ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 672/333/24
провадження № 61-14411св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Фермерське господарство «Сам+»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року, додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року в складі судді Пономаренко Л. Е. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року в складі колегії суддів Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Сам+» про захист переважного права оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» (далі - ТОВ «Ярос Агро») звернулося до суду з уточненим у подальшому позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Сам+» (далі - ФГ «Сам+») про захист переважного права оренди земельної ділянки.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Ярос Агро» зазначало, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 6821283600:04:003:0004, розташованої на території Городоцької міської об`єднаної територіальної громади Хмельницького району Хмельницької області та призначеної для ведення особистого селянського господарства (далі - земельна ділянка).
12 липня 2016 року між ТОВ «Ярос Агро» і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 22/07/16-1, за яким останній передав позивачеві земельну ділянку у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років. Право ТОВ «Ярос Агро» на оренду земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22 липня 2016 року.
Позивач належно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, а тому по закінченню строку його дії він мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. З метою реалізації цього права 08 червня 2023 року ТОВ «Ярос Агро» направило ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі та проєкт цього договору. У відповідь ОСОБА_1 листом від 23 червня 2023 року повідомив позивача про відмову від укладення договору оренди землі та заявив про намір самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.
У подальшому позивачу стало відомо, що 08 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ФГ «Сам+» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років. Того ж дня право ФГ «Сам+» на оренду земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач вважав, що відмова ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Ярос Агро» та укладення ним договору оренди земельної ділянки з ФГ «Сам+» є порушенням переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.
За таких обставин ТОВ «Ярос Агро» просило суд:
1) визнати укладеним між ОСОБА_1 і ним договір оренди земельної ділянки на викладених у позовній заяві умовах;
2) визнати відсутнім право оренди ФГ «Сам+» на земельну ділянку, зареєстроване державним реєстратором Виконавчого комітету Городоцької міської ради Хмельницької області Гребенюком О. Д. (номер запису про інше речове право 53247759);
3) стягнути з ОСОБА_1 та ФГ «Сам+» на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 38 475,60 грн і витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 6 056,00 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Городоцький районний суд Хмельницької області рішенням від 10 липня 2024 року відмовив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ярос Агро».
Скасував заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Городоцького районного суду Хмельницької області від 01 квітня 2024 року у цій справі, а саме арешт на земельну ділянку (власник ОСОБА_1 ), які зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.
Додатковим рішенням від 18 липня 2024 року Городоцький районний суд Хмельницької області стягнув з ТОВ «Ярос Агро» на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнув з ТОВ «Ярос Агро» на користь ФГ «Сам+» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_1 відмовився поновлювати договір оренди землі на попередніх умовах, а тому переважне право позивача на укладення цього договору припинилося. Оскільки відсутнє порушення переважного права ТОВ «Ярос Агро» на укладення договору оренди землі на новий строк, то ОСОБА_1 як власник земельної ділянки мав право розпоряджатися нею на власний розсуд. Крім того, ОСОБА_1 уклав з ФГ «Сам+» новий договір оренди землі через півроку після закінчення дії попереднього договору оренди.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд керувався тим, що у зв`язку з розглядом справи відповідачі понесли обґрунтовані витрати на професійну правничу допомогу. Оскільки в позові ТОВ «Ярос Агро» відмовлено, то з урахуванням принципів розумності та співмірності з позивача на користь ОСОБА_1 і ФГ «Сам+» слід присудити ці витрати у розмірі по 5 000,00 грн кожному.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 26 вересня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Ярос Агро» залишив без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року та додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, а також зазначив, що встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, у зв`язку з бажанням власника землі самостійно користуватися земельною ділянкою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право ТОВ «Ярос Агро» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту. Укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі через 6 місяців з іншим орендатором не порушує переважне право ТОВ «Ярос Агро», оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася 22 липня 2023 року, а новий договір укладений відповідачами вже після цього - 08 січня 2024 року. Отже, позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі за умови доведення відсутності згоди власника земельної ділянки на продовження орендних відносин.
Також апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, вказавши на те, що, враховуючи складність справи, розумність, справедливість і співмірність понесених відповідачами судових витрат, суд першої інстанції правомірно поклав ці витрати на ТОВ «Ярос Агро».
Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі
28 жовтня 2024 року ТОВ «Ярос Агро» через систему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року, додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року і постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У касаційній скарзі заявник посилається на підстави касаційного оскарження, визначені пунктами 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права (частину першу статті 777 ЦК України, частини першу-п`яту статті 33 Закону України «Про оренду землі») без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19, від 25 січня 2022 року в справі № 143/591/20. Також вказує на наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме від 10 серпня 2022 року в справі № 379/661/21.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відмова ОСОБА_1 укласти договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Ярос Агро» та укладення 08 січня 2024 року (перед початком наступного посівного сезону) з іншим ФГ «САМ+» договору оренди землі, предметом якого є та сама земельна ділянка на такий самий строк (7 років), є порушенням переважного права ТОВ «Ярос Агро» на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк.
Також позивач зазначає, що суди не врахували те, що новий договір оренди укладено одразу після закінчення сезону та перед наступним посівним сезоном безпосередньо на початку 2024 календарного року, що є, на його думку, недопустимим. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_1 підтвердив той факт, що жодних дій з метою самостійного врядування чи використання спірної земельної ділянки не здійснював, оскільки уклав новий договір оренди з іншим суб`єктом господарювання ФГ «САМ +».
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 20 листопада 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Городоцького районного суду Хмельницької області.
Справу передано до Верховного Суду у грудні 2024 року.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки (а. с. 15, 16).
12 липня 2016 року ОСОБА_1 і ТОВ «Ярос Агро» уклали договір оренди землі № 22/07/16-1 (далі - договір оренди землі), за умовами якого ОСОБА_1 передав позивачеві земельну ділянку у платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строком на 7 років. 22 липня 2016 року Городоцька районна державна адміністрація Хмельницької області зареєструвала право ТОВ «Ярос Агро» на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 15553872) (а. с. 11-14, 17, 18).
Згідно з пунктами 5, 9, 11 договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 64 639,63 грн, а орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі щорічно, з 01 до 31 серпня, остаточний розрахунок проводиться до 15 грудня поточного року, у розмірі 4 596,27 грн.
У пункті 8 договору оренди землі встановлено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
08 червня 2023 року ТОВ «Ярос Агро» направило на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення № 02 про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. До цього листа-повідомлення ТОВ «Ярос Агро» додало проєкт договору оренди землі. ОСОБА_1 отримав лист-повідомлення 13 червня 2023 року (а. с. 21-25).
Листом від 23 червня 2023 року ОСОБА_1 повідомив ТОВ «Ярос Агро» про відмову від укладення надісланого договору оренди землі та заявив про намір самостійно розпоряджатися земельною ділянкою (а. с. 26).
08 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ФГ «Сам+» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років. Того ж дня Виконавчий комітет Городоцької міської ради Хмельницької області зареєстрував право ФГ «Сам+» на оренду земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 53247759) (а. с. 28-30).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі» Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та загальними нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».
Згідно зі статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України «Про оренду землі».
У статті 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
У частині першій статті 19 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Правові підстави переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Так, відповідно до приписів статті 33 Закону України «Про оренду землі» після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (частина перша статті).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина друга статті).
До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору (частина третя статті).
Під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті).
Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передання земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті).
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята статті).
Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.
Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури поновлення договору оренди землі.
При цьому реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива за умови як дотримання встановленої цією нормою (частини друга-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі») процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 902/619/17, від 27 червня 2019 року в справі № 923/925/18.
У справі, що переглядається, суди встановили, що до закінчення строку дії договору оренди, а саме 08 червня 2023 року ТОВ «Ярос Агро» повідомило ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. До цього листа-повідомлення ТОВ «Ярос Агро» додало проєкт договору оренди землі.
У відповідь ОСОБА_1 листом від 23 червня 2023 року повідомив ТОВ «Ярос Агро» про своє небажання укласти договір оренди землі на новий строк, оскільки він має намір самостійно розпоряджатися земельною ділянкою.
08 січня 2024 року між ОСОБА_1 і ФГ «Сам+» укладено договір оренди земельної ділянки строком на 7 років.
Установивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на продовження договору оренди землі, у зв`язку з його бажанням як власника землі самостійно користуватися земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, врахувавши статтю 33 Закону України «Про оренду землі», дійшов обґрунтованого висновку про те, що переважне право ТОВ «Ярос Агро» на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк є припиненим і не підлягає захисту.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що укладення ОСОБА_1 нового договору оренди землі з іншим орендатором не порушує переважне право ТОВ «Ярос Агро», оскільки дія попереднього договору оренди землі закінчилася 22 липня 2023 року, а новий договір укладений відповідачами вже після його припинення, а саме 08 січня 2024 року.
При цьому, спірним договором оренди землі від 08 січня 2024 року, який укладено між ОСОБА_1 та ФГ «САМ+», передбачено орендну плату у розмірі 14 906,83 грн за рік, у тому числі податок з доходів фізичних осіб (18 %) 2 683,23 грн, військовий збір (1,5 %) 223,60 грн. Тобто зазначений договір укладений на значно кращих умовах ніж пропонувало ТОВ «Ярос Агро» під час направлення листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк.
Отже, позивач не підтвердив наявність у нього порушеного переважного права на укладення договору оренди землі за умови доведення відсутності згоди власника земельної ділянки на продовження орендних відносин.
Посилання ТОВ «Ярос Агро» на порушення свого переважного права на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на новий строк не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону.
Верховний Суд звертає увагу на те, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі № 604/648/23, від 12 квітня 2024 року у справі № 131/970/23, від 12 січня 2021 року у справі № 908/454/17.
Крім того, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2025 року в справі № 604/646/23 (провадження № 61-1814св24).
Встановивши те, що у орендодавця відсутня воля на поновлення договору оренди на новий строк, а також те, що сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, про що завчасно було повідомлено орендаря, суди дійшли обґрунтованих висновків, що переважне право позивача на поновлення договору оренди земельної ділянки не порушено. Водночас, направлення орендарем пропозиції про продовження відносин оренди не є безумовною підставою для їх поновлення між сторонами у разі відсутності волевиявлення орендодавця на продовження договору оренди.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 та від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20, колегія судів відхиляє, оскільки висновки у цих справах і у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
Так, у справі № 916/1415/19 предметом позову є визнання договорів іпотеки припиненими.
У справі 143/591/20 предметом позову є переведення прав та обов`язків орендаря. У цій справі встановлено, що орендодавець уклав спірний договір оренди з іншим орендарем, за яким було зареєстроване право оренди, ще до закінчення строку дії первинного договору оренди та до вичерпання встановленого первинним договором оренди строку для повідомлення первинним орендарем про своє бажання скористатись переважним правом щодо укладення цього договору оренди на новий строк.
У зазначених справах Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо належного способу захисту прав позивача у спірних правовідносинах. Тоді як у цій справі суди не робили висновки про обрання позивачем неналежного способу захисту, дійшли висновку, що переважне право ФГ «Ярос Агро» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає однієї зі складових юридичних фактів, що надають позивачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення нового договору, і він повідомляв орендаря про небажання поновлювати договір оренди.
Колегія суддів не бере до уваги доводи касаційної скарги про наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року в справі № 379/661/21, який застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
Питання про передання справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).
Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги з підстави, визначеної у пункті 2 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має навести належне обґрунтування існування такої підстави. Таке обґрунтування не повинно зводитися до формального непогодження із встановленими судами першої та апеляційної інстанцій фактичними обставинами справи. Подаючи касаційну скаргу з підстав існування потреби відступити від певного актуального правового висновку, викладеного Верховним Судом, заявник повинен навести, у чому саме полягає така потреба, обґрунтувавши існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, від якого заявник просить відступити Верховний Суд.
Для перегляду судом касаційної інстанції певного правового висновку потрібне існування сукупності підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього правового висновку щодо певного питання правозастосування на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усуненням суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права.
Оскільки заявник у касаційній скарзі не наводить мотивів, у чому саме полягає така потреба у відступленні від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10 серпня 2022 року в справі № 379/661/21, не обґрунтовує існуванням певної правової проблеми під час застосування вже сформованого правового висновку, то Верховний Суд дійшов переконання, що підстава касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а саме необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду, не підтвердилася, оскільки належним чином не обґрунтована заявником.
Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені в оскаржуваних судових рішеннях, зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судами, а переоцінювати докази Верховний Суд не може в силу закону.
Оскільки касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного розподілу судом витрат на правову допомогу, то колегія суддів не наводить мотиви на їх спростування.
Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат за подання відповідної касаційної скарги Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярос Агро» залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року, додаткове рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко