Постанова
Іменем України
06 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 675/1611/21
провадження № 61-12314св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;
третя особа - Плужненська сільська рада Шепетівського району Хмельницької області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року у складі судді Столковського В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів:
Ярмолюка О. І., Грох Л. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання заповіту нікчемним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , внаслідок чого відкрилася спадщина на житловий будинок, розташованого по АДРЕСА_1 . За життя, а саме 12 жовтня 2009 року, ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області ОСОБА_5, згідно з якого вищевказаний житловий будинок заповів своїм онукам, а його дітям: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у рівних частках.
Позивач зазначав, що заповіт ОСОБА_4 складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і є нікчемним, оскільки секретар сільської ради ОСОБА_5, як посадова особа органу місцевого самоврядування, у встановленому законом порядку не була уповноважена на вчинення нотаріальних дій і не вправі була посвідчувати вказаний заповіт.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати заповіт
ОСОБА_4 від 12 жовтня 2009 року, посвідчений секретарем Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області ОСОБА_5, нікчемним.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької областівід 13 січня 2022 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Плужненську сільську раду Шепетівського району Хмельницької області.
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року, з урахуванням ухвал цього самого суду від 20 липня та 08 серпня 2022 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що заповіт ОСОБА_4 від 12 жовтня 2009 року посвідчено секретарем сільської ради ОСОБА_5, яка не мала повноважень на вчинення нотаріальних дій, а тому цей заповіт є нікчемним. Водночас вимога ОСОБА_1 про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину є неналежним способом захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову слід відмовити саме з цих підстав.
Районний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 липня
2022 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з положень
статей 1247 1251 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, має бути підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, у тому числі посадовою особою органу місцевого самоврядування, на яку відповідним рішенням органу місцевого самоврядування покладено вчинення нотаріальних дій. Проте, у секретаря сільської ради ОСОБА_5 були відсутні повноваження на посвідчення 12 жовтня 2009 року заповіту ОСОБА_4 , оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення на неї обов`язків вчинення нотаріальних дій у період з 01 січня 2007 року по 30 грудня 2010 року не приймалося, а доказів зворотного суду не надано. У зв`язку з цим, посвідчивши вказаний заповіт, секретар сільської ради ОСОБА_5 вчинила нотаріальну дію, яка не входила до її посадових обов`язків секретаря сільської ради, що є порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту, а тому він є нікчемним. Водночас ОСОБА_1 заявлено вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, що є неналежним способом захисту порушеного права, а тому у задоволенні позову судом першої інстанції обґрунтовано було відмовлено.
Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення районного суду змінити у його мотивувальній частині.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2022 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області
від 08 липня 2022 року та постанови Хмельницького апеляційного суду
від 04 жовтня 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребуваної її матеріали з Ізяславського районного суду Хмельницької області.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, не врахували, що на час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_5 обіймала посаду секретаря сільської ради та вчиняла нотаріальні дії. Зокрема, нею
за період з 2002 року по 2010 рік було вчинено 1 827 нотаріальних дій,
у тому числі посвідчено 307 заповітів. При цьому 03 січня 2010 року Плужненським сільським головою Шепетівського району Хмельницької області було затверджено Посадову інструкцію секретаря сільської ради, згідно зі змісту якої секретаря сільської ради уповноважено на вчинення нотаріальних дій. Оспорюваний заповіт складений з дотриманням вимог щодо його форми та посвідчення, відомості про його складення внесено
до Спадкового реєстру, він відповідав внутрішній волі заповідача. Спадкодавець покладався на легітимне оформлення органом місцевого самоврядування його розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті. Застосування негативних правових наслідків такого порушення, допущеного з боку вказаного органу, який, не оформивши належним чином повноваження своєї посадової особи, проте фактично визначивши за нею такі повноваження, є несправедливим і створює надмірний тягар для спадкоємців за заповітом. Суди не застосували принцип «належного урядування», згідно з яким ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної
скарги - безпідставними. Крім того, касаційну скаргу підписано не ОСОБА_2 , а особою, яка наслідувала його підпис, про що свідчать справжні зразки його підпису, які містяться у матеріалах справи. У зв`язку
з цим є підстави для закриття касаційного провадження у справі, оскільки касаційну скаргу підписано особою, яка немає права її підписувати.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення
від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою,третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що ОСОБА_1 є сином, а ОСОБА_2 і
ОСОБА_3 - онуками померлого ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 7).
На підставі договору купівлі-продажу від 01 вересня 1995 року, посвідченого Білогірською державною нотаріальною конторою Хмельницької області (зареєстровано у реєстрі за № І-2533), ОСОБА_4 набув право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10-12).
12 жовтня 2009 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений секретарем Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області ОСОБА_5, яким вказаний житловий будинок заповів своїм онукам: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках (т. 1, а. с. 188).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 6).
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини сторони подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 ,
у зв`язку з чим відкрито спадкову справу.
Судом також установлено, що рішенням Плужненської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області від 14 квітня 2006 року № 3
(т. 1, а. с. 71) ОСОБА_5 обрано секретарем сільської ради. Наступним рішенням сільської ради № 4 (т. 1, а. с. 72) сільська рада утворила виконавчий комітет, затвердила його персональний склад і призначила ОСОБА_5 на посаду секретаря виконавчого комітету.
Рішенням сільської ради від 27 квітня 2006 року № 14 (т. 1, а. с. 73) затверджено розподіл обов`язків між членами виконавчого комітету, зокрема, на ОСОБА_5 покладені обов`язки секретаря, проте вона не наділялася повноваженнями на вчинення нотаріальних дій.
12 жовтня 2009 року секретар сільської ради ОСОБА_5 посвідчила заповіт ОСОБА_4 у приміщенні сільської ради.
Відповідно до довідки архівного відділу Шепетівської районної державної адміністрації Хмельницької області від 28 травня 2021 року № 126/06-14
(т. 1, а. с. 8, 138) у протоколах засідання виконавчого комітету сільської ради за 2006 рік відсутні відомості про призначення відповідальної особи за вчинення нотаріальних дій. Оскільки документи сільської ради передані до архівного відділу по 2006 рік, то підтвердити відомості за 2007-2010 роки неможливо.
Згідно з довідки сільської ради від 06 вересня 2021 року № 01-16/923
(т. 1, а. с. 9, 139) рішення виконавчого комітету сільської ради про покладення обов`язків на вчинення нотаріальних дій посадовою особою
у період з 01 січня 2007 року по 30 грудня 2010 року відсутні.
Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 надано наступні письмові докази: довідка сільської ради від 08 листопада
2021 року № 01-16/1212 про кількість вчинених секретарем сільської ради ОСОБА_5 нотаріальних дій протягом 2002-2010 років (т. 1, а. с. 69); витяг зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 14 січня
2022 року № 68102886 (т. 1, а. с. 164-165); Посадова інструкція секретаря сільської ради, затверджена 03 січня 2010 року сільським головою Максимчуком В. Й. (т. 1, а. с. 176-177).
Відповідно до частини першої та третьої статті 203 ЦК України (у редакції
на час виникнення спірних правовідносин) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно з частини першої статті 209 ЦК України правочин, який вчинений
у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до частини першої та другої 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтями 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно з частиною першою, другою та третьою статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1251 ЦК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Згідно з підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України
«Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про нотаріат» (у редакції на час виникнення спірних відносин) у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування посвідчують заповіти (крім секретних).
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5 (зареєстрованої
у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за №256/466), яка була чинною на час посвідчення заповіту, визначено, що нотаріальні дії
у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.
Частиною першою статті 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на вказані обставини та норми права, суди попередніх інстанцій, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли правильного висновку про те, що у секретаря сільської ради ОСОБА_5 були відсутні повноваження на посвідчення 12 жовтня 2009 року заповіту ОСОБА_4 , оскільки рішення органу місцевого самоврядування щодо покладення
на неї обов`язків вчинення нотаріальних дій у період з 01 січня 2007 року
по 30 грудня 2010 року не приймалося і доказів зворотного суду не надано. У зв`язку з цим, посвідчивши 12 жовтня 2009 року вказаний заповіт, секретар сільської ради ОСОБА_5 вчинила нотаріальну дію, яка
не входила до її посадових обов`язків секретаря сільської ради, що
є порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту, а тому він є нікчемним.
Разом з тим, ОСОБА_1 заявлено вимогу про визнання нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, а тому він обрав неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19, провадження № 61-6254св21; від 13 вересня 2021 року у справі
№ 146/898/20, провадження № 61-10983св21; від 28 жовтня 2021 року
у справі № 498/606/17, провадження № 61-545св20, а також Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14, провадження № 14-90цс19; від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, провадження № 12-304гс18; на які вірно послалися суди попередніх інстанцій.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій
не врахували, що час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_5 обіймала посаду секретаря сільської ради та вчиняла нотаріальні
дії, зокрема, нею за період з 2002 року по 2010 рік було вчинено
1 827 нотаріальних дій, у тому числі посвідчено 307 заповітів, що свідчить про покладення на неї обов`язків вчинення нотаріальних дій, не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень, так як не спростовують встановлені вищевказані обставини, а надані відповідачем письмові докази не підтверджують, що у період з 01 січня 2007 року
по 30 грудня 2010 року на секретаря сільської ради ОСОБА_5
у встановленому законом порядку було покладено обов`язки вчинення нотаріальних дій.
Посилання касаційної скарги на постанови Верховного Суду:
від 29 вересня 2021 року у справі № 558/520/17, провадження
№ 61-3640св21; від 17 листопада 2021 року у справі № 680/289/18, провадження № 61-5837св21; не заслуговують на увагу, так як у справі, яка переглядається, інші фактичні обставини, а саме те, що Посадову інструкцію секретаря Плужненської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, згідно зі змісту якої секретаря сільської ради уповноважено на вчинення нотаріальних дій, було затверджено 03 січня 2010 року, тобто вже після посвідчення 12 жовтня 2009 року оспореного заповіту ОСОБА_4 .
Щодо посилання заявника на неврахування судами принципу «належного урядування», то апеляційний суд вірно зазначив, що неприйняття сільською радою рішення про покладення на посадову особу обов`язків вчинення нотаріальних дій не спростовує висновку про нікчемності оспорюваного заповіту.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди із висновками суду щодо суті спору та спростовуються встановленими вище обставинами справи.
Доводи відзиву ОСОБА_1 про те, що касаційну скаргу підписано не ОСОБА_2 , а особою, яка наслідувала його підпис, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі, не заслуговують на увагу, та як Верховний Суд не наділений повноваженнями встановлювати автентичність підписів заявників.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник