Постанова

Іменем України

22 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 657/1786/19

провадження № 61-3254св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року у складі судді Ковальчук О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах і неустойки за прострочення сплати аліментів, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народилося троє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які проживають разом з нею та перебувають на її утриманні. 05 лютого 2018 року Каланчацьким районним судом Херсонської області були видані два судових накази № 657/292/18 та № 657/293/18, якими з ОСОБА_2 на її користь присуджено стягувати аліменти на неповнолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі по 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно. Крім того, рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 вересня 2018 року у справі № 657/294/18-ц з відповідача на її користь присуджено стягувати аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до закінчення дитиною навчання або досягнення 23 років. У 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру стягуваних аліментів. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року у справі № 657/451/18 було змінено розмір аліментів шляхом їх зменшення з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно. У серпні 2019 року Каланчацьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Каланчацький РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області) були повернуті виконавчі листи, видані Каланчацьким районним судом Херсонської області у цивільних справах № 657/292/18, № 657/293/18, № 657/294/18-ц як такі, що не підлягають виконанню з 23 липня 2019 року, а виконавчі провадження № 57153742, № 55762376 та № 55762338 - закритті. Поряд з цим станом на 23 липня 2019 року в ОСОБА_2 існувала заборгованість по аліментах, що підтверджується відповідними довідками. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь: заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3 в розмірі 10 675,38 грн і 43 577,86 грн пені, а всього - 54 233,24 грн; заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_4 в розмірі 1 892 грн і 3 857,35 грн пені, а всього - 5 749,35 грн; заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_5 в розмірі 1 892 грн і 3 857,35 грн пені, а всього - 5 749,35 грн.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3 в розмірі 10 675,38 грн і 3 432 грн пені від суми несплачених аліментів, а всього - 14 089,38 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_4 в розмірі 1 892 грн і 742,69 грн пені від суми несплачених аліментів, а всього - 2 634,69 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на сина ОСОБА_5 в розмірі 1 892 грн і 742,69 грн пені від суми несплачених аліментів, а всього - 2 634,69 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 сплачував аліменти на дітей не в повному обсязі, у зв`язку з чим в нього утворилася заборгованість, яка після відкликання виконавчих документів, виданих у цивільних справах № 657/292/18, № 657/293/18, № 657/294/18-ц як таких, що не підлягають виконанню з 23 липня 2019 року,залишилася непогашеною. Крім того, з відповідача підлягає стягненню пеня, яка нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилася сплата. При цьому неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 відсоток пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).

Постановою Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року в частині задоволення позовної вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів скасовано та відмовлено в задоволенні вказаної вимоги. Резолютивну частину рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_1 : заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 10 675,38 гривні; заборгованість по сплаті аліментів на утримання ОСОБА_4 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 892 гривні; заборгованість по сплаті аліментів на ОСОБА_5 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1 892 гривні. В решті рішення суду залишити без змін».

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок місцевого суду про задоволення позову в частині стягнення заборгованості по аліментах є правильним, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційних скарг не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Поряд з цим загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів на трьох дітей складав 3/4 частини (75 %) від усіх видів заробітку (доходу), тобто перевищував встановлені статтею 128 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обмеження розміру відрахувань із заробітної плати. Тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за статтею 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки така заборгованість виникла не з його вини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 03 грудня 2019 року в частині визначення розміру пені від суми несплачених аліментів і постанову Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року в частині відмови в задоволенні вимоги про стягнення пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), згідно з якою у разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. При цьому місцевий суд застосував норму права з урахуванням неактуального висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), в якій помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення аліментів.

У березні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.Передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. Загальний розмір стягуваних з нього на підставі двох судових наказів та рішення суду аліментів на трьох дітей складав 3/4 частини (75 %) від усіх видів заробітку (доходу), тобто перевищував встановлені чинним законодавством обмеження розміру відрахувань із заробітної плати.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Каланчацького районного суду Херсонської області.

13 березня 2020 року справа № 657/1786/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої, пункту 1 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Судові рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються в касаційному порядку лише в частині вирішення питання про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, тому і переглядається Верховним Судом тільки в цій частині.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, під час якого в них народилися: ІНФОРМАЦІЯ_5 син ОСОБА_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_5 .

05 лютого 2018 року Каланчацьким районним судом Херсонської області були видані два судових накази № 657/292/18 та № 657/293/18, якими з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 присуджено стягувати аліменти на неповнолітніх синів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі по 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів) на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Крім того, рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 вересня 2018 року у справі № 657/294/18-ц з відповідача на користь позивача присуджено стягувати аліменти на сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, щомісячно, починаючи з 31 січня 2018 року і до закінчення дитиною навчання або досягнення 23 років.

У 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року у справі № 657/451/18 було змінено розмір аліментів, що стягувалися з ОСОБА_2 на підставі вищевказаних судових рішень, шляхом їх зменшення з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходів) на кожну дитину, щомісячно.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 23 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 25 березня 2019 року - без змін. Доповнено резолютивну частину цього рішення абзацом: «Виконавчі листи, видані Каланчацьким районним судом Херсонської області у цивільних справах № 657/292/18, № 657/293/18, № 657/294/18-ц, відкликати як такі, що не підлягають виконанню з 23 липня 2019 року.

У зв`язку з відкликанням виконавчих документів, виданих у цивільних справах № 657/292/18, № 657/293/18, № 657/294/18-ц, Каланчацький РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області закрив виконавчі провадження № 57153742, № 55762376 та № 55762338, за якими станом на 01 серпня 2019 року заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів становила: 10 675,38 грн - на сина ОСОБА_3 , 1 892 грн - на сина ОСОБА_4 , 1 892 грн - на сина ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина(частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уразі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець встановив розмір пені - 1 відсоток за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.

За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, в якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення обчислюється з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

У постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятих постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, та зробила висновок про те, що пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Аналогічно вирішено питання в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 22 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до статті 128 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку. Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

Згідно зі статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Апеляційним судом також встановлено, що загальний розмір стягуваних з відповідача аліментів на трьох дітей складав 3/4 частини (75 %) від усіх видів заробітку (доходу), у зв`язку з чим в силу вимог вищенаведених норм права Каланчацький РВ ДВС ГТУЮ у Херсонській області відраховував лише 70 відсотків із заробітної плати боржника.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, встановивши, що сукупний розмір стягуваних аліментів на трьох дітей перевищував визначені чинним законодавством обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, у зв`язку з чим заборгованість відповідача як платника аліментів утворилася з незалежних від нього причин та за відсутності його вини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_2 відповідальності, передбаченої статтею 196 СК України.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінкузгідно зі статтями 76-78 81 89 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції не врахував правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), є неспроможними, оскільки суд мав врахувати наведене у вказаній постанові правило обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів лише у випадку наявності підстав для стягнення такої неустойки.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував норму права з урахуванням неактуального висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), в якій помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення аліментів, не заслуговують на увагу, оскільки рішення місцевого суду в частині задоволення позову про стягнення неустойки було скасоване апеляційним судом.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для її скасування відсутні.

Вимога заявника про скасування рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пені від суми несплачених аліментів не підлягає задоволенню, так як це судове рішення у вказаній частині правильно скасоване апеляційним судом.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 30 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов