Постанова

Іменем України

29 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 663/2569/17

провадження № 61-43465св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 березня 2018 року у складі судді Шабрицького Г. О. та постанову апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Приходько Л. А.,

Вейтас І. В., Кузнєцової О. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

14 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку (пай) площею 6,94 га, яка передана йому у власність на підставі рішення першої сесії XXIII скликання Михайлівської сільської ради народних депутатів від 08 квітня 1998 року № 11, що підтверджується державним актом серії ХС-ХУІ. Після смерті ОСОБА_3 , спадщину прийняли ОСОБА_2 - син та дружина - ОСОБА_4 в рівних частках, як спадкоємці за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_4 . Після смерті матері, ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадщина, що залишилась після смерті ОСОБА_4 складається з частки земельної ділянки (паю) площею 3,47 га. Спадкоємцями після смерті

ОСОБА_4 є сторони по справі в рівних частках, а саме: по рівній частці земельної ділянки (паю) площею 1,735 га. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки в неї відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

Зважаючи на викладене позивач просила визнати право власності на частку земельної ділянки площею 1,735 га.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 22 березня

2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року, позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/20 частку земельної ділянки відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії ХС-XVI виданого ОСОБА_3 розташованої на території Михайлівської сільської ради площею 6,94 га для сільськогосподарського використання.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки ОСОБА_1 заявлено позов щодо визнання права власності на спадкове майно після смерті матері - ОСОБА_4 , яка за життя не оформила право на належну їй частку спадкового майна, у зв`язку із чим позивач не мала можливості надати нотаріусу правовстановлюючі документи для отримання свідоцтва про право на спадщину. Визначаючи розмір частки спадкового майна, що належить позивачу суд виходив з того, що в разі спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 було б п`ять спадкоємців, тому в разі спадкування за законом після його смерті ОСОБА_4 успадкувала б 1/5 частку спадкового майна, тому вона успадкувала обов`язкову частку на майно в розмірі 1/10 (1/2 * 1/5 = 1/10) всього спадкового майна. Після смерті ОСОБА_4 у строк та порядку визначеному законом прийняли спадщину діти спадкодавця - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 березня

2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати в частині визнання права власності на 1/20 частини земельної ділянки відповідно до державного акта на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати за нею право власності на 1/4 частину земельної ділянки (паю) площею 6,94 га відповідно до державного акта на право приватної власності на землю виданого ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не з`ясували всіх обставин, що мають значення для справи та безпідставно дійшли висновку, що відповідач прийняв спадщину за заповітом відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки ним не було подано заяву у шестимісячний строк про прийняття спадщини за заповітом, тому застосування частини першої статті 1241 ЦК України та визначення розміру обов`язкової частки у спадщині в цих правовідносинах є неправильним.

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 6,94 га, розташована на території Михайлівської сільської ради для сільськогосподарського використання, вартістю 559 533,00 грн, згідно звіту про оцінку майна від 06 листопада 2017 року № 06112017-005, що належала

ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХС - XVI, виданого 14 жовтня 1998 року Михайлівською сільською радою народних депутатів на підставі рішення Михайлівської сільської ради народних депутатів від 08 квітня 1998 року № 11, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7.

За життя ОСОБА_3 складено заповіт, посвідчений 18 квітня

2013 приватним нотаріусом Гришко С. М., зареєстрований в реєстрі за № 188, відповідно до якого спадкодавець заповів все належне йому майно своєму сину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 є його дружина ОСОБА_4 та діти: дочка ОСОБА_1 , сини ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_2 .

Згідно з довідкою Михайлівської сільської ради Скадовського району від

23 березня 2016 року за № 377 на день смерті ОСОБА_3 за місцем його постійного проживання за адресою АДРЕСА_1 була зареєстрована його дружина - ОСОБА_4 .

Рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 31 січня

2017 року у справі № 663/1719/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 станом на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Інші спадкоємці у встановлені законом строки із спадщину після смерті

ОСОБА_3 не прийняли.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли сторони у справі: син -

ОСОБА_2 , факт постійного проживання якого разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини встановлений рішенням Скадовського районного суду Херсонської області від 31 січня 2017 року у справі № 663/1719/16-ц та дочка - ОСОБА_1 , подавши 30 вересня 2015 року нотаріусу заяву про прийняття спадщини у строк визначений частиною першою статті 1270 ЦК України.

Інші спадкоємці спадщину після смерті ОСОБА_4 у встановлені законом строки не прийняли.

З повідомлення приватного нотаріуса Гришко С. М. від 16 березня 2016 року

№ 2-14/55 вбачається, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки відсутні документи що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду для визнання права власності на спадкове майно.

Згідно довідки приватного нотаріуса Гришко С. М. № 02-14/56 від 17 березня 2017 року після смерті ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини звернувся його син ОСОБА_2 , обов`язкову частку у спадщині прийняла дружина померлого ОСОБА_4 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша та друга статті 1223 ЦК України).

Тлумачення частин першої та другої статті 1223 ЦК України дає підстави для висновку, що під правом на спадкування розуміється право на набуття спадщини. За загальним правилом, пріоритет надається спадкуванню за заповітом (якщо спадкодавець заповів всю спадщину, немає підстав для нікчемності заповіту чи рішення суду про визнання його недійсним, спадкоємці, визначені як такі в заповіті, прийняли спадщину, відсутня відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом), адже перевагу має остання воля спадкодавця, виражена ним у заповіті. Тому за наявності заповіту право на спадкування виникає лише в осіб, визначених у заповіті. В інших осіб, які належать до спадкоємців певних черг, установлених у главі 86 ЦК України,

у цьому разі право на спадкування не виникає.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 483/597/16-ц (провадження № 61-5184св18) зроблено висновок, що «право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України,є вичерпним

і розширювальному тлумаченню не підлягає».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 рокуу справі № 743/641/17 (провадження № 61-27272св18) вказано, що «при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини».

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 456/2628/17 (провадження № 61-5524св19) зроблено висновок, що «аналіз статті 1268 та книги 6 ЦК України свідчить, що спадковому праву характерний принцип універсальності спадкового правонаступництва, який проявляється у тому, що на стадії прийняття спадщини вона розглядається як єдине ціле, незалежно від підстави спадкування. Тобто особа реалізує свої права як спадкоємця, приймаючи спадщину, незалежно від підстави спадкування (за законом чи за заповітом). За своєю сутністю прийняття спадщини - це односторонній правочин, який спрямований на набуття спадкового майна (спадщини)».

Відповідно до частини першої, третьої статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Установивши, що після смерті ОСОБА_3 його спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадкоємець за заповітом - ОСОБА_2 , а також дружина ОСОБА_4 , яка у зв`язку з цим та відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України мала право на обов`язкову частку

в розмірі 1/10 (1/2 * 1/5) спадщини, суди зробили правильний висновок, що частка спадкового майна, що належить позивачу після смерті ОСОБА_4 , становить 1/20 (1/2 * 1/10).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку що постанову суду апеляційної інстанції ухвалено без додержання норм матеріального

і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції ? без змін.

Керуючись статтями 400 401 410 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 22 березня

2018 року та постанову апеляційного суду Херсонської області від 01 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат