Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 676/4252/17

провадження № 61-26119св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого Ступак О.В.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Олійник А.С. (суддя-доповідач), Погрібного С.О., Яремка В.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернівців,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 нарішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року у складі судді Вдовичинського А. В. та постанову Апеляційного судуХмельницькоїобласті від15березня 2018 року у складі колегії суддів: Грох Л. М., Костенка А. М., ЯрмолюкаО.І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернівців (далі КЕВ м. Чернівців), про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії та зобов`язання зарахувати на квартирний облік.

Позов обґрунтований тим, що з 22 травня 1996 року до 25 березня 2016 року позивач проходив військову службу на різних офіцерських посадах у військовій частині НОМЕР_2 м. Чернівців. Житлова комісія військової частини НОМЕР_2 зарахувала його на квартирний облік до загальної черги для отримання житла зі складом сім`ї три особи з18 червня 1996 року. Відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по стройовій частині) від 25 березня 2016року № 84 про призначення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби увійськову частину НОМЕР_1 м. Кам`янця-Подільського, наказами командирів (постройовій частині): військової частини НОМЕР_2 від 13 квітня 2016 року № 76 ОСОБА_1 виключено з13квітня 2016 року зі списків особового складу частини. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14 квітня 2016 року № 83 ОСОБА_1 зараховано з14квітня 2016 року до списку особового складу військової частини НОМЕР_1 м. Кам`янця-Подільського. Відповідно до рапорту ОСОБА_1 від26жовтня 2016року рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол № 11 від25листопада 2016 року) його зараховано на квартирний облік увійськовій частині НОМЕР_1 до загальної черги зі складом сім`ї одна особа з25листопада 2016 року, але не враховано його право на зарахування на квартирний облік з 18 червня 1996 року, дати первісного взяття на квартирний облік.

Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке викладене в протоколі № 11 від 25 листопада 2016року, в частині зміни дати його зарахування на квартирний облік військовослужбовців до загальної черги, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 , з 18 червня 1996 року на 25 листопада 2016 року; зобов`язати житлову комісію військової частини НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 зі складом сім`ї одна особа до загальної черги як особу, яка має право на забезпечення постійним житлом за рахунок Міністерства оборони України (далі МОУ), на квартирний облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, з18 червня 1996 року.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

РішеннямКам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від12січня 2018 рокупозов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке викладене в протоколі № 11 від25листопада 2016 року, в частині зміни дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік військовослужбовців до загальної черги, які потребують поліпшення житлових умов при військовій частині НОМЕР_1 , а саме з18червня1996року на 25листопада 2016 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 зарахувати ОСОБА_1 зі складом складом сім`ї одна особа до загальної черги на квартирний облік з18червня 1998 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що пункт 2.14 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженоїнаказом МОУ від 30 листопада 2011року №737 (із змінами, внесеними згідно з наказом МОУвід08жовтня 2015року № 542) (далі Інструкція) значно звужує право військовослужбовця щодо збереження попереднього часу перебування на обліку у разі переміщення, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), що передбачене статтями9,43 ЖК УкраїнськоїРСРта пунктом 26 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від03 серпня 2006року №1081 (далі Порядок), який має вищу юридичну силу.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від31січня 2018 року в резолютивній частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року виправлено описку, а саме: змінено дату«18 червня 1998 року» на «18 червня 1996 року».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного судуХмельницькоїобласті від 15 березня 2018 рокуапеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2018року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що позивач був переведений для проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 м. Чернівців безпосередньо до військової частини НОМЕР_1 м. Кам`янця-Подільського, а тому на нього не може поширюватись пункт 2.14 Інструкції.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пункт 2.14 Інструкції суперечить пункту 26 Порядку, який має вищу юридичну силу і, відповідно, підлягає застосуванню згідно з частиною сьомою статті 10 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2018 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду зкасаційною скаргою нарішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Хмельницької області від 15 березня 2018 року, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Рух справи у суді касаційної інстанції

22 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження усправі.

20 листопада 2019 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасниківсправи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували всіх обставин справи, які мають значення, зробили висновки, які не відповідають обставинам і матеріалам справи, судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Суд не взяв до уваги, що згідно з пунктом 2.14 Інструкції попередній час перебування військовослужбовця на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців. Шестимісячний період проходження військової служби ОСОБА_1 розпочався з моменту зарахування його до списківособового складу частини з 14 квітня 2016року, асплив, відповідно, 14 жовтня 2016 року. Рапорт з відповідними документами позивач подав 26 жовтня 2016 року, тобто поза шестимісячним строком, тому житлова комісія військової частини НОМЕР_1 відповідно до пунктів 2.5, 2.14 Інструкції прийняла правомірне рішення про зарахування майора ОСОБА_1 на квартирний облік з25листопада 2016 року.

Аргументи інших учасників справи

Відзив КЕВ м. Чернівців на касаційну скаргу мотивований тим, що касаційна скарга єобґрунтованою та підлягає задоволенню, судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Військова частина НОМЕР_1 правомірно зарахувала ОСОБА_1 на квартирний облік з25листопада 2016 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 22 травня 1996 року до 25 березня 2016 року проходив військову службу на різних посадах у військовій частині НОМЕР_2 м. Чернівців.

З 18 червня 1996 року до 26 квітня 2016 року він перебував на квартирному обліку у цій військовій частині зі складом сім`ї три особи.

Під час перебування на квартирному обліку ОСОБА_1 отримав на сім`ю з трьох осіб однокімнатну квартиру загальною площею 40,7 кв. м, жилою площею 13,6 кв. м ум.Чернівцях, яка приватизована 19 липня 2016 року.

Відповідно до наказу першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25 березня 2016 року № 84 ОСОБА_1 призначений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_1 м. Кам`янця-Подільського.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від14квітня 2016 року № 83 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

З 16 червня 2016 року до 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 був у відрядженні та брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

26 жовтня 2016 року ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини про зарахування його на квартирний облік зі складом сім`ї одна особа.

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим протоколом № 11 від 25 листопада 2016 року, позивача взято на квартирний облік до загальної черги з25листопада 2016 року та включено до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 25 листопада 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від15січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані ірозгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються впорядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені врішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону (частина друга статті 47 Конституції України).

Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 Житлового кодексу Української РСР (даліЖК Української РСР), відповідно до якої громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК Української РСР).

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК України та іншими нормативно-правовими актами; особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Відповідно до частини першоїстатті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються у порядку черговості (стаття 43 ЖКУкраїнської PCP).

Згідно із статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановленихЖитловим кодексомУкраїнської PCP та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 26 Порядку військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла.

Згідно з пунктом 2.14 Інструкції військовослужбовці, які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем проходження служби разом зчленами їх сімей зі збереженням часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання жилого приміщення. У разі якщо військовослужбовець, крім військовослужбовців у військових частинах, пункти постійної дислокації яких розташовані на територіях районів проведення антитерористичної операції, а також у разі проходження військової служби у військових частинах, які були сформовані під час особливого періоду без визначення пункту постійної дислокації, не перебував на обліку за одним із місць проходження військової служби, попередній час перебування його на обліку зберігається, якщо період проходження військової служби в цьому населеному пункті не перевищував шести місяців.

Відповідно до частини десятої статті 14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці та члени їх сімей, які мають право на пільги, гарантії, компенсації відповідно до цьогоЗакону, користуються пільгами, гарантіями та компенсаціями встановленими для громадян України законами, та іншими нормативно-правовими актами. Якщо такі особи одночасно мають право на отримання однієї і тієї ж пільги, гарантії чи компенсації з кількох підстав, то їм надається за їх вибором пільга, гарантія чи компенсація тільки з однієї підстави, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до частин першої четвертої статті 8 ЦПК України 2004 року суд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, вмежах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (частина четверта статті 2 ЦПК України).

Згідно із статтею 22 Конституції Українипри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Верховний Суд звертає увагу, що пунктом 2.14 Інструкції встановлено виняток для військовослужбовців, які проходили службу у військових частинах, пункти постійної дислокації яких розташовані на територіях районів проведення антитерористичної операції, а також у разі проходження військової служби у військових частинах, які були сформовані під час особливого періоду без визначення пункту постійної дислокації.

З 16 червня 2016 року до 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 був у відрядженні та брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

Доводи касаційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав оцінку та виклав висновки щодо застосування норм матеріального права зурахуванням встановлених обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, урішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Перевіривши доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди із судовими рішеннями у справі та власного тлумачення норм матеріального права, а саме пункту 2.14 Інструкції, та встановивши, що касаційна скарга не містить доводів про неправильне застосування пункту 26 Порядку, Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали належну оцінку доводам сторін та наданим у справі доказам, правильно здійснили тлумачення норм матеріального та процесуального права ізастосували їх до спірних правовідносин.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є необґрунтованими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької областівід12січня 2018 року та постанову Апеляційного судуХмельницькоїобласті від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, єостаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Ступак

Судді: І.Ю. Гулейков

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

В.В. Яремко