ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2021 року
м. Київ
справа № 658/3391/19
адміністративне провадження № К/9901/9865/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року (у складі головуючого судді Пекного А.С.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року (колегія суддів у складі головуючого судді Кравченка К.В., суддів Вербицької Н.В., Запорожан Д.В.,)
у справі №658/3391/19
за позовом ОСОБА_1
до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області
про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, компенсації втрати частини доходів, відшкодування моральної шкоди.
I. ПРОЦЕДУРА
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області, в якому просив суд:
- визнати незаконними та скасувати слова та пункти протоколів засідань комісії з преміювання ВК Каховської МР від 21 листопада 2016 року №11, від 16 грудня 2016 року №12, від 23 січня 2017 року №1, від 21 лютого 2017 року №2, від 20 березня 2017 року №3 та від 24 квітня 2017 року №4 в частині непреміювання позивача, головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі, як такого, якому оголошено догану;
- визнати незаконним та скасувати слова та пункти розпоряджень Каховського міського голови від 23 листопада 2016 року №281-к «Про преміювання працівників виконкому за листопад 2016 року», від 19 грудня 2016 року №318-к «Про преміювання працівників виконкому за грудень 2016 року», від 23 січня 2017 року №09-к «Про преміювання працівників виконкому за січень 2017 року», від 21 лютого 2017 року №28-к «Про преміювання працівників виконкому за лютий 2017 року», від 20 березня 2017 року №53-к «Про преміювання працівників виконкому за березень 2017 року» та від 24 квітня 2017 року №75-к «Про преміювання працівників виконкому за квітень 2017 року» в частині непреміювання позивача, головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі, як такого, якому оголошено догану;
- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену частину заробітної плати у вигляді премії у розмірі 13508,63 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виплати сум при звільненні у розмірі 212541,72 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 2984,90 грн;
- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.
2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року, позовну заяву ОСОБА_1 до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області про визнання незаконними рішень, стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, компенсації втрати частини доходів, відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.
3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
4. Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що в період часу з 12 листопада 2012 року по 24 квітня 2017 року ОСОБА_1 , працював у виконавчому комітеті Каховської міської ради.
6. Розпорядженням міського голови Дяченка А.А. від 26 жовтня 2016 року №252-к «Про догану» головному спеціалісту відділу економіки, комунального майна та землі ОСОБА_1 оголошено догану.
7. 24 квітня 2017 року позивач звільнився з займаної посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.
8. Крім того судом встановлено, що розпорядженням міського голови від 30 жовтня 2015 року №179-к затверджено Положення про преміювання працівників апарату виконкому та інших виконавчих органів Каховської міської ради, пунктом 3 розділу І якого передбачено, що нарахування премій посадовим особам, службовцям та технічним працівникам апарату виконкому та виконавчих органів міської ради здійснюється за рішенням комісії з преміювання.
9. Пунктом 5 розділу І Положення про преміювання встановлено, що комісія з преміювання проводить засідання щомісячно, як правило, за тиждень до нарахування заробітної плати, та за рішенням комісії видається відповідне розпорядження міського голови.
10. Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Положення про преміювання виплата, позбавлення або зниження премії здійснюється на підставі розпорядження міського голови з урахуванням пропозицій комісії з преміювання.
11. Розпорядженням міського голови від 30 жовтня 2015 року №179-к затверджено склад комісії з преміювання посадових осіб працівників Каховського міськвиконкому.
12. Протоколами вказаної комісії №11 від 21 листопада 2016 року, №12 від 16 грудня 2016 року, №1 від 23 січня 2017 року, №2 від 21 лютого 2017 року, №3 від 20 березня 2017 року, №4 від 24 квітня 2017 року вирішено не преміювати ОСОБА_1 , як такого, якому оголошено догану.
13. Відповідно до розпоряджень міського голови від 23 листопада 2016 року №281-к «Про преміювання працівників виконкому за листопад 2016 року», від 19 грудня 2016 року №318-к «Про преміювання працівників виконкому за грудень 2016 року», від 23 січня 2017 року №09-к «Про преміювання працівників виконкому за січень 2017 року», від 21 лютого 2017 року №28-к «Про преміювання працівників виконкому за лютий 2017 року», від 20 березня 2017 року №53-к «Про преміювання працівників виконкому за березень 2017 року» та від 24 квітня 2017 року №75-к «Про преміювання працівників виконкому за квітень 2017 року», враховуючи пропозиції вказаної комісії та відповідно до Положення про преміювання працівників апарату виконкому та інших виконавчих органів Каховської міської ради позивачу не виплачені премії, а саме: у листопаді грудні 2016 року, у січні, лютому, березні та квітні 2017 року.
14. Також судами встановлено, що відповідно до рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 4 жовтня 2018 року у справі №658/3512/17 розпорядження №252-к міського голови Каховської міської ради Херсонської області від 26 жовтня 2016 року про оголошення ОСОБА_1 догани визнано незаконним та скасовано; зобов`язано Каховську міську раду Херсонської області здійснити перерахунок заробітної плати позивача з урахуванням щомісячної премії.
15. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2019 року вказане рішення в частині задоволення вимог позову ОСОБА_1 про зобов`язання Каховської міської ради здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням щомісячної премії скасоване. В цій частині апеляційною інстанцією ухвалено у справі нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Каховської міської ради Херсонської області про зобов`язання здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням щомісячної премії. В іншій частині рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 4 жовтня 2018 року залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 2 квітня 2019 року.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
16. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду з позовом. При цьому позивачем не наведеної жодної обставини, що засвідчила б про поважні причини пропуску вказаного строку, що, в свою чергу, позбавило можливості суд поновити його.
17. Суд першої інстанції також виходив з того, що з цим позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 12 серпня 2019 року, тобто з пропуском строку на звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України. При цьому основні позовні вимоги про визнання протиправними і скасування протоколів комісії з преміювання виконавчого комітету Каховської міської ради та розпоряджень Каховського міського голови не є спором про стягнення заробітної плати, тому відносно них застосовуються строки на звернення до суду, які визначені саме КАС України.
18. Крім того, суд апеляційної зробив висновок, що у випадку ненарахування працівнику премії, спір щодо оскарження підстав для невиплати такої премії з похідними вимогами про стягнення невиплачених сум премій, не підпадає під дію частини другої статті 233 КЗпП України.
19. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі зазначає, що суди не вивчили матеріали справи та неправомірно зазначили, що про існування розпорядчих документів про непреміювання позивач знав з матеріалів справи №658/3512/17. Позивач не був своєчасно повідомлений та ознайомлений зі спірними протоколами засідання комісії з преміювання та розпорядженнями міського голови. Позивач стверджує, що його не повідомляли, що виплати йому не здійснювались відповідно до додаткових розпоряджень міського голови про преміювання працівників виконкому окремо за кожний місяць з листопада 2016 року по квітень 2017року. Внаслідок цього у справі №658/3512/17 він не оскаржував вказані протоколи комісії з преміювання та розпорядження міського голови.
20. Позивач просить урахувати, що після набрання законної сили рішень судів у справі №658/3512/17, він намагався вирішити питання з відповідачем про нарахування заробітної плати у вигляді премії в досудовому порядку. Однак, відповідач листами від 6 травня 2019 року, 22 травня 2019 року, 2 липня 2019 року відмовив у перерахунку заробітної плати.
21. Тобто, наголошує позивач, він не був ознайомлений з розпорядчими документами відповідача про непреміювання, як про це зазначили суди, а отримав зазначені документи у травні-липні 2019 року, на що суди увагу не звернули.
22. Також позивач не погоджується з висновками судів про те, що позовні вимоги про визнання незаконними протоколів засідання комісії та розпоряджень міського голови не є спором про стягнення заробітної плати, тому відносно них застосовуються строки звернення до суду з позовом, які визначені КАС України. Таке твердження позивача ґрунтується на тому, що суттю спору є заробітна плата, яка не виплачена внаслідок скасованої догани. А протоколи засідання комісії з преміювання та додаткові розпорядження міського голови про невиплату премії є засобом виконання прийнятого рішення про невиплату премії на підставі догани. Тому ці питання не відокремлюються одне від одного, зазначає позивач.
23. Уважає, що до спірних правовідносини не застосовуються строки, передбачені частиною п`ятою статті 122 КАС України щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, оскільки його позовні вимоги стосуються питань оплати праці, які регулюються КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», іншими нормативно-правовими актами. Зокрема, позивач вважає, що необхідно враховувати строки, передбачені частиною другою статті 233 КЗпП України.
24. Крім того, позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відніс премію до додаткового заохочувального виду оплати труда. Позивач вважає, що премія відноситься до додаткової заробітної плати відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці».
25. Підсумовуючи позивач зазначає, що йому була невиплачена частина заробітної плати у вигляді премії внаслідок дисциплінарного стягнення - догани. Розпорядження міського голови, яким до нього застосовано догану, скасовано. Отже, підстав для існування протоколів засідання комісії з преміювання та розпоряджень міського голови про непреміювання ОСОБА_1 як того, кому оголошена догана, немає. Тому, вважає останній, премія повинна бути виплачена.
26. У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач звертає увагу, що в розглядуваному випадку касаційна скарга не може бути задоволена, оскільки спір по суті не розглядався, а суд касаційної інстанції не має повноважень збирати та досліджувати докази, а отже позбавлений можливості ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
27. Відповідач погоджується з мотивами судів, про які йдеться в пунктах 16-18 цієї постанови.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
29. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної норм процесуального права.
30. Спірні правовідносини у справі склались з приводу: визнання незаконними та скасування слів та пунктів протоколів засідань комісії з преміювання в частині непреміювання позивача, визнання незаконним та скасування слів та пунктів розпоряджень Каховського міського голови, виданих на підставі зазначених протоколів, в частині непреміювання позивача, а також з приводу стягнення з відповідача на користь позивача: невиплаченої частини заробітної плати у вигляді премії, середнього заробітку за час затримки виплати сум при звільненні, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, моральної шкоди. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.
31. Пунктом 23 частини першої статті 4 КАС України визначено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
32. Зміст заявлених позовних вимог, черговість їх викладення, а також установлені судами попередніх інстанцій обставини справи дають підстави для висновку, що основними вимогами у розглядуваній справі є вимоги про визнання незаконними та скасування слів та пунктів протоколів засідань комісії з преміювання в частині непреміювання позивача і слів та пунктів розпоряджень Каховського міського голови, виданих на підставі зазначених протоколів, в частині непреміювання позивача. Інші вимоги, зазначені позивачем та про які йдеться в пунктах 1, 30 цієї постанови, є похідними, оскільки їх задоволення залежить від загаданих у цьому пункті основних позовних вимог.
33. Публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (пункт 17 статті 4 КАС України).
34. Оскільки ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу контролю за використанням комунального майна та землі, обліку житла, прийняв присягу посадової особи органу місцевого самоврядування, йому присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування відповідно до записів його трудової книжки, то цей спір є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
35. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
36. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
37. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
38. Отже КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
39. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п?ятою статті 122 КАС України.
40. Водночас частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
41. Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою XV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.
42. За приписами частини першої статті 19 ЦПК України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми ЦК України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.
43. Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11 лютого 2021 року) сформулював такі висновки.
44. Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
45. Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п?ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
46. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
47. Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п?ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
48. Водночас безпідставним є твердження позивача, що розглядуваний спір є, насамперед, спором про стягнення заробітної плати, а тому до спірних правовідносин належить застосувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, оскільки вказані вимоги є лише похідними, а цей спір, як зазначалось, є публічно-правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби.
49. Позивач стверджує, що про існування спірних розпоряджень міського голови з питань преміювання та протоколів комісії з преміювання виконавчого комітету Каховської міської ради позивачу стало відомо лише у травні-липні 2019 року. З метою отримання копій вказаних розпоряджень і протоколів позивач звертався із запитами 23 квітня 2019 року та 7 травня 2019 року, відповіді з доданими документами надані відповідачем у липні 2019 року.
50. Водночас судами попередніх інстанцій установлено, що ще на час звернення до Каховського міськрайонного суду Херсонської області із позовом у справі №658/3512/17 позивач був обізнаний про підстави позбавлення його премій за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року та заявляв позовні вимоги щодо перерахунку заробітної плати з урахуванням премій. Про це також свідчать відповідь виконавчого комітету Каховської міської ради від 11 серпня 2017 року на запит ОСОБА_1 , в якій останнього повідомлено про те, що відповідно до рішення Комісії з преміювання з листопада 2016 року до моменту його звільнення вирішено не преміювати ОСОБА_1 як такого, якому оголошено догану.
51. Також позивачу 22 травня 2019 року листом виконавчого комітету Каховської міської ради №02-08/212/Ж-з-2780 надано разом із відповіддю і копії спірних розпоряджень. Окремі розпорядження міського голови та протоколи комісії з преміювання були наявні і в матеріалах справи №658/3512/17.
52. Установлені судами попередніх інстанцій обставини, про які йдеться в попередніх пунктах цієї постанови, дають підстави стверджувати, що позивачу було достеменно відомо про спірні у цій справі розпорядження міського голови з питань преміювання та протоколи комісії з преміювання виконавчого комітету Каховської міської ради, принаймні, в травні 2019 року, про що обґрунтовано вказано судами попередніх інстанцій.
53. Отже, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач дізнався не пізніше, ніж у травні 2019 року.
54. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 12 серпня 2019 року, то він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом.
55. У постанові від 14 червня 2018 року (справа №800/102/17) Велика Палата Верховного Суду вказала, що в пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (Заява № 24402/02), яке набуло статусу остаточного 20 серпня 2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див., наприклад, рішення у справі «Ашінгдан проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), від 28 травня 1985 року, пункт 57, Серія A, № 93).
56. Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
57. Оцінюючи обставини звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, із урахуванням наведених висновків Європейського суду з прав людини, а також положень частини п`ятої статті 122 КАС України суд зазначає, що вказаною нормою статті 122 КАС України встановлено скорочені строки звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, які не ставлять під сумнів саму суть права доступу до суду, а переслідують легітимну мету як найскорішого поновлення порушених прав добросовісного позивача. При цьому не порушується пропорційність між застосованими законодавцем засобами (строком звернення до суду за захистом порушеного права протягом одного місяця з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) та метою звернення до суду.
58. Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
59. Оскільки судом першої інстанції встановлено пропуск строку звернення до суду з позовом, а позивач не навів існування об`єктивних і непереборних причин, які перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із цим позовом, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
60. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
61. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
62. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у справі №658/3391/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіМ.В. Білак А.Г. Загороднюк В.М. Соколов