Постанова

Іменем України

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 671/2181/18

провадження № 61-11241св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 ,

третя особа - Волочиська міська об`єднана територіальна громада в собі Волочиської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року у складі судді Павлової А. С. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Волочиська міська об`єднана територіальна громада в особі Волочиської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення майнової та моральної шкоди, визнання нечинним кадастрового плану земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником домоволодіння таземельної ділянки площею 0,16 га з кадастровим номером 6820983600:01:001:0052, що знаходяться по АДРЕСА_1 .

У сусідньому житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають відповідачі, які в 2013 році на межі з її земельною ділянкою облаштували заїзд транспорту на власне подвір`я, для чого ними було вивезено велику кількість ґрунту, і як наслідок - незаконно змінено рельєф, оскільки знижено рівень власної земельної ділянки зі сторони ділянки позивача на 1,5 м.

Зазначений заїзд відповідачами облаштовувався без погодження із нею та без урахування рельєфу сусідньої земельної ділянки, який має нахил від її ділянки до ділянки відповідачів. Після облаштування заїзду відповідачі самовільно демонтували металевий паркан із сусідньою земельною ділянкою, який слугував опорною стіною, оскільки утримував від зсуву ґрунт, а також встановили огорожу із шиферних листів на дерев`яних опорах. При цьому самовільно захопили частину її земельної ділянки. Внаслідок таких дій відповідачів в листопаді 2016 року частина належної їй земельної ділянки просіла через зсув ґрунту, паркан між земельними ділянками впав, а приміщення її літньої кухні зазнало пошкоджень.

Враховуючи викладене, ОСОБА_5 просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачів привести земельну ділянку у попередній стан шляхом побудови підпірної стіни для припинення зсуву ґрунту та руйнування приміщення літньої кухні внаслідок їх незаконних дій щодо зміни рельєфу земельної ділянки та стягнути з відповідачів на свою користь завдану майнову шкоду, яка буде визначена після проведення будівельно-технічної експертизи, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

У січні 2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що ОСОБА_5 у 2015 році на відстані 0,3 м від межі їх ділянок викопала септик об`ємом більше 8 куб. м. Викопану землю розкинула під паркан і навколо своєї літньої кухні, чим утворила різницю рівнів земельних ділянок. Також ОСОБА_5 викопала під парканом рів і положила каналізаційну трубу, якою сполучила хату з септиком. Отже, внаслідок вказаних дій та постійного розмивання ґрунту дощовою водою з літньої кухні відповідача ОСОБА_5 не обладнаної ринвою, наземна частина паркану впала. Вказав, що на встановлення паркану ним було потрачено час, зусилля та матеріальні кошти.

Також вказав, що кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_5 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлено з порушенням вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: зобов`язати ОСОБА_5 демонтувати септик та каналізаційну трубу; демонтувати частину літньої кухні розташованої з порушенням ДБР, тобто віднести її від межі на відстань не менше 1 метра; пересадити туї на відстань не менше 3 метрів; пересадити кущі малини на відстань не менше 1 метра; облаштувати ринву для стоку води з даху літньої кухні та хліва на власну земельну ділянку; усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_5 привести земельну ділянку у попередній стан, шляхом побудови паркану по межовій лінії; очистити підпорну стінку від своєї насипної землі, яку відповідач за зустрічним позовом викопала з септика на відрізку від точки 6 до точки 7 на кадастровому плані; стягнути з ОСОБА_5 на його користь 30 000 грн, з яких: 10 000 грн майнова шкода та 20 000 грн моральна шкода, а також визнати нечинним (скасувати) кадастровий план земельної ділянки відповідача за зустрічним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що належне ОСОБА_5 приміщення літньої кухні, яке знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 було пошкоджено і вартість відновлювальних робіт становить 14 354 грн, що підтверджується актами обстеження присадибних земельних ділянок, фотографіями пошкоджень будівлі та висновком експерта. Проте, будь-яких доказів того, що між діями відповідачів та вказаною шкодою є будь-який зв`язок суду не надано.

Надані позивачем акти міської ради, які складені без участі спеціалістів, самими лише представниками органів місцевого самоврядування та правопорядку, можуть разом із фотографіями літньої кухні доводити лише факт руйнування будівлі, а не характер та причину такого.

Для отримання таких відомостей (без яких встановити відповідні обставини неможливо) необхідні спеціальні знання, якими ні сторони, ні суд не володіють, а отже, для їх з`ясування обов`язковим є призначення експертизи. В силу положень статті 106 ЦПК України експертиза могла бути проведена позивачем за первісним позовом ще до звернення до суду з цим позовом, однак цього зроблено не було, як і до списку питань, які вона просила поставити на розгляд експерту, не було таких, що б дали відповідь про причину пошкоджень належного їй приміщення літньої кухні.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рекомендації щодо облаштування ринву між ділянками та пересадки туй відповідно до частини другої статті 80 ЦПК України не є достатніми доказами порушення ОСОБА_5 прав ОСОБА_4

ОСОБА_4 фактично свою зустрічну позовну заяву аргументував порушенням позивачем прав його батьків (інших співвідповідачів за первісним позовом у цій справі), однак останні жодних вимог до ОСОБА_5 не пред`являли. При цьому, суд першої інстанції зазначив про те, що ОСОБА_4 не є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Кадастровий план земельної ділянки є лише складовою документації із землеустрою на підставі якої, особа оформлює свої права на землю, тому вимоги про його скасування самі по собі не можуть вважатися належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача за зустрічним позовом, оскільки обставини щодо ймовірних порушень, допущених під час розроблення технічної документації, можуть бути предметом доказування і встановлюватись при розгляді спору щодо визнання незаконними та скасування записів про проведену державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, зокрема у разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких її було проведено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без задоволення, а рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що комісія Волочиської міської ради не зобов`язана зазначати відомості, надавати фото, на підставі яких склала висновок. Комісія провела дії безпосередньо на місцевості. Чинне законодавство не вимагає від комісії долучати до акта фотографії чи інші підтвердження проведених замірів.

Суд визнав та обставину, що викладена у висновку комісії інформація є достовірною.

Користуючись своїми процесуальними правами він довів те, що кадастровий план є підробленим, а тому завідомо недопустимим доказом. Суд повинен був дослідити кадастровий план і надати йому правову оцінку.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2020 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Волочиського районного суду Хмельницької області.

18 серпня 2020 року справа № 671/2181/18 надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України, пункту 3.3 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8, у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Доповідачем у цій справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Литвиненко І. В., у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Висоцької В. С., Грушицького А. І.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,16 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку за даною адресою.

Відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зареєстровані та проживають у сусідньому з ОСОБА_5 будинку за адресою: АДРЕСА_1 , розташованому на відповідній земельній ділянці.

Згідно з актом обстеження присадибної земельної ділянки АДРЕСА_1 від 05 квітня 2017 року, складеним комісією Волочиської міської ради, внаслідок облаштування ОСОБА_4 заїзду з дороги на власне подвір`я утворився перепад рівнів земельних ділянок від 0,2 м до 1,4 м, який не був укріплений підпорною стіною. Внаслідок зволоження ґрунту, стоку води з будівлі, не обладнаної ринви, прокладання каналізаційної труби, посадки дерев з порушенням ДБН, - шиферна огорожа між ділянками зруйнувала земельний укіс і впала на територію заїзду. Надані документи на право власності на земельні ділянки свідчать про відсутність відхилень по межових лініях. Комісія рекомендувала власнику земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_5 : облаштувати ринву між ділянками для стоку води з даху літньої кухні на власну земельну ділянку; пересадити туї між ділянками на нормовану відстань (не менше трьох метрів від межі); будь-які будівлі, конструкції, в тому числі септик, повинен облаштовуватися не ближче 1 м від межі. Також, комісія рекомендувала власнику будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_4 побудувати підпорну стінку вздовж межі двох суміжних ділянок у відповідності до розмірів, зазначених у актах на право власності.

Згідно з актом обстеження присадибних земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 від 14 червня 2017 року, комісією Волочиської міської ради встановлено, що власниками домоволодіння АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 не виконано жодного пункту пропозиції комісії за попереднім обстеженням. Не вирішено питання щодо виготовлення документації із землеустрою. Комісією зроблено висновок: сторонам виконати рекомендації комісії за актом обстеження від 05 квітня 2017 року.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 26 грудня 2019 року № 1560/19-26 кошторисна вартість ремонтно-будівельних робіт необхідних для відновлення пошкодженого приміщення літньої кухні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить (заокруглено) - 14 354 грн.

Згідно з вказаним висновком експертом зазначено, що оплата за проведення експертизи в частині вирішення питань №№ 1, 2, 4, 5, яка покладена судом на ОСОБА_4 не здійснена, тому експертиза по них не проводилася.

Також експертом у висновку зазначено, що основні причини утворення тріщин у стінах будівлі: усадка будинку після будівництва протягом 1-1.5 років; деформація фундаментів внаслідок замерзання і нерівномірне відтавання ґрунтових вод; недостатня глибина закладення фундаментів; неоднакова несуча здатність ґрунту в межах будівлі, що зумовлює нерівномірне осідання різних його частин. На час проведення обстеження наявність тріщин за характером розташування, ступеню їх розповсюдження на поверхні стін, зумовлена характерним просіданням основи фундаменту в середній частині повздовжньої стіни та просіданням фундаментів в кутах будівлі літньої кухні зі сторони суміжного домоволодіння розташованого по АДРЕСА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Згідного з пунктами г), е), є), ж) частини першої статті 91 ЗК України передбачено, що власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; за свій рахунок привести земельну ділянку у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком здійснення такої зміни не власником земельної ділянки, коли приведення у попередній стан здійснюється за рахунок особи, яка незаконно змінила рельєф.

Відповідно до пунктів а), г), е), є) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Частинами першою, другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом б) частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Рішення обґрунтовують належними і допустимими доказами, про що зазначають у мотивах прийнятого рішення з посиланням на конкретні факти.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями статей 12 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні первісного та зустрічного позовів дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог, оскільки обставини, на які посилалися сторони мають бути встановлені висновками експертиз, спеціалістів чи іншими письмовими доказами, проте такі надані судам не були.

Наданий сторонами акт міської ради від 05 квітня 2017 року, складений першим заступником міського голови, юристом міської ради, дільничним міліціонером, старостою села, як на підтвердження фактів та обставин, на які посилаються сторони, причини їх виникнення є недостатнім доказом у справі при відсутності висновків експертиз та відповідних фахівців.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання нечинним (скасування) кадастрового плану земельної ділянки відповідача, оскільки кадастрова карта (план) - це графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру. Кадастровий план земельної ділянки складається при формуванні земельної ділянки у паперовій та електронній (цифровій) формі, а тому є лише складовою документації із землеустрою на підставі якої, особа оформлює свої права на землю.

В такому випадку кадастровий план земельної ділянки не породжує для сторін по справі будь-яких прав чи обов`язків. Права та обов`язки сторін породжує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі після її формування та реєстрація права власності особи на цю земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або видачі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до змісту статей 11 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Враховуючи викладене, заявлені ОСОБА_4 вимоги в цій частині не можуть вважатися належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Суди правильно застосували до спірних правовідносин норми права, що регулюють спірні правовідносини, тому безпідставним є посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, оскільки вказана обставина є підставою для касаційного оскарження, а не для скасування судових рішень, які ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам законності та обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Посилання у касаційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 05 березня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький