Постанова
Іменем України
09 жовтня 2023 року
м. Київ
справа № 671/208/22
провадження № 61-8385 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради Хмельницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом
до Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер
її двоюрідний брат - ОСОБА_3
28 січня 2022 року, отримавши лист приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є. А., їй стало відомо,
що 24 вересня 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, за яким заповів
їй належну йому частину житлового будинку з надвірними будівлями
і спорудами та прилеглу до нього земельну ділянку, що знаходяться
за адресою: АДРЕСА_1 . Після цього вона одразу звернулася до приватного нотаріуса Хмельницького районного нотаріального округу Гадайчук Є. А. із заявою про видачу свідоцтва
про право на спадщину, проте нотаріус роз`яснив їй, що вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини, у зв`язку з чим відсутні підстави для прийняття її заяви.
Позивач уважала, що визначений законом строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважних причин, оскільки не була обізнана про наявність заповіту спадкодавця на її користь, а про його наявність з часу відкриття спадщини її ніхто не повідомляв.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визначити
їй додатковий строк, достатній для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 18 квітня 2022 року за клопотанням ОСОБА_2 (дружина спадкодавця) залучено
її до участі у справі в якості співвідповідача.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 03 січня 2023 року у складі судді Бабій О. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини. Належних доказів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 позивачем не надано й судом не встановлено. Її твердження щодо необізнаності про існування заповіту спростовуються, у тому числі показаннями свідків, які узгоджуються між собою, та вказують на те,
що позивач під час поховання ОСОБА_3 висловлювалася
про існування заповіту на її користь.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради Хмельницької області є неналежним відповідачем у даній справі (за наявності спадкоємця ОСОБА_2 ).
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 03 січня 2023 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - три місяці.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не проживала разом із спадкодавцем та не знала про наявність заповіту. Нотаріусом не було вжито заходів щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 щодо заповіту, про наявність якого вона дізналася лише
28 січня 2022 року. Вказане не спростовано відповідачем.
Показання свідків не можуть бути достатнім доказом підтвердження обізнаності позивача про наявність заповіту.
За встановлених обставин, апеляційний суд уважав поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні норми ЦК України, а також судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження
У червні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, посилається
на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування інших норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2023 року, після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі від 14 червня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 , з урахуванням її уточнень, мотивована тим, що ОСОБА_1 було відомо про існування заповіту, оригінал якого знаходився у неї, а тому відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вона не вживала жодних заходів для прийняття спадщини. При цьому, апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги показання свідків, які підтвердили в суді першої інстанції факт її обізнаності щодо наявності заповіту.
Надані позивачем докази, а саме листи приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А. від 21 січня 2022 року
№ 32/02-14, від 31 січня 2022 року № 45/01-16 відсутні в матеріалах спадкової справи.
Апеляційним судом, скасовуючи рішення районного суду про відмову
у задоволенні позову ОСОБА_1 , не наведено у рішенні мотивів щодо іншого відповідача -Волочиської міської об`єднаної територіальної громади в особі Волочиської міської ради Хмельницької області, якого районний суд визнав неналежним відповідачем у спорі.
Вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому вказується, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального
та процесуального права. Посилається на відповідну судову практику Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (а. с. 7).
Відповідно до заповіту від 24 вересня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори Хмельницької області Кочаток Т. В., ОСОБА_3 належну йому частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та прилеглу до нього земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , заповів позивачу у справі - ОСОБА_1 (а. с. 6).
Постановою приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А. від 26 лютого 2021 року № 104/02-32 ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті
ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з існуванням заповіту ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 33).
ОСОБА_1 пропустила строк, встановлений для прийняття спадщини (листи приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А. від 21 січня 2022 року № 32/02-14, від 31 січня 2022 року
№ 45/01-16) (а. с. 8, 9).
У суді першої інстанції були допитані свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 , які є сусідками ОСОБА_2 , ОСОБА_7 (син
ОСОБА_2 ).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права
у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон
або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи,
яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги
такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті її двоюрідного брата - ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав того, що вона не знала про існування заповіту, а про його наявність з часу відкриття спадщини її ніхто не повідомляв.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд уважав поважними причини пропуску строку для прийняття спадщини, зазначені позивачем, так як вона
не проживала разом із спадкодавцем та не знала про наявність заповіту. Нотаріусом не було вжито заходів щодо своєчасного повідомлення ОСОБА_1 щодо заповіту, про наявність якого вона дізналася лише
28 січня 2022 року, що, в свою чергу, не спростовано відповідачем.
Верховний Суд погоджується з такими висновками апеляційного суду.
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216
ЦК України).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється
за заповітом або за законом.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення
її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша та друга статті 1220 ЦК України).
Частиною першою статті 1223 ЦК України встановлено, що право
на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно з частинами першою та другою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270
ЦК України).
Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким,
що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини
з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини,
про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18),
від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження
№ 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі
№ 291/559/21 (провадження № 61-4425св23) та інших.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави;
2) ці обставини визнані судом поважними.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту
як фундаментальний принцип спадкового права.
Указане відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17. Ця судова практика залишається незмінною й у практиці Верховного Суду, зокрема
у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження
№ 61-38298св18 та багатьох інших.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, апеляційний суд установив, що позивач не знала про існування заповіту, складеного ОСОБА_3
24 вересня 2013 року на її користь, а тому показання свідків, які, до того ж,
є сусідами та сином відповідача ОСОБА_2 , не можуть бути достатнім доказом підтвердження обізнаності позивача про наявність заповіту.
Це є припущеннями, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Із цих підстав Верховний Суд відхиляє посилання касаційної скарги
у відповідній частині.
Неповідомлення нотаріусом спадкоємця про заповіт теж свідчить про те,
що спадкоємець не знав про нього. Ця судова практика стала тривалий час
і незмінна, висловлена Верховним Судом України у постановах: від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, від 06 вересня 2017 року у справі
№ 6-496цс17, і у подальшому підтримана Верховним Судом у постановах:
від 26 липня 2021 року у справі 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), від 22 грудня 2021 року у справі № 703/4978/19 (провадження
№ 61-13783св21).
Таким чином, апеляційний правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав
їм належну правову оцінку, правильно встановив обставини справи, а тому ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду
у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, з огляду на сталу практику Верховного Суду, зокрема вказану у цій постанові.
У справі, яка переглядається, Верховним Судом не встановлено неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального права, що є безумовною підставою для касаційного оскарження судового рішення та його перегляду.
Отже, наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права,
яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи,
в основному зводяться до власного тлумачення заявниками норм права.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд
не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції
без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць