Постанова

Іменем України

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 661/3379/15-ц

провадження № 61-13003св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа за первісним позовом - ОСОБА_3 ,

третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним договору іпотеки, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року у складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Бездрабко В. О., Кузнєцової О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк», АТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 16 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (далі - ТОВ «Український промисловий банк») та Фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06/К-08-АПЗ, згідно з умовами якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію та в її межах надав кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування: 50 000 грн, що змінюється відповідно до Графіка зменшення ліміту кредитування, наведеного в Додатку № 1 до цього договору. Строк кредитної лінії: з 16 травня 2008 року до 15 травня 2018 року включно. Мета використання коштів: поповнення обігових коштів, інвестиційні цілі, придбання основних засобів. Процентна ставка: 11,5 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 16 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір № 06/Zkiп-08, згідно з яким в іпотеку банку було передано двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв. м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 листопада 1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 05 листопада 1993 року № 209-Д/1473. Право власності на предмет іпотеки зареєстровано відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 квітня 2008 року № 18606004, реєстраційний номер об`єкту 23024940 номером запису 4244 в книзі 23, виданого Комунальним підприємством «Каховське бюро технічної інвентаризації».

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О. Є. за реєстровим номером № 2258.

Згідно з пунктом 4.2 зазначеного договору до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Позичальник належним чином не виконувала взятих на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 10 серпня 2015 року становить 63 608,44 грн та складається із: заборгованості за кредитом в розмірі - 29 768,46 грн; пені за несвоєчасне повернення кредиту - 1 057,62 грн; заборгованості за відсотками - 15 772,92 грн; пені за несвоєчасне повернення відсотків - 1 065,53 грн; комісії - 15 131,08 грн; пені за несвоєчасну сплату комісії - 665,86 грн; штрафу - 50 грн; 3 % річних від суми простроченого кредиту - 48,31 грн; 3 % річних від суми прострочених процентів - 48,66 грн.

Враховуючи викладене, ПАТ «Дельта Банк» просило: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 06/К-08 АПЗ у розмірі 63 608,44 грн звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вищевказану квартиру.

Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2015 року позов задоволено. В рахунок часткового погашення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 06/К-08-АПЗ у розмірі 63 608,44 грн звернуто стягнення за Договором іпотеки від 16 травня 2008 року № 06/Zкіп-08, посвідченим приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу, реєстровий номер 2510, на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на вищевказану квартиру.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2015 року, заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду.

15 березня 2018 року ПАТ «Дельта Банк» змінило предмет позову та просило суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 63 608,44 грн звернути стягнення на предмет іпотеки а саме: двокімнатну квартиру загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

20 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсними Договір іпотеки від 16 травня 2008 року № 06/Zкіп-08 та пункти 4.4.1, 4.4.2, 4.4.4, зазначеного договору, який був укладений 16 травня 2008 року між нею та ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк».

Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що спірна квартира на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 листопада 1993 року належить на праві спільної часткової власності їй та ОСОБА_2 .

Вона не заперечує, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 16 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку банку було передано всю квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідно до статті 578 ЦК України ОСОБА_2 не надав згоди на включення іпотечного застереження до іпотечного договору та згоди щодо передачі в іпотеку частки його майна в квартирі, тому цей договір іпотеки та іпотечне застереження - є недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 травня 2018 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з позовною заявою ПАТ «Дельта Банк».

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 30 травня 2018 року залучено до участі у справі ОСОБА_3 як третю особу, оскільки іпотечне майно, а саме квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на праві власності, тому рішення суду може вплинути на її права або обов`язки.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 02 жовтня 2018 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належного відповідача - спадкоємця ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 35 500 грн.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що згідно з протоколом засідання кредитного комітету АТ «Дельта Банк» від 29 липня 2016 року № 110/1 ПАТ «Дельта Банк» набув право власності на предмет іпотеки, що виступає забезпеченням за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 06/К-08-АПЗ, а саме на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та реалізував її ОСОБА_5 шляхом продажу на електронних торгах, яка в свою чергу подарувала зазначену квартиру ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування від 26 грудня 2017 року. Крім того, ПАТ «Дельта Банк» здійснило за рахунок вартості майна, набутого у власність банку, погашення заборгованості позичальника ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 72 162,62 грн, тому на час ухвалення рішення заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» відсутня, банк реалізував своє право шляхом набуття у власність предмета іпотеки та розпорядився ним на власний розсуд. На даний час ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, тому майнові права позивача не порушені, а спір відсутній.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що довіреності, на підставі яких ОСОБА_2 уповноважував ОСОБА_4 не визнавалися недійсними за життя ОСОБА_2 та не відкликані ним на час укладення іпотечного договору, а тому були дійсними.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк»задоволено частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано, провадження у цивільній справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року в частині позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в сумі 4 000 грн.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог банку до ОСОБА_2 , апеляційний суд виходив з того, що провадження у справі не підлягало відкриттю, оскільки позов подано до особи, яка померла, і наступне залучення правонаступника померлого (заміна неналежної сторони належною) з ініціативи суду також здійснено з порушенням норм процесуального права.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції з частині позовних вимог банку до ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час постановлення рішення судом першої інстанції право власності на спірну квартиру належить іншій особі, що відмінна від іпотекодавця, і набута нею без іпотечного обтяження, після відчуження квартири іпотекодержателем, крім того, вказана особа не є відповідачем у справі, тому задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на спірну квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, порушить права ОСОБА_3 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2019 року ПАТ «Дельта Банк» подало касаційну скаргу на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог і ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що рішення суду, за яким банк задовольнив свої вимоги було скасовано ухвалою від 20 лютого 2018 року, а справу призначено до нового розгляду, за наслідками розгляду якої банку було відмовлено у задоволенні позову. Також судами було проігноровано той факт, що банк задовольнив свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, у зв`язку з чим заборгованість ОСОБА_1 була списана, а у разі повернення майна відповідачу, отриманого за скасованим згодом рішенням, заборгованість буде обліковуватися за позичальником ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про передчасність звернення банку з цим позовом, оскільки згідно з умовами кредитного договору він не позбавлений вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та штрафних санкцій, що передбачені договором.

АТ «Дельта Банк» було вжито всіх заходів щодо позасудового та мирного врегулювання спору, дотримано всіх вимог кредитного та іпотечного договорів, а також Закону України «Про іпотеку», належним чином виконавши свої зобов`язання щодо надання позичальнику кредитних коштів.

ОСОБА_1 була обізнана про передачу активів АТ «Дельта Банк», що підтверджується неодноразовими повідомленнями (вимогами/претензіями), надісланими на адресу відповідачів, та зверненнями самої ОСОБА_1 до голови Ради директорів банку.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними на підставі усестороннього дослідження всіх обставин справи, наданні належної оцінки доказам у справі та відповідно до норм матеріального і процесуального права. На час розгляду справи електронні торги не були визнані недійсними. Також не було визнано недійсним договір дарування спірної квартири, тому зміна предмету позову є безпідставною, невмотивованою та недоречною. Позивач не надав суду доказів на підтвердження направлення листа-вимоги ОСОБА_1 , тому позичальник була позбавлена можливості врегулювати спір в досудовому порядку. Усі твердження банку про небажання ОСОБА_1 виконувати вимоги договору не заслуговують на увагу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ФОП ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 06/К-08-АПЗ на відкриття відновлювальної кредитної лінії, за яким банк відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію та в її межах надає кредитні кошти на наступних умовах: ліміт кредитування - 50 000 грн, строк кредитної лінії - з 16 травня 2008 року до 15 травня 2018 року включно, процентна ставка - 11,5 % річних, щоденна комісія за управління кредитною лінією від фактичної заборгованості за кредитом - 0,0233 %, комісія за підготовку та оформлення Договору - 150 грн, в тому числі ПДВ - 25 грн, комісія за зміну суттєвих умов кредитного договору за ініціативою позичальника - 0,05 % від ліміту кредитної лінії, без ПДВ.

Згідно з пунктом 3.1 кредитного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується зокрема, але не виключно: іпотекою - двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2

16 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_2 за довіреністю, посвідченою державним нотаріусом Новокаховської державної нотаріальної контори Пасько Н. О. 16 травня 2008 року за реєстром № 2-1693, з другої сторони, який виступає майновим поручителем за зобов`язаннями ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 травня 2008 року № 06/К-08-АПЗ укладено договір іпотеки, предметом якого є двокімнатна квартира, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 05 листопада 1993 року № 209-д/1473.

30 червня 2010 року між ПАТ «Дельта банк», ТОВ «Український промисловий банк» та Національним банком України було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта банку, за яким заборгованість та зобов`язання Укрпромбанку перед Національним банком України за Кредитними зобов`язаннями переводиться на Дельта Банк, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як боржника (стає новим боржником) у зазначених Кредитних зобов`язаннях.

Переведення боргу Укрпромбанком на Дельта Банк погоджено Національним банком шляхом погодження рішення Конкурсної комісії про визначення Дельта Банк банком - переможцем Конкурсу, а також шляхом підписання цього Договору.

Згідно з Додатком № 2 до Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань Укрпромбанку на користь Дельта банку, Укрпромбанком передані Дельта Банку кредитні зобов`язання ФОП ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 травня 2008 року.

Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, Дельта Банк віднесено до категорії неплатоспроможних та згідно рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 запроваджено тимчасову адміністрацію строком з 03 березня 2015 року до 02 червня 2015 року включно, яка продовжувалася рішеннями від 08 квітня 2015 року № 71 до 02 вересня 2015 року включно, від 03 серпня 2015 року № 147 до 02 жовтня 2015 року включно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Дельта Банк» станом на 10 серпня 2015 року становить 63 608,44 грн, з яких: заборгованість за кредитом в розмірі 29 768,46 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 1 057,62 грн; заборгованість за відсотками - 15 772,92 грн; пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 1 065,53 грн, комісія, передбачена кредитним договором - 15 131,08 грн; пеня за несвоєчасну сплату комісії - 665,86 грн; штраф згідно з пунктом 8.3 кредитного договору за порушення пункту 6.1.5 - 50 грн; 3 % річних від суми простроченого кредиту - 48,31 грн; 3 % річних від суми прострочених процентів - 48,66 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2015 року визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 54,2 кв. м, житловою площею 29,7 кв. м.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 грудня 2017 року державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. 04 липня 2016 року за ПАТ «Дельта Банк» зареєстровано право власності на спірну квартиру.

За результатами електронних торгів від 01 грудня 2017 року, оформлених протоколом № UA-EA-2017-11-20-000107-с, ОСОБА_5 набула у власність спірну квартиру, що підтверджується договором купівлі-продажу від 18 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

У подальшому ОСОБА_5 подарувала вищевказану квартиру ОСОБА_3 , що підтверджується договором дарування квартири від 26 грудня 2017 року. Згідно з пунктом 1.3 цього договору відчужуване нерухоме майно належить дарувальнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л. 18 грудня 2017 року за реєстровим номером № 1113.

Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 20 лютого 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 05 листопада 2015 року у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано.

21 січня 2013 року банком на адресу ОСОБА_4 , а 06 березня 2013 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , були направлені листи-вимоги, в яких банк просив розглянути їх в строки, передбачені ЦК України та сплатити прострочену заборгованість в розмірі 33 325 грн, а також пеню, комісію, штрафні санкції та проценти, що будуть нараховані на дату погашення заборгованості відповідно до Умов договору кредиту. Також у листах зазначено про те, що у разі неврахування прохань та пропозицій банку, кредитор буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів поклавши витрати, пов`язані із примусовим стягненням заборгованості. В цих же листах повідомлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про заміну кредитора на ПАТ «Дельта Банк» на підставі Договору про передачу Активів та Кредитних зобов`язань від 30 червня 2010 року.

Проте, доказів отримання зазначених листів суду не надано.

21 січня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» надіслав претензію ФОП ОСОБА_1 , в якій просив сплатити прострочену заборгованість в сумі 33 325,06 грн та вказав на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, проте доказів отримання суду не надано.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29 липня 2019 року, відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Новокаховського міського суду Херсонської області.

06 серпня 2019 року справа № 661/3379/15-ц надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи те, що ФОП ОСОБА_1 не виконувала належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з цим позовом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про те, що на час розгляду цієї справи ОСОБА_1 не є власником спірної квартири. Право власності на спірну квартиру належить ОСОБА_3 , що відмінна від іпотекодавця, і набута нею без іпотечного обтяження, після відчуження квартири іпотекодержателем. Вказана особа не є відповідачем у справі, тому задоволення позовних вимог банку про звернення стягнення на спірну квартиру шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження порушить її права.

Також правильним є висновок апеляційного суду в частині закриття провадження у справі за позовом банку до ОСОБА_2 про звернення на стягнення на предмет іпотеки, з огляду на таке.

Як встановлено судами, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 16 травня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що діє від імені ОСОБА_2 , було укладено іпотечний договір № 06/Zkiп-08, за яким в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з цим позовом, зокрема до ОСОБА_2 у серпні 2015 року.

Як положеннями частини першої статті 37 ЦПК України 2004 року, яка була чинною на час відкриття провадження у цій справі, так і вимогами частини першої статті 55 ЦПК України уразі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

З наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.

Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 37 ЦПК України 2004 року в редакції, чинній на час пред`явлення позову, шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки на нового боржника.

Загальні правила пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначається, зокрема статтею 1281 ЦК України, що не підлягають зміні нормами процесуального законодавства.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.

Залучення судом правонаступників відповідача, який помер ще до звернення позивача до суду потребує зміни підстав та предмету позову, оскільки вимоги до боржника за іпотечним договором і вимоги до спадкоємців боржника мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положенням статті 49 ЦПК України щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог банку до ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження у справі не підлягало відкриттю, оскільки позов подано до особи, яка померла, і наступне залучення правонаступника померлого (заміна неналежної сторони належною) з ініціативи суду також здійснено з порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій після апеляційного перегляду частині та судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалися, тому і не переглядаються Верховним Судом.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року у нескасованій після апеляційного перегляду частині та постанову Херсонського апеляційного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська