Постанова
Іменем України
14 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 669/1057/19
провадження № 61-5851св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Білогірська районна державна адміністрація Хмельницької області, правонаступником якої є Шепетівська районна державна адміністрація Хмельницької області, товариство з обмеженою відповідальністю «К-ІНВЕСТ»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомяк Олександр Миколайович, на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області, у складі судді Давидюка О. І., від 30 листопада
2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І., від 26 травня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Білогірської районної державної адміністрації Хмельницької області (далі - Білогірська РДА), правонаступником якої є Шепетівська районна державна адміністрація Хмельницької області, товариства з обмеженою відповідальністю «К-ІНВЕСТ» (далі - ТОВ «К-ІНВЕСТ»), про визнання недійсними розпоряджень та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що йому у 1993 році надано в постійне користування земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства на території Гулівецької сільської ради, площею 50 га, якою він користується до цього часу.
05 липня 2018 року земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6820381500:05:004:0005, після чого ним було виявлено, що площа ділянки становить 43,8877 га і є відмінною від площі (50 га) земельної ділянки, яка була надана йому в постійне користування.
Також позивачу стало відомо, що на 8 га землі, якими він користувався на підставі державного акту від 28 вересня 1993 року, за розпорядженням Білогірської РДА від 12 березня 2011 року № 79/2011-р надано дозвіл на оформлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства фізичним особам по 2 га, а розпорядженнями Білогірської РДА від 12 квітня 2011 року № 136/2011-р затверджено проекти землеустрою щодо відведення та передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства відповідним фізичним особам.
Вказаним земельним ділянкам, що надані фізичним особам, присвоєні кадастрові номери: 6820381500:05:004:0001, 6820381500:05:004:0002, 6820381500:05:004:0003 та 6820381500:05:004:0004.
У подальшому ТОВ «К-ІНВЕСТ» на підставі договорів купівлі-продажу набуло право власності на зазначені земельні ділянки. При цьому відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «К-ІНВЕСТ» значиться ОСОБА_6 , який є також кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Білогір`я молокопродукт», на молокозаводі якого працювали фізичні особи, яким було передано у власність спірні земельні ділянки і від імені яких в подальшому ці земельні ділянки відчужено
ТОВ «К-ІНВЕСТ».
ОСОБА_1 зазначав, що дії Білогірської РДА та ТОВ «К-ІНВЕСТ» фактично були узгоджені між собою з метою заволодіння землею, яка знаходилась в постійному користуванні позивача, і припинення його права постійного користування на 8 га землі та одночасне надання земельних ділянок працівникам юридичної особи, прямо пов`язаних з ТОВ «К-ІНВЕСТ», яке стало власником цих земель на даний час.
Вважав, що його земельну ділянку фактично зменшено у зв`язку з неправомірним безоплатним наданням Білогірською РДА його землі фізичним особам, які в подальшому відчужили її ТОВ «К-ІНВЕСТ». При цьому посилання в розпорядженні від 12 березня 2011 року № 77/2011-р на добровільну відмову ОСОБА_1 від права постійного користування землею є безпідставним, неконкретизованим і сумнівним, оскільки він користувався своєю землею до цього часу і жодних власників чи орендарів там не з`являлось, жодних мотивів погодитись на вилучення у нього землі і передачу її фізичним особам, які не мали стосунку до ведення селянського господарства, не було.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними розпорядження Білогірської РДА від 12 березня
2011 року № 77/2011-р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», розпорядження Білогірської РДА від 12 березня
2011 року № 79/2011-р «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів», розпорядження Білогірської РДА від 12 квітня 2011 року № 136/2011-р «Про затвердження проектів із землеустрою для відведення земельних ділянок і передачу земельних ділянок у приватну власність»;
- витребувати в ТОВ «К-ІНВЕСТ» земельні ділянки з кадастровими номерами 6820381500:05:004:0001, 6820381500:05:004:0002, 6820381500:05:004:0003 та 6820381500:05:004:0004, площею 2 га кожна, що розташовані на землях Гулівецької сільської ради Білогірського району Хмельницької області у постійне користування ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області
від 30 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був обізнаний про факт припинення його права постійного користування на спірні земельні ділянки, загальною площею 8 га, на відмову від яких він надав добровільну згоду.
Крім того, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «К-ІНВЕСТ» незаконно набуло у власність спірні земельні ділянки.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада
2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Колегія суддів дійшла висновку, що права позивача як фізичної особи не порушені, оскільки право постійного користування земельною ділянкою перейшло від ОСОБА_1 до створеного ним фермерського господарства «Дружба» (далі - ФГ «Дружба»).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Хомяк О. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
29 червня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Хомяк О. М. подав касаційну скаргу на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 травня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У серпні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 листопада
2019 року у справі № 906/392/18, від 24 квітня 2018 року у справі
№ 920/590/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо ефективного захисту прав фізичної особи, за якою право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано на підставі державного акта (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказує, що передача (вилучення) земельних ділянок державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні відбувається шляхом прийняття відповідного рішення власника землі за погодженням із користувачем. При цьому звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній документ, який підтверджує факт добровільної відмови позивача від права постійного користування частиною земельної ділянки.
Наголошує, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, визначених законом.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею, виданого 28 вересня 1993 року на підставі рішення Білогірської районної ради народних депутатів Білогірського району Хмельницької області
від 18 липня 1991 року № 7, ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства на території Гулівецької сільської ради.
16 травня 1997 року зареєстровано ФГ «Дружба» зі статусом юридичної особи. За статутом фермерського господарства, затвердженого рішенням засновника ОСОБА_1 від 07 грудня 2012 року, головою фермерського господарства є його засновник ОСОБА_1 .
Згідно розпорядження голови Білогірської РДА від 12 березня 2011 року
№ 77/2011-р «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою», в якому зазначено про врахування добровільної відмови ОСОБА_1 від права постійного користування земельною ділянкою, припинено право постійного користування земельною ділянкою, площею
8 га, в тому числі рілля - 8 га, наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на території Гулівецької сільської ради, а також запропоновано ОСОБА_1 переоформити у встановленому законом порядку право оренди земельної ділянки, площею 42 га.
Розпорядженням голови Білогірської РДА від 12 березня 2011 року
№ 79/2011-р «Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за межами населених пунктів» надано дозвіл громадянам на оформлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства з земель державної власності згідно з додатком, а саме: ОСОБА_2 , с. Корниця, орієнтовна площа земельної ділянки 2 га; ОСОБА_3 , с. Великі Калетинці, орієнтовна площа земельної ділянки 2 га; ОСОБА_4 , смт Білогір`я, орієнтовна площа земельної ділянки 2 га; ОСОБА_5 , смт Білогір`я, орієнтовна площа земельної ділянки 2 га.
ТОВ «Експертно-консалтингова фірма «Власна справа» розроблено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Розпорядженням заступника голови Білогірської РДА від 12 квітня 2011 року № 136/2011-р «Про затвердження проектів із землеустрою для відведення земельних ділянок і передачу земельних ділянок у приватну власність» затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та передано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно з додатком, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , площею по 2 га, кожній.
На підставі розпорядження Білогірської РДА від 12 квітня 2011 року
№ 136/2011-р на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було оформлено та видано державні акти на право власності на земельні ділянки, площею по 2 га, кожній з кадастровими номерами: 6820381500:05:004:0001, 6820381500:05:004:0002, 6820381500:05:004:0003 та 6820381500:05:004:0004.
15 липня 2016 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дяченком В. А. внесено запис про право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 6820381500:05:004:0001, 6820381500:05:004:0002, 6820381500:05:004:0003 та 6820381500:05:004:0004, за ТОВ «К-ІНВЕСТ» на підставі договорів купівлі-продажу від 15 липня
2016 року.
21 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПП «Поділляінвентарбюро» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), орієнтовною площею 43,8877 га, для ведення фермерського господарства, яка знаходилася на праві постійного користування на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого йому 28 вересня 1993 року.
05 липня 2018 року державним реєстратором Білогірської РДА внесено запис про право ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6820381500:05:004:0005, площею 43,8877 га, для ведення фермерського господарства на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого 28 вересня 1993 року.
Земельна ділянка, площею 43,8877 га, з кадастровим номером 6820381500:05:004:0005 знаходиться в користуванні ФГ «Дружба», засновником та головою якого є ОСОБА_1 , включена до податкових розрахунків фіксованого сільськогосподарського податку за 2011-2015 роки та до податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи в 2016-2019 роках.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 2 частини другої статті 16 ЦК України).
У розглядуваній справі ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, посилаючись на те, що частина земельної ділянки, набута відповідно до державного акта на право постійного користування землею, площею 50 га, для ведення селянського (фермерського) господарства, виданого
28 вересня 1993 року, у незаконний спосіб вибула з його користування та безпідставно передана у власність фізичним особами і у подальшому відчужена на користь ТОВ «К-ІНВЕСТ».
Із матеріалів справи вбачається, що 16 травня 1997 року зареєстровано
ФГ «Дружба» зі статусом юридичної особи, керівником та засновником якого є ОСОБА_1 .
Спірні розпорядження Білогірської РДА прийнятті у 2011 році, тобто після створення ОСОБА_1 ФГ «Дружба».
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (тут і надалі у редакції, чинній на момент створення ФГ «Дружба») селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.
Згідно із частиною першою статті 51 ЗК України 1990 року (тут і надалі у редакції, чинній на момент створення ФГ «Дружба») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.
Відповідно до статті 7 ЗК України 1990 року користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Згідно з частиною першою статті 22, частиною першою статті 23 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами народних депутатів.
За змістом статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у
30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.
Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.
Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18 зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.
Крім того, Велика Палати Верховного Суду у постанові від 20 березня
2019 року у справі № 615/2197/15-ц зробила висновок, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що права та зобов`язання голови, керівника фермерського господарства не є тотожними з правами та зобов`язаннями самого фермерського господарства.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що з моменту створення ФГ «Дружба» відбулася фактична заміна постійного землекористувача і права та обов`язки ОСОБА_1 щодо використання земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації, а тому права позивача як фізичної особи у цій справі не порушені.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки після створення ФГ «Дружба», саме до нього перейшли правомочності користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10 серпня 2022 року у справі № 137/493/16-ц, та не суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 05 листопада
2019 року у справі № 906/392/18, від 24 квітня 2018 року у справі
№ 920/590/17, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
У разі, якщо ФГ «Дружба» вважає порушеними свої права землекористувача, воно не позбавлене права звернення до суду із відповідним позовом.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411
ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Хомяк Олександр Миколайович, залишити без задоволення.
Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 30 листопада 2021 року, з урахуванням змін, внесених за результатами апеляційного перегляду, та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 травня
2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович