ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2025 року

м. Київ

справа № 679/282/24

провадження № 61-17572св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Рівненська митниця, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Волкова Сергія Вікторовича на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року, ухвалене у складі судді Томіліна О. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Залізничний ВДВС у місті Львові), Рівненської митниці, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту.

Позов мотивовано тим, що на підставі довіреності, виданої 20 грудня 2019 року на ім`я ОСОБА_2 , вона уповноважила останнього придбати за кордоном на її ім`я, за ціну та на умовах на його розсуд, за надані нею грошові кошти автомобіль будь-якої марки, перегнати до її місця проживання, провести його митне оформлення та зареєструвати його. 14 грудня 2019 року вона передала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 000 дол. США, за які він придбав в Нідерландах автомобіль Kіа Soul, 2009 року виробництва, здійснив ввезення вказаного автомобіля на територію України та його митне оформлення на її ( ОСОБА_1 ) ім`я, надав їй необхідні документи для реєстрації автомобіля. 29 січня 2020 року вона зареєструвала вказаний автомобіль на своє ім`я.

У вересні 2022 року їй стало відомо, що відносно неї винесена постанова про порушення митних правил з накладенням адміністративного стягнення. Порушення полягало у тому, що під час розмитнення автомобіля було подано недостовірні відомості про його вартість: вказано 1000 євро, тоді як автомобіль було придбано за 3 100 євро. Зазначає, що не знала, які документи ОСОБА_2 подає на митницю, умислу на скоєння правопорушення в неї не було.

У подальшому рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року у справі № 679/1108/22 постанову про притягнення її до відповідальності було скасовано, справу закрито, вона сплатила до державного бюджету різницю митного збору та продовжила володіти автомобілем.

Проте, постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України (далі - МК України), застосовано штраф з конфіскацією автомобіля Kіа Soul, 2009 року виробництва, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 .

Враховуючи те, що вона не вчиняла будь-яких правопорушень митного законодавства, до неї не застосовувалися заходи щодо конфіскації майна, вважала, що накладення арешту з метою конфіскації на належний їй автомобіль порушує її право власності, а тому просила суд зняти арешт з автомобіля Kіа Soul, 2009 року виробництва, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який був накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, про що 06 червня 2022 року було зареєстроване публічне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №29861798.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня

2024 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду

від 04 грудня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Залізничного ВДВС у місті Львові, Рівненської митниці, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що за положеннями митного законодавства конфісковано може бути не лише те майно, яке належить правопорушнику на праві власності, а і те, що визначено судом, як безпосередній предмет порушення митних правил. Отже, для державного виконавця в ході виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не має правового значення те, хто є володільцем (власником) транспортного засобу, а визначальним є наявність указаного у судовому рішенні майна, що має безоплатно перейти у власність держави.

Автомобіль Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 , зареєстрований за позивачкою з 29 січня 2020 року.

Встановлено, що конфіскація вказаного транспортного засобу як вид адміністративного стягнення визначена за результатами розгляду справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України.

Отже, вказаний автомобіль є безпосереднім предметом порушення митних правил, оскільки останній переміщений через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання ОСОБА_2 документів, які містили неправдиві відомості.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року у справі № 569/26307/21, якою конфісковано спірний транспортний засіб, звернуто до органів ДВС для примусового виконання, в ході якого державним виконавцем було винесено постанову про арешт транспортного засобу.

Державний виконавець, виконуючи вказане рішення суду, діяв відповідно до наданих йому законом повноважень, зокрема, правомірно виніс постанову про накладення арешту на автомобіль позивачки, а тому підстави для зняття вказаного арешту з мотивів, зазначених у позові, відсутні.

Оскільки конфіскація транспортного засобу була здійснена під час виконання функції контролю за дотриманням законодавства, що гарантує законність переміщення товару через митний кордон України, остання може розглядатися з позиції Європейського суду з прав людини як така, що здійснена відповідно до загального інтересу, який полягає в забезпеченні дотримання публічного порядку та захисті економічних інтересів України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

29 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Волков С. В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня

2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року (надійшла до суду 30 грудня 2024 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме постанові від 31 травня 2022 року у справі № 750/2611/21 (провадження № 61- 19574св21).

Касаційна скарга мотивована наявністю усталеної судової практики про те, що не підлягає застосуванню такий вид покарання як конфіскація та спеціальна конфіскація майна, яке хоча і було знаряддям вчинення злочину, але не належить обвинуваченому.

Заявник вказує на певну незбалансованість між тяжкістю вчиненого правопорушення та тяжкістю покарання (відповідальності).

Суди не звернули увагу, що до ОСОБА_1 конфіскація не застосовувалася.

Оскільки позивачка не вчиняла будь-яких правопорушень та є добросовісним набувачем транспортного засобу, яка довготривалий час відкрито, добросовісно та мирно володіла цим майном і після повідомлення її компетентним державним органом про неправильну сплату на користь держави мита за належне їм авто - компенсувала в рахунок держави недоїмку за митним платежем, позбавлення позивачки права власності на належний їй транспортний засіб порушить її право власності та буде невиправданим втручанням держави у мирне володіння власністю, що є порушенням положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відзиви на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надходили

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова С. В. залишено без руху.

16 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Нетішинського міського суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У січні 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 грудня 2019 року в зоні діяльності Галицької митниці Держмитслужби громадянин України ОСОБА_2 на підставі довіреності, виданої 20 грудня 2019 громадянкою ОСОБА_1 , ввіз на митну територію України товар «легковий автомобіль марки «Kia Soul», ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 ».

Згідно з товаросупровідними документами відправником та продавцем товару є компанія «Van Galen Last» (Ooievaarsber 52, 1441 TC Purmerend), отримувачем - ОСОБА_2 , покупцем - громадянка ОСОБА_1

29 січня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 , що підтверджується відповіддю ТСЦ МВС № 6845 від 29 серпня 2023 року (а. с. 19, 31).

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року у справі № 596/26307/21, яка набрала законної сили 09 грудня 2022 року, визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил в сумі 82 121,79 грн з конфіскацією транспортного засобу Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 » (а. с. 43-45, 46-48).

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14 грудня 2022 року у справі № 679/1108/22 за позовом ОСОБА_1 до начальника Хмельницької митниці Валігурського В. В. про скасування постанови у справі про скасування митних правил скасовано постанову начальника Хмельницької митниці Валігурського В. В. в справі про порушення митних правил від 17 лютого 2022 року № 0057/40000/21 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за статтею 485 МК України у виді штрафу в розмірі 44 504,73 грн, а відповідну справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито (а. с. 27-30).

З відповіді Залізничного ВДВС у місті Львові від 12 вересня 2023 року відомо, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № НОМЕР_4 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року про конфіскацію автомобіля Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 , в межах якого 06 червня 2022 року винесено постанову про його (автомобіля) арешт (а. с. 18).

З листа Залізничного ВДВС у місті Львові від 01 квітня 2024 року відомо, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_5 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року про конфіскацію автомобіля Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 , в межах якого 06 червня 2022 року винесено постанову про його арешт та розшук, рішення на даний час не виконане (а. с. 82).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Волкова С. В. не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час виникнення спірних правовідносин врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.

За змістом статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.

Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

У Законі України «Про виконавче провадження» законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов`язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про цеу відповідній постанові, а саме:

- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);

- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Законодавець у Законі України «Про виконавче провадження» передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону).

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11 (провадження

№ 14-137цс24).

Таким чином, якщо виконавче провадження триває, підстави для зняття арешту з майна відсутні, за винятком випадків, передбачених законом. Зняття арешту можливе лише після завершення виконавчого провадження або за наявності інших підстав, передбачених законодавством, наприклад, погашення заборгованості, повернення виконавчого документа стягувачу, або якщо арешт було накладено помилково тощо.

Звертаючись до суду з указаним позовом про звільнення майна з-під арешту, ОСОБА_1 зазначила, що у встановленому законом порядку правомірно набула право власності на транспортний засіб Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 , але накладений у межах виконавчого провадження арешт на вказаний автомобіль безпідставно обмежує її права, як власника майна.

У справі, що переглядається, суди встановили, що арешт на вказаний автомобіль позивачки накладено 06 червня 2022 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року про конфіскацію цього автомобіля.

Указаною постановою, яка набрала законної сили 09 грудня 2022 року, визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за порушення митних правил, передбачених частиною першою статті 483 МК України, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 % вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил в сумі 82 121,79 грн з конфіскацією транспортного засобу Kia Soul, ідентифікаційний номер кузова № НОМЕР_3 .

Конфіскація транспортного засобу, як вид адміністративного стягнення, визначена за результатами розгляду справи № 596/26307/21, передбачена частиною першою статті 483 МК України у відповідній редакції, чинній на момент розгляду справи № 596/26307/21.

Після визнання неконституційним положень частини першої статті 483 МК України (рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року у справі

№ 5-р(ІІ)/2023)) нова редакція вказаної норми також передбачає в якості санкції конфіскацію майна (товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю).

Обставини переміщенння ОСОБА_2 через митний кордон України спірного автомобіля на підставі документів, які містили неправдиві відомості, встановлено постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року у справі №569/26307/21, яка набрала законної сили та не виконана боржником.

З огляду на викладене, оскільки вказаний автомобіль є безпосереднім предметом порушення митних правил та з метою належного виконання судового рішення, яке набрало законної сили, підлягає конфіскації, підстави для зняття арешту з указаного транспортного засобу у виконавчому провадженні, яке триває, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Доводи позивачки про неправомірність накладення арешту на автомобіль з підстав належності їй транспортного засобу на праві власності з урахуванням викладеного вище не спростовують висновків судів.

Конфіскація транспортного засобу призначалася в порядку та за правилами, передбаченими МК України та КУпАП, а обсяг та порядок конфіскації рухомого майна вирішувався в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративне правопорушення, і в даному конкретному випадку відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що оскільки конфіскація транспортного засобу була здійснена під час виконання функції контролю за дотриманням законодавства, що гарантує законність переміщення товару через митний кордон України, остання може розглядатися з позиції Європейського суду з прав людини як така, що здійснена відповідно до загального інтересу, який полягає в забезпеченні дотримання публічного порядку та захисті економічних інтересів України (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сілдедіс проти Польщі» (Sildedzis v. Poland, № 45214/99, § 50), ухвала у справі «Хонекер та інші проти Німеччини» (Honecker and Others v. Germany (partly) (dec.), № 54999/00, 53991/00).

Аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 750/2611/21 (провадження № 61- 19574св21).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та зняття арешту з автомобіля Kіа Soul, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , який був накладений в межах виконавчого провадження № НОМЕР_4.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 750/2611/21 (провадження № 61- 19574св21), враховуючи таке.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що конфісковане майно переходить у власність держави відповідно до положень статті 483 МК України на підставі постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2022 року у справі №569/26307/21, яка набрала законної сили та не виконана боржником. Обсяг та порядок конфіскації майна вирішувався в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок, і в даному конкретному випадку відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні.

Відступ від правової позиції - це сукупність підстав, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо певного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм з метою усунення вад попереднього рішення чи групи рішень (їхня неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), що пов`язано зі зміною суспільних відносин та усунення суперечностей між принципом правової визначеності та концепцією «живого права» (динамічного тлумачення права) як складовими верховенства права (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 933/670/20).

Проте відсутні підстави, які зумовлюють необхідність повністю або частково відмовитися від попереднього висновку щодо спірного питання на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, тому відсутні підстави для відступу від правової позиції, викладеної у зазначеній постанові Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У справі, яка розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин. Наявність у скаржника іншої точки зору на встановлені судами обставини не спростовує законності та обґрунтованості ухвалених рішень та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - адвоката Волкова Сергія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник