Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 681/480/18

провадження № 61-11148св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Відкрите акціонерне товариство «Понінківський картонно-паперовий комбінат» в особі арбітражного керуючого Дейнеки Миколи Івановича,

особа, яка не брала участі у справі, щодо прав і обов`язків якої ухвалено рішення - виконавчий комітет Понінківської селищної ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом і просили визнати дійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель від 12 лютого 2013 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Понінківський картонно-паперовий комбінат» (далі - ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат») в особі арбітражного керуючого Дейнеки М. І. та ОСОБА_1 , ОСОБА_2, а також визнати за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на зазначене майно.

Позов мотивований тим, що 01 квітня 2008 року ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» продало позивачам нежиле приміщення загальною площею 939,9 кв. м, розташоване в АДРЕСА_1 .

Рішенням Полонського районного суду від 19 травня 2010 року зазначений договір купівлі-продажу визнано нікчемним і зобов`язано продавця повернути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 гроші, отримані за продаж нежилого приміщення у сумі 188 400,00 грн.

12 лютого 2013 року позивачі уклали з ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» в особі арбітражного керуючого Дейнеки М . І. договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого придбали нерухоме майно, а саме, нежилу будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 , загальною площею 746,2 кв. м. У зазначеному договорі визначені всі істотні умови, зокрема, вартість майна, строки оплати, умови передачі.

Кошти, сплачені при купівлі нерухомого майна у 2008 році, товариством повернуті не були, а тому вважаються сплаченими в рахунок договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року.

Згідно з актом приймання-передачі позивачі прийняли у власність у рівних частках нежилу будівлю, загальною площею 746,2 кв. м, розташовану на АДРЕСА_1 .

Позивачі виконали свої зобов`язання за договором, а саме, сплатили продавцю всю суму коштів за придбане нерухоме майно, прийняли його та фактично ним користуються, виготовили технічний паспорт. Арбітражний керуючий ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» Дейнека М. І. , незважаючи на їхні неодноразові звернення, понад п`ять років ухиляється від нотаріального посвідчення вищезгаданого договору купівлі-продажу, через що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позбавлені можливості здійснити державну реєстрацію придбаного ними об`єкту нерухомості. Позивачі вважають, що відповідно до частини другої статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є підстави визнати договір купівлі-продажу нежилої будівлі дійсним та визнати за ними право власності на спірну будівлю.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилих будівель від 12 лютого 2013 року, укладений між ВАТ «Понінківський картонно- паперовий комбінат» в особі Дейнеки Миколи Івановича (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (покупці) з другої сторони, згідно з яким продавець продав покупцям нежилу будівлю на АДРЕСА_1 , загальною площею 746,2 кв. м, визнано за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на вказане майно.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що продавець ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» в особі Дейнеки М. І. і покупці ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу майна, кожна із сторін повністю виконала взяті на себе зобов`язання, зокрема, продавець передав покупцям майно, а останні повністю сплатили за нього кошти. Разом з тим, відповідач не вчиняє протягом тривалого часу будь-яких дій щодо нотаріального посвідчення договору, незважаючи на неодноразові усні звернення з цього приводу позивачів, а тому відповідно до частини другої статті 220 ЦК України суд може визнати такий договір дійсним.

Постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2019 року апеляційну скаргу виконавчого комітету Понінківської селищної ради Полонського району Хмельницької області задоволено, рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» в особі арбітражного керуючого Дейнеки М. І. про визнання договору купівлі-продажу нежилих будівель дійсним, визнання права власності на нерухоме майно закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 26 червня 2013 року внесено запис про державну реєстрацію припинення у зв`язку з визнанням банкрутом ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» без правонаступництва. Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

06 червня 2019 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 надіслали засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року, в якій просили постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховним Судом ухвалою від 29 липня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Верховним Судом ухвалою від 27 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована тим, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 12 лютого 2013 року є укладеним, не визнаний недійсним, а факт нездійснення його нотаріального посвідчення з причин, наведених у рішенні суду першої інстанції, підтверджено матеріалами справи та є доведеним. Тому рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм чинного законодавства.

Під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно не залучений виконавчий комітет Понінківської селищної ради, оскільки він не є ні власником, ні користувачем згадуваного вище майна. Факт взяття Понінківською селишною радою спірного нерухомого майна на облік як безхазяйного і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна не є фактом, що вказує на те, що виконавчий комітет Понінківської селищної ради має певні права чи обов`язки щодо даного майна.

Виконавчий комітет Понінківської селищної ради є виконавчим органом Понінківської селищної ради в розумінні статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а не представницьким органом місцевого самоврядування.

В.о. Понінківського селищного голови Ціхановська Т. О. дізналася про існування рішення суду першої інстанції у липні 2018 року, після чого вона ж підписала від імені Понінківської селищної ради апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 11 вересня 2018 року дана посадова особа подала до Апеляційного суду Хмельницької області заяву про відмову від апеляційної скарги, яку ухвалою апеляційного суду від 26 вересня 2018 року прийнято та закрите апеляційне провадження у справі. Тому не було підстав для поновлення строків апеляційного оскарження і його відкриття за апеляційною скаргою виконавчого комітету Понінківської селищної ради.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням принципу юридичної визначеності та пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволеннякасаційної скарги.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Доводи касаційної скарги про те, що виконавчий комітет селищної ради не мав право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, оскільки з апеляційною скаргою на це рішення вже зверталася виконуючий обов`язки селищного голови від імені селищної ради, є необґрунтованими, оскільки виконавчий комітет є окремим суб`єктом у системі місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Отже, процесуальні дії селищної ради не можуть розглядатися як дії, що вчинені виконавчим комітетом селищної ради.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна від 01 грудня 2017 року, спірне нерухоме майно - приміщення пожежного депо загальною площею 714,6 кв. м взято на облік безхазяйного майна 01 грудня 2017 року, тобто до подання позову у даній справі.

Згідно із статтею 329 ЦПК України заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади за умов, визначених Цивільним кодексом України, подається до суду за місцезнаходженням цієї речі органом, уповноваженим управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Наведені обставини свідчать про те, що апеляційний суд правомірно відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконавчого комітету селищної ради на рішення суду першої інстанції, яким спірне нерухоме майно визнано об`єктом права власності позивачів.

Відповідно до статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Згідно з частиною четвертою статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Апеляційний суд встановив факт внесення 26 червня 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи за судовим рішенням у зв`язку з визнанням банкрутом ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» без правонаступництва.

Таким чином, на час подання позовної заяви ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат» вже було ліквідовано, а тому позов не міг бути заявлений до нього, що виключало відкриття провадження у справі.

Процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються і передбачають усталений порядок їх застосування. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (пункт 47 рішення Європейського суду з прав людини від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України», заява №19164/04).

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом порушений принцип правової визначеності, зокрема, остаточності рішення, та право позивачів на суд, передбачене статтею 6 Конвенції, є безпідставними.

Принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Такі обставини наявні у цій справі.

Норми процесуального права не передбачають права заявляти позов до ліквідованої юридичної особи, а також повноважень суду для відкриття та розгляду справи за таким позовом, тому позивачі не могли мати законних очікувань з приводу розгляду та вирішення справи за такої обставини.

Судом апеляційної інстанції правильно застосовано частину першу статті 377 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255цього Кодексу.

Проте, встановивши факт припинення ВАТ «Понінківський картонно-паперовий комбінат», апеляційний суд послався на пункт 7 частини першої статті 255 ЦПК України, відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Отже, у пункті 7 частини першої статті 255 ЦПК України йдеться про ліквідацію юридичної особи, яка була стороною справи.

Апеляційний суд не врахував, що ліквідація відповідача відбулася не під час розгляду справи, а до подання позовної заяви, а отже, суд першої інстанції незаконно відкрив провадження за позовом, заявленим до ліквідованої юридичної особи, що виключало відкриття провадження у даній справі.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, встановивши факт припинення юридичної особи - відповідача до відкриття провадження у справі, апеляційний суд вказав у оскаржуваному судовому рішенні на встановлення певних обставин справи, а саме: укладення договору, за визнанням дійсності якого звернулися позивачі, та його виконання сторонами. Разом з тим, з огляду на протиправність відкриття провадження у справі, встановлення у судовому порядку наявності підстав, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, перебувало за межами компетенції суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі, проте неправильно визначив правову підставу для закриття провадження у справі, а також помилково зазначив у мотивувальній частині рішення про встановлення фактичних обставин справи щодо спірних правовідносин. Тому мотивувальна частина рішення апеляційного суду підлягає зміні в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки зміна Верховним Судом оскаржуваної постанови апеляційного суду не призводить до зміни резолютивної частини постанови, новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141 400 409 412 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 травня 2019 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов