Постанова
Іменем України
12 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 676/5250/16-ц
провадження № 61-7171св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, -приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бокуліч Зоя Василівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Семенюк В. В. від 31 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Гринчука Р. С., Костенка А. М., від 27 червня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бокуліч З. В., про усунення від права на спадкування.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_3 , внаслідок чого відкрилася спадщина на все належне йому майно. Спадкоємцями ОСОБА_3 першої черги за законом є вона, його дружина, а також його діти: дочка від першого шлюбу ОСОБА_2 і дочки від другого шлюбу ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Позивачка зазначала, що сторони прийняли спадщину в установленому законом порядку, водночас ОСОБА_5 і ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь неї, тому вона має право на 3/4 частки спадкового майна. Повідомляла, що з березня 2015 року ОСОБА_3 хворів на тяжке захворювання, перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги. Протягом усього періоду хвороби вона разом з дочками ОСОБА_5 і ОСОБА_5 опікувалася ОСОБА_3 і несла витрати на його лікування. У свою чергу, відповідачка не цікавилася станом здоров`я батька та ухилялася від надання йому будь-якої допомоги.
За таких обставин ОСОБА_1 просила суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 відкрилася спадщина на: житловий будинок загальною площею 54,6 кв. м, житловою площею 39,7 кв. м з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,250 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за тією ж адресою; земельну ділянку площею 0,454 га, призначену для ведення особистого підсобного господарства, розташовану там же; 1/4 частки нежитлової будівлі площею 60,9 кв. м по АДРЕСА_1 . Оскільки сторони прийняли спадщину в установленому законом порядку, а ОСОБА_5 і ОСОБА_5 відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 , то, на думку позивачки, вона набула право на 1/4 частку спадкового майна. При цьому вказувала, що вона не може оформити право на спадщину після смерті ОСОБА_3 через відсутність правовстановлюючих документів на майно.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на 1/4 частки житлового будинку, 1/4 частки присадибної ділянки, 1/4 частки земельної ділянки та 1/16 частки нежитлової будівлі.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року у задоволенні позовних вимог
ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/8 частину житлового будинку з погосподарськими будівлями, що знаходиться в с. Червона Чагарівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, який на праві власності належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння
від 03 квітня 1997 року, виданого на підставі рішення виконкому Колибаївської сільської ради від 28 березня 1997 року № 12, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на території с. Червона Чагарівка Колибаївської сільської ради, яка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 25 червня 1997 року серії ХМ 05017, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №207, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину земельної ділянки площею 0,454 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території с. Червона Чагарівка Колибаївської сільської ради, яка на праві власності належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 25 червня 1997 року серії ХМ 05017, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 207, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом право власності на 1/16 частину нежитлової будівлі площею 60,9 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна в реєстрі прав власності на нерухоме майно: 23779977, 1/2 частина якої на праві приватної спільної часткової власності належала ОСОБА_3 на підставі рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 09 червня 2008 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 545, 70 грн витрат по сплаті судового збору та 2 500, 00 грн витрат на правову допомогу.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт перебування ОСОБА_3 у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги батькові не доведені належними і допустимими доказами. Також у справі відсутні дані про те, що ОСОБА_2 мала змогу здійснювати догляд за ОСОБА_3 , однак умисно уникала цього, а спадкодавець потребував саме її допомоги. Оскільки до самої смерті ОСОБА_3 не перебував у безпорадному стані, самостійно вів підсобне господарство та особисто вирішував побутові питання, то позовні вимоги ОСОБА_1 визнано необґрунтованими.
Суд першої інстанції встановив, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшли 1/2 частина житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , 1/2 частина земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства та 1/2 частина нежитлової будівлі. ОСОБА_2 набула право власності у порядку спадкування на 1/4 частину спадкового майна.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року в частині визначення розміру частки ОСОБА_2 на житловий будинок і присадибну ділянку та розміру присуджених ОСОБА_2 судових витрат змінено.
Визнано право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/4 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями по
АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 03 квітня 1997 року, виданого виконавчим комітетом Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.
Визнано право власності ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на 1/4 частини земельної ділянки площею 0,250 га, розташованої в селі Червона Чагарівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 25 червня 1997 року серії ХМ № 05017, виданого Колибаївською сільською радою Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 207.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 378, 00 грн судового збору, а всього -
4 378, 00 грн судових витрат.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що ОСОБА_3 через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, тобто не міг самостійно забезпечити належні умови свого життя та потребував сторонньої допомоги, а ОСОБА_2 ухилилася від надання йому такої допомоги. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позов ОСОБА_1 є недоведеним, а підстави для усунення ОСОБА_2 від права на спадкування після смерті батька ОСОБА_3 відсутні.
У той же час суд апеляційної інстанції встановив, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував, що житловий будинок і присадибна ділянка як об`єкти особистої приватної власності ОСОБА_3 увійшли до складу його спадщини в цілому. Оскільки ОСОБА_2 набула права на 1/4 частки спадщини після смерті ОСОБА_3 , то за нею слід визнати в порядку спадкування право саме на цю частку житлового будинку та присадибної ділянки. Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини, безпідставно відніс житловий будинок і присадибну ділянку до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя та необґрунтовано визнав право власності ОСОБА_2 лише на 1/8 частки цього спадкового майна.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги та відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, зокрема посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року у справі № 370/443/13, від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц, у постановах Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 711/2302/18, від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявниця стверджує, що саме під час перебування у другому шлюбі спадкодавець ОСОБА_3 та вона, як його дружина, побудували новий будинок. Для будівництва нового будинку були отримані відповідні рішення органу місцевого самоврядування та дозволи, вирішено питання про отримання земельної ділянки більшого розміру - площею 0,25 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку. Та обставина, що домоволодіння АДРЕСА_1 являється новоствореним об`єктом підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції не врахував, що до спірних правовідносин станом на 1997 рік (дату видачі свідоцтва про право власності на домоволодіння) застосовуються положення статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, відповідно до якої майно, набуте під час шлюбу, вважається спільним майном подружжя. На думку заявниці, суд апеляційної інстанції порушив презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке було набуте ними за час шлюбу.
Також заявниця звертає увагу на те, що суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні первісного позову, оскільки
ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, який через тяжку хворобу перебував у безпорадному стані, хоча мала можливість надати таку допомогу, враховуючи стан здоров`я її батька та необхідність виконання нею обов`язку щодо утримання батька та можливості забезпечити проходження лікування в Італії.
ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно стягнув з неї витрати на професійну правничу допомогу, оскільки розмір цих витрат не підтверджений належними доказами, зокрема, не надано детального опису робіт із зазначенням виду робіт й часу, витраченого на їх виконання.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 676/5250/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Бокуліч З. В., про усунення від права на спадкування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно в порядку спадкування призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 17 липня 1991 року ОСОБА_3 і ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_3 .
Судами також встановлено, що ОСОБА_2 проживає в Італійській Республіці та є особою з інвалідністю.
У відповідності до договору купівлі-продажу від 24 лютого 1989 року, посвідченого виконавчим комітетом Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, ОСОБА_3 набув у власність глинобитний житловий будинок у с. Чагарівка, загальною площею 40 кв. м, жилою площею 30 кв. м. Указаний житловий будинок був об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
На підставі договору розподілу спільного майна подружжя, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 05 вересня 1989 року, ОСОБА_3 набув право власності на вказаний вище житловий будинок. За будинком було закріплено земельну ділянку 0,06 га.
Рішенням виконавчого комітету Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 26 травня 1995 року № 22.5 ОСОБА_3 дозволено будівництво житлового будинку в с. Чагарівка на земельній ділянці площею 0,75 га, з яких 0,25 га виділяється під забудову, зі знесенням ветхого старого будинку.
03 квітня 1997 року ОСОБА_3 одержав свідоцтво про право особистої власності на цегляний житловий будинок загальною площею 77,3 кв. м, житловою площею 60,2 кв. м. До складу надвірних будівель і споруд входили сарай-літня кухня з блоків і огорожа з шиферу.
Рішенням Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 02 квітня 1993 року № 3 передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,704 га, з якої 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а 0,454 га - для ведення особистого підсобного господарства, розташовану в с. Червона Чагарівка. На підставі цього рішення 25 червня 1997 року Колибаївська сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області видала ОСОБА_3 державний акт на право приватної власності на землю серії ХМ № 05017, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 207.
06 серпня 2015 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського районного нотаріального округу Хмельницької області Ганасюк Н. П. (зареєстровано в реєстрі за № 759), яким належну йому на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,42 га (державний акт на право власності на землю серії РІ № 848443), заповів онуці ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вказану земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також на житловий будинок з присадибною ділянкою, земельну ділянку площею 0,454 га для ведення особистого підсобного господарства, 1/4 частки нежитлової будівлі.
Протягом шести місяців з часу відкриття спадщини ОСОБА_2 від свого імені та імені ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_5 (02 серпня 2016 року) і ОСОБА_5 (04 серпня 2016 року) подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто в останній день строку для прийняття спадщини (враховуючи, що 10 вересня 2016 року припадає на вихідний), ОСОБА_5 і ОСОБА_5 подали нотаріусу заяви про відкликання раніше поданої заяви про прийняття спадщини та відмову від належної їм частки спадкового майна на користь ОСОБА_1 .
Листами приватного нотаріуса Бокуліч З. В. від 01 листопада та 27 грудня 2016 року відмовлено ОСОБА_7 і ОСОБА_2 у видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Медична документація щодо ОСОБА_3 , зокрема: консультативний висновок від 08 вересня 2015 року; імуногістохімічне дослідження № 831/15 від 07 травня 2015 року; виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4608 і 1/1402; багатошарова комп`ютерна томографія від 02 липня та
08 вересня 2015 року; медична карта амбулаторного хворого, об`єктивно та достовірно вказує на те, що протягом 2015-2016 років ОСОБА_3 хворів на тяжке захворювання, неодноразово лікувався амбулаторно та стаціонарно.
Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 вказали на те, що до самої смерті ОСОБА_3 самостійно пересувався та вирішував побутові питання, особисто вів фермерське та підсобне господарство. Свідки ОСОБА_13 і ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_2 передавала з Італійської Республіки ліки для ОСОБА_3 .
У відповідності до платіжного документу щодо переказу грошових коштів, 30 серпня 2015 року ОСОБА_2 переказала батькові ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 100 євро.
Згідно з довідками Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 17 березня 2016 року № 456 і 24 травня 2016 року № 901 на день смерті ОСОБА_3 проживав разом із дружиною
ОСОБА_1 і дочкою ОСОБА_5 у житловому будинку.
У відповідності до електронної переписки ОСОБА_2 консультувалася у лікарів щодо захворювання та лікування ОСОБА_3 , цікавилася у близьких родичів щодо стану здоров`я батька, передавала через знайомих для нього медичні препарати та запрошувала його для лікування за кордон.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
У відповідності до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).
ОСОБА_2 , ОСОБА_5 і ОСОБА_5 як діти спадкодавця ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 як дружина спадкодавця ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги. Частки спадкоємців першої черги за законом у спадщині є рівними.
Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Вимоги про усунення спадкоємця від права на спадкування можуть бути пред`явлені особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки.
Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтованого виходив із того, що ОСОБА_1 не довела обставин, які є підставою для застосування частини п`ятої статті 1224 ЦК України і які б давали підстави вважати, що ОСОБА_2 , постійно проживаючи на території Італійської Республіки, умисно ухилялася від надання допомоги своєму батькові, який хворів на тяжку хворобу.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 цікавилася станом здоров`я свого батька ОСОБА_3 , консультувалася з лікарями щодо діагностики та лікування його хвороби, здійснювала переказ грошових коштів, передавала для батька медичні препарати та запрошувала його для лікування за кордон.
Судами попередніх інстанцій надана належна оцінка цим обставинам, а доводи касаційної скарги висновки судів у цій частині не спростовують.
Щодо зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України, цей кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов?язків, що виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до статті 13 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який був чинним на час набуття спадкодавцем права власності на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований, час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Розглядаючи позови, пов`язані зі спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є не лише майно, нажите подружжям за час шлюбу (стаття 16 Закону України «Про власність», стаття 22 КпШС України), а й майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї.
Стаття 22 КпШС України визначала, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) було визначено статтями 24, 25 КпШС України.
За змістом статті 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Подібна норма закріплена також у частині першій статті 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним до шлюбу (пункт 1).
До того ж пунктом 5 частини першої статті 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Стаття 25 КпШС України передбачала, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Частиною першою статті 62 СК України також передбачено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом спадкування можуть бути лише права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент його смерті.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру частки
ОСОБА_2 на житловий будинок і присадибну ділянку та визнаючи за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на 1/4 частку житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , а також на 1/4 частку земельної ділянки площею 0, 250 га, призначеної для будівництва та обслуговування вказаного житлового будинку, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що вказаний житловий будинок і земельна ділянка, на якій він розташований, є об`єктами права особистої приватної власності ОСОБА_3 , а отже увійшли до складу його спадщини в цілому, а тому позивачка за зустрічним позовом, як спадкоємиця першої черги, має право на рівну із іншими спадкоємцями першої черги 1/4 частку вказаного спадкового майна.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_3 24 лютого 1989 року. На підставі договору розподілу спільного майна подружжя, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 05 вересня 1989 року, ОСОБА_3 набув право особистої власності на вказаний вище житловий будинок. За спадкодавцем була закріплена земельна ділянка, на якій розміщено житловий будинок.
Вказаний будинок на підставі рішення виконавчого комітету Колибаївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області від 26 травня 1995 року № 22.5 було перебудовано протягом 1995-1997 років та право особистої власності на реконструйований будинок було зареєстровано за ОСОБА_3 03 квітня 1997 року. За життя спадкодавця ОСОБА_1 не оспорювала набуття ним права особистої приватної власності на вказане нерухоме майно.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ОСОБА_1 не надала доказів про істотне збільшення вартості житлового будинку за рахунок спільних трудових або грошових затрат подружжя та не заявляла вимог про визнання житлового будинку спільним майном подружжя.
Надавши належну оцінку зазначеним обставинам, апеляційний суд дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що позивачка за зустрічним позовом має право, як і інші спадкоємці першої черги, на 1/4 частину вказаного житлового будинку та присадибної ділянки, призначеної для розміщення та обслуговування будинку.
Слід звернути увагу на те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції також надано належну оцінку доводам ОСОБА_1 щодо співмірності понесених ОСОБА_2 судових витрат при розгляді справи у суді першої інстанції, враховано докази, які надано на підтвердження витрат на правничу допомогу, зокрема: договору про надання правничої допомоги від 15 травня 2019 року, акту виконаних робіт (послуг) від 13 грудня 2021 року, у відповідності до якого адвокат Коробей Т. Д. надала ОСОБА_2 юридичні послуги у виді представництва в судових засіданнях (з 15 вересня 2019 року по 2021 рік - сім судових засідань), підготовки до судових дебатів і участі у судових дебатах на загальну суму 3 000 грн; прибутковому касовому ордеру від 13 грудня 2021 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 сплатила адвокату Коробей Т. Д. обумовлений гонорар у розмірі 3 000 грн.
Слід погодитися із судом апеляційної інстанції у тому, що розмір витрат ОСОБА_2 на оплату послуг з правничої допомоги є співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт і надання послуг. У суді першої інстанції ОСОБА_1 не ставила під сумнів співмірність понесених ОСОБА_2 судових витрат, клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявляла.
Висновки суду першої інстанції у незміненій частині за результатами апеляційного перегляду частині та суду апеляційної інстанції з урахуванням обставин цієї справи не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які заявниця посилалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.
Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням на предмет їх законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення зустрічних позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції у частині задоволення зустрічних позовних вимог не спростовують.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року розстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги, шляхом визначення двох платежів, один з яких у сумі 1 090, 00 грн було сплачено до відкриття касаційного провадження, а другий платіж у розмірі 2 768, 40 грн підлягав сплаті до дня ухвалення судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, при цьому матеріали касаційного провадження не містять відповідних доказів виконання заявницею зазначеного обов`язку, з ОСОБА_1 у дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 768, 40 грн.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2022 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 червня 2022 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір, належний до сплати за подання касаційної скарги, у розмірі
2 768 грн (дві тисячі сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп., зарахувавши його за реквізитами: ГУК у Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007 ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку: 207.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта