Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 664/1016/19

провадження № 61-18667св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2019 року у складі судді Никифорова Є. О. та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Пузанової Л. В., Склярської І. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 11 листопада 2016 року вона відкрила у ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», валютний рахунок, уклала договір на його обслуговування і отримала іменну картку. Метою наведеної угоди було одноразове переміщення грошових коштів до місця її проживання в Італії за оптимальною ціною.

Банк прийняв від неї грошові кошти у розмірі 5 та 8 000 євро, про що були видані квитанції, в яких (в окремій графі) зазначався еквівалент цієї суми в гривнях. Необхідність зазначення еквівалента іноземної валюти в гривнях їй пояснили вимогами Національного банку України.

При здійсненні нею операцій за рахунком в Італії, а саме при неодноразовому знятті готівки у банкоматі на загальну суму у 6 650 євро, з її картки були списані грошові кошти за надані послуги не у розмірі 1,5 %, як це передбачено умовами договору, а додатково і за конвертацію валюти, необхідність у здійсненні якої була відсутня, зважаючи на валюту вкладу, чим їй завдано збитку на суму 86,86 євро.

Зазначала, що переплата при отриманні готівки відбулася у результаті того, що банк при укладенні договору та у процесі його виконання не надав їй, як володільцеві рахунка, достатньої, своєчасної та достовірної інформації, в результаті чого вона не змогла правильно використати програму, скоригувати суму поповнення та понесла вимушений збиток, а також на те, що надана банком інформація щодо порядку зняття готівки була недостовірною та вводила її, як споживача, в оману.

Також, вказувала, що внаслідок незаконних дій банку їй спричинено моральну шкоду, розмір компенсації якої нею оцінено у розмірі 1460,53 євро.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з АТ «Укрсоцбанк» на її користь 1 460,53 євро у рахунок відшкодування заподіяної неправомірними діями моральної шкоди, 86,86 євро завданих збитків, визнати підприємницьку діяльність банку нечесною, а угоди з використанням нечесної підприємницької практики на суму 6 650 євро (16 транзакцій) - недійсними та стягнути з АТ «Укрсоцбанк» на її користь все, що він отримав за угодами, крім 1,5 % у розмірі 457,89 євро.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела належними та допустимими доказами своїх позовних вимог щодо того, що банк неправомірно списав з її карткового рахунку надмірну суму коштів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволено частково.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2019 року змінено у мотивувальній частині, викладено її у редакції постанови.

Судове рішення мотивовано тим, що банк у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору, тому відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування завданих позивачеві збитків та моральної шкоди.

Суд вказав, що допущена позивачем помилка при отриманні готівкових коштів відповідно до норм матеріального права, що регулює відносини сторін у договорі банківського рахунка, не може бути підставою для покладення на банк відповідальності за негативні наслідки, які настали для клієнта у результаті цієї помилки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди надали неправильну оцінку поданим позивачем доказам, які, на його думку, є достовірними та достатніми для задоволення позову.

Вказує, що банк неправомірно списав кошти з рахунку ОСОБА_1 за конвертацію коштів, вона була непотрібною, оскільки кошти були покладені на рахунку у євро та знімалися з банкомату у цій валюті.

Вважає, що банк не надав споживачу своїх послуг належної інформації при відкритті карткового рахунку, що й призвело до втрати позивачем надмірних коштів при знятті готівки за кордоном. Банк здійснює недобросовісну підприємницьку діяльність.

Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11 листопада 2016 року сторони уклали договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб на умовах, викладених у анкеті та заяві-договорі, а також окремо оформленій заяві про відкриття поточного рахунку та картці із зразками підписів, що є невід`ємною частиною заяви-договору, Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, Правилах надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів - фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Укрсоцбанк», з усіма додатками та умовами, Умовах відкриття та здійснення операцій за банківськими поточними (картковими) рахунками, Умовах встановлення кредитної лінії за поточним (картковим) рахунком, Умовах відкриття та обслуговування банківських вкладних (депозитних) рахунків, Умовах підключення та користування системою Інтернет-банкінг, Умовах підключення та користування послугою SMS-банкінг, умов інших банківських продуктів, що будуть обрані клієнтом за заявою на підключення до певної послуги, попередній інформації про умови кредитування та орієнтовній сукупній вартості кредиту, а також в тарифах банку, з якими держатель належно ознайомився, погодився із ними і зобов`язався виконувати. Згідно з положеннями заяви-договору ОСОБА_1 підтвердила свою обізнаність із тим, що вказані Правила та Умови є публічною пропозицією (офертою), розміщені на офіційному сайті банку - www.unicredit.ua та разом з анкетою та заявою-договором складають договір.

Сторони дійшли згоди щодо використання програмно-технічного комплексу банку для створення електронних документів та електронного документообігу між банком та клієнтом через дистанційні канали обслуговування або банкомати банку, для надання банківських послуг клієнту, відкриття та обслуговування усіх видів рахунків, емісію спеціальних платіжних засобів, використання платіжних інструментів, надання кредитів, розміщення депозитів, здійснення інформаційних операцій.

Крім того, сторони дійшли згоди про те, що для цілей цього договору визнається, що електронні документи підтверджені та надіслані ОСОБА_1 з використанням системи інтернет-банкінг, SMS-банкінг, контакт-центр або в процесі самообслуговування в банкоматі банку, мають таку ж юридичну силу як і документи на паперовому носії, підписані користувачем та банком, які надаються та опрацьовуються банком у встановленому чинним законодавством України порядку.

Умови укладеної сторонами угоди позивач не оспорює та не спростовує.

З метою виконання умов наведеного договору банк відкрив на ім`я ОСОБА_1 поточний (картковий) рахунок в євро та видав їй платіжну картку типу CHIP MasterCard Standart UEFA PayPass.

На зазначений рахунок 11 листопада 2016 року ОСОБА_1 внесла 5 євро, еквівалент яких у гривнях становив 139,35 грн, а 14 грудня 2016 року - 8 000 євро (еквівалент у гривнях - 221 611, 66 грн).

Протягом січня-лютого 2017 року ОСОБА_1 неодноразово ініціювала видачу коштів у готівковій формі у банкоматі, який знаходиться на території Італії.

З огляду на виписку по клієнтському картковому рахунку 27 січня 2017 року та 02 лютого 2017 року ОСОБА_1 ініціювала видачу готівкових коштів у євро (на загальну суму 700 євро), а інші операції з видачі готівкових коштів за період з 11 листопада 2016 року по 31 січня 2017 року були ініційовані нею у національній валюті, що зумовило застосування конвертації за курсом, встановленим банком на день списання, з подальшим вирахуванням суми операції з рахунку у валюті його ведення (євро).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржувані судове рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують.

Відповідно до вимог частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із частинами першою та третьою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати та перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом

Статтею 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам, представництвам юридичних осіб в Україні, інвестиційним фондам та компаніям з управління активами, що діють від імені таких інвестиційних фондів, фізичним особам).

Порядок відкриття банками рахунків та їх режим визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Особливості режимів функціонування, зокрема, поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Установа-учасник платіжної системи може відкривати рахунки учасникам платіжної системи відповідно до правил цієї платіжної системи, погоджених з Національним банком України.

Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (частина 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем.

Платіжна система (крім внутрішньобанківської) платіжної системи діє відповідно до правил, установлених платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку.

Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України (частини 9.1, 9.2 статті 9 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Переказом коштів у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому в готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою (частина 1.24 статті 1 Закону).

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом використання держателем електронного платіжного засобу для оплати вартості товарів і послуг або для отримання коштів у готівковій формі.

Для ініціювання переказу в межах України можуть застосовуватися електронні платіжні засоби як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем у порядку, встановленому Національним банком України.

Ініціювання переказу за допомогою електронних платіжних засобів має оформлюватися відповідними документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, що визначаються правилами платіжних систем (стаття 25 вказаного Закону).

Порядок та умови виконання міжбанківського (внутрішньобанківського) переказу врегульовані розділом V Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до статті 28 якого визначено особливості виконання міжбанківського переказу, ініційованого за допомогою електронного платіжного засобу.

Відповідно до наведеної норми матеріального права міжбанківський переказ між банками-учасниками платіжних систем за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, здійсненими їх держателями в межах України, проводиться лише у валюті України незалежно від того, в якій валюті відкритий рахунок клієнта.

Міжбанківський переказ між банками-учасниками міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, здійсненими їх держателями за межами України, а також за операціями, здійсненими в межах України держателями електронних платіжних засобів-нерезидентами України, проводиться у валюті, визначеній у відповідних договорах із платіжними організаціями міжнародних платіжних систем.

Міжбанківський переказ коштів між учасниками міжнародних платіжних систем за операціями із застосуванням емітованих резидентами електронних платіжних засобів, що здійснені за межами України, проводиться через кореспондентські рахунки, відкриті в розрахунковому банку міжнародної платіжної системи, у валюті, визначеній в договорі між емітентом (еквайром) та платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент (банк, що є учасником платіжної системи та здійснює емісію (випуск) електронних платіжних засобів) може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним банком України, або провести внутрішньобанківський кліринг.

Відповідно до пункту 32.1 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

Пункт 22.6 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачає, що обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов`язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/реєстраційним (обліковим) номером платника податків/реєстраційним номером облікової картки платника податків-фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише у разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Пославшись на наведені норми права, проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 11 листопада 2016 року, які жодною із сторін не оспорюються та не ставляться під сумнів, встановивши, що стягнення коштів відбулося через помилку самої ОСОБА_1 , оскільки у неї був вибір при здійсненні оспорюваних операцій провести їх без конвертації валюти, як це було зроблено нею 20 січня 2017 року та двічі 06 лютого 2017 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що банк у спірних правовідносинах діяв відповідно до вимог чинного законодавства України та умов укладеного сторонами договору, тому відсутні правові підстави для покладення на нього обов`язку щодо відшкодування завданих позивачеві збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи, надав доводам сторін належну правову оцінку, взяв до уваги та оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні представником позивача норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі доводи є фактично аналогічними із доводами апеляційної скарги, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 04 червня 2019 року, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк