Постанова

Іменем України

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 646/7678/19

провадження № 61-3200св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року в складі колегії суддів Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ :

Історія Справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Харківська міська рада звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що рішенням Харківської міської ради від 24 лютого 2016 року № 141/16 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,1360 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «2-А-1» з підвалом (СТО), літ. «Х-1-2» (баня, кафе, СТО) по АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2019 року № 183761812 позивачу стало відомо, що відповідач у березні 2012 року зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі літ. «Х-1-2» загальною площею 661,9 м2, літ. «2-А-1» загальною площею 130,1 м2 по АДРЕСА_1 на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2011 року в справі № 2-3283/11.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 16 вересня 2019 року № НВ-0003745122019 земельна ділянка площею 0, 1399 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомості, з 25 квітня 2017 року перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Оскільки ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законом порядку не оформив речового права на неї та у період з 01 травня 2017 року по 31 жовтня 2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою площею 0,1399 га по АДРЕСА_1 плату за землю, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати, то позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати, що становить 709 346,14 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 709 346,14 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд виходив з того, що відповідач без укладення договору оренди земельної ділянки із 01 травня 2017 року по 31 жовтня 2019 року користувався нею без достатньої правової підстави, за рахунок чого зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельною ділянкою, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року скасовано; провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, помилково вважав, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 з 02 квітня 2008 року зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець, а нежитлові будівлі, які зареєстровані за ним та розташовані на спірній земельній ділянці, використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а саме: шляхом передачі їх в оренду для розміщення виробництва. Вказане свідчить про те, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько - правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 і цей спір пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Аргументи учасників справи

У березні 2021 року Харківська міська рада засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року, в якій просила її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права закрив провадження у справі з підстав юрисдикції, оскільки набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладати правочини для забезпечення власних потреб, а тому вирішення питання про юрисдикцію спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання та чи є ці правовідносини господарськими.

Апеляційний суд ухвалив рішення на підставі неналежного доказу - договору оренди нерухомого майна від 01 січня 2017 року, оскільки Харківська міська рада не є стороною цього договору, у зв`язку з чим він не може бути доказом по справі.

У квітні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови апеляційного суду. Вказує, що апеляційний суд зробив правильний висновок про закриття провадження у справі з підстав юрисдикції, оскільки відповідач як ФОП здійснює господарську діяльність на спірній земельній ділянці, а саме, здає в оренду СТО та кафе, які розташовані на цій земельні ділянці, а тому спірні правовідносини підлягають розгляду за правилами господарської юрисдикції.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 березня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди при вирішенні справи не застосували висновків викладених у постановах Верховного Суду 12 червня 2018 року в справі № 922/3204/17, від 27 серпня 2020 року в справі № 350/874/17, від 03 липня 2019 року в справі № 916/1261/18, від 16 вересня 2020 року в справі № 916/122/20 та апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів та не дослідив зібрані в справі докази.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «Х-1-2» загальною площею 661,9 м2 та літ. «2-А-1» загальною площею 130,1 м2 по АДРЕСА_1 на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2011 року.

Відповідно до інформації Відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 червня 2018 року № 19-20-0.23, 08-1853/116-18 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2019 року № 183761812 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування.

Земельна ділянка площею 0,1399 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 25 квітня 2017 року зареєстрована у відділі Головного управління Держгеокадастру в Харківській області.

07 жовтня 2019 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25 червня 2019 року № 1063/0/45-19, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 складає 0,1399 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,1399 га з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 по АДРЕСА_1 розташовані два нежитлових приміщення літ. «Х-1-2», «2-А-1», право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , одна металева споруда та один навіс.

Згідно інформації ГУ ДФС у Харківській області від 12 червня 2018 року № 13878/9/20-40-13-09-19 ОСОБА_1 не є платником земельного податку або орендної плати за землю.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 з 02 квітня 2008 року зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець.

З інформаційної довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, в тому числі, надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.

Зі змісту договору оренди нерухомого майна від 01 січня 2017 року встановлено, що нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а саме: шляхом передачі їх в оренду для розміщення виробництва.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Звертаючись до суду з цим позовом, Харківська міська рада посилалась на те, що ОСОБА_1 право на спірну земельну ділянку не оформив і користується нею без правовстановлюючих документів, внаслідок чого територіальна громада м. Харкова позбавлена можливості отримати дохід від здачі її в оренду за період з 01 травня 2017 року по 31 жовтня 2019 року в сумі 709 346,14 грн.

Таким чином, предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна ФОП коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено, яка належить територіальній громаді м. Харкова.

Частиною першою статті 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно зі статтею 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За положеннями частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Частиною першою статті 58 ГК України визначено, що суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.

За приписами частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного суду від 08 листопада 2021 року в справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21) вказано про те, що «під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року). Тобто для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності, потрібно встановити факт ведення діяльності ним як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру».

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та власником нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Акту обстеження земельної ділянки від 07 жовтня 2019 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель (металевої споруди та навісу). ОСОБА_1 на підставі договорів оренди № 3, № 5, укладених у 2017 році з ПП «Ремтехсервіс», здає нежитлові приміщення в оренду з метою розміщення виробництва (пункт 1.4 договорів). Зінформаційної довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, в тому числі, і надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (том 1 ас 167).

Оцінивши зазначені докази, апеляційний суд зробив правильний висновок, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Харківською міською радою та ОСОБА_1 саме як суб`єктом господарювання, і цей спір пов`язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності на вказаній земельній ділянці. Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аргументи касаційної скарги про те, що наданий відповідачем договір оренди нерухомого майна від 01 січня 2017 року, є неналежним доказом, не заслуговують на увагу, оскільки є письмовим доказом, що містить інформацію щодо предмета доказування.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2021 року в справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21) не дають підстав вважати, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 22 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук