Постанова

Іменем України

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 676/519/18

провадження № 61-9455св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т.О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі -МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11 травня 2014 року, близько 18 год. 20 хв., в м. Києві по вул. Столичне Шосе ОСОБА_1 , який керував мотоциклом «APRILIA SL750», номерний знак НОМЕР_1 , здійснив наїзд на стоячий автомобіль ГАЗ 31105, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2

19 травня 2014 року постановою старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві кримінальне провадження по даному факту закрито. Матеріали (в копіях) виділено для подальшого направлення до Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві для притягнення винного до адміністративної відповідальності.

Оскільки спричинена вказаним ДТП шкода особисто винуватцем ДТП потерпілій особі відшкодована не була, а цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована не була, ОСОБА_2 22 травня 2014 року, з метою отримання відшкодування, подав до МТСБУ повідомлення про ДТП.

06 червня 2014 року звітом № 582 спеціаліст ОСОБА_3 , відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначив матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ГАЗ 31105, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, у розмірі 32 373,11 грн. Вартість послуг залученого аварійного комісара склала 1 475,00 грн.

27 січня 2015 року МТСБУ у зв`язку з настанням події, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до наказу від 26 січня 2015 року № 430 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 26 977,59 грн.

МТСБУ неодноразово зверталось до ОСОБА_1 з листами про компенсацію витрат в добровільному порядку, на що відповіді не отримувало.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 26 977,59 грн регламентної виплати МТСБУ, 1 475,00 грн - вартість послуг аварійного комісара.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2019 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу свого позову.

Не погодившись із вказаним рішенням, МТСБУ подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року апеляційну скаргу МТСБУ задоволено.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позов МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою, задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь МТСБУ понесені витрати у зв`язку із регламентною виплатою в розмірі 26 977,59 грн та 1 475,00 грн - за послуги аварійного комісара.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що наявні та доведені підстави для задоволення позову і стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ понесених витрат у зв`язку із регламентною виплатою та за послуги аварійного комісара.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга на постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

12 липня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Встановлено, що 11 травня 2014 року, близько 18 год. 20 хв., ОСОБА_1 керував мотоциклом «APRILIA SL750», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по Столичному шосе в м. Києві зі сторони вул. Заболотного в напрямку м. Обухова. Проявивши неуважність, відповідач не вірно зреагував на зміну дорожньої обстановки, чим порушив пункт 2.3 «б» ПДР України, з урахуванням дорожньої обстановки не вибрав безпечної швидкості руху мотоцикла, чим порушив пункт 12.1 ПДР України, а також з урахуванням дорожньої обстановки та швидкості руху мотоцикла не вибрав безпечну дистанцію між транспортними засобами, чим порушив пункт 13.1 ПДР України, в результаті чого здійснив зіткнення зі стоячим на той момент попереду нього автомобілем ГАЗ 31105, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що підтверджується постановою старшого слідчого СВ Голосіївського районного Управління Головного Управління МВС України в м. Києві Ардобацького К. Г. про закриття кримінального провадження від 19 травня 2014 року.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована не була. В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль ГАЗ 33105, номерний знак НОМЕР_2 .

23 травня 2014 року МТСБУ направило лист ОСОБА_1 з пропозицією самостійно врегулювати спір з потерпілим, що підтверджується листом МТСБУ за від 23 травня 2014 року № 3/1-05/14015, однак спричинена вказаним ДТП шкода особисто винуватцем ДТП потерпілій особі відшкодована не була.

06 червня 2014 року звітом № 582 спеціаліст ОСОБА_3 визначив матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ГАЗ 31105, номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП, у розмірі 32 373,11 грн.

Послуги залученого аварійного комісара складають 1 475,00 грн.

27 січня 2015 року МТСБУ у зв`язку з настанням події, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до наказу від 26 січня 2015 року № 430 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 в розмірі 26 977,59 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі - в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд вважав доведеною вину ОСОБА_1 у настанні ДТП та завданні шкоди автомобілю ГАЗ 33105, номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується, зокрема, обставинами, викладеними у постанові старшого слідчого СВ Голосіївського РУ ГУМВС України в м. Києві Ардобацького К. Г. про закриття кримінального провадження від 19 травня 2014 року.

Сплата МТСБУ потерпілій особі страхового відшкодування, а також вартість послуг аварійного комісара також встановлені судом апеляційної інстанції та підтверджені матеріалами справи.

При таких обставинах апеляційний суд, дослідивши наявні докази, повно встановивши обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, правильно застосувавши норми матеріального права до спірних правовідносин, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання у касаційній скарзі на невірну оцінку апеляційним судом наявних в матеріалах справи доказів не може бути прийнято до уваги, оскільки, у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що, як зазначено вище, відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Верховний Суд уже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев