Постанова

Іменем України

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 654/1222/17

провадження № 61-22775св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - колективне виробничо-комерційне підприємство «Побутсервіс»,

відповідачі: Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області, у складі судді Францішка Ю. В., від 31 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Приходько Л. А., Радченко С. В., від 06 листопада 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року колективне виробничо-комерційне підприємство «Побутсервіс» (далі - КВКП «Побутсервіс») звернулось до суду з позовом до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень, акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею КВКП «Побутсервіс» надано у постійне користування 5,8674 га землі під розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », відповідно до рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 27 вересня 1996 року № 64.

Рішенням Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 16 червня 2004 року № 378, без відома позивача та без вирішення питання про вилучення частини земельної ділянки, у власність ОСОБА_2 була передана земельна ділянка площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва, яка є частиною ділянки, що перебуває у постійному користування підприємства, та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку на підставі цього рішення.

За договором купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Ноздрачовою Т. Е., ОСОБА_2 відчужив ділянку на користь ОСОБА_3 .

На час подання позовної заяви власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0008, є ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-364, виданого 24 грудня 2013 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.

Приймаючи рішення від 16 червня 2004 року № 378 в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га, Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області порушила право користування позивача земельною ділянкою, яке виникло у підприємства на підставі чинного державного акту на право постійного користування землею

Оскільки із постійного користування КВКП «Побутсервіс» спірна земельна ділянка не вилучалась, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 16 червня 2004 року № 378 та виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2005 року, серія ЯА №01991, а спірну земельну ділянку, площею 0,100 га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0008, витребувати від останнього набувача ОСОБА_1 на користь позивача.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до КВКП «Побутсервіс», третя особа - Новофедорівська сільська рада Голопристанського району Херсонської області, про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою та про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею.

В обґрунтування позову вказала, щодержавний акт, виданий КВКП «Побутсервіс», не відповідає фактично сформованій ділянці, що перебуває у користуванні підприємства; право постійного користування КВКП «Побутсервіс» земельною ділянкою площею 5,8674 га припинено у зв`язку з формуванням на її місці нової земельної ділянки під кадастровим номером 6522384300:02:001:197, площею 4,2065 га, а також внаслідок добровільної відмови від права користування земельною ділянкою та набуття іншими особами права власності на жилі будинки, будівлі або споруди, які розташовані на земельній ділянці, яка раніше перебувала у користуванні підприємства.

За таких обставин ОСОБА_1 просила суд визнати припиненим право постійного користування КВКП «Побутсервіс» земельною ділянкою площею 5,8674 га, наданою під розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області та недійсним державний акт на право постійного користування землею від 07 травня 1997 року ІІ-ХС № 002026, виданий КВКП «Побутсервіс» на земельну ділянку площею 5,8674 га.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 07 червня 2017 року первісний та зустрічний позов об'єднані в одне провадження.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року, позов КВКП «Побутсервіс» задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 16 червня 2004 року № 378, в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,10 га (кадастровий номер 6522384300:02:071:0008) для індивідуального дачного будівництва на території с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від 21 листопада 2005 року ЯА № 701991, виданий на підставі рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 16 червня 2004 року № 378, зареєстрований в книзі реєстрації актів про право власності на землю Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області за № 010572101995, що виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 6522384300:02:071:0008) для індивідуального дачного будівництва на території с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

Витребувано у постійне користування колективного виробничо-комерційного підприємства «Побутсервіс» від добросовісного набувача ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,10 га (кадастровий номер 6522384300:02:071:0008) для індивідуального дачного будівництва на території с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що землекористувач в особі КВКП «Побутсервіс» не надавав згоди на вилучення частини переданої у постійне користування підприємства земельної ділянки площею 0,1 га і відповідне рішення про вилучення цієї ділянки сільською радою не приймалося, тому слід визнати незаконним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування в частині затвердження документації із землеустрою щодо передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки площею 0,10 га та визнати недійсним державний акту на право власності на земельну ділянку. При цьому суди узяли до уваги висновок судової земельно-технічної експертизи, яким установлено накладення меж належної ОСОБА_1 земельної ділянки на межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні КВКП «Побутсервіс».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову КВКП «Побутсервіс» та задоволення її позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що спірні правовідносини виникли між сторонами у червні 2004 року внаслідок надання сільською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , а тому суди безпідставно відмовили у задоволенні заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності через пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом. Земельна ділянка площею 5,8674 га на момент звернення позивача до суду припинила своє існування на підставі статті 79 ЗК України у зв`язку із формуванням на її місці нової земельної ділянки площею 4,2065 га. Разом із тим заявник не погоджується із висновками земельно-технічної експертизи, якою установлено факт накладення спірних земельних ділянок на підставі неповного комплекту технічної документації.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20 грудня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно із державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 002026 від 07 травня 1997 року КВКП «Побутсервіс» на підставі рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 27 вересня 1996 року №64 надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,8674 га, розташовану в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Цей державний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №16.

Рішенням ХХV сесії Новофедорівської сільської ради ХХІV скликання від 16 червня 2004 року № 378 у власність ОСОБА_2 надана земельна ділянка для дачного будівництва площею 0,1 га в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

На підставі цього рішення ОСОБА_2 був виданий державний акт серії ЯА №701991 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га для індивідуального дачного будівництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010572101995.

За нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 27 грудня 2006 року ОСОБА_2 відчужив вказану ділянку на користь ОСОБА_3 .

Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 84057493 від 03 квітня 2017 року власником земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0008, з 24 грудня 2013 року є відповідач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-364, виданого 24 грудня 2013 року Першою Херсонською державною нотаріальною конторою.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи № 25 від 13 листопада 2017 року встановлено накладення меж земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0008, загальною площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва, що належить відповідачу ОСОБА_1 , на межі земельної ділянки площею 5,8674 га, що перебуває у постійному користуванні КВКП «Побутсервіс», що підтверджено результатами геодезичних вимірювань контурів земельної ділянки кадастровий номер 6522384300:02:071:0008, додаток № 1 і розташуванням цієї ділянки на земельній ділянці бази відпочинку «Мрія» на кадастровій карті с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області.

Висновком експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ № 19-350 від 07 червня 2019 року, проведеного на підставі заяви КВКП «Побутсервіс», встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522384300:02:071:0008, загальною площею 0,10 га, для індивідуального дачного будівництва, що належить ОСОБА_1 , накладається на земельну ділянку площею 5,8674 га, надану у постійне користування КВКП «Побутсервіс». Площа накладання земельної ділянки складає 0,0960 га.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з положеннями статей 386 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений частиною другою статті 16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до положень частини першої статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

Частиною п`ятою статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Задовольняючи позов КВКП «Побутсервіс», суди попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшли правильного висновку про те, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки ОСОБА_2 , а також виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку, прийняте з порушенням вимог статей 116 141 149 ЗК України, порушує права та інтереси позивача, а тому є незаконними та підлягає скасуванню.

Так, оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування у 2004 році у власність ОСОБА_2 передана земельна ділянка, частина якої накладається на земельну ділянку КВКП «Побутсервіс», яке набуло її у власність у встановленому законом порядку у 1996 році, право власності на яку посвідчено державним актом від 07 травня 1997 року.

ОСОБА_1 , яка набула спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , який за життя придбав її у ОСОБА_2 , є добросовісним набувачем.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Згідно із статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Враховуючи, що КВКП «Побутсервіс» як постійний користувач земельної ділянки площею 5,8674 гп довів, що частина цієї земельної ділянки розміром 0,10 га вибула з його володіння не з його волі, висновки судів про витребування спірної земельної ділянки від відповідача ОСОБА_1 як її добросовісного набувача є правильними та такими, що ґрунтуються на вимогах закону та обставинах справи.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо їх безпідставності у зв`язку із ненаданням останньою доказів щодо порушення своїх прав отриманням КВКП «Побутсервіс» державного акту на право постійного користування землею від 07 травня 1997 року, тобто до набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки за рішенням органу місцевого самоврядування у 2004 році.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач міг дізнатися про порушення свого права після надання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , тобто у 2004 році, а тому звернувся до суду із цим позовом у травні 2017 року із пропуском строку позовної давності, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому суди обґрунтовано узяли до уваги належні та допустимі докази порушення меж належної КВКП «Побутсервіс» земельної ділянки суміжним землекористувачем ОСОБА_1 , яка в порядку спадкування набула спірну земельну ділянку, зокрема висновки судової земельно-технічної експертизи, а також висновок експерта, якими встановлені вказані порушення землекористування.

Заперечуючи факт порушення меж належної позивачу земельної ділянки, ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на спростування вказаного, не зверталась до суду із клопотанням про проведення додаткової чи повторної земельної експертизи.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач фактично користується земельною ділянко площею 4,2065 га, а земельна ділянка площею 5,8674 га припинила своє існування, є безпідставними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ХС № 002026 від 07 травня 1997 року, видним на підставі рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 27 вересня 1996 року №64, яким КВКП «Побутсервіс» надано у постійне користування земельну ділянку площею 5,8674 га, розташовану в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області для розміщення бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». При цьому даних про вилучення цієї земельної ділянки із користування КВКП «Побутсервіс» або припинення права користування з інших підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, матеріали справи не містять.

Крім того, суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про перевагу наданих відповідачем доказів над іншими доказами, зокрема й висновком судової земельної експертизи.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 31 липня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара