Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 658/485/21

провадження № 61-10140св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гаван» «Плюс»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Селянське (фермерське) господарство «Акант»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красновою Іриною Володимирівною, на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Кузнєцової О. А., Радченка С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гаван» «Плюс» (далі - ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Селянського (фермерського) господарства «Акант» (далі - СФГ «Акант») про визнання недійсним договору емфітевзису та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У березні 2021 року ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову, просило накласти арешт на земельну ділянку площею 2, 8902 га, що перебуває в оренді у СФГ «Акант», із забороною будь-яким суб`єктам органів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу чи об`єднання з іншими ділянками) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; заборонити ОСОБА_1 та СФГ «Акант» укладати договори та інші правочини щодо спірної земельної ділянки і проводити на цій земельній ділянці будь-які сільськогосподарські роботи.

Заяву про забезпечення позову мотивувало тим, що у 2010 році між ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» та ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки, який зареєстрований у встановленому законом порядку 28 грудня 2010 року, строком на 10 років, починаючи з дати реєстрації договору.

Відповідно до умов договору орендар після закінчення строку його дії має переважне право на його поновлення на новий строк, повідомивши орендодавця про намір продовження дії договору на новий строк не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку дії договору.

Маючи намір продовжити строк дії договору, 07 серпня 2020 року, більше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору, товариство письмово повідомило ОСОБА_1 про намір продовжити дію договору та надіслало разом із листом проєкт додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

Неотримавши у місячний строк повідомлення про прийняте рішення, товариство вважало договір оренди землі продовженим, а воно має право здійснювати подальше використання земельної ділянки за призначенням.

09 лютого 2021 року ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» надіслало ОСОБА_1 лист-повідомлення та додаткову угоду від 08 лютого 2021 року до договору оренди землі про поновлення договору на той самий строк.

21 січня 2021 року позивачу з Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна стало відомо про державну реєстрацію договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 05 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ «Акант»

З огляду на те, що за умовами незаконно укладеного між відповідачами договору оренди СФГ «Акант» має право відчужувати і передавати в порядку спадкування право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, а також має переважне право на придбання земельної ділянки у разі її продажу, невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до наслідків, настання яких у разі задоволення позову в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду про поновлення прав товариства на оренду землі та переважне право придбання її у власність.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року у забезпеченні позову відмовлено.

Відмовивши у забезпеченні позову, суд першої інстанції виходив з того, що не надано належних доказів як на підтвердження існування договірних відносин щодо спірної земельної ділянки за участю товариства на час пред`явлення позову, і належного виконання обов`язків орендаря за укладеним із ОСОБА_1 28 грудня 2010 року договором оренди земельної ділянки, так і на спростування чинності укладеного відповідачами 05 січня 2021 року договору емфітевзису.

Також немає належного обґрунтування необхідності забезпечення позову. Ураховуючи, що саме позивач є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, він не зазначив у заяві ціни позову та пропозиції зустрічного забезпечення позову, що є підставою для відмови у забезпеченні позову, оскільки запропоновані ним заходи забезпечення можуть призвести до значних збитків для власника землі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» задоволено частково. Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на земельну ділянку площею 2,8902, кадастровий номер 6523583600:05:006:0020, що належить на праві власності ОСОБА_1 . В іншій частині забезпечення позову відмовлено.

Скасувавши ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 березня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також із змісту поданої ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» позовної заяви випливає, що між сторонами виник спір щодо дійсності укладеного ОСОБА_1 із СФГ «Акант» 05 січня 2021 року договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 28 грудня 2010 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс». Предметом користування (оренди) в обох угодах є належна ОСОБА_1 на праві власності земельна ділянка загальною площею 2, 8902 га, кадастровий номер 6523583600:05:006:0020.

З 01 липня 2021 року набирає законної сили Закон України від 31 березня 2020 року № 552-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», яким скасовується дія мораторію і запроваджується ринок землі сільськогосподарського призначення.

Зокрема, цим Законом в новій редакції викладено статтю 131 Земельного кодексу України, частиною другою якої передбачено, що купівля-продаж земельної ділянки здійснюється з дотриманням переважного права на її придбання.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що реалізація власником чи землекористувачем права розпорядження спірною земельною ділянкою або права користування нею до вирішення судом спору по суті може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення в разі задоволення позову ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» щодо відновлення усіх прав орендаря (в тому числі, переважного права на отримання земельної ділянки у власність), тому обраний позивачем вид забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку, щодо якої між сторонами виник спір, є співмірним із заявленими ним вимогами та підлягає застосуванню судом з метою забезпечення реалізації в майбутньому рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, та ефективного захисту його прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Краснову І. В. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Заявник не надав доказів на підтвердження наявності реальної загрози невиконання або ускладнення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позову. Разом із тим суд застосував вид забезпечення позову, який не є співмірним із заявленими позовними вимогами немайнового характеру.

Суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-11744св20.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції встановив, що між ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс», ОСОБА_1 і СФГ «Акант» існує спір щодо права користування земельною ділянкою, дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення виконання ймовірного судового рішення шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2 8902 га, кадастровий номер 6523583600:05:006:0020. Невжиття заходів забезпечення позову в цій частині може призвести до відчуження як права власності, так і права користування земельною ділянкою, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення в разі задоволення позову.

Відповідач не навів та жодним чином не обґрунтував негативних наслідків, які можуть настати у зв`язку із застосуванням заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту. Доводи касаційної скарги за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на необхідність переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який, на думку заявника, свідчить про наявність правових підстав для відмови у застосуванні заходів забезпечення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19,провадження № 61-11744св20, проте цей висновок не підлягає застосуванню, адже стосується інших правовідносин, які не є подібними.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано виділені матеріали цивільної справи № 658/485/21 із Каховського міськрайонного суду Херсонської області.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи,у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилалася на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 150 153 ЦПК України, не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-11744св20.

Вивчивши витяг із матеріалів цивільної справи № 658/485/21, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховний Суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Верховний Суд зауважує, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Верховний Суд виходить з того, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Із змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також зі змісту позовної заяви ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» випливає, що між сторонами виник спір щодо дійсності укладеного ОСОБА_1 з СФГ «Акант» 05 січня 2021 року договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) та щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеного 28 грудня 2010 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс».

З огляду на викладене умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позовує тимчасовим обмеженням, і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність накладення арешту на земельну ділянку, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в цій частині може призвести до її відчуження, внаслідок чого ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції врахував умови оспорюваного договору про встановлення права земельної ділянки для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), згідно з пунктом 9.4. якого СФГ «Акант» (землекористувач) має переважне право на придбання земельної ділянки у разі її продажу.

Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки лише перешкоджає власнику спірної земельної ділянки її відчужувати, однак не обмежує власника або орендаря володіти і користуватися земельною ділянкою згідно із її цільовим призначенням.

Відповідні правові висновки щодо співмірності забезпечення позову з участю ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс»та СФГ «Акант» викладені у постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 658/474/21, провадження № 61-10251 ск21, в ухвалі Верховного Суду від 05 липня 2021 року, провадження № 61-10123 ск21.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2020 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-19696ск21.

ВерховнийСуд у постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-19696ск21, про визнання договорів купівлі-продажу та іпотеки недійсними дійшов висновку, що предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру, забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами у справі. У разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Доводи заявника щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 638/20248/19, провадження № 61-17744св20, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки обставини у цій справі є іншими, а необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Красновою Іриною Володимирівною, залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. С. Олійник

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко