Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м.Київ

справа №676/6046/19

провадження №61-2903св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А.І. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., ЛитвиненкоІ.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року у складі судді Бондаря О.О. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року у складі колегії суддів: Корніюк А.П., П`єнти І.В., Талалай О.І. та касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини, наказу командира військової частини та зобов`язання поновити на квартирному обліку.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , яке викладено в протоколі № 14 від 25 січня 2019 року, в частині виключення його зі складом сім`ї дві особи: зобліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання); з списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень; з списку осіб, які потребують надання службового житла та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити його зі складом сім`ї дві особи на квартирному обліку в повному обсязі з 25 січня 2019 року.

В ході підготовчого провадження позивач подав заяву про збільшення та уточнення позовних вимог та просив визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , викладене у протоколі засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року за № 14, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 28 січня 2019 року № 45 «Про зняття з обліку військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов», зобов`язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 в складі сім`ї дві особи на квартирному обліку з 31 травня 2006 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 31 травня 2006 року під час проходження військової служби його було поставлено на квартирний облік. На даний час позивач разом з сином не забезпечені житлом і їх протиправно знято з квартирного обліку. Дружина була знята з квартирного обліку іпроживає з її батьками. Донька позивача проходить службу в Збройних Силах України і перебуває на квартирному обліку в складі її сім`ї. Позивач під час проходження служби в Збройних Силах України в смтСкала-Подільська Борщівського району Тернопільської області отримав квартиру, яку приватизував і відчужив в зв`язку з переведенням на нове місце проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 в місті Хмельницькому.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кам`янець-Подільський міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив зтого, що позивача разом з сім`єю було забезпечено житлом в межах норм, передбачених ЖК Української РСР, а жилі приміщення військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років ібільше та членам їх сімей надаються для постійного проживання один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019року в частині відмови у визнанні протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року щодо виключення ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею) скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині.

Визнано незаконним та скасовано рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року, що викладено в протоколі № 14

від 25 січня 2019 року щодо виключення ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею).

В іншій частині рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , яке викладене в протоколі №14 від 25 січня 2019 року в частині виключення ОСОБА_1 зі складом сім`ї дві особи з обліку осіб, які перебувають учерзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та із списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 поновити позивача зі складом сім`ї дві особи на квартирному обліку в повному обсязі прийшов до правильного висновку, що військовослужбовця ОСОБА_1 разом із сім`єю було забезпечено житловим приміщенням для постійного проживання квартирою АДРЕСА_1 в межах норм, передбачених ЖК Української РСР та за рахунок Міністерства оборони України.

Проте, оскільки у військовослужбовця ОСОБА_1 із складом сім`ї дві особи за місцем проходження служби в м. Кам`янціПодільському Хмельницької області відсутнє житло для постійного місця проживання, тому рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року (протокол №14) щодо виключення позивача зі складом сім`ї дві особи зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею) єнезаконним.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції .

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2020 року до Верховного Суду, військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали юридичної оцінки твердженням та доводам позивача, не вжили заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

Заявник вказує, що станом на 31 травня 2006 року він на законних підставах був взятий на житловий облік і не міг бути знятий з обліку з підстав забезпечення житлом для постійного проживання за попереднім місцем служби, оскільки виключний перелік підстав для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов визначений статтею 40 ЖК Української РСР.

Касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 мотивована тим, що військовослужбовці та члени їх сімей мають право на отримання житлового приміщення за рахунок Міністерства оборони України лише один раз протягом усього часу проходження ними військової служби за умови визнання такими, що потребують поліпшення житлових умов та незабезпечення житловим приміщенням для постійного проживання за рахунок Міністерства оборони України. Заявник зазначає, що житловою комісією військової частини встановлено, що ОСОБА_1 за попереднім місцем служби отримав квартиру, яку було приватизовано.

Також заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно розподілив судові витрати.

Відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року та витребувано справу у Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року.

04 лютого 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А.І. (суддя-доповідач), ОСОБА_2 , Литвиненко І.В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що рішенням (протокол №77) житлової комісії Львівської КЕЧ району від 31 травня 2006 року ОСОБА_1 зараховано на загальну чергу та першочергову, як учасника бойових дій, в складі сім`ї чотири особи, втому числі: дружина ОСОБА_3 , 1975 року народження, донька ОСОБА_4 , 1996 року народження, син ОСОБА_5 , 2003 року народження (а. с. 12).

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 15 лютого 2017 року (протокол №4) знято з квартирного обліку дружину підполковника ОСОБА_1 громадянку ОСОБА_6 , 1975 року народження. Внесено зміни до облікової справи підполковника ОСОБА_1 і з цього часу ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім`ї три особи, в тому числі: донька ОСОБА_7 , 1996року народження, син ОСОБА_8 , 2003 року народження, взагальній черзі з 31 травня 2006 року та у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 31 травня 2006 року (а.с. 14).

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 05 жовтня 2017 року (протокол №14) знято з квартирного обліку доньку підполковника ОСОБА_1 ОСОБА_7 , 1996 року народження, внесено зміни до облікової справи підполковника ОСОБА_1 і останній перебуває на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 зі складом сім`ї дві особи, втому числі: син ОСОБА_8 , 2003 року народження, в загальній черзі з 31 травня 2006 року та у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень з 31 травня 2006 року (а. с. 15).

ОСОБА_1 під час проходження військової служби у смт Скала Подільська Тернопільської області отримав на склад сім`ї три особи ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 житлову квартиру житловою площею 29,54 кв.м, яка 16 січня 2004 року була приватизована цими ж особами та 02 вересня 2004 року відчужена (а. с. 11, 70 74).

Рішенням житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року (протокол №14) підполковника ОСОБА_1 з складом сім`ї дві особи, в тому числі син ОСОБА_8 , 2003 року народження, виключено з обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, виключено з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею), а також виключено із списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень на підставі статті 12 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», абзацу 3 пункту 3 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03серпня 2006 року №1081 (із змінами), пункту 4 розділу І, пункту 7 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року №380, про що видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 28 січня 2019 року №45 (а. с. 16 19).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 02 вересня 2019 року за №339 ОСОБА_1 із складом сім`ї дві особи перебував на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в період з 31 травня 2006 року по 25січня 2019року; у списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень в період з 31 травня 2006 року по 25 січня 2019року, а також на обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею) в період з 30 жовтня 2013 року по 25 січня 2019року (а. с. 13).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи укасаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, єнеправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, в нескасованій частині та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено здодержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий іпублічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним ібезстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане зпозбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 47 Конституції України держава бере на себе обов`язки надавати безоплатно житло громадянам, які потребують соціального захисту. Щодо інших категорій громадян обов`язок держави полягає у створенні умов, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його увласність або взяти в оренду.

Частинами першою та другою статті 9 ЖК Української РСР визначено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування увстановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки упорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав ісвобод, закріпленими в Конституції України та законах України, зурахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. При цьому у зв`язку зособливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, зазначеній категорії осіб надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Реалізація права на житло військовослужбовцями, у тому числі пільгових категорій, може бути здійснена у такі способи: безпосередньо надання житла, грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, надання кредиту для купівлі (спорудження) житла. Для отримання житла військовослужбовець має бути зарахований на облік та внесений до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовцям житло надається згідно з чергою.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про соціальний іправовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції станом на дату зарахування позивача на квартирний облік) держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку івідповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років ібільше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби.

Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (вредакції станом на час прийняття житловою комісією оскаржуваного рішення) військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у межах норм івідповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач під час проходження військової служби у смт Скала Подільська Тернопільської області за рахунок Міністерства оборони України отримав житлову квартиру, яку 16 січня 2004 року було приватизовано та 02вересня 2004 року відчужено, тому суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії військової частини щодо виключення позивача з обліку осіб, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) та із списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень тазобов`язання поновити позивача на квартирному обліку вповному обсязі.

Зняття позивача з житлового обліку для одержання постійного житла не суперечить положенням статті 40 ЖК Української УРСР, а доводи його касаційної скарги не свідчать про застосування судами норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Доводи щодо порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказаний спір підлягає розгляду впорядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Порядок надання службових жилих приміщень військовослужбовцям визначено розділом ІV Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, що затверджена наказом Міністерства оборони України від 31липня 2018 року № 380 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу ІV зазначеної Інструкції військовослужбовці та члени їх сімей, крім осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку та члени їх сімей, за відсутності за місцем проходження служби житла для постійного проживання, забезпечуються службовими жилими приміщеннями. Службові жилі приміщення надаються в межах не менше визначеного в установленому порядку рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в цьому населеному пункті, але не більше 13,65квадратного метра жилої площі на одну особу.

Згідно пункту 7 розділу ІV Інструкції житлова комісія військової частини (об`єднаної житлової комісії) на підставі наказу командира військової частини реєструє військовослужбовця в книзі обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими житловими приміщеннями (службовою житловою площею).

Військовослужбовці, які прибули до нового місця служби та забезпечені віншій місцевості постійним житлом за рахунок Міноборони, де залишилися проживати члени їх сімей, можуть бути забезпечені житловою площею угуртожитку або отримувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за новим місцем проходження військової служби у разі, якщо вони не мають житла для постійного проживання у цьому населеному пункті. Такі військовослужбовці забезпечуються жилою площею у гуртожитку або отримують компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на одну особу (пункт 8 розділу ІV Інструкції).

Враховуючи викладене Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що виключення позивача зі складом сім`ї дві особи зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею) єнезаконним, оскільки у позивача за місцем проходження служби в м.Кам`янціПодільському Хмельницької області відсутнє житло для постійного місця проживання, тому рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2019 року (протокол № 14) в цій частині підлягає скасуванню.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 апеляційний суд правильно стягнув судовий збір з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач як учасник бойових дій був звільнений від його сплати при подачі позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Доводи касаційних скарг не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції в нескасованій частині та постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника звисновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів єпрерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так істаттями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційних скаргах доводи не спростовують висновки суду першої інстанції в нескасованій частині та суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційні скарги є необґрунтованими, атому не підлягають задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції внескасованій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційних скарг правильних висновків суду першої інстанції в нескасованій частині та суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 листопада 2019 року в нескасованій частині та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. І. Грушицький В. С. Висоцька І. В. Литвиненко