ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2020 року
Київ
справа №675/861/17
адміністративне провадження №К/9901/50670/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянувши у письмовому провадженні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану його адвокатом Каруна Вадимом Петровичем на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року (у складі головуючого судді Трасковського С.Л.)
та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді: Гонтарука В.М., суддів Граб Л.С., Білої Л.М.)
у справі №675/861/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)"
про визнання протиправною та скасування постанови та відшкодування моральної шкоди
I. ПРОЦЕДУРА
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про застосування дисциплінарного стягнення та відшкодування моральної шкоди.
2. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі не досліджено поняття «словесний міжкамерний зв 'язок» та не надано належної оцінки всім обставинам справи, а саме відповідач не довів, що скаржник спонукав інших засуджених до вчинення протиправних дій. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 27 квітня 2017 року молодшим інспектором ВНБ Замкової виправної колонії (№58) Клебаном І.М. складено рапорт про те, що засуджений ОСОБА_1 27 квітня 2017 року о 15 годині 10 хвилин допустив порушення вимог розділу 3 пункту 3 Правил внутрішнього розпорядку, затверджених наказом Міністерства юстиції України №2186/5 від 29 грудня 2014 року ( далі- ПВР), а саме: встановив словесний міжкамерний зв`язок із засудженими, які утримуються в дільниці посиленого контролю, з порушенням вимог ізоляції, та спонукав їх до протиправних дій в колонії.
5. Постановою про накладення дисциплінарного стягнення від 5 травня 2017 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді переведення до дисциплінарного ізолятора (ДІЗО) строком на десять днів без виведення на роботу. Постанова під підпис була оголошена позивачу 5 травня 2017 року.
6. Вважає, що прийнята відносно нього постанова про застосування дисциплінарного стягнення порушує його права, оскільки прийнята без участі адвоката, а також умови у яких він перебував не відповідають встановленим нормам проживання.
7. Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову від 5 травня 2017 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді переведення його до дисциплінарного ізолятора та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що постанова про накладення дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 прийнята в межах повноважень відповідача, є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню.
9. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у справі не досліджено поняття «словесний міжкамерний зв 'язок» та не надано належної оцінки всім обставинам справи, а саме відповідач не довів, що скаржник спонукав інших засуджених до вчинення протиправних дій.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
11. Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Відповідно до змісту статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
13. Згідно з частиною першою статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України №1129-VI від 11 липня 2003 року (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
14. Відповідно до частини другої статті 7 КВК України, засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
15. Положенням частини першої статті 8 КВК України передбачено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань. Відповідні звернення (кореспонденція) подаються до адміністрації установи виконання покарань. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому видається талон-підтвердження. Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату.
16. Відповідно до частини третьої статті 107 КВК України, пункту 2 розділу ІІІ ПВР установ виконання покарань, засуджені зобов`язані дотримуватись норм, які визначають порядок і умови відбування покарання, розпорядок дня колонії правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами.
17. Відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, у дільницях посиленого контролю виправних колоній засуджені тримаються в умовах суворої ізоляції від інших засуджених, яка поєднується із застосуванням до них обмежень, передбачених режимом відбування покарання, а також заходів виховного впливу. У дільницях посиленого контролю виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання та середнього рівня безпеки засуджені розміщуються у звичайних жилих приміщеннях, а в дільницях посиленого контролю виправних колоній максимального рівня безпеки - у ПКТ.
18. Частиною четвертою статті 107 КВК України встановлено заборону для засуджених спілкуватися із засудженими та іншими особами з порушенням встановлених правил ізоляції, звертатися до них з проханням про виконання незаконних дій. Такі ж заборони для засуджених містить і пункт 3 розділу ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань.
19. Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, позивача перед переведенням до ПКТ, було ознайомлено із правами та обов`язками, а також заборонами, встановленими статтею 107 КВК України та розділом ІІІ ПВР
20. Однак, не зважаючи на вказані заборони позивачем було порушено зазначені норми, що підтверджується оскаржуваною постановою, рапортами, складеними 27 квітня 2017 року та 5 травня 2017 року та актом проведеної виховної бесіди від 27 квітня 2017 року.
21. Крім того, як вбачається з довідки про заохочення та стягнення, на позивача протягом строку відбування покарання у вигляді позбавлення волі було накладено 63 стягнення (17 з яких погашено), в тому числі неодноразово він був переведений в ДІЗО, ПКТ. Останній раз перед застосуванням стягнення, що є предметом оскарження в даній справі, 15 березня 2017 року поміщався в ДІЗО на 15 діб за створення конфліктної ситуації, що загрожувала безпеці персоналу установи та іншому засудженому.
22. Таким чином, позивачем не вперше вчинялись дисциплінарні проступки, за вчинення яких були накладені відповідні стягнення.
23. Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення його прав, що виявились у відсутності можливості повідомити адвоката, або родичів про застосування відносно нього стягнення, колегія суддів вказує, що позивача було попереджено про дату та час засідання дисциплінарної комісії, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою, в якій він не виявив бажання повідомити родичів або адвоката про проведення засідання дисциплінарної комісії. Крім того, позивачем не доведено наявність відмови відповідача у реалізації його права на захист.
24. Частиною першою статті 115 КВК України передбачено, що норма жилої площі на одного засудженого не може бути менш як чотири квадратні метри.
25. Судами встановлено, що ОСОБА_1 був переведений для відбування покарання до ДІЗО камери №27.
26. В матеріалах справи містяться копія експлікації приміщень до плану поверхів будівлі ДІЗО по вул . Гагаріна, 2 в місті Ізяслав, що належать Замковій виправній колонії (№58), з якої вбачається, що камера №27 має площу 4 кв.м, що відповідає встановленим нормам.
27. Отже, доводи позивача про те, що камера, до якої він був переведений для відбування призначеного покарання, не відповідає встановленим нормам умов проживання, є безпідставними та спростовуються зазначеними доказами.
28. Таким чином, враховуючи кількість і характер раніше накладених стягнень, а також той факт, що позивач неодноразово притягувався до відповідальності за порушення правил внутрішнього трудового розпорядку установи виконання покарань, колегія суддів вважає оскаржувану постанову від 5 травня 2017 року прийнятою відповідно вимог чинного законодавства та такою, що не підлягає скасуванні. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасуванню ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
29. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.
30. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
31. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 350 356 КАС України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його адвокатом Каруна Вадимом Петровичем залишити без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 19 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 3 квітня 2018 року у справі №675/861/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду