Постанова

Іменем України

02 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 675/3364/18

провадження № 61-15283св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Теліжинецька сільська рада Ізяславського району Хмельницької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області, Головне управління Держгеокадастру у Хмельницький області,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ізяславська районна державна адміністрація Хмельницької області (далі - Ізяславська РДА), Головне управління Держгеокадастру у Хмельницький області (далі - ГУ Держгеокадастру), про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2019 року позов задоволено. Встановлено факт, що правовстановлюючий документ - сертифікат на земельну частку (пай) серії ХМ № 0235282, виданий 19 листопада 1996 року на підставі рішення Ізяславської РДА від 22 травня 1996 року № 111 та яким посвідчено право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства ім. Горького (далі - КСП ім. Горького) на ім`я ОСОБА_3 , належить ОСОБА_3 . Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії ХМ № 0235282, виданого 19 листопада 1996 року на підставі рішення Ізяславської РДА від 22 травня 1996 року № 111, яким посвідчено право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності КСП ім. Горького, у розмірі 3,52 умовних кадастрових гектарів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, у травні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ізяславська РДА, ГУ Держгеокадастру, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом закрито.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 як особа, яка не брала участі у справі, не довела, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Заявник не надала належних, допустимих та достатніх доказів того, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а остання, в свою чергу, була спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та мала право на земельну частку (пай). Наявність у ОСОБА_2 оригіналу сертифіката на земельну частку (пай) серії ХМ № 0235282, виданого на ім`я ОСОБА_3 , не підтверджує прийняття спадщини ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_3 в установленому законом порядку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року у справі № 565/716/19 встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була двоюрідною тіткою ОСОБА_2 . Також встановлено, що ОСОБА_3 належив сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХМ № 0235282, виданий на підставі рішення Ізяславської РДА від 22 травня 1996 року № 111. Суд апеляційної інстанції, всупереч частині третій статті 367 ЦПК України, під час апеляційного розгляду справи не прийняв зазначене рішення та вилучив його з матеріалів справи, наслідком відсутності зазначеного доказу став помилковий висновок суду про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не порушуються права, свободи та інтереси заявника.

У вересні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , у якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 12 квітня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 15 липня 2020 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у серпні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Статтею 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно зі статтею 17 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд правильно зазначив, що ОСОБА_2 не надала належних доказів того, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а остання, в свою чергу, була спадкоємцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мала право на земельну частку (пай).

Верховний Суд погоджується з таким висновком, оскільки доводи касаційної скарги його не спростовують.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що апеляційний суд безпідставно не врахував рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року у справі № 565/716/19, яким встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була двоюрідною тіткою ОСОБА_2 , та посилається на те, що зазначене рішення впливає на вирішення цієї справи по суті.

Проте зазначені доводи Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в той час був чинним Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК Української РСР).

Згідно зі статтею 524 ЦК Української РСРспадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відповідно до статті 529 ЦК Української РСРпри спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 530 ЦК Української РСРвстановлено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Згідно зі статтею 531 ЦК Української РСР до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

За змістом указаних норм двоюрідні сестри спадкодавця до спадщини не закликаються.

Отже, факт наявності родинних відносин ОСОБА_2 із померлою ОСОБА_3 , як відносин із двоюрідною тіткою, на підтвердження чого заявник посилається на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 11 червня 2019 року у справі № 565/716/19, не є свідченням належності заявника та її матері до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 , оскільки відповідно до положень статей 529-531 ЦК Української РСР мати заявника не належала до кола спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що питання про права та обов`язки ОСОБА_2 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувались, а тому вона позбавлена права на його оскарження, наслідком чого є закриття апеляційного провадження, відкритого за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, а також до незгоди із встановленими фактичними обставинами у справі.

Заявник в апеляційній скарзі не посилалася на правові та фактичні підстави спадкування її матір`ю прав на майно, які належали спадкодавцю ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 08 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко