Постанова

Іменем України

07 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 681/1228/19

провадження № 61-3536св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2021 року у складі судді Дідек М. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні жилим будинком та земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що згідно з договором дарування від 15 липня 2012 року він є власником житлового будинку з надвірними і господарськими спорудами та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 6823682002:003:001:0011 за цільовим призначенням - для обслуговування житлового будинку та інших будівель, розташованих на АДРЕСА_1 .

Зазначав, що користувачем суміжної земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними спорудами та гараж, на АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .

У 2017 році йому стало відомо, що гараж відповідача побудований з порушенням державних будівельних норм, тобто по лінії межі, яка проходить по стіні гаража з недотриманням нормативної відстані 1 метр від межі та 10 метрів від його житлового будинку.

У результаті таких порушень з покрівлі гаража під час атмосферних опадів на територію його земельної ділянки стікає вода, відбувається її затінення, чим створюються для нього незручності при вирощуванні рослинних культур. Невідповідність відстані від гаража до житлового будинку призводить до проникнення у будинок повітря зі значним вмістом шкідливих речовин від відпрацьованих газів автомобіля, що порушує правила добросусідства.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди у користуванні належним йому житловим будинком та земельною ділянкою на АДРЕСА_1 шляхом знесення гаража.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначених у позові обставин.

Суд першої інстанції відхилив висновок експерта № 234/12-2020 за результатами проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 08 грудня 2020 року, оскільки обставини справи досліджені експертом не у повному обсязі у зв`язку з ненаданням позивачем додаткових матеріалів. При цьому суд зазначив, що в судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_3 пояснив, що при розробці технічної документації на земельну ділянку позивача була допущена помилка, тому земельна ділянка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 , є більшою, ніж належить йому відповідно до державних актів. Крім того, експерт пояснив, що висновок його є неповним, оскільки його клопотання про надання відповідних матеріалів для проведення експертизи на поставлені запитання по справі сторонами не було виконано.

Додатковим рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2021 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Гарієвського В. М. задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Додаткове рішення мотивоване тим, що позивачем надано суду підтверджуючі документи про понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.

При цьому ОСОБА_1 та його представник не подали суду клопотання про зменшення заявлених відповідачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, не спростували їх розмір та не довели його неспівмірність критеріям, встановленим у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт порушення його права користування земельною ділянкою та житловим будинком.

Районний суд зазначив, що житловий будинок, належний ОСОБА_1 , відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи був збудований у 1960 році, а гараж, належний ОСОБА_2 , побудований в 1992 році. Гараж можна було розміщувати по межі земельної ділянки при умові, що відстань від входів та інших отворів гаража до вікон сусіднього житлового будинку ОСОБА_1 , шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10 м. Зазначеного ні актом обстеження дворогосподарства ОСОБА_1 , ні висновком судової експертизи встановлено не було, оскільки обміри проводились від стін будинку ОСОБА_1 та гаража ОСОБА_2 , а не від входу гаража до вікон вказаного будинку.

Апеляційний суд відхилив доводи позивача про те, що будівництво гаража відбулося на належній йому земельній ділянці, оскільки в суді першої інстанції встановлено, що розташування земельної ділянки з кадастровим номером 6823682002:003:001:0011, як визначено Державним земельним кадастром, не відповідає фактичному розташуванню меж земельної ділянки, що визначені та закріплені на місцевості, підтверджується актом прийомки-передачі межових знаків, складеним 08 листопада 2019 року та додатком до цього акту, зокрема, абрисом земельної ділянки, складеним станом на 08 листопада 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції позбавив його можливості надати особисті пояснення, письмові докази, довести обґрунтованість позову, оскільки справу розглянуто за його відсутності, хоча він подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Вважає висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_2 мав право будувати гараж по лінії розмежування земельних ділянок неправильним, оскільки такий суперечить висновку експерта № 234/12-2020 від 08 грудня 2020 року.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання; суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2022 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Гарієвським В. М. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, відтак, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Вважає, що судами попередніх інстанцій встановлено всі фактичні обставини справи, зокрема щодо необґрунтованості тверджень ОСОБА_1 про розміщення гаража на належній позивачеві земельній ділянці.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Відповідно до договору дарування від 15 липня 2012 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними і господарськими спорудами та приватизованою земельною ділянко 0,25 га кадастровий номер 6823682002:003:001:0011 з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та інших будівель, розташованих на АДРЕСА_1 , які належали дарувальнику - його батькові ОСОБА_4 на праві особистої власності на підставі рішення виконкому Великокаленицької сільської ради Полонського району Хмельницької області від 15 лютого 2001 року № 3 (том 1, а. с. 12,13).

У довідці старости Великокаленицького старостинського округу Полонської міської ради ОТГ від 03 лютого 2017 року № 14 зазначено, що відповідно до господарських книг за 2006-2015 роки у користуванні ОСОБА_5 значиться 70 га землі. До 15 квітня 1991 року дворогосподарство ОСОБА_5 відносилося до колгоспного двору. Рішенням виконавчого комітету Великокаленицької сільської ради від 25 квітня 2007 року № 17-А за ОСОБА_5 визнано право власності на житловий будинок, надвірні будівлі та гараж, що знаходяться в АДРЕСА_1 . На будинок, господарські будівлі та гараж 04 березня 2008 року виготовлена інвентарна справа (том 1, а. с. 11,33).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 квітня 2019 року спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_2 . Спадщина складається з житлового будинку з господарськими будівлями та гаража позначеного на плані під літерою В, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 14).

Із наявної в інвентарній справі довідки видно, що успадковані ОСОБА_5 будівлі розташовані на земельній ділянці площею 0,34 га, яка перебувала в його користуванні та яка на даний час не приватизована.

Відповідно до довідки Великокаленицької сільської ради від 13 червня 2008 року № 322 рішенням сесії Великокаленицької сільської ради від 25 лютого 1995 року № 4, ОСОБА_4 приватизована земельна ділянка розміром 0,50 га (том 1, а. с. 68).

Згідно з актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 08 листопада 2019 року щодо земельної ділянки, яка передавалася ОСОБА_1 у власність за кадастровим номером 6823682002:003:001:0011, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , щодо лінії межі, біля якої побудований гараж, її конфігурації із суміжним землекористувачем не погоджувалися (том 1, а. с. 53).

У висновку експерта № 234/12-2020 за результатами судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 08 грудня 2020 року, проведеної на підставі ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року, зазначено, що відповідно до довідки від 01 січня 1998 року, виданої виконавчим комітетом Великокаленицької сільської ради народних депутатів, яка міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 36769093 (а. с. 12), за будинковолодінням, що належить ОСОБА_4 на праві особистої власності, закріплена земельна ділянка площею 0,50 га, що більше на 0,0067 га (0,5000-0,4933), ніж належить відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 25 березня 2009 року (а. с. 12) та державного акту на право власності на земельну ділянку від 25 березня 2009 року (бланк серії ЯЖ № 968279) (а. с. 23) матеріалів інвентаризаційної справи № 36769093). В наданих на дослідження матеріалах відсутні: кадастровий план, абриси, схеми, значення каталогу координат або інші відомості, які містять інформацію про чітке просторове розташування, а також конфігурацію ділянки площею 0,5 га.

Гараж відповідача ОСОБА_6 (літ. «В»), який розташований за адресою: АДРЕСА_1 відносно житлового будинку ОСОБА_4 (літ. «А-1»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , порушує вимоги пунктів 2.8 та 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», пунктів 6.1.41, 10.8.8 та таблиці 10.6 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій». У зв`язку із незадоволенням клопотання експерта у частині ненадання на дослідження додаткових матеріалів, а саме, проектно-технічної документації на будівництво спірного гаража, встановити чи відповідає цей гараж проектно-технічній документації, не вбачається за можливе (том 1, а. с. 159-160).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Згідно із частинами першою, другою та четвертою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В оцінці дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов`язків.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи житловий будинок, який належить ОСОБА_1 , був збудований в 1960 році.

Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи домоволодіння АДРЕСА_1 , гараж, який належить ОСОБА_2 , було збудовано у 1992 році.

У пункті 2.8 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України», що затверджені наказом Держбуду України 24 березня 1992 року, № 37 (в редакції, чинній на час побудови гаражу) розміщення господарських будівель в містах та селищах по лінії забудови не допускається (виключаючи гаражі), їх слід розміщувати на господарському майданчику в глибині ділянки. Гаражі для власних автомобілів дозволяється розміщувати в селищах та сільських населених пунктах - по межі ділянки, в містах - по лінії забудови. При цьому, відчинені двері гаражів не повинні заважати вільному руху пішоходів та транспорту. Відстань від входів та інших отворів гаражів до вікон сусідніх житлових будинків, шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами 25 м. У сільських населених пунктах допускається розміщувати господарські будівлі (за винятком приміщень для утримання худоби та птахів) по лінії забудови, якщо це викликано сталими національно-побутовими традиціями.

Відповідно до пункту 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1 м. Конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок.

Судами встановлено, що розміщення спірного гаража проходить по лінії земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, межі якої сторонами узгоджені в акті погодження земельних меж та не оспорюються.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження порушення його прав, зокрема, права користування земельною ділянкою та житловим будинком.

Колегія суддів враховує те, що суди не погодилися з висновком експерта № 234/12-2020 від 08 грудня 2020 року, за наслідками експертизи проведеної на підставі ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 09 червня 2020 року, оскільки він не може бути належним доказом у справі у зв`язку з ненаданням позивачем експерту необхідних для дослідження документів. Зазначене відповідає положенням статті 110 ЦПК України, у якій визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

При цьому на виконання вимог частини п`ятої статті 102 ЦПК України вже в судовому засіданні експерт підтвердив висновки експертизи, зазначивши, що саме позивач не надав всіх необхідних документів для більш повного висновку. Позивач повторної чи додаткової експертизи призначити не просив.

Отже, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, звернули увагу на всі доводи та докази, подані сторонами, та ухвалили правильне по суті рішення про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Ураховуючи те, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, відтак, колегія суддів переглядає справу у межах доводів касаційної скарги, що відповідає вимогам частини першої статті 400 ЦПК України.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд апеляційної інстанції позбавив його можливості надати особисті пояснення, письмові докази, довести обґрунтованість позову, у зв`язку з розглядом справи за його відсутності, хоча він подавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Матеріли справи свідчать про те, що 21 жовтня 2021 року Хмельницьким апеляційним судом представнику позивача - адвокату Кушніруку В. М. було повідомлено про відкладення розгляду справи на 10 год. 30 хв. 09 грудня 2021 року (том 2, а. с. 24).

Також матеріали справи містять клопотання ОСОБА_1 від 08 грудня 2021 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою та клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнірука В. М. від 08 грудня 2021 року про перенесення розгляду справи у зв`язку з хворобою позивача (том 2, а. с. 26, 28). Зазначені клопотання були надіслані на електронну адресу Хмельницького апеляційного суду без вкладення з електронно-цифровим підписом авторів, що підтверджено відповідними актами (том 2, а. с. 27, 29).

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд, керуючись положеннями частини другої статті 372 ЦПК України, враховуючи, що позивач виклав свої доводи по справі в апеляційній скарзі, за відсутності заперечень інших учасників справи, у судовому засіданні 09 грудня 2021 року мав підстави розглянути справу по суті без участі позивача та/чи його представника повідомленого про дату, час і місце розгляду справи. А визначення поважності причин неявки є дискреційними повноваженнями апеляційного суду.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк