Постанова
Іменем України
20 липня 2022 року
м. Київ
справа № 654/2895/19
провадження № 61-7838св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Білозерська районна державна адміністрація Херсонської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Херсонського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Орловської Н. В., Кутурланової О. В., Майданіка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні спілкування та визначенні способу участі
у вихованні онука.
Позов мотивовано тим, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є онуком позивача, який після розірвання шлюбу її сина ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (відповідача) до лютого 2019 року проживав разом з батьком.
З лютого до травня 2019 року онук позивача два місяці проживав як з батьком, так і з матір`ю. Проте, з червня 2019 року та до моменту звернення з позовом до суду відповідач приховує місце проживання онука ОСОБА_1 .
Позивач зазначала, що має теплі стосунки з онуком, міцний психоемоційний зв`язок, у неї є бажання брати участь у його вихованні. Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає їй у спілкуванні з онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона не надає можливості бачитись та проводити час з онуком. Крім того, між сторонами не досягнуто згоди щодо визначення способу її участі як бабусі у вихованні онука.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просила
усунути їй перешкоди у спілкуванні з онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити спосіб участі у вихованні онука шляхом встановлення з ним систематичних побачень щосуботи з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв без обмеження місць спілкування, з можливістю відвідування її місця проживання та без присутності матері - ОСОБА_2 ;
передавати позивачу онука щосуботи о 09 год 00 хв за її місцем проживання або місцем проживання ОСОБА_2 .
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 29 листопада 2019 року до участі у справі залучено Білозерську районну державну адміністрацію Херсонської області як третю особу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від
25 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено для ОСОБА_1 порядок побачення з онуком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв кожної другої та четвертої суботи кожного місяця без обмежень місця спілкування, без присутності матері ОСОБА_2 .
Обов`язок передавати дитину ОСОБА_1 за місцем проживання останньої покладено на ОСОБА_2 ; обов`язок повертати дитину ОСОБА_2 за місцем проживання останньої покладено на ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 468,40 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при визначенні способу участі бабусі у вихованні онука, з метою забезпечення позитивного психоемоційного стану малолітнього ОСОБА_1 , враховуючи малолітній вік дитини, стосунки між родинами, щотижневий розпорядок дня дитини, його психічний стан, а також законодавчо закріплені права батьків та інших родичів брати участь у вихованні дитини, обговоривши варіанти можливого спілкування дитини з бабою, враховуючи баланс інтересів дитини та її матері, суд вважав за необхідне визначити участь ОСОБА_1 у вихованні онука саме шляхом особистих зустрічей з онуком з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв кожної другої та четвертої суботи кожного місяця без обмежень місця спілкування, без присутності матері.
Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 12 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні онука залишено без задоволення.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 25 вересня 2020 року змінено шляхом встановлення для ОСОБА_1 способу участі у вихованні онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи кожного місяця, протягом трьох годин, за місцем проживання дитини ОСОБА_1 , у присутності його матері ОСОБА_2 . У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 576,30 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що бабуся має право на особисте спілкування з дитиною, а той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати їй спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
При розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов`язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
На виконання вимог частини п`ятої статті 19 СК України органом опіки та піклування Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області надано письмовий висновок від 05 лютого 2020 року
№ 01-10-68/0/20/601-18 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_1 . Згідно з указаним висновком орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб: за місцем проживання дитини, один раз на місяць, кожної другої суботи, у присутності матері протягом трьох годин. Суд першої інстанції у рішенні, яке є предметом оскарження, зазначив про наявність вказаного висновку органу опіки та піклування, але не погодився з ним. Разом з цим всупереч нормі частини шостої статті 19 СК України суд не надав належної правової оцінки вказаному висновку на предмет його обґрунтованості та відповідності інтересам дитини.
Апеляційний суд, надаючи правову оцінку висновку органу опіки та піклування, врахував, що питання визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні онука було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 23 січня 2020 року, на якому ОСОБА_2 пояснила, що не заперечує проти побачень ОСОБА_1 з онуком. Органом опіки та піклування враховано, що малолітній ОСОБА_1 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , у той час як його бабуся (позивач у справі) ОСОБА_1 - за адресою:
АДРЕСА_2 . З огляду на малолітній вік дитини ОСОБА_1 , а також враховуючи віддаленість місця його проживання від місця проживання бабусі ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав, що визначений органом опіки та піклування у висновку від 05 лютого 2020 року № 01-10-68/0/20/601-18 спосіб участі позивача у вихованні онука шляхом побачень один раз на місяць, за місцем проживання дитини,
у присутності матері, є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
Крім того, враховуючи факт розповсюдження коронавірусної інфекції, який є загальновідомим та згідно з частиною третьою статті 82 ЦПК України не потребує доведення, апеляційний суд дійшов висновку, що визначений судом першої інстанції обов`язок ОСОБА_2 передавати дитину ОСОБА_1 за місцем її проживання передбачає тривалий проїзд дитини громадським транспортом, що ставитиме під загрозу здоров`я дитини.
Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції також не врахував те, що згідно
з частиною першою статті 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. З огляду на п`ятиденний робочий тиждень ОСОБА_2 , визначений судом першої інстанції спосіб участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онука без присутності матері дитини, кожної другої та четвертої суботи з 09 год 00 хв до 17 год 00 хв фактично мінімізує участь матері у вихованні її сина у вихідні дні, що призведе до порушення переважного права відповідача на особисте виховання дитини, а зазначений спосіб не буде відповідати першоосновам розвитку особистості ОСОБА_1 .
Беручи до уваги інтереси дитини, які мають вирішальне значення при вирішенні цього спору, переважне право відповідача на особисте виховання дитини, а також висновок органу опіки та піклування від 05 лютого 2020 року
№ 01-10-68/0/20/601-18, апеляційний суд вважав за доцільне змінити порядок участі бабусі у вихованні внука. При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстав для визначення способу спілкування позивача з онуком саме з 09 год 00 хв до 12 год 00 хв та за місцем проживання ОСОБА_2 як це просить скаржник немає, оскільки такі вимоги не відповідають інтересам дитини.
Аргументи учасників справи
У травні 2021 року представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
висновок органу опіки і піклування, який суд апеляційної інстанції поклав
у основу оскаржуваного судового рішення, не містить належних обґрунтувань щодо рекомендованого порядку побачень позивача та онука, зокрема з нього не
є зрозуміло, яким чином побачення позивача з онуком виключно за місцем проживання дитини, і присутність при цьому відповідача (матері), сприятиме захисту інтересів дитини. Суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину шосту статті 19 СК України, оскільки саме ця норма права встановлює обов`язок суду перевіряти висновок органу опіки та піклування на предмет його обґрунтованості;
відповідач не довела, що у зв`язку з коронавірусною інфекцією малолітній ОСОБА_1 ізольований від відвідування громадських місць (школи, гуртків тощо) та контактів з особами, які перебували у громадських місцях (матір`ю, родичами по лінії матері тощо). Також не доведено відповідачем і те, що переміщення малолітнього ОСОБА_1 громадським транспортом, в тому числі і для побачень
з іншими родичами відповідача, не здійснюється. Крім того, враховуючи тимчасовий характер розповсюдження інфекцій, переміщення онука між населеними пунктами у період карантину можливе за допомогою приватного транспорту, яким може забезпечити і позивач. Переміщення дитини для побачення з позивачем поза місцем проживання відповідача і без її присутності жодним чином не може погіршувати інтереси дитини;
побачення дитини з бабою кожної другої та четвертої суботи кожного місяця протягом восьми годин, відповідає як принципу пропорційності, так і принципу розумності. Протягом календарного місяця налічується щонайменше вісім вихідних днів, тоді як з них позивачеві для побачення з онуком визначається лише два неповні дні. Визначений судом першої інстанції час побачень позивача з онуком, жодним чином не позбавляє переважного права відповідача на виховання нею дитини у вихідні дні. Більш того, аналіз визначених судами способів участі у вихованні дитини з урахуванням принципів пропорційності та розумності, забезпечення якнайкращих інтересів дитини відповідає спосіб участі у вихованні дитини, визначений судом першої інстанції;
факти розірвання шлюбу між сином позивача та відповідачем, а також чинення відповідачем перешкод позивачу у вихованні онука, вказують на те, що між сторонами існують напружені, несприятливі для контактів стосунки. Оскаржуване рішення апеляційного суду хоч і встановлює позивачеві можливість побачень з онуком за місцем проживання відповідача, проте не наділяє її правом проникати до житла відповідача, яке одночасно є житлом онука. Ураховуючи поведінку відповідача, яка за тривалий період розгляду справи жодного разу не сприяла побаченню онука та баби (позивача), слід дійти висновку про те, що відповідач не зацікавлена у контактах дитини з позивачем. Оскільки визначений судом апеляційної інстанції порядок побачень позивача з онуком передбачають постійні контакти сторін за місцем проживання відповідача, а допуск позивача у житло відповідача залежить виключно від волі останньої, висока ймовірність того, що відповідач буде зловживати таким порядком. Крім того, у присутності відповідача між позивачем та онуком не зможе відбутися повноцінний психоемоційний контакт, що не забезпечуватиме якнайкращих інтересів дитини. Водночас встановлений рішенням суду першої інстанції порядок побачень позивача з онуком ОСОБА_1 без обмежень місць спілкування та без присутності відповідача, а також обов`язок відповідача передавати онука позивачеві за її місцем проживання, і обов`язок позивача повертати онука відповідачеві за її місцем проживання, повного мірою відповідає вимозі ефективності захисту порушених прав, оскільки зводить до мінімуму контакти сторін, та панівне становище позивача у своєму помешканні, є гарантією поновлення та дотримання прав позивача.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від20 травня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від11 червня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи
Батьками малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_4
і ОСОБА_2 .
Позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 та бабусею малолітнього ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У період з 19 листопада 2011 року до 19 березня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі.
Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 19 березня 2019 року у справі № 654/3146/18 шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 розірвано.
На момент виникнення спірних правовідносин малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.
Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).
Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні (частина перша статті 257 СК України).
Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (частина друга статті 257 СК України).
Тлумачення статті 257 СК України свідчить, що законодавець визначив механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Спори щодо участі баби, діда, прабаби, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу (стаття 263 СК України).
Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
Суд визначає способи участі особи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої - шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що при розгляді позовних вимог про визначення способу участі бабусі у вихованні онука обов`язковим є наявність письмового висновку органу опіки та піклування, який підлягає врахуванню судом під час ухвалення судового рішення, крім випадків, якщо такий висновок є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанції встановив, що на виконання вимог частини п`ятої статті 19 СК України органом опіки та піклування Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області надано письмовий висновок від 05 лютого 2020 року № 01-10-68/0/20/601-18 про визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього онука ОСОБА_1 . Згідно з указаним висновком орган опіки та піклування вважав за доцільне визначити спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб: за місцем проживання дитини, один раз на місяць, кожної другої суботи, у присутності матері протягом трьох годин.
Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що суд першої інстанції зазначив про наявність вказаного висновку органу опіки та піклування, але не погодився з ним. Разом з цим всупереч нормі частини шостої статті 19 СК України суд не надав належної правової оцінки вказаному висновку на предмет його обґрунтованості та відповідності інтересам дитини.
Надавши належну правову оцінку висновку органу опіки та піклування від
05 лютого 2020 року № 01-10-68/0/20/601-18 та врахувавши малолітній вік
ОСОБА_1 , віддаленість місця його проживання від місця проживання бабусі ОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов правильного висновку, що визначений органом опіки та піклування у висновку спосіб участі позивача у вихованні онука шляхом побачень один раз на місяць, за місцем проживання дитини, у присутності матері, є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини.
Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував епідеміологічну ситуацію у державі та переважне право матері перед іншими особами на особисте виховання дитини у контексті інтересів дитини, що мають вирішальне значення при вирішенні цього спору.Водночас апеляційний суд правильно вказав, що немає підстав для визначення способу спілкування позивача з онуком саме з
09 год 00 хв до 12 год 00 хв та за місцем проживання ОСОБА_2 як це просила скаржник, оскільки ці вимоги не відповідають інтересам дитини.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку
про зміну рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від
25 вересня 2020 року в частині визначеного судом способу участі позивача
ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_1 .
Доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду- без змін.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Херсонського апеляційного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді М. М. Русинчук
Н. О. Антоненко
І. О. Дундар