№ 682/2517/21 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

28 грудня 2022 року

місто Київ

справа № 682/2517/21

провадження № 61-7544св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ,

третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький,

особа, яка звернулася із апеляційною скаргою, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року, постановленої колегією суддів у складі Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький, у якому просив скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 299 «Про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов»; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати позивача на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 31 липня 2001 року зі складом сім`ї чотири особи.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що з 31 липня 2001 року до 24 вересня 2003 року він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , де з 31 липня 2001 року був поставлений на чергу для покращення житлових умов. Проте, відповідно до протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 9 внесено зміни в облікову справу ОСОБА_1 та список військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в загальній черзі у військових частинах Славутського гарнізону, змінено дату зарахування позивача на квартирний облік у Військовій частині НОМЕР_1 з 31 липня 2001 року на 12 вересня 2005 року.

Підставою ухвалення такого рішення став лист начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 23 квітня 2021 року № 1752, відповідно до якого начальник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький просив командира Військової частини НОМЕР_1 зобов`язати житлову комісію Військової частини НОМЕР_1 розглянути справу позивача щодо дати зарахування його на квартирний облік, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький, де позивач проходив службу раніше, не підтвердив факт надання довідки від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що позивач перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року.

Зазначене рішення житлової комісії затверджено наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 299, пункт 3 якого позивач просив визнати незаконним та скасувати, а також зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 зарахувати його на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 31 липня 2001 року зі складом сім`ї в чотири особи.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 08 квітня 2022 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області задовольнив позов ОСОБА_1 .

Суд визнав незаконним та скасував пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 299 «Про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей, що потребують поліпшення житлових умов».

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 зарахувати підполковника ОСОБА_1 на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 31 липня 2001 року зі складом сім`ї у кількості чотирьох осіб.

Суд першої інстанції дійшов висновків, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

ОСОБА_2 , вважаючи, що рішення суду порушує його права щодо черговості перебування на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у травні 2022 року звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 05 липня 2022 року Хмельницький апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Закриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції визначив, що ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права та обов`язки.

Апеляційний суд зробив висновок, що твердження заявника про те, що судовим рішенням про зарахування підполковника ОСОБА_1 на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 в загальній черзі з 31 липня 2001 року вирішено також питання про його майнові права на отримання в порядку черговості житла, оскільки його черга буде наступати після ОСОБА_1 , не стосується предмета спору та підстав позову. У мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду будь-яких висновків щодо прав та обов`язків ОСОБА_2 не міститься і таке питання суд першої інстанції не вирішував.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_2 03 серпня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року про закриття апеляційного провадження, ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Військова частина НОМЕР_1 05 серпня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження та узагальнений виклад доводів касаційної скарги ОСОБА_2 .

Заявник, наполягаючи на тому, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначив те, що:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, відповідно до яких спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду публічної служби, а тому такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами обставини, які суд вважає встановленими, а саме, що ОСОБА_1 був поставлений на облік для покращення житлових умов у Військовій частині НОМЕР_1 31 липня 2001 року;

- апеляційний суд не врахував, що ухвалене судом першої інстанції рішення суду змінює черговість заявника на отримання житла й у такий спосіб порушує його права та законні інтереси.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження та узагальнений виклад доводів касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 02 квітня 2018 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 368/561/19 та № 712/5476/19, від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15, стосовно тлумачення поняття «владні управлінські функції»;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 712/5476/19, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 14 липня 2022 року у справі № 359/10656/18, відповідно до яких спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду публічної служби, а тому такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів;

- суд апеляційної інстанції не застосував Правила обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, неправильно застосував абзац 4 пункту 11 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України від 03 лютого 1995 року № 20;

- справу розглянув неповноважний склад суду, що суперечить пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, просив залишити без змін оскаржувані судові рішення. Позивач зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи справу з 25 листопада 2021 року, 08 квітня 2022 року ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням правової позиції Верховного Суду України, чинної на той час.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 29 серпня 2022 року Верховний Суд відмовив у відкриттікасаційних проваджень за касаційними скаргами ОСОБА_2 та Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2022 року, відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 у частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

Ухвалою від 16 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року.

За правилами частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суд першої інстанції встановив, що згідно з відомостями про проходження військової служби підполковником ОСОБА_1 він набув статусу військовослужбовця з 21 липня 1997 року, має статус учасника бойових дій з 25 квітня 2017 року (посвідчення серії НОМЕР_3 ).

Протягом періоду з 30 червня 2001 року до 15 серпня 2003 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідно до довідок від 04 вересня 2003 року №№ 111 (оригінали яких оглянув суд у засіданні) ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року. Проживав у службовій квартирі, яку здав (повністю) квартирним органам Міністерства оборони України.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції зробив висновок, що ОСОБА_1 перебував у загальній черзі на отримання житла станом на 31 липня 2001 року та у черзі на отримання службового житла, яке йому й надавалося на період служби за місцем її несення у АДРЕСА_1, Військова частина НОМЕР_2 .

Надалі, згідно з відомостями про проходження військової служби підполковником ОСОБА_1 15 серпня 2003 року він продовжив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до протоколу житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 12 вересня 2005 року № 14 ОСОБА_1 зарахований на квартирний облік для отримання житла з 12 вересня 2005 року.

Згідно з протоколом житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 14 лютого 2007 року № 58 ОСОБА_1 поновлений у черзі осіб на покращення житлових умов з 31 липня 2001 року відповідно до довідки від 04 вересня 2003 року № 111.

За змістом витягу з протоколу № 38 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2017 року постановлено внести до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, майора ОСОБА_1 з 06 червня 2017 року як такого, що має статус учасника бойових дій.

Згідно із витягом з протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 9 комісія постановила таке рішення:

«Розглянувши лист начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 23 квітня 2021 року № 1752 у зв`язку з тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький не підтвердив факт надання довідки від 04 вересня 2003 року № 111 про перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року, внести зміни в облікову справу підполковника ОСОБА_1 та список військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в загальній черзі у військових частинах (установах) Славутського гарнізону, та вважати дату зарахування на квартирний облік у Військовій частині НОМЕР_1 з 12 вересня 2005 року».

Командир Військової частини НОМЕР_1 07 травня 2021 року видав наказ № 299, за пунктом 3 якого:

«Розглянувши лист начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 23 квітня 2021 року № 1752 у зв`язку з тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький не підтвердив факт надання довідки від 04 вересня 2003 року № 111 про перебування ОСОБА_1 на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року, житлова комісія Військової частини НОМЕР_1 постановила внести зміни в облікову справу підполковника ОСОБА_1 та список військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в загальній черзі у військових частинах (установах) Славутського гарнізону, та вважати дату зарахування на квартирний облік у Військовій частині НОМЕР_1 з 12 вересня 2005 року».

Підставою для видання наказу в цій його частині став лист начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 23 квітня 2021 року № 1752, згідно з яким Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький не підтвердив факт надання довідки від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_4 з 31 липня 2001 року.

Водночас відповідно до наданого позивачем листа начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький від 21 квітня 2021 року на лист начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький від 09 квітня 2021 року № 1573 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький надає підтвердження на довідку від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що ОСОБА_1 утриману службову квартиру здав повністю квартирним органам Міністерства оборони України. Довідка від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Кропивницький не надавалася.

Оскільки довідка від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року, проживає у службовій квартирі, видана за підписами командира Військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_3 та начальника Кіровоградської КЕЧ району майора ОСОБА_4, суд дійшов висновку, що довідка видана за підписом двох посадових осіб, зокрема командира військової частини НОМЕР_2 , за запитом на адресу якого було отримано відповідь від 29 жовтня 2020 року вих. № 4011 про те, що відомостей щодо перебування на квартирному обліку старшого лейтенанта ОСОБА_1 у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 31 липня 2001 року до 24 вересня 2003 року не залишилося. Всі документи знищені у встановленому порядку.

Оскільки достовірність видачі довідки від 04 вересня 2003 року № 111 про те, що ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку у Військовій частині НОМЕР_2 з 31 липня 2001 року, проживає у службовій квартирі, не спростовано посадовими особами обох установ, які її засвідчували своїми підписами, не визнана недійсною за розпорядчими чи судовими рішеннями, квартирно-експлуатаційна комісія та командир Військової частини НОМЕР_1 , зокрема, не мав законних підстав для ухвалення наказу та внесення змін в облікову справу підполковника ОСОБА_1 та список військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в загальній черзі у військових частинах (установах) Славутського гарнізону, та змінювати дату зарахування на квартирний облік на 12 вересня 2005 року.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

В оцінці доводів касаційних скарг Верховний Суд враховує, що рішення суду першої інстанції у касаційному порядку не переглядається, оскільки не переглянуте апеляційним судом, який закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення суду першої інстанції, дійшовши висновків, що рішенням суду першої інстанції не вирішено питання про його права та обов`язки. Власне, ця ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і є предметом касаційного перегляду Верховним Судом.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Статтею 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Зазначеною нормою права визначено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на такі дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Перелік підстав закриття апеляційного провадження визначений у статті 362 ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини першої наведеної статті суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження у справі, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердилися, апеляційне провадження підлягає закриттю.

У постанові від 13 травня 2020 року у справі № 715/564/17 (провадження № 61-917св18) Верховний Суд сформулював правовий висновок, що судове рішення потрібно вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цих осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, зробив правильний висновок про те, що належними та допустимими доказами не підтверджено порушення прав ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції.

Зазначений висновок апеляційного суду є правильним з огляду на таке.

Спірні правові відносини виникли з приводу зарахування позивача на квартирний облік при Військовій частині НОМЕР_1 у загальній черзі з 31 липня 2001 року зі складом сім`ї у кількості чотири особи, коли наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 07 травня 2021 року № 299 «Про зарахування військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов» позивач зарахований до черги з 12 вересня 2005 року.

Оскарживши рішення суду першої інстанції, ОСОБА_2 стверджував, що зміна черговості обліку ОСОБА_1 призвела також і до зміни його черговості на квартирному обліку, чим порушені його права.

Водночас потрібно враховувати, що, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не ухвалював рішення про зміну черговості на квартирному обліку ОСОБА_2 , таке питання не входило до предмета розгляду судом першої інстанції.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів лише встановлював, з якого моменту позивач має право на взяття його на квартирний облік та чи правильно визначив відповідач цей момент. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції зробив висновок про порушення відповідачем права позивача на взяття на квартирний облік з 31 липня 2001 року, при цьому не ухвалював рішення про зміну моменту, з якого ОСОБА_2 має право на взяття на квартирний облік, не змінював черговості обліку заявника. Та обставина, що внаслідок відновлення порушеного права позивача заявник змістився у черзі на квартирному обліку, не може бути безумовною та достатньою підставою для висновку, що рішення суду порушує права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки у такому рішенні суд не робив висновку щодо житлових прав заявника, заявник не є учасником правовідносин, які виникли між сторонами у справі, що переглядається. Суд першої інстанції не вирішував спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, у згаданому рішенні суду не міститься суджень та висновків про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі докази та надав їм оцінку, обґрунтував прийняття чи відхилення того чи іншого доказу, доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до непогодження з оскаржуваним судовим рішенням та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що перебуває за межами повноважень суду касаційної інстанції, встановлених у статті 400 ЦПК України.

Щодо доводів про наявність підстав для закриття провадження у справі

Щодо доводів касаційних скарг про те, що спір підлягав розгляду не у порядку цивільного, а адміністративного судочинства, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, потрібно враховувати, що рішення суду першої інстанції не переглядається в касаційному порядку, а у разі, якщо права та інтереси особи, яка не брала участі у справі, не порушені, то суд не надає оцінку рішенню суду першої інстанції на предмет законності та обґрунтованості, у тому числі щодо дотримання судом першої інстанції правил про підвідомчість спору, що обґрунтовано не зробив апеляційний суд у справі, що переглядається.

Військова частина НОМЕР_1 не скористалася своїм правом як учасник справи на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, не подала відповідну апеляційну скаргу, не обґрунтовувала її доводами про порушення правил про підвідомчість спору, а тому такі доводи касаційних скарг Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , враховуючи межі касаційного розгляду справи, визначені, у тому числі предметом касаційного оскарження, не підлягають оцінці та врахуванню Верховним Судом.

Верховний Суд наголошує на тому, що коли у касаційному порядку переглядається ухвала про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що рішення суду першої інстанції не стосується прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, тоді передусім суд має з`ясувати те, чи дійсно таке рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів такої особи, та виключно у тому разі, якщо суд встановить, що таке рішення стосується прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має надати оцінку іншим доводам щодо невідповідності рішення суду вимогам законності та обґрунтованості.

Оскільки Верховний Суд встановив, що апеляційний суд обґрунтовано закрив апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою особи - неучасника справи, не підлягають оцінці та врахуванню інші доводи касаційної скарги щодо суті спору, зокрема про недоведеність вимог та про порушення правил про підвідомчість спору.

Також, з огляду на межі касаційного розгляду справи, не підлягають оцінці доводи касаційних скарг про неправильне застосування апеляційним судом норм права - Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів Української РСР та Української республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470, неправильне застосування абзацу 4 пункту 11 Положення про порядок забезпечення житловою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 03 лютого 1995 року № 20.

В оцінці доводів касаційної скарги, що справу розглянув неповноважний склад суду, Верховний Суд врахував, що склад суду, який розглядає цивільну справу, є повноважним в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі.

У справі, що переглядається, заявник не довів, що склад апеляційного суду утворений з порушенням вимог закону або, що є обставини, які унеможливлюють участь судді у справі. Та обставина, що, за твердженням заявників, спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, не може бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою неповноваженої особи та направлення справи на новий апеляційний розгляд, оскільки наслідком розгляду справи з порушенням правил про підвідомчість спору є закриття провадження у справі, що відповідає правилам пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Як за касаційною скаргою ОСОБА_2 , так і за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Верховний Суд відкрив касаційне провадження лише в частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження у справі, а тому на предмет законності та обґрунтованості перевірялося лише це судове рішення у межах процесуальних питань, які вирішувалися апеляційним судом в оскаржуваній ухвалі, - чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не брала участі у справі.

Верховний Суд наголошує, що вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, у тому числі перевіряти дотримання судом правил про підвідомчість спору. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, питання про підвідомчість спору також не підлягає з`ясуванню апеляційним судом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 127/4368/18 (провадження № 61-1258св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 215/6648/15-ц

(провадження № 61-2519св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 318/3230/13-ц (провадження № 61-15711св19), від 03 березня 2021 року у справі № 333/537/13-ц (провадження № 61-17767св19) та від 07 квітня 2021 року у справі № 202/2158/16-ц (провадження

№ 61-22913св19).

Суд апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд апеляційної скарги ОСОБА_2 та на підставі досліджених доказів, наданих учасниками справи, дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції у справі, яка переглядається, не стосується прав та інтересів ОСОБА_2 .

Отже, Верховний Суд встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Інші доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, а суд касаційної інстанції, як зазначалося раніше, в силу вимог статті 400 ЦПК України не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

В іншій частині доводи касаційних скарг виходять за межі предмета касаційного оскарження - ухвали про закриття апеляційного провадження, а тому не можуть бути предметом оцінки Верховним Судом та не підлягають врахуванню під час прийняття постанови за результатами касаційного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Тож питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 та Військової частини НОМЕР_1 в частині оскарження ухвали Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак