Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 657/220/18

провадження № 61-6059св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Каланчацьке комунальне підприємство «Джерело» Каланчацької селищної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2020 року в складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Кузнєцова О. А., Приходько Л. А.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Каланчацького комунального унітарного підприємства «Джерело» Каланчацької селищної ради Херсонської області (далі - ККУП «Джерело») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що він з 14 березня 2017 року працював на посаді головного інженера ККУП «Джерело».

Наказом директора підприємства від 19 грудня 2017 року №81-к був звільнений з роботи за прогул без поважних причин відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Звільнення відбулося на підставі доповідної записки та акту про факт його відсутності на робочому місці від 15 грудня 2017 року. Позивач, посилаючись на незаконність наказу про його звільнення з роботи за допущення прогулу 15 грудня 2017 року, вказав, що протягом робочого дня перебував на території підприємства, у своєму кабінеті, де виконував роботу з підготовки документації.

Протиправними діями роботодавця, пов`язаними з незаконним звільнення з роботи, відповідач завдав йому глибоких душевних страждань, що призвело до головної болі, викликало дратівливість та безсоння, втрату нормальних життєвих зав`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя позивача та членів його сім`ї.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив поновити строк звернення до суду; скасувати наказ від 19 грудня 2017 року №81-к «Про звільнення з роботи за прогул без поважних причин»; поновити його на роботі; стягнути з ККУП «Джерело» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 166 641,86 грн та в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 9000,00грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 листопада 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалено поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Скасовано наказ № 81-к від 19 грудня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_1 з роботи за прогул без поважних причин», як незаконний.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інженера Каланчацького комунального унітарного підприємства «Джерело» Каланчацької селищної ради Херсонської області.

Стягнуто з ККУП «Джерело» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 177 404,92 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів та моральну шкоду в сумі 2000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства: позивач не був ознайомлений з актом про відсутність на роботі від 15 грудня 2017 року; роботодавець не вирішив питання про застосування більш м`якого заходу дисциплінарного стягнення ніж звільнення; при наявності суперечливих показів свідків, які склали акт про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2020 року апеляційну скаргу ККУП «Джерело» Каланчацької селищної ради Херсонської області задоволено.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 19 листопада 2019 року скасовано та прийнято у справі нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, встановивши відсутність позивача на робочому місці без поважних причин понад три години, вважав, що звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України відбулось у відповідності до вимог закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2020 року ККУП «Джерело»подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом встановлено, що з 14 березня 2017 року ОСОБА_1 працював в Каланчацькому комунальному унітарному підприємстві «Джерело» Каланчацької селищної ради Херсонської області на посаді головного інженера.

Наказом директора ККУП «Джерело» від 02 січня 2015 року №03 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників підприємства, відповідно до пункту 5.1 визначений основний робочий час з 07:30год.; обідня перерва 12:00-12:45год.; закінчення робочого часу о 16:30год., а у п`ятницю 15:30год. (т.1 а.с.70-75).

З метою посилення контролю за використанням робочого часу, дотриманням трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку та виконання посадових обов`язків наказом директора від 06 грудня 2017 року №42п на підприємстві створена постійно діюча комісія з контролю за додержанням трудової дисципліни (т.1 а.с.108).

Згідно з актом про факт відсутності працівника на робочому місці від 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 був відсутнім на роботі з 08:15 до 12:00 год.та з 13:00 до 14:00 год. Актом також зафіксований факт відсутності у цей день аварій, поривів на водопровідно-каналізаційних мережах та обладнанні ( т.1 а.с.111).

Факт відсутності на роботі ОСОБА_1 протягом вказаного робочого часу підтвердив голова комісії з контролю за додержанням трудової дисципліни на підприємстві ОСОБА_2 , подавши керівництву доповідну записку від 15 грудня 2017 року, в якій зазначив, що головний інженер не попереджав про наявність поважних причин відсутності на роботі (т.1 а.с.112).

Встановлено, що наказом директора від 19 грудня 2017 року №81к ОСОБА_1 був звільнений з посади головного інженера ККУП «Джерело» за здійснений прогул 15 грудня 2017 року, відсутність на роботі близько 5 годин протягом робочого дня, без поважних причин, згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України. З наказом про звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений того ж дня (т.1, а.с.124).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 зроблено висновок, що «пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».

Згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин.

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 278/1232/18 (провадження № 61-19574св19) вказано, що «при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі».

Встановивши, що звільнення позивача відбулося із дотриманням встановленого законом порядку, суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо зупинення виконання рішення суду

Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 29 травня 2020 року зупинено дію постанови Херсонського апеляційного суду від 04 березня2020 рокудо закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

У зв`язку з відстроченням ОСОБА_3 сплати судового збору при подачі касаційної скарги та відхиленням її доводів, відповідно до частини другої статті 136 ЦПК України, з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь Державного бюджету Українисудовий збір в розмірі 4 922, 42 грн ((1 666,41 грн + 90,00 грн + 704,80 грн ) х 200 %), де 1 66,41 грн - середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, 90,00 грн - моральна шкода, 704,80 грн - одна немайнова вимога (скасування наказу про звільнення з роботи за прогул, а 200 % - ставка, яка підлягала сплаті при подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції станом на 26 липня 2017 року.

Керуючись статтями 136 141 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 04 березня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України) судовий збір за перегляд справи в суді касаційної інстанцій в розмірі 4 922,42 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська