Постанова
Іменем України
03 березня 2021 року
м. Київ
справа № 658/4454/18
провадження № 61-12476св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представники позивача: адвокат Заверюха Костянтин Олександрович, адвокат Гончаренко Антон Юрійович,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представники відповідача: адвокат Стукан Юлія Олегівна, адвокат Краснова Ірина Володимирівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року у складі судді Марків Т. А. та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року у складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації (визнання інформації недостовірною, її спростування) та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він є засновником і керівником Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Агрофірма» «Гаван Плюс» та Приватного підприємства (далі - ПП) «Агрофірма «Гаван», що зареєстровані у АДРЕСА_1 .
Вказував, що для здійснення підприємницької діяльності підприємствами орендуються землі сільськогосподарського призначення у мешканців села Богданівка.
Зазначав, що 28 жовтня 2018 року близько 13:00 години ОСОБА_2 у клубі (будинку культури) Богданівської сільської ради були проведені збори мешканців села Богданівка за участю більше ніж 50 громадян. Під час зборів відповідачем відносно нього було поширено недостовірну інформацію, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію й міститься в наступних фактичних твердженнях (мовою оригіналу):
«...Я не буду скрывать, я очень плохо отношусь к ОСОБА_1 . Я считаю его негодяем. Я считаю его человеком, который развращает мою страну, развращает наших людей. Он пытается строить взаимоотношения, которые не свойственны нашему народу - это подлость, гадость, совращение. И таких случаев я знаю очень много.
Вот буквально был последний случай, когда он едет к врачам, те говорят, у кого какая болезнь. Платит деньги этому врачу, врач говорит человеку пайщику, что у него болезнь и ему нужно немедленно деньги. Ты продай землю - и у тебя есть деньги. Человек продает. Понимаете, да?
Была задолженность по алиментам. Он нашел первую жену - ОСОБА_1 , нашел судебного исполнителя, которые его запугали. Сказали, что сейчас тебя в тюрьму посадят за алименты, хотя это бред полнейший. Давление, потом угрозы были при мне и понимаете, цель была одна - любыми путями выдурить эту землю, по сути за бесценок».
«...Мы платим больше чем ОСОБА_1 . Он только запугивает, обманом подпирает и люди отдают им...»;
«... Чем легче ОСОБА_1 - он обманет, а потом этого никогда не сделает...»;
«…У вас проблема одна в селе - ОСОБА_1. Он делает гадость на каждом шагу...»;
«...Самое печальное для тех людей, которые ОСОБА_1 продали, потому что все там делается так, что действительно люди останутся потом без земли и без дома, и вообще без ничего. Эти люди не знают, что в такую зависимость к нему попадают...».
Стверджував, що внаслідок таких протиправних дій у деяких присутніх на зборах громадян змінилося ставлення до нього з позитивного або нейтрального на негативне. У зв`язку із цим від громадян-орендодавців земель, які орендують ТОВ «Агрофірма «Гаван плюс» та ПП «Гаван», почали надходити заяви про дострокове розірвання договорів оренди землі.
Вважав, що поширенням недостовірної інформації йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 1 грн.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати вказану інформацію недостовірною, зобов`язати ОСОБА_2 спростувати її шляхом публічного повідомлення в клубі с. Богданівка Каховського району перед мешканцями с. Богданівка Каховського району про визнання судом вказаної інформації недостовірною; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 1 грн, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недостовірною, поширену ОСОБА_2 28 жовтня 2018 року приблизно о 13 годині 00 хвилин у приміщенні клубу с. Богданівка Каховського району Херсонської області серед мешканців села щодо ОСОБА_1 , інформацію: «…Вот буквально случай, когда он едет к врачам, те говорят у кого какая болезнь. Платит деньги этому врачу, врач говорит человеку-пайщику, что у него болезнь и ему нужно немедленно деньги. Ты продай землю и у тебя есть деньги. Человек продает...», «…Была задолежнность по алиментам. Он нашел его первую жену, ОСОБА_1 нашел судебного исполнителя, которые запугали его. Сказали, что сейчас тебя в тюрьму посадят за алименты. Давление, потом угрозы были при мне...».
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 352,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 13 453,80 грн.
Частково задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недостовірною інформацію, поширену ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що вказані висловлювання не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, які не доведені. ОСОБА_1 є публічною особою і така інформація підриває його ділову репутацію.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу, суд виходив із того, що позовні вимоги задоволено частково, а тому на обидві сторони покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні вимог про спростування недостовірної інформації скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати інформацію: «…Вот буквально случай, когда он едет к врачам, те говорят у кого какая болезнь, платит деньги этому врачу, врач говорит человеку-пайщику, что у него болезнь и ему нужно немедленно деньги. Ты продай землю и у тебя есть деньги. Человек продает...», «…Была задолженность по алиментам. Он нашел первую жену - ОСОБА_1 нашел судебного исполнителя, которые запугали его. Сказали, что сейчас тебя в тюрьму посадят за алименты. Давление, потом угрозы были при мне...» шляхом публічного повідомлення на перших, які будуть проводитися після набрання рішенням суду законної сили, зборах мешканців с. Богданівка, яку визнано судом недостовірною.
Виключено з мотивувальної частині рішення висновки суду щодо фраз «…Я не буду скрывать, я очень плохо отношусь к ОСОБА_1 …»; «... Я считаю его негодяем. Я считаю его человеком, который развращает мою страну, развращает наших людей. Он пытается строить взаимоотношения, которые не свойственны нашему народу - это подлость, гадость, совращение. И таких случаев я знаю очень много…» - що не є недостовірною інформацією, є особистими судженнями, які не можна визнати образливими; та суб`єктивна думка ОСОБА_2 висловлена у формі образи, що принижує честь, гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат на правову допомогу змінено, виклавши мотивувальну частину у редакції постанови.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду щодо часткового визнання інформації, поширеної ОСОБА_2 , недостовірною, але скасував рішення суду у частині відмови у спростуванні такої інформації і задовольнив цю вимогу. Щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу апеляційний суд змінив мотивувальну частину, але погодився з розміром стягнутих сум.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення з нього судових витрат скасувати й відмовити ОСОБА_2 у стягненні судових витрат, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
Оскаржувані судові рішення переглядаються лише в частині стягнення судових витрат. У іншій частині оскаржувані судові рішення на підставі частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 серпня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, тому суд першої інстанції повинен був відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу. На вказані порушення суд апеляційної інстанції не звернув уваги.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно посилався на додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, оскільки у зазначеній постанові зазначаються протилежні, від тих, які зробив апеляційний суд, висновки. Зокрема, про необхідність повідомлення стороною про те, що нею будуть подані додаткові докази про понесені судові витрати, у строки, передбачені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, додаткові докази про понесені судові витрати.
Стверджує, що розрахунок витрат на професійну правничу допомогу і прохання стягнути ці витрати повинна містити перша заява по суті спору (частина перша статті 134 ЦПК Українит, пункт 8 частини третьої статті 178 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення районним судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Вказує, що під час перегляду справи апеляційним судом ураховано практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі ,№ 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19), зокрема, пункти 21, 22, 27-31, 33-44.
Стверджує, що апеляційним судом не застосовувалися висновки додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц щодо своєчасного подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу. Відтак, підстав для скасування судового рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України немає.
Звертає увагу на те, що у частині другій статті 134 ЦПК України передбачено можливість, а не обов`язок суду у відмові стороні у відшкодуванні відповідних судових витрат у разі неподання попереднього розрахунку суми судових витрат.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є керівником ПП «Агрофірма «Гаван» та ТОВ «Агрофірма» «Гаван» Плюс» (а. с. 19-24).
ОСОБА_2 є депутатом Херсонської обласної ради, що підтверджується даними з офіційного сайту вказаного органу місцевого самоврядування (а. с. 85).
28 жовтня 2018 року в денний час у будинку культури (клубі) Богданівської сільської ради в присутності мешканців села Богданівка ОСОБА_2 було поширено інформацію, яка зазначена в описовій частині постанови.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині (щодо судових витрат) не відповідають.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з вимогами частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 05 лютого 2019 року ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , до якої було долучено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат відповідача, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн (а. с. 99), додавши відповідні докази.
Зменшуючи, заявлений ОСОБА_2 розмір компенсації витрат на правничу допомогу, районний суд зазначив, що оскільки представники відповідача висловили та підтримували в судовому засіданні єдину позицію, отже, участь в цій справі двох адвокатів не була необхідною. При цьому районний суд здійснив розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу виходячи із задоволеної однієї (немайнової) вимоги.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд змінив рішення районного суду в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, виклав мотивувальну частину рішення у редакції постанови. Сума витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , апеляційним судом змінена не була.
З висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів не погоджується та вважає, що суди дійшли неправильного висновку у цій частині з огляду на таке.
Звертаючись до суду з позовом про захист честі та гідності, ОСОБА_1 заявив три вимоги:
1) визнати інформацію недостовірною;
2) зобов`язати ОСОБА_2 спростувати її шляхом публічного повідомлення в клубі с. Богданівка Каховського району перед мешканцями с. Богданівка Каховського району про визнання судом вказаної інформації недостовірною;
3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 1 грн.
За наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції позов ОСОБА_1 у частині визнання інформації недостовірною та зобов`язання ОСОБА_2 її спростувати було задоволено.
У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 грн було відмовлено (резолютивна частина судового рішення).
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що поширенням ОСОБА_2 негативної інформації ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, яка полягає в приниженні його честі, гідності та ділової репутації, проте, враховуючи заявлений матеріальний еквівалент моральної шкоди - 1 грн, суд вважав, що часткове задоволення вимог про визнання інформації недостовірною буде достатньою компенсацією моральних втрат позивача.
Отже, суди попередніх інстанцій вважали, що достатньою сатисфакцією відшкодування моральної шкоди є часткове задоволення вимог про визнання інформації недостовірною не суперечить нормам матеріального та процесуального права та заявленій сумі відшкодування в розмірі 1 грн.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій було задоволено позов ОСОБА_1 у повному обсязі, що виключає стягнення з нього на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини другої статті 141 ЦПК України).
Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу є неправильними, відтак, оскаржувані судові рішення в цій частині підлягають скасуванню.
Згідно із частинами першою, другою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені в достатньому для ухвалення рішення у справі обсязі, немає необхідності для встановлення нових обставин, збирання нових або здійснення переоцінки доказів, проте судами попередніх інстанцій було ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Щодо судових витрат
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положення підпункту в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, зокрема, із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
За подання касаційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 6 343,20 грн судового збору, що підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями від 23 вересня 2020 року, відтак, ці кошти підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , оскільки колегія суддів задовольняє його касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , задовольнити.
Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 грудня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 14 липня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 343 (шість тисяч триста сорок три) гривні 20 копійок.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк