Постанова

Іменем України

29 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 676/7845/19

провадження № 61-10257св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного судуу складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Ярмолюка О. І., від 08 квітня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі - ТОВ «Авто Просто») звернулось до суду з позовом

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги ТОВ «Авто Просто» мотивувало тим, що 16 березня 2010 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 була укладена угода № 307215 та підписані додатки № 1 та № 2, які є її невід`ємними частинами. Угода укладена в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів «АвтоТак» та спрямована на придбання ОСОБА_1 автомобіля марки Chevrolet Captiva LTNAXT57T.

ОСОБА_1 , скориставшись передбаченим статтею 7 додатку № 2 до угоди правом, 13 лютого 2011 року звернувся до ТОВ «Авто Просто» із заявою про надання автомобіля іншої марки, а саме Kia Sorento, вартість якого на момент отримання становила 288 000, 00 грн, ціна автомобіля Chevrolet Captiva LTNAXT57T становила 243 900, 00 грн. ОСОБА_1 сплатив різницю між вартістю автомобілів у розмірі 44 100, 00 грн.

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримав у власність автомобіль Kia Sorento, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, і зареєстрував його на своє ім`я.

ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.

З метою належного виконання ОСОБА_1 умов укладеної угоди, 18 листопада 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки, за яким останні зобов`язалися відповідати як солідарні боржники перед кредитором у разі невиконання ОСОБА_4 зобов`язань за угодою.

ОСОБА_1 з квітня 2010 року по лютий 2015 року сплачував щомісячні внески систематично, однак порушував умови угоди щодо сплати грошових внесків у повному обсязі. З березня 2015 року ОСОБА_1 припинив сплачувати внески, у результаті чого утворилася заборгованість.

Із урахуванням зазначеного, ТОВ «Авто Просто» просило стягнути у солідарному порядку з відповідачів на свою користь 41 206, 03 грн заборгованості за угодою.

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Авто Просто» про визнання угоди недійсною.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 16 березня 2010 року між ним та ТОВ «Авто Просто» була укладена угода № 307215 та підписані додатки № 1 та № 2, які є її невід`ємними частинами. Зазначав, що угода від 16 березня 2010 року не відповідає вимогам статей 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», якими забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка вводить в оману, зокрема, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, є односторонньою, оскільки передбачає лише права ТОВ «Авто Просто» без будь-яких обов`язків, а відповідальність за виконання договору несе виключно учасник програми, права якого носять декларативний характер. Вважає, що ТОВ «Авто Просто» порушено його права щодо інформації про хід виконання цього договору.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсною угоду № 307215 від 16 березня 2010 року та застосувати наслідки односторонньої реституції щодо повернення йому зайво сплачених витрат по договірних відносинах у розмірі 148 062, 77 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Бондара О. О. від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позову ТОВ «Авто Просто» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» про визнання недійсною угоди № 307215 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, оскільки ТОВ «Авто Просто» пропущено строкпозовної давності на звернення до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для задоволення позову про визнання оспорюваного договору недійсним та стягнення на його користь витрат у розмірі 148 062, 77 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» задоволено.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позов

ТОВ «Авто Просто» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ТОВ «Авто Просто» заборгованість за угодою № 307215 від 16 березня 2010 року у розмірі 41 206, 03 грн.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні первісних позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки у відповідності до додатку № 1 до угоди № 307215 від 16 березня 2010 року передбачено графік щомісячних платежів по березень 2020 року, а позов про стягнення заборгованості за вказаною угодою пред`явлено до суду у грудні 2019 року, а тому ТОВ «Авто Просто» не було пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 257 ЦК України. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов угоди № 307215 від 16 березня 2010 року утворилася заборгованість у розмірі 41 206, 03 грн, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «Авто Просто».

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

16 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 08 квітня 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 817/66/16 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі вказано, що предметом спірного правочину (угоди) є послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, а ліцензія ТОВ «Авто Просто» на проведення фінансової діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах строком на 5 років була видана 15 січня 2013 року, тобто угода від 16 березня 2010 року укладена з грубим порушенням норм чинного законодавства. Заявник посилається на несправедливі умови угоди, вважає, що умови угоди разом із додатковими угодами поставили його у вкрай невигідне становище. ОСОБА_1 вказує, що укладений між сторонами договір у межах системи придбання товарів фактично є пірамідальною схемою, а діяльність ТОВ «Авто Просто» є нечесною, порушує його права як споживача послуг. Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам та аргументам позивача за зустрічним позовом.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Авто Просто» посилається на те, що при вирішенні спору судом апеляційної інстанції було прийнято обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не спростовують правильного по суті судового рішення суду апеляційної інстанції. Позивач був ознайомлений із умовами договору, однак у порушення його умов сплачував щомісячні внески у меншому розмірі, що призвело до заборгованості. ТОВ «Авто Просто» було надано детальний розрахунок боргу, який не спростований відповідачем за первісним позовом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 березня 2010 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 307215 та підписано додатки № 1 та 2 до неї, які є невід`ємними частинами угоди. Предметом угоди є надання учаснику послуги по придбанню автомобіля через систему придбання товару у групах «АвтоТак». На момент укладання угоди вартість автомобіля марки Chevrolet Captiva LTNAXT57T складала 211 840, 00 грн.

Статтею 3 угоди передбачено зобов`язання ТОВ «Авто Просто» щодо організації та створення умов для придбання автомобілів учасниками програми «АвтоТак» здійснення адміністративних процедур, необхідних для сплати та передачі автомобіля учаснику.

Згідно асигнаційного акту від 28 жовтня 2011 року ОСОБА_1 було надано право на отримання автомобіля марки Chevrolet Captiva LTNAXT57T.

18 листопада 2011 року між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за яким поручителі зобов`язалися відповідати як солідарні боржники перед кредитором у разі невиконання зобов`язань ОСОБА_1 . Строк дії договору поруки встановлено до 31 березня 2023 року.

Відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи у групі «АвтоТак» за № 1034, скористався правом, передбаченим статтею 7 додатку № 2 до угоди, та звернувся до ТОВ «Авто Просто» з заявою про вибір автомобіля іншої марки, а саме автомобіля марки Kia Sorento, кузов № НОМЕР_1 , 2012 року випуску, що підтверджується актом вибору автомобіля від 13 лютого 2012 року.

15 лютого 2012 року ОСОБА_1 отримав автомобіль Kia Sorento, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2012 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

На момент отримання товару, автомобіль марки Chevrolet Captiva LTNAXT57T коштував 243 900, 00 грн, а автомобіль марки Kia Sorento коштував 288 000, 00 грн, різниця вартості автомобіля - 44 100, 00 грн була сплачена ОСОБА_1 на рахунок позивача за первісним позовом.

Згідно додатку № 1 до угоди (графа графік внесків) ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 120 щомісячних повних внесків.

Відповідно пунктів 2.1, 2.3 додатку № 2 до угоди поточна ціна автомобіля є критерієм для розрахунку розміру складових внесків та інших платежів, передбачених угодою, протягом всього строку існування групи, та повідомляється ТОВ «Авто Просто» постачальником. Учасник зобов`язаний повністю сплатити повні внески згідно з графіком внесків. Учасник зобов`язаний сплачувати повний внесок протягом перших 15 (п`ятнадцяти) календарних днів місяця. ТОВ «Авто Просто» щомісяця надсилає рахунки на сплату за адресою, вказаною учасником в угоді. Неотримання рахунка на сплату за вказаною адресою не звільняє учасника від обов`язку вчасно сплачувати внески на банківський рахунок ТОВ «Авто Просто».

Відповідно до додатку № 2 до угоди повний внесок - це щомісячний платіж, який складається з суми чистого внеску, щомісячного внеску в оплату послуг та щомісячного внеску в оплату страхового платежу.

Цілий чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати автомобіля та формування фонду для повернення коштів, розмір якого розраховується шляхом ділення поточної ціни автомобіля на кількість внесків, передбачену графіком внесків.

Внесок в оплату послуг - це частина щомісячного повного внеску, який є оплатою послуг ТОВ «Авто Просто», розмір кожного з яких складає зазначений в додатку № 1 відсоток від поточної ціни автомобіля (0,5 % від поточної ціни автомобіля + ПДВ);

Поточна ціна автомобіля - це ціна автомобіля, яка встановлюється виробником та/або імпортером та/або дистриб`ютором та/або постачальником в останній робочий день кожного місяця та є основою для розрахунку розміру складових повних внесків та інших платежів, передбачених угодою.

Також додатком № 2 до угоди передбачено, що учасник зобов`язується виконувати зобов`язання, передбачені угодою, в порядку та строки, визначені угодою, включаючи, але не обмежуючись: сплатити вступний внесок при укладенні угоди; сплатити плату за право на отримання автомобіля при наданні такого права; щомісячно сплачувати повні внески; сплачувати внески зі страхування автомобіля після отримання автомобіля; отримати автомобіль за умови виконання зобов`язань, встановлених угодою; підписати відповідний двосторонній акт, що свідчить про виконання зобов`язань за угодою; за вимогою ТОВ «Авто Просто» надавати копії квитанцій про оплату внесків за угодою.

Система придбання автомобіля «Авто Так», що передбачена укладеною угодою, полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої якості, зокрема, автомобіль, та які стають учасниками такої системи.

Додатком № 1 передбачено, що розмір вступного внеску становить 3 % + ПДВ - 7 626, 24 грн, щомісячний цілий чистий внесок - 0,8333 %, щомісячний внесок в оплату послуг - 0,38 % + ПДВ, щомісячний внесок в оплату страхового платежу - 0,065 %, плата за право на отримання автомобіля - 3 % + ПДВ.

Умовами укладеної між сторонами угоди передбачений обов`язок відповідача здійснити оплату 120 внесків в порядку та розмірі, передбаченому умовами угоди та додатків до неї.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Авто Просто», ОСОБА_1 за період з квітня 2010 року по лютий 2015 року сплатив на користь відповідача 93, 5453 % із 100 % в оплату чистих внесків та 120 внесків із 120 внесків в оплату послуг позивача. З 15 березня 2015 року взагалі не сплачував платежі за угодою. Розмір боргу ОСОБА_1 станом на листопад 2019 року складає 6, 4547 % від ціни автомобіля, актуальної в листопаді. Поточна ціна автомобіля марки Chevrolet Captiva LTNAXT57T станом на листопад 2019 року становила 638 388, 00 грн.

Борг ОСОБА_1 перед позивачем за угодою розраховано у сумі 41 206, 03 грн (638388,00 грн ? 6,4547 %).

Відповідно до пункту 2.7 статті 2 додатку № 2 до угоди у випадку, якщо повний внесок сплачено у розмірі, який не відповідає поточній ціні автомобіля, дійсній на момент сплати, учасник, який вже одержав право на отримання автомобіля, зобов`язаний сплатити недоплачену частину внеску протягом строку дії графіка внесків за першою вимогою ТОВ «Авто Просто».

Згідно додатку № 1 графік внесків становить 120 щомісячних внесків (поточна ціна автомобіля + вартість послуг ТОВ «Авто Просто»), що еквівалентно 10 рокам, тобто по березень 2020 року.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

За приписами частин першої, другої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Укладена між сторонами угода у межах системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобілів усіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісних позовних та ухвалюючи в цій частині нове рішення про їх задоволення, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Авто Просто», оскільки сторони під час укладення оспорюваного договору погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання автомобіля учасником.

Матеріали справи не містять відомостей на підтвердження того, що під час укладення договору з ТОВ «Авто Просто» ОСОБА_1 було введено в оману і не надано йому інформації про умови договору в повному обсязі. Ціна товару визначена сторонами у договорі, періодичні платежі розраховані як відсоток від поточної ціни автомобіля у період дії договору, при цьому поточна ціна автомобіля щомісячно повідомляється постачальником/виробником/імпортером автомобіля в останній робочий день кожного місяця.

Позивач отримав у власність обраний ним автомобіль до виплати його повної вартості, отже, за кошти, фактично сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі за загальним правилом можна викупити лише за дійсною вартістю на момент придбання, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому такі умови, погоджені сторонами, є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 22 травня 2019 року у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 року у справі № 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18), від 15 липня 2020 року у справі № 204/735217 (провадження № 61-40276св18), від 04 лютого 2021 року у справі № 128/2478/17 (провадження № 61-1217св19), від 03 березня 2021 року у справі № 370/1347/17 (провадження № 61-12124св20), що свідчить про сталу судову практику у спірних правовідносинах.

Доводи касаційної скарги про те, що станом на момент укладення оспорюваного договору ТОВ «Авто Просто» не володіло ліцензією, а тому не мало права укладати угоду з надання фінансових послуг, є необґрунтованими, виходячи із наступного.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року № 3462-IV, введеним в дію з 09 січня 2012 року, внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено її пунктом 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Таким чином, на момент укладання сторонами оспорюваної угоди (16 березня 2010 року) законодавством не вимагалося наявності ліцензії на здійснення ТОВ «Авто Просто» такого виду діяльності як придбання товарів у групах. Ліцензія на цей вид діяльності була отримана ТОВ «Авто Просто» 15 січня 2013 року в межах строку, встановленого Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» у редакції від 02 червня 2011 року.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 752/5984/16-ц.

Із урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо задоволення первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, розмір якої на спростовано ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького апеляційного судувід 08 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович