ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 681/742/19

провадження № 51-3567км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_8,

суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_11,

прокурора ОСОБА_12,

захисника ОСОБА_13 в режимі відеоконференції,

засудженого ОСОБА_1 в режимі відеоконференції

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_13 на вирок Полонського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 червня 2021 року в кримінальному провадженні № 12018240010000344 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Новоселиця Полонського району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначив покарання: за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами ОСОБА_1 наприкінці жовтня 2018 року, перебуваючи в м. Полонному біля магазину «Все до столу», що розташований неподалік вул. Антиповича, умисно, незаконно придбав за 1 тис. грн у свого знайомого ОСОБА_2 5 споряджених корпусів бойових ручних наступальних осколкових гранат «РГД-5» із 5-ма уніфікованими підривниками (запалами) ручних гранат типу «УЗРГМ-2» та які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойові ручні наступальні осколкові гранати «РГД-5».

На початку листопада 2018 року ОСОБА_1 домовився з ОСОБА_2 про придбання аналогічних гранат за тією ж самою ціною. Наступного дня у вечірній час доби ОСОБА_2 приїхав до ОСОБА_1 за місцем його проживання: АДРЕСА_2 , де продав йому 5 споряджених корпусів бойових ручних наступальних осколкових гранат «РГД-5» із 5-ма уніфікованими підривниками (запалами) ручних гранат типу «УЗРГМ-2», які у своєму конструктивному поєднанні утворюють бойові ручні наступальні осколкові гранати «РГД-5», за 1 тис грн. Отримавши зазначені гранати, ОСОБА_1 одну з них поклав до салону автомобіля марки «RENAULT MASTER», д.н.з НОМЕР_1 , власником якого є його дружина ОСОБА_3 , який знаходився в його користуванні, де зберігав її.

02 грудня 2018 року о 19 год 50 хв ОСОБА_1 на вищезгаданому автомобілі рухався на вул. Залізнична в м. Полонному, однак проїзд був перегороджений підводою з кіньми, біля якої знаходились потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Він став здійснювати маневр розвороту та заїхав заднім ходом у заїзд поряд із будинком № 40 на вулиці Залізничній. У цей момент до нього підійшов ОСОБА_5 та попросив цигарку, однак ОСОБА_1 відмовив йому та запропонував відійти від автомобіля, у зв`язку з цим між ними виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_5 став витягати ОСОБА_1 із салону автомобіля, а ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали наближатися до автомобіля. ОСОБА_1 вдалося відштовхнути ОСОБА_5 і він дістав з салона автомобіля бойову наступальну осколкову гранату «РГД-5» та з мотиву помсти за вищевказані дії щодо нього, привівши її в бойовий стан, висмикнув кільце бойової чеки та з метою вбивства ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , будучи заздалегідь обізнаний про можливості доведення свого злочинного умислу до кінця внаслідок вибуху такої гранати, кинув її в напрямку місцезнаходження потерпілих, а сам рушив на автомобілі, залишивши місце пригоди.

Однак, злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі. Унаслідок вибуху гранати потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесне ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, а потерпілий ОСОБА_4 -тілесне ушкодження легкого ступеня тяжкості.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 07 червня 2021 року вирок місцевого суду залишений без зміни.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник порушує питання про скасування судових рішень, постановлених відносно ОСОБА_1 .

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли неправильного висновку про наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство. Зазначається, що замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом, однак у ОСОБА_1 умислу на вбивство потерпілих не було, і суди належним чином не дослідили питання відсутності прямого умислу ОСОБА_1 на вчинення умисного вбивства. Вказується, що суди безпідставно дійшли висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 необхідної оборони. Крім того захисник зазначає про суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, у тому числі і за ч. 1 ст. 263 КК України. Вказує на наявність підстав для застосування положень ст. ст. 69 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу захисника і просили її задовольнити.

Прокурор не підтримала касаційну скаргу захисника, вважала її безпідставною.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим - є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд у межах доводів касаційних скарг має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на користь такої особи.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Верховний Суд, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.

З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).

Таким чином, суди повинні ретельно перевіряти доводи сторони захисту, які обґрунтовано ставлять під сумнів версію сторони обвинувачення. У випадку, якщо суд після такої перевірки відхиляє доводи сторони захисту, він має навести переконливі мотиви такого висновку, які не залишають розумного сумніву у винуватості обвинуваченого. Разом з тим, якщо небезпідставні доводи сторони захисту не можуть бути спростовані з наведенням переконливих мотивів, які ґрунтуються на обставинах відповідного провадження, то це свідчить про існування розумного сумніву в доведеності винуватості особи.

Як вбачається з судових рішень, ОСОБА_1 визнаний винуватим, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме, судами встановлено, що засуджений, у зв`язку з конфліктом між ним та потерпілим ОСОБА_5 , діставши з салону автомобіля бойову наступальну осколкову гранату РГД-5, та з мотиву помсти, привівши гранату у бойовий стан, з метою вбивства ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кинув її у напрямку місцезнаходження потерпілих, однак злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1 .

У свою чергу ОСОБА_1 , не погоджуючись зі встановленими судом першої інстанції обставинами, у своїй апеляційній скарзі наголошував, що умислу на вбивство потерпілих в нього не було, що він забрав гранату з рук потерпілого ОСОБА_5 і, оскільки вона була приведена в бойовий стан, то відкинув її подалі від автомобіля, а тому його дії не містять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Питання про наявність чи відсутність умислу на вбивство необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного й потерпілого, що передувала події, їхні стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Замах на вбивство може бути вчинений лише за наявності прямого визначеного умислу на заподіяння смерті потерпілому, коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання.

При цьому суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, зазначив, що винуватість ОСОБА_1 встановлена відповідними доказами, а саме: показаннями потерпілих, свідків, а також протоколами слідчих експериментів за участю потерпілих, протоколами негласних слідчих розшукових дій, протоколами огляду місця події, висновками експертів.

Також апеляційний суд зазначив, що про наявність в ОСОБА_1 прямого умислу на позбавлення життя трьох потерпілих свідчить характер, послідовність, рішучість і динамічність його дій, обізнаність у користуванні вибухівкою, локалізація вибуху.

Разом з тим, наведене апеляційним судом обґрунтування підстав, з яких доводи ОСОБА_1 були відхилені, на думку Верховного Суду, не є достатнім і не виключає існування версії сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не мав прямого умислу на вбивство потерпілих.

Зокрема, як встановлено судами ОСОБА_1 кинув гранату в напрямку місцезнаходження потерпілих, разом з тим апеляційним судом залишено поза увагою питання щодо точного взаємного розташування місця вибуху та місцезнаходження в момент вибуху ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , також апеляційний суд не звернув належної уваги на той факт, що в результаті вибуху потерпілі отримали лише легкі тілесні ушкодження, причому найбільш постраждав саме ОСОБА_5 , який перебував поруч з ОСОБА_7 . Зазначене свідчить про передчасність висновку апеляційного суду, що засуджений кинув гранату саме у напрямку перебування потерпілих.

Зазначене свідчить про те, що апеляційним судом не дотримані вимоги ст. 419 КПК України, що вказує на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону у розумінні ст. 412 КПК України.

У зв`язку з тим, що встановлення зазначених обставин є суттєвими для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, і вимагає оцінки доказів з точки зору їх достовірності та достатності, в силу положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості вирішити це питання.

За таких обставин Верховний Суд позбавлений можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника, які стосуються наявності в діях ОСОБА_1 необхідної оборони, а також наявності обставин для застосування при призначенні ОСОБА_1 покарання положень ст. ст. 69 75 КК України. Зазначені доводи мають бути перевірені апеляційним судом після належної оцінки фактичних обставин кримінального провадження.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433 434 436-438 441 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, в ході якого необхідно врахувати вищенаведене, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги, та ухвалити рішення, яке би відповідало вимогам ст. 370 КПК.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_13 задовольнити частково.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 07 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 - скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 звільнити з-під варти.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10