Постанова

Іменем України

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 661/107/19

провадження № 61-18549св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Яремка В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Державне підприємство «Сетам», Новокаховський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України», Кредитна спілка «Херсонський кредит», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В`ячеслав Володимирович, на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у складі судді Бойко М. Є. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Приходько Л. А., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський МВ ДВС), ОСОБА_2 , Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Надія України» (далі - ТОВ «ФК Надія України»), Кредитна спілка «Херсонський кредит» (далі - КС «Херсонський кредит»), Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), про визнання прилюдних торгів, їх результатів та акта про їх проведення недійсними.

На обґрунтування позову посилалася на таке.

13 грудня 2006 року між нею та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладений договір іпотеки, предметом якого була належна позивачці на праві власності квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

23 листопада 2015 року державний виконавець відділу державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції (далі - ВДВС Новокаховського МУЮ) на підставі виконавчого листа № 755/7609/15-ц, виданого Дніпровським районним судом міста Києва від 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 384 976,24 грн, відкрив виконавче провадження.

У листопаді 2018 року їй стало відомо, що належна їй квартира була реалізована як предмет іпотеки згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 23 жовтня 2018 року.

Прилюдні торги з реалізації спірної квартири проведені з порушенням чинного законодавства, оскільки у постанові про опис та арешт майна боржника від 06 лютого 2018 року відсутня інформація про загальну площу квартири, кількість кімнат (приміщень), їхню площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, про підсобні приміщення та споруди, що надалі вплинуло на формування ціни продажу.

Суб`єкт оціночної діяльності - приватний підприємець ОСОБА_4 при визначенні ціни квартири безпосередньо об`єкт оцінки не оглядав, використав порівняльний підхід, внаслідок чого визначена ним ціна квартири не відповідала дійсній вартості та була продана за заниженою ціною.

Прилюдні торги відбулися без публікації інформації про проведення таких торгів у друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки.

З урахуванням наведеного просила визнати недійсними результати електронних торгів, оформлені протоколом проведення електронних торгів від 01 жовтня 2018 року № 360306, з реалізації нерухомого майна, що належало ОСОБА_1 , а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_2 ; визнати недійсним акт про проведення електронних торгів, затверджений 23 жовтня 2018 року начальником Новокаховського МВ ДВС.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець та ДП «Сетам» як організатор прилюдних торгів належним чином виконали вимоги Закону України «Про іпотеку» та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), електронні торги з реалізації іпотечного майна проведені у визначений законом строк, на підставі дійсної оцінки про вартість майна та з розміщенням достовірної інформації про об`єкт продажу. Позивачка не довела наявність порушень з боку відповідачів, які б вплинули на результати електронних торгів та порушення її прав та законних інтересів, а тому позовні вимоги є необґрунтованими.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачкою факту порушення її прав чи інтересів. Посилання позивачки на те, що її не було повідомлено про результати оцінки майна, не свідчить про порушення процедури проведення електронних торгів, а вказують на незгоду позивача з діями державного виконавця перед передачею майна на реалізацію, які мають самостійну процедуру оскарження та не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Позивачка не надала жодних належних та допустимих доказів щодо порушення процедури проведення електронних торгів, які могли б бути підставою для визнання торгів недійсними.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У грудні 2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, надалі уточненою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що наслідком незаконних дій державного виконавця є проведення електронних торгів з реалізації майна за ціною, яка є значно нижчою дійсної ринкової вартості спірного майна на час проведення торгів, що є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.

Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

У березні 2021 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ДП «Сетам» просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

У березні 2021 року надійшов відзив Новокаховського МВ ДВС на касаційну скаргу, який суд не бере до уваги, оскільки відповідно до частини четвертої статті 395 ЦПК УкраїниНовокаховський МВ ДВС не надав доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

У квітні 2021 року надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк», який суд залишає без розгляду, оскільки у порушення частини першої статті 395 ЦПК України відзив поданий з пропуском строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

У липні 2021 року надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ «Альфа-Банк».

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В. В., на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року до участі у цій справі залучено правонаступника АТ «Укрсоцбанк» - АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 ЦПК України та підпункту 7 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17 серпня 2022 року справу повернуто на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що на виконанні у Новокаховському МВ ДВС перебувало зведене виконавче провадження № 47718291 щодо примусового виконання виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь юридичних та фізичних осіб, зокрема, за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн.

23 листопада 2015 року державний виконавець ВДВС Новокаховського МУЮ виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/7609/15-ц, виданим 02 червня 2015 року Дніпровським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості у розмірі 384 967,24 грн. У постанові зазначено про можливість самостійно виконати рішення до 29 листопада 2015 року (а. с. 21).

Добровільно ОСОБА_1 рішення суду не виконала, тому державний виконавець 06 лютого 2018 року виніс постанову про опис та арешт майна боржника та наклав арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а саме на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ть (а. с.153)

Постановою державного виконавця Новокаховського МВ ДВС від 08 лютого 2018 року призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання приватного підприємця ОСОБА_7 (а. с. 151). Копію постанови направлено рекомендованим листом боржнику за номером поштового відправлення 7490000564365, який було повернуто з відміткою «вийшов термін зберігання» (а. с. 149).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 07 серпня 2018 року, вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 06 січня 2018 року становить 438 508 грн (а. с. 148).

Інформацію про результати визначення оцінки майна направлено 13 вересня 2018 року сторонам виконавчого провадження, яку боржник ОСОБА_1 отримала 15 вересня 2018 року (а. с. 213-215).

Згідно з роздруківки із сайту Публічного акціонерного товариства «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень копія зазначеного висновку була вручена особисто 15 вересня 2018 року (а. с. 213)

Після передачі 28 серпня 2018 року до Херсонської філії ДП «Сетам» матеріалів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника торги були призначені на 01 жовтня 2018 року о 9:00 год за початковою ціною продажу майна - 438 508,00 грн, відповідно до протоколу про проведені електроні торги від 01 жовтня 2018 року № 360306 переможцем торгів стала ОСОБА_2

15 листопада 2018 року приватний нотаріус Іваніщенко С. І. видала свідоцтво про придбання майна з електронних торгів, яким посвідчено, що трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 (а. с. 102).

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до змісту статей 48, 56, 57, 61 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

За загальним правилом реалізація арештованого майна здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною (частина перша статті 61 Закону № 1404-VIII).

Порядком визначено, що електронні торги - це продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець і покупець.

Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15 та від 22 лютого 2017 року у справі

№ 6-2677цс16, головною умовою, яку повинні встановити суди при вирішенні питання про визнання прилюдних торгів недійсними, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог Порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки порушення організатором торгів правил проведення торгів, визначених Порядком, які б могли бути підставою для визнання електронних торгів недійсними, суди не встановили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

У касаційній скарзі заявниця не погоджується з вартістю майна, за якою було реалізовано спірну квартиру, та як на підставу касаційного оскарження посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема можливості оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у межах вимог про визнання недійсними електронних торгів. Такі посилання Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що порушення, допущені державним (приватним) виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 1404-VIII, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна.

Згідно зі статтею 3 цього Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що за змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16, (провадження № 11-1200апп18), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 910/10136/17 зазначено, що: «як вбачається з матеріалів справи, позивач, як на підставу для визнання електронних торгів недійсними та скасування оскаржуваних рішень, якими відмовлено у задоволенні таких вимог, посилається на порушення порядку визначення вартості майна боржника, що було передано на реалізацію. […] Таким чином, у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна, сторони виконавчого провадження мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення про такі результати. З огляду на зазначені законодавчі положення, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів позивача про порушення державним виконавцем порядку визначення вартості майна з підстав заниження її вартості, оскільки, як встановлено судами, позивач був належним чином повідомлений про результати визначення вартості спірного майна, однак не скористався своїм правом на їх оскарження в судовому порядку у визначений законом спосіб та строк. […] Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо того, що дії державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у виконавчому провадженні є підготовчими діями з метою проведення прилюдних торгів, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів та мають самостійний спосіб та строки оскарження, а відтак не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, якщо їх не оскаржено та не визнано незаконними в зазначений спосіб».

Повертаючи справу на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 17 серпня 2022 року зазначила, що допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 1404-VIII, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна, підлягають оскарженню у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19), від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14-113цс21)).

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка отримала звіт про оцінку майна, проте не зверталася до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дії державного виконавця щодо визначення вартості спірного майна не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження і не можуть бути підставою для визнання електронних торгів у цій справі недійсними.

Відповідно Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про відсутність висновків Верховного Суду щодо можливості оскарження дій державного виконавця щодо визначення вартості майна боржника у межах вимог про визнання недійсними електронних торгів, оскільки у вищезазначених постановах Верховним Судом такі висновки були викладені, а оскаржувані рішення цим висновкам відповідають.

Заявниця у касаційній скарзі також посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд відхиляє зазначені посилання, оскільки заявниця була обізнана про наявність з листопада 2015 року відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з неї на користь банку 384 976,24 грн.

Державний виконавець та організатор торгів направляли на адресу ОСОБА_1 повідомлення про проведення відповідних виконавчих дій, проте заявниця дії державного виконавця щодо отримання та подання документів для проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження не оскаржувала.

У матеріалах справи немає доказів того, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з оцінкою вартості майна, оскаржувала звіт та дії державного виконавця. Тому немає підстав стверджувати про порушення судами попередніх інстанцій статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Бойко В`ячеслав Володимирович, залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 04 листопада 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Яремко

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

О. В. Ступак