ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

справа № 674/2073/23

провадження № 61-14263св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бугерко Наталя Антонівна,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницького області від 23 травня 2024 року в складі судді Сосни О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року в складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в один місяць з дня набрання рішенням суду законної сили.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .

Про його смерть вона дізналась лише в 2023 році, оскільки з 2015 року вона постійно проживає та працює в Італійській Республіці та з цього часу ні з батьком, ні з родичами чи сусідами не спілкувалась.

У листопаді 2023 року вона звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй відмовлено, оскільки вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Вважала, що такий строк пропущений нею з поважних причин, оскільки тривалий час вона перебувала за межами України та не знала про смерть батька, у зв`язку з чим просила позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницького області від 23 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року,у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не надала суду доказів на підтвердження обставин щодо існування об`єктивних непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницького області від 23 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Вважає, що є необхідність відступити від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року в справі № 6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року в справі № 459/295/16-ц, від 25 квітня 2019 року в справі № 761/794/15-ц, від 11 листопада 2020 року в справі № 750/262/20, від 17 березня 2021 року в справі № 638/17145/17, від 12 квітня 2021 року в справі № 589/1863/13-ц, від 26 травня 2021 року в справі № 522/21610/17, від 21 квітня 2022 року в справі № 296/12109/18, від 01 червня 2022 року в справі № 148/1805/20, від 27 червня 2024 року в справі № 545/480/21, який застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що вона з об`єктивних причин не знала про смерть батька, оскільки проживала за межами України та не спілкувалась з ним.

Суди не встановили, що відповідач повідомила нотаріуса про наявність іншої спадкоємиці та що нотаріус вчинив дії щодо повідомлення її про відкриття спадщини.

За цих обставин необізнаність її про смерть батька може бути визнана поважною причиною для застосування частини третьої статті 1272 ЦК України.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

21 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 6821880600:07:008:0017, площею 2,2002 га, яка розташована на території Великожванчицької сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та на житловий будинок з надвірними будівлями, які знаходяться на АДРЕСА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бугерко Н. А. звернулася дружина померлого ОСОБА_2 , якій 22 травня 2017 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом.

28 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Бугерко Н. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 618/02-31 від 28 листопада 2023 року позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, у зв`язку з тим, що вона пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд оцінює поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для вчинення цих дій.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Неспілкування спадкоємця зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносин між ними, а також відсутність у нього інформації щодо смерті спадкодавця не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, сама по собі необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Такий висновок викладений, зокрема в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15, у постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 07 грудня 2022 року в справі № 399/570/21, від 07 травня 2025 року в справі № 760/18418/23.

Суди встановили, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . З заявою про прийняття спадщини позивач, яка є дочкою померлого, звернулася у листопаді 2023 року, тобто через вісім років з дня відкриття спадщини.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу поважності пропуску строку для прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалась на необізнаність про смерть батька та проживання тривалий час за межами України.

Водночас, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, відсутність у позивача інформації про смерть батька не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. До того ж з показань допитаних у суді першої інстанції свідків установлено, що ОСОБА_1 було відомо про смерть батька.

Перебування ж ОСОБА_1 тривалий час за межами України також не свідчить про існування у неї реальних перешкод звернутися із заявою про прийняття спадщини, оскільки це не позбавляло її можливості подати заяву про прийняття спадщини в інший спосіб, зокрема через консульські установи, засоби поштового зв`язку.

Таким чином, установивши, що позивач не довела існування об`єктивних непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщинив установлений законом строк, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, правильно відмовив у позові.

Такий висновок судів узгоджуються з висновком Верховного Суду щодо застосування норми частини третьої статті 1272 ЦК України в подібних правовідносинах, який викладений, у тому числі в наведених у касаційній скарзі постановах, необхідність відступлення від якого позивач належним чином не обґрунтувала, а Верховний Суд не встановив.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що нотаріус не виконала свого обов`язку та не повідомила її як спадкоємицю першої черги за законом про відкриття спадщини не заслуговують на увагу, оскільки положення статті 63 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 2.2 пункту 2 та підпункту 3.2 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, не передбачають для нотаріуса обов`язку у всіх випадках подавати оголошення у пресі про відкриття спадщини та закликання до спадкування. Нотаріус не повинен здійснювати розшук спадкоємців, місце проживання яких йому не є відомим (пункт 111 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницького області від 23 травня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко