диплом видано на прізвище ОСОБА_1 ;
- з 01.06.2015 пенсії у порядку та умовах, визначених Законом України «Про прокуратуру» не призначаються та не перераховуються;
- відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом «Про прокуратуру» призначені пенсії не виплачуються. Оскільки позивачка працює в органах прокуратури на посаді, що дає їй право на призначення пенсії за вислугою років, законних підстав для здійснення виплати призначеної позивачеві з 28.09.2016 пенсії немає.
20. Позивач подала відзив, що надійшов 16.02.2018. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення без змін, обґрунтовуючи це тим, що відповідач не навів прикладів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Помилка у прізвищі була підставою для рішення від 03.10.2016 про відмову у призначенні пенсії. В частині вимог, що стосуються оскарження цього рішення позовну заяву залишено без розгляду.
Оскаржуване рішення ПФУ ґрунтується лише на одній підставі - п. 5 «Прикінцеві положення» Закону № 213-VIII. Суд обґрунтовано підтвердив її право на пенсію відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-XII.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
22. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Спеціальне пенсійне забезпечення працівників прокуратури до 01.06.2015 регулювалося ст. 50-1 Закону № 1789-XII.
24. 02.03.2015 Верховна Рада України прийняла Закон № 213-VIII, що набрав чинності у цілому 01.04.2015. У п. 5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» зазначеного Закону містилося застереження про те, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
25. Оскільки такого закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 прийнято не було, то з цієї дати втратили чинність, зокрема, норми ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо права прокурорів і слідчих на пенсійне забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.
26. Проте, 15.06.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014, який поновив правове регулювання питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури (ст. 86).
27. Таким чином, працівники прокуратури за наявності на день звернення до органів Пенсійного фонду відповідної вислуги років та відповідного стажу роботи на посадах прокурорів мають право на пенсійне забезпечення у відповідності до чинної статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
28. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі №686/17309/17.
29. З огляду на це, Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що з 01.06.2015 пенсії працівникам прокуратури не призначаються та не перераховуються, оскільки Закон № 213-VIII скасовував лише чинні станом на 01.06.2015 норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, відповідно до Закону № 1789-ХІІ.
30. Водночас задовольняючи позов, суди помилково керувалися ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII. Ці ж норми наводила позивачка, обґрунтовуючи свої вимоги.
31. Спірні відносини виникли у серпні 2017 року. Відповідно, слід застосовувати той закон, який був чинним на момент виникнення цих правовідносин.
32. На час звернення позивача з заявою (23.08.2017) про призначенням пенсії був чинним Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІ і саме він підлягає до застосування.
33. Cтаттею 86 цього Закону визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років. Зокрема, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
34. Як встановлено судами, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії, загальна вислуга років становила майже 24 роки, в тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.
35. Враховуючи положення статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІ, стаж роботи позивача на час звернення до відповідача є достатнім для призначення пенсії за вислугу років згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VІ.
36. Аналогічний підхід до правозастосування було висловлено Верховним Судом у постановах від 21.11.2018 у справі №700/668/16-а та від 23.04.2019 у справі № 766/12481/16-а, обставини яких є подібними.
37. У частині максимального розміру пенсії висновки судів теж є помилковими та не відповідають висновкам Верховного Суду, зокрема у постанові від 24.07.2018 у справі №554/10456/16-а.
38. Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
39. Отже, на час призначення пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
40. З урахуванням зазначеної норми, максимальний розмір пенсії позивача у період з 23 серпня 2017 року по 31 грудня 2017 року не може перевищувати 10740 гривень, а з 01 січня 2018 року не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначений висновок має бути враховано відповідачем під час прийняття рішення про призначення пенсії.
41. Стосовно покликання у касаційній скарзі на абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII, яка обмежує виплату пенсії працюючому пенсіонеру, то зазначена стаття визначає випадки, у яких не виплачуються призначені, зокрема, відповідно до цього Закону пенсії. У цій же справі вирішувався насамперед спір щодо призначення позивачу пенсії. Питання щодо виплати пенсії з урахуванням абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII повинно вирішуватися відповідачем після прийняття рішення про призначення пенсії. З огляду на це, до вирішення питання про призначення пенсії вимоги про її виплату є передчасними і до задоволення не підлягають.
42. Що стосується зарахування часу навчання в Донецькому державному університеті, то помилку у прізвищі було виправлено, позивачка зверталася до Пенсійного фонду вдруге, після виправлення помилки, а тому правильними є висновки судів про те, що підстав для не зарахування періоду навчання до стажу не було.
43. Зважаючи на викладене, Суд погоджується з висновками судів про те, що відповідач не мав підстав відмовляти у призначенні позивачу пенсії за вислугу років. Однак внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкових висновків у частині розміру пенсії, у зв`язку із чим зазначені судові рішення підлягають скасуванню частково.
44. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
45. При цьому, колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
46. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.
47. Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
48. За викладених обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої та апеляційної інстанції скасувати у частині вимог, що стосуються розміру пенсії за вислугу років та її виплати, та ухвалити в цій частині нове рішення. Відповідно, підлягають зміні мотиви задоволення цих вимог. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.
49. Судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 341 351 356 КАС України, Суд,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Управління Слобожанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити частково.
2. Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року у незміненій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 646/6177/17 змінити у частині мотивів задоволення вимог, що стосуються розміру пенсії за вислугу років та її виплати, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Викласти абз. 4 резолютивної частини постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року в такій редакції:
«Зобов`язати Слобожанське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова призначити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років, починаючи з 23 серпня 2017 року, з розрахунку 80 % заробітної плати від середнього розміру щомісячної заробітної плати, відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»».
В іншій частині Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2017 року у незміненій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя Я.О. Берназюк
Суддя О.П. Стародуб