Постанова

Іменем України

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 676/1503/19

провадження № 61-5424св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Кам`янець-Подільський міськрайонний відділ ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року у складі судді Семенюк В. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Кам`янець-Подільський міськрайонний відділ ДРАЦС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини даних про батька.

Позов мотивований тим, що з січня 2010 року по грудень 2011 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила доньку ОСОБА_4 , біологічним батьком якої є ОСОБА_2 .

Актовий запис про народження дитини зроблений в порядку, передбаченому статтею 135 СК України, оскільки відповідач батьківства відносно дитини не визнавав.

На даний час донька підросла, ходить до школи і хоче мати як і всі діти батька. Крім того, позивачу матеріально важко утримувати дитину одній, і батько повинен брати участь в утриманні дитини також.

Позивач просила:

визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

внести зміни до актового запису про народження № 374 ОСОБА_5 , зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Кам`янець-Подільському Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції Хмельницької області, зазначивши батьком дитини ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 , батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Внесено зміни в актовий запис про народження № 374 від 03 травня 2012 року складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Кам`янець-Подільському Кам`янець-Подільського міськрайонного управління юстиції у Хмельницькій області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі «Відомості про батька» записано, що батьком дитини є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що докази надані позивачем і досліджені в судовому засіданні, свідчать про наявність достатніх підстав, неспростованих відповідачем ОСОБА_2 , для визнання його біологічним батьком дочки позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та для внесення відповідних змін до актового запису про її народження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Камянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року та постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують період початку вагітності. Суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував лікарняний як поважну причину для неявки на експертизу.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2021 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.

У серпні 2021 року матеріали цивільної справи № 676/1503/19 надійшли до Верховного Суду та 09 серпня 2021 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 201/11183/16-ц та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах з січня 2010 року по грудень 2011 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька - ОСОБА_7 , біологічним батьком якої є ОСОБА_8 .

Згідно заяви матері дитини у свідоцтві про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - батьком дитини записаний « ОСОБА_9 » відповідно до частини першої статті 135 СК України.

За показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , сторони в період 2010-2011 років проживали разом, відповідачу ОСОБА_2 було відомо про вагітність ОСОБА_3 , на 7 місяці вагітності позивача сторони припинили спільне проживання.

Судова молекулярно-генетична експертиза не була проведена в суді першої інстанції через неявку відповідача до експертної установи для відібрання експериментальних зразків 06 листопада 2019 року, 29 листопада 2019 року, 10 грудня 2019 року, про час і місце яких він був повідомлений.

До апеляційної скарги ОСОБА_2 на підтвердження поважності причин неявки до експертної установи надано листки непрацездатності про його перебування на стаціонарному лікуванні в період з 04 листопада 2019 року по 13 листопада 2019 року та з 07 грудня 2019 року по 16 грудня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини (частини друга і третя статті 5 СК України). При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

За змістом частин першої та другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.

Згідно із частиною першою статі 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв`язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції за клопотанням позивача була призначенасудово- медична генетична експертиз, на вирішення якої поставлені питання: чи наявне кровне споріднення між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , матір`ю якої є ОСОБА_3 .? Чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народженої ОСОБА_3 .?

За повідомленням №1013 Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 10 грудня 2019 року провести експертизу неможливо в зв`язку з не явкою для відбору експериментальних зразків ОСОБА_2 06 листопада 2019 року, 29 листопада 2019 року та 10 грудня 2019 року.

За клопотанням представника позивача, ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року було призначено судову молекулярно-генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату проведення експертизи, в експертну установу 18 листопада 2020 року та 21 грудня 2020 року не прибув та не попередив про це позивача ОСОБА_3 , яка вчасно з дитиною з`являлась на виклик експерта для відібрання експериментальних зразків.

У зв`язку з наведеними обставинами 05 жовтня 2020 року експертною установою повідомлено суд про неможливість проведення експертизи.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої статті 12, частин другої, третьої статті 13 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21) зазначено, що «при вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька. Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року). У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо. Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні».

Отже, оцінивши надані сторонами докази, встановивши, що відповідач ухиляється від проведення експертизи, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до доведення необхідності переоцінки доказів, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 645/1098/18 (провадження № 61-759св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук