Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 682/3355/19-ц
провадження № 61-7926св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у складі судді Зеленської В. І. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року
у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування запису про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок, визнання житлового будинку з господарськими будівлями спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності за кожним із співвласників
на 1/2 ідеальну частку житлового будинку з господарськими будівлями, визнання права власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель
і споруд.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 22 вересня 2007 року вона перебувала
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , мають двох дітей, які проживали з нею.
Позивач зазначала, що за рахунок спільних коштів та спільної праці
на земельній ділянці площею 0,17 га з кадастровим номером 6823987300:01:018:0009 розташованій по АДРЕСА_1 , яка у червні 2007 року набута у власність ОСОБА_2 у порядку безоплатної приватизації, вона разом із ОСОБА_2 в інтересах сім`ї розпочали будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
З моменту реєстрації шлюбу і до завершення будівництва вони проживали
у квартирі її батьків у м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області.
Будівництво спірного житлового будинку фактично закінчене у 2013 році, проте його не було введено в експлуатацію в установленому порядку.
У 2013 році позивач разом із ОСОБА_2 та їхніми спільними дітьми вселились і стали разом проживати у новозбудованому будинку
АДРЕСА_1 й використовувати його за цільовим призначенням. Ніяких заперечень щодо вселення молодої сім`ї у спірний будинок з боку
ОСОБА_3 не було, він ніколи не говорив, що будинок будується для нього.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 травня 2018 року шлюб між позивачем і ОСОБА_2 розірвано. Проте після розірвання шлюбу вона не з власної волі не проживала у зазначеному житловому будинку.
На думку ОСОБА_1 , з метою позбавлення її права на спірний житловий будинок, відповідачі 10 вересня 2018 року уклали фіктивний договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передав у користування батьку - ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва
і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цей договір укладений з метою оформлення останнім прав власності на будинок і приховання цього майна від поділу між подружжям.
Оскільки спірний житловий будинок побудований нею та ОСОБА_2
на земельній ділянці, належній на праві власності ОСОБА_2 , за спільні кошти подружжя у період шлюбу, тому, на думку ОСОБА_1 , він є спільним сумісним майном подружжя і вона має право на 1/2 ідеальну частку цього житлового будинку та господарських будівель.
Разом із цим, позивач посилалась на те, що у разі набуття права власності
на жилий будинок, будівлю або споруду, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Ураховуючи викладене та уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд:
скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
від 28 серпня 2019 року № 33070028 про проведену державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на житловий будинок
АДРЕСА_1 ;
визнати житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,
що розташований по АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;
в порядку поділу спільного майна визнати право власності за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальної частки за кожним житлового будинку
з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані
по АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку земельної ділянки загальною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована
по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6823987300:01:018:0009.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
від 28 серпня 2019 року № 33070028 про проведену державну реєстрацію прав власності ОСОБА_3 на житловий будинок,
АДРЕСА_1 .
Визнано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,
що розташований по АДРЕСА_1 , об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
У порядку поділу спільного сумісного майна визнано право власності
за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 ідеальну частку за кожним
на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами,
що розташовані по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки загальною площею 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована
по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6823987300:01:018:0009.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по 5 455,04 грн з кожного.
Вимоги про стягнення витрат на залучення свідків у розмірі 700,00 грн залишено без розгляду.
Скасовано заходи забезпечення позову у виді накладення арешту
та заборони на відчуження земельної ділянки площею 0,17 га, кадастровий номер 6823987300:01:018:0009, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності
ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 є завершеним будівництвом і не є об`єктом незавершеного будівництва. Цей житловий будинок є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і підлягає поділу між ними.
Разом із цим, суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 28 серпня 2019 року № 33070028 про проведену державну реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 на житловий будинок
АДРЕСА_1 , як такий, що вчинений на підставі фіктивного правочину
та спрямований на порушення прав та майнових інтересів позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року у частині скасування запису про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок і визнання житлового будинку з господарськими будівлями спільною сумісною власністю подружжя скасовано та в цій частині позовних вимог ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні цих позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що письмові докази
та показання свідків узгоджуються між собою та вказують про те,
що спірний будинок був збудований на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 , спільними зусиллями ОСОБА_5 та Житовозів, для сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у період їх шлюбу та вони протягом 2013- 2017 років відкрито володіли і користувалися цим будинком спільно. Будь-які інші угоди щодо спільної часткової або спільної сумісної власності на це будинковолодіння відсутні. Жодних претензій чи вимог щодо своїх прав на новозбудоване житло до розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 не заявляв.
Відсутні об`єктивні докази, що отриманий дохід ОСОБА_3 , перебуваючи на роботі за кордоном, використовував саме на будівництво спірного будинку.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що договір суперфіцію від 10 вересня 2018 року, укладений після порушення судом провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, є фіктивним, укладеним для виду, з метою оформлення прав власності на новозбудований будинок
на ОСОБА_3 , знаючи зазделегідь, що будинок все одно залишиться фактично у власності ОСОБА_2 , який там і досі проживає.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції частково погодився із висновком суду першої інстанції про те, що спірний житловий будинок є завершеним будівництвом і не є об`єктом незавершеного будівництва.
Суд апеляційної інстанції вважав, що задоволення позовних вимог у частині скасування запису про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок і визнання спірного житлового будинку з господарськими будівлями спільною сумісною власністю подружжя не призводить до ефективного захисту порушених прав позивача. Тому вважав, що рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року в частині скасування запису про державну реєстрацію прав власності на житловий будинок і визнання житлового будинку з господарськими будівлями спільною сумісною власністю подружжя слід скасувати та в цій частині вимог ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Додатковою постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О.,
Ярмолюка О. І. заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Проведено розподіл судових витрат, понесених сторонами у суді першої та апеляційної інстанції. Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 жовтня 2020 року змінено у частині стягнення судових витрат на сплату судового збору та витрат на відшкодування правової допомоги і стягнути
з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 576,30 грн витрат на сплату судового збору з кожного та по 4 458,33 грн витрат
на відшкодування правової допомоги з кожного, а разом по 5 034,63 грн
з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3
та ОСОБА_4 судові витрати за апеляційний розгляд у розмірі
по 2 413,80 грн кожному. У задоволенні заяви ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 про відшкодування витрат на надання правової допомоги
в суді апеляційної інстанції відмовлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у травні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права просять скасувати судові рішення судів першої
та апеляційної інстанцій й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня
2018 року у справі № 404/1515/16-ц та від 21 листопада 2018 року у справі
№ 372/504/17.
На думку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , відсутні належні та допустимі докази того, що будівництво спірного житлового будинку відбувалось у період шлюбу та за спільні сімейні кошти ОСОБА_2
та ОСОБА_1 . Заявляючи вимоги про право власності на об`єкт нерухомості, на який вже зареєстроване право власності за іншою особою, позивач не зазначає вартості будинковолодіння, скільки нею особисто чи разом з ОСОБА_2 вкладено грошових коштів і праці в це будівництво. Жодного доказу, який би стверджував би факт вкладення коштів подружжя
в будівництво спірного житлового будинку матеріали справи не містять.
Неможливо встановити яка частина будинку збудована за рахунок подружжя, а яка частина за рахунок батьків.
Висновки суду про те, що укладенням договору суперфіцію, поданням повідомлення та декларації ОСОБА_3 переслідував мету позбавити ОСОБА_1 права власності на житловий будинок є, на думку
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , нічим не обґрунтованим припущенням суду. Не можна позбавити особу того права, якого вона
не мала, оскільки ОСОБА_1 ніколи не мала права власності на об`єкт нерухомості.
На думку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , факт тимчасового проживання у спірному житловому будинку не дає підстав для визнання цього будинку їх спільною сумісною власністю.
ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вважають, що оскільки
на момент фактичного припинення шлюбних відносин, розірвання шлюбу споруда за адресою: АДРЕСА_1 не була зареєстрована як житловий будинок,
а вважалася будівельними матеріалами, вимога позивача про визнання будинку спільною власністю є безпідставною. Позивач може претендувати тільки на визнання за нею права на будматеріали при наявності для цього підстав, наявність яких сторона відповідача заперечує.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2021 року поновлено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня
2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року. Відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із Славутського міськрайонного суду Хмельницької області. Відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_2
та ОСОБА_4 рішення Славутського міськрайонного суду від 05 жовтня 2020 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 04 березня 2021 року відмовлено.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , на касаційну скаргу у якому зазначено,
що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 травня 2007 року ОСОБА_2 набув у власність земельну ділянку площею 0,17 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку від 31 травня 2007 року серія ЯЕ № 038262
(а. с. 15, т. 1).
22 вересня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя. Мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 16, 17, 204, т. 1).
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій сторони
у справі визнали та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_9 дали суду показання про те, що у серпні 2007 року на земельній ділянці площею 0,17 га, яка належала на праві власності ОСОБА_2 , у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області розпочалось будівництво житлового будинку,
а саме - спорудження фундаменту: викопування траншей, закладка плит тощо. Роботи проводились з участю батька ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . Інші будівельні роботи продовжились після весілля ОСОБА_2
та ОСОБА_1 , яке відбулось 22 вересня 2007 року.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_9 до весілля дочки ( ОСОБА_10 ) була домовленість з батьками зятя - ОСОБА_2 про будівництво житлового будинку, оскільки після одруження діти не матимуть самостійного житла. Він не мав достатньо коштів для придбання будівельних матеріалів, але
за фахом будівельник, тому домовились, що він будуватиме дім своїми силами, а інша сторона допоможе у придбанні будівельних матеріалів. При цьому, у ході будівництва він також допомагав у придбанні бетонних блоків, цегли. До кінця серпня 2007 року збудували спільно фундамент. Після весілля за подаровані молодим кошти та за кошти ОСОБА_3 купили цеглу і вивезли на ділянку.
26 лютого 2008 року він з сином - ОСОБА_11 розпочав будівництво стін.
До середини квітня 2008 року звів перший поверх; у травні 2008 року - перекрили перший поверх; до кінця червня 2008 року закінчив будівництво другого поверху. У будівництві допомагав ОСОБА_2 , оскільки усвідомлював, що будинок будується для його сім`ї. У вересні 2008 року ОСОБА_3 купив дерево на спорудження даху. У липні 2009 року він
із сином та Житовозом ОСОБА_2 звели дах. На початку серпня 2009 року покрив дах металочерепицею. У жовтні 2009 року він купив та встановив
у цьому будинку два пластикові вікна. У липні-серпні 2010 року придбав вогнетривку цеглу та сам зробив у будинку грубки.
Після цього, з 2010 року по червень 2013 року, у будинку проводились внутрішні роботи: поклав плитку на кухні і у ванній, поштукатурив, поклав підлогу на першому поверсі. У 2012 році, на його прохання, брат - ОСОБА_13 зробив водопровід, каналізацію, змонтував обладнання для теплопостачання і на Різдво 2013 року в будинку запустили опалення.
Матеріали на ці роботи купував ОСОБА_2 самостійно. За роботу йому ніхто не платив і не повинен був платити, оскільки будинок він будував для дочки та зятя. Протягом всього періоду будівництва ОСОБА_1
з ОСОБА_2 , а потім і з дітьми, проживали разом з ним, його дружиною та молодшим сином у його квартирі; дружина купувала продукти та готувала їсти, допомагала в утриманні і вихованні онуків, бо знали, що дітям треба допомогти. Протягом всього будівництва жодного разу ніхто не говорив,
що це будинок для ОСОБА_3 та його дружини. ОСОБА_1 мають свою квартиру в м. Нетішин, сину ОСОБА_14 вони теж допомогли будувати будинок у с. Кривин Славутського району Хмельницької області на сусідній земельній ділянці. У 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дітьми вселилися у новобудову, хоча внутрішні роботи на другому поверсі не були закінчені. Поступово всі разом закінчили другий поверх.
Не заперечував, що будівельними матеріалами і технікою будівництво забезпечував своїми коштами ОСОБА_3 . Проте, ніяких угод про набуття ОСОБА_3 права власності чи права користування будинком не було. Документів на будівництво не було, будівельний паспорт на забудову був
на ім`я попереднього землекористувача ОСОБА_15 .
Спір щодо будинку виник після розірвання шлюбу між ОСОБА_1
та ОСОБА_2 у 2018 році.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_13 у 2012 році на прохання брата - ОСОБА_9 , він змонтував систему газопостачання, водопостачання
та каналізації і систему опалення у будинку у с. Старий Кривин Славутського району. На той час вартість таких робіт становила близько 1 800 доларів США, але він всі роботи виконував безкоштовно, бо робив для племінниці. Матеріали для монтажних робіт купував ОСОБА_2 . Будинок був поштукатурений всередині, але підлоги ще не було. У 2013 році приїжджав на новосілля до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. У будинку жили лише ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх діти. ОСОБА_3 з дружиною ніколи в цей будинок
не вселялися.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_17 у 2016 році на прохання
ОСОБА_9 на власному автомобілі привозив із м. Острог у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області для його дочки і зятя цеглу на спорудження каміна, а із с. Білотин Ізяславського району Хмельницької області - дрова для грубок.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_18 у 2004 році перевозив для ОСОБА_9 у с. Головлі Славутського району Хмельницької області бетонні блоки. У 2007 - 2008 роках ОСОБА_9 розповідав, що дочка вийшла заміж, буде будуватись, то він віддасть на будівництво свої бетонні блоки.
У 2010 році ОСОБА_3 казав, що будує дім для сина і просив допомогти зробити покрівлю на будинку у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. Але дах не робили, бо поїхали разом на заробітки.
Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_11 - брат ОСОБА_1 у 2007 році його батьки та батьки ОСОБА_2 вирішили, що у зв`язку із одруженням ОСОБА_1 і ОСОБА_2 їм потрібно побудувати будинок. Його батько будівельник, тому виконував всі будівельні роботи: заливку фундаменту, зведення стін, зведення даху, штукатурку всередині, мурування грубок, облицювання плиткою в кухні, ванній кімнаті, укладку підлоги, оздоблення та інше. Він іноді допомагав як підсобний робітник, бо має спеціальність молодшого будівельника. Батько - ОСОБА_9 віддав на це будівництво бетонні блоки; заробіток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 теж ішов на будівництво. Вони жили всі разом
в одній квартирі, тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не витрачалися на продукти чи інші побутові речі. У 2012 році дядько ОСОБА_13 зробив водопровід
та каналізацію, провів опалення та підключив газового котла, а він допомагав копати траншеї, прокладати труби. У 2012 році зробили електропроводку. У 2013 році ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вселилися в будинок в с. Старий Кривин, хоча другий поверх ще не був закінчений. Ніхто і ніколи не говорив, що цей будинок для ОСОБА_3 , тим більше, що у нього є трикімнатна квартира у м. Нетішин Хмельницької області, де він проживав удвох
із дружиною, потреби в іншому житлі не мав.
Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_21 . ОСОБА_2 та
ОСОБА_1 після одруження стали проживати з батьками ОСОБА_1 у їхній квартирі у м. Нетішин. Загалом прожили там шість років. Для покращення житлових умов, одразу після весілля, Зощуки та ОСОБА_1 розпочали будувати хату для дітей у с. Старий Кривин. Весь заробіток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ішов на будівництво; ОСОБА_9 виконував всі будівельні роботи;
ОСОБА_11 теж постійно допомагав батьку на будівництві, оскільки будинок будувався для сестри. У 2013 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 переселилися у власний будинок. У листопаді 2014 року вона відвідувала ОСОБА_1 у зв`язку
із народженням дитини. ОСОБА_2 і ОСОБА_1 показували свій дім, розказували,
що зроблено, що потрібно доробити.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_24 . Зощуки та ОСОБА_1 спільно
з 2007 року будували будинок у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області для ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Він був на будівництві і допомагав як підсобний робітник разом із ОСОБА_2 . На сусідній ділянці будувався брат ОСОБА_2 ОСОБА_14 .
Відповідно до показань свідка ОСОБА_26 . ОСОБА_2 і ОСОБА_1 одружилися
у вересні 2007 року. Одразу після весілля ОСОБА_9 почав будувати дітям будинок у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. Діти протягом всього часу будівництва жили з ними у квартирі у м. Нетішин Хмельницької області. Весільні гроші та заробіток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 йшли
на будівництво, вони не платили за квартиру, за придбання продуктів; вона готувала обіди, утримувала і допомагала у вихованні дитини. Чоловік - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_11 та зять - ОСОБА_2 постійно були
на будівництві. Вона допомагала фарбувати стелю, до оздоблювальних робіт залучала свою подругу ОСОБА_27 2013 році ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з дитиною переселились у нову хату; ОСОБА_3 навіть допомагав їх перевозити
і ніколи не говорив, що будинок АДРЕСА_1 належить йому. ОСОБА_9 ніхто не оплачував за будівельні роботи, бо будинок будувався для дітей. ОСОБА_3 часто був на заробітках і давав кошти на будівництво,
а ОСОБА_9 вкладав свою працю. У 2017 році між ОСОБА_28 та ОСОБА_2 виник конфлікт та ОСОБА_1 з дітьми тимчасово поселилася у них у м. Нетішин Хмельницької області, а коли повернулася додому у с. Старий Кривин Хмельницької області, то у дверях були замінені замки і ОСОБА_2 її в будинок
не пустив.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_29 (дядько ОСОБА_1 )
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 будували для себе будинок у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області. Під час будівництва він іноді допомагав батьку ОСОБА_1 - ОСОБА_9 як підсобний робітник. Також на прохання ОСОБА_9 він давав ОСОБА_2 вогнетревку цеглу на камін, а ОСОБА_2 допомагав йому перекривати хліва.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_4 (мати ОСОБА_2 )
у 2006 році її син - ОСОБА_2 купив у ОСОБА_15 у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області земельну ділянку для будівництва житлового будинку. 22 вересня 2007 року ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_1 . Після їх одруження розпочали будівництво будинку у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області.
Ще до весілля ОСОБА_3 купив опалубки для заливки фундаменту
та руберойд. У 2008 році ОСОБА_3 купив доски на підлогу і дах; разом
їх очищали та корували. У 2008 році звели стіни, ОСОБА_3 зробив дах над гаражем, вона і ОСОБА_30 поштукатурили гараж і підвал. У 2010 році
ОСОБА_9 за допомогою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звели дах над будинком; вона з чоловіком завезли та розкидали шлак, землю і зробили заливку під підлогу; вона допомагала штукатурити стіни на першому поверсі, клеїти шпалери, а у 2014 році, вже після вселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2
в будинок, штукатурила стіни та клеїла шпалери на другому поверсі;
у 2015 році штукатурила будинок зовні. Сторонніх майстрів не наймали, ОСОБА_9 мурував, робив дах, зробив опалення.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_31 у липні 2007 року на сватанні ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ОСОБА_3. та ОСОБА_9 розповідали, що були
на будівництві будинку для молодшого сина - ОСОБА_14
у с. Старий Кривин Хмельницької області. ОСОБА_3 пропонував
ОСОБА_9 гроші за допомогу в будівництві, але останній відмовився.
На сватанні домовлялися про будівництво будинку для ОСОБА_2 . Коли побудували будинок для ОСОБА_2 , то вона допомагала ОСОБА_4 штукатурити гараж і підвал.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_34 у період 2008 - 2009 років ОСОБА_2 та його брат ОСОБА_14 замовляли у нього одні пластикові двері на квартиру та 19 пластикових вікон на два будинки у с. Старий Кривин Хмельницької області.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_35 він допомагав ОСОБА_3 мурувати перегородки у будинку в с. Старий Кривин Хмельницької області, утепляти стелю на першому і другому поверсі, робити огорожу.
ОСОБА_3 напевне будував житловий будинок для себе, бо платив
за будівельні матеріали. Чому у новозбудований будинок вселився
ОСОБА_2 з дружиною, не знає.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_36 у 2007 році ОСОБА_2
та ОСОБА_3 просили дозволу зберігати у його підсобних приміщеннях інструменти та цемент, оскільки вони поруч будували будинок. Вважав,
що будинок ОСОБА_1 будують для дітей - ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Після завершення будівництва, у будинок вселилися ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Поруч побудувався ОСОБА_14 .
Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_37 влітку 2009 року на прохання ОСОБА_3 допомагав робити дах на новобудові у с. Старий Кривин Хмельницької області. Процесом керував ОСОБА_9 , як фахівець.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_39 у 2007 році надавав ОСОБА_3 послуги з перевезення будівельних матеріалів на будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 будував хату дітям. Поруч будувався будинок для ОСОБА_14 , якому він теж перевозив будівельні матеріали.
У будинку АДРЕСА_1 жили ОСОБА_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а зараз - ОСОБА_2 сам.
Згідно із показаннями свідка ОСОБА_14 він проживав з батьками
та братом ОСОБА_2 у квартирі у м. Нетішин Хмельницької області. У 2006 році одружився, купив земельну ділянку у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області для будівництва житлового будинку. Потім вирішили купити ще одну земельну ділянку ОСОБА_2 для будівництва по сусідству. Навесні 2007 року отримали з ОСОБА_2 Державні акти на земельні ділянки та купили будівельні блоки на обидва будинки. Влітку 2007 року зробили фундамент по АДРЕСА_1 , у лютому-березні 2008 року звели перший поверх, до кінця року зробили другий поверх. У червні 2009 року будинок накрили. У 2013 році ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_28 вселилися у цей будинок і проживали там разом до 2017 року. Будівництво вели ОСОБА_5 і ОСОБА_1 разом. Протягом останніх шести місяців у цьому будинку живе ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
З 26 вересня 2007 року ОСОБА_1 працювала вихователем у дошкільному навчальному закладі № 7 (ясла-садок) м. Нетішин Хмельницької області; отримувала допомогу при народженні дитини (а. с. 53, 75, т. 1).
Згідно із довідкою Хмельницької атомної електростанції відокремленого підрозділу державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» від 10 липня
2018 року ОСОБА_2 працював на Хмельницькій атомній електростанції та з січня 2007 року по 31 грудня 2012 року отримав 312 359,52 грн заробітної плати (а. с. 151, т. 1).
Відповідно до довідки публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-імпортний банк України» від 06 липня 2018 року 25 червня
2007 року на ім`я ОСОБА_2 було відкрито депозитний рахунок на суму 8 000,00 доларів США, який закритий достроково 07 серпня 2007 року
та депозитний рахунок на суму 5 000,00 доларів США, відкритий 07 серпня 2007 року, достроково закритий 28 лютого 2008 року (а. с. 151, т. 1).
ОСОБА_3 з 2005 року перебував у трудових відносинах із закритим акціонерним товариством «Институт «Оргэнергострой» рф» та отримував там заробітну плату; за трудовим договором з АО SERFI у 2009 році виконував роботи на об`єктах в Алжирі; перебував у трудових відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю БалтМорСтрой з квітня 2008 року по березень 2009 року, з червня по липень 2011 року та з серпня 2012 року по 27 червня 2013 року і отримував дохід у виді заробітної плати (а. с. 130-137).
Відсутні належні та допустимі докази того, що отриманий дохід ОСОБА_3 використовував саме на будівництво будинку
АДРЕСА_1 .
Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_14 його батько йому теж допомагав будувати будинок у с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області.
Будівництво житлового будинку здійснювалось сторонами без отримання дозвільних документів, зокрема, без дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, що посвідчує право забудовника (замовника)
та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера
на проведення земельних робіт, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів.
Будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, паспорт на забудову земельної ділянки, рішення виконкому Славутської міської ради народних депутатів Хмельницької області про дозвіл на будівництво індивідуального житлового будинку у
АДРЕСА_2 ) у 1993 році були видані попередньому
землекористувачу - ОСОБА_15 . На ім`я ОСОБА_15 також був виданий акт відведення у натурі земельної ділянки індивідуального забудовника, схема відведення земельної ділянки для забудови, проект забудови земельної ділянки, виданий дозвіл на будівництво господарських будівель (а. с. 145, 148-150, т. 1).
Згідно із довідкою Старокривинської сільської ради Славутського району Хмельницької області від 07 травня 2007 року № 184 ОСОБА_2 дійсно
на території Старокривинської сільської ради Хмельницької області має
у користуванні земельну ділянку 0,17 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. До цього земельна ділянка знаходилась у користуванні ОСОБА_15 з 1993 року (а. с. 152, т. 1).
Рішенням Старокривинської сільської ради Славутського району Хмельницької області від 28 січня 2011 року № 11 задоволено заяву ОСОБА_2 та присвоєно будинковолодінню ОСОБА_2 поштової адреси: будинок АДРЕСА_1 (а. с. 18, т. 1).
18 березня 2011 Славутським РЕМ погоджено та затверджено робочий проект електропостачання нового житлового будинку абонента
ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , у якому власником житлового будинку вказаний ОСОБА_2 (а. с. 19-32, т. 1).
Згідно із актом допуску на підключення до електричної мережі електроустановки (для населення) від 15 лютого 2012 року, складеним спеціалістами Славутського РЕМ електроустановка за адресою:
АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 (а. с. 33, т. 1).
Відповідно до акта від 15 лютого 2012 року № 7/192 про збереження пломб, встановлених на електролічильнику, працівниками Славутського РЕМ було встановлено пломби на електролічильник по
АДРЕСА_1 , споживачем якого є ОСОБА_2 (а. с. 34, т. 1).
Згідно із договором про користування електричною енергією від 15 лютого 2012 року № 2001059 Славутський РЕМ, як електропостачальник, взяв
на себе зобов`язання надійно постачати споживачеві ОСОБА_2 електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 . Договір укладено на три роки
(а. с. 35, 36, т. 1).
Робочий проект газифікації від 10 травня 2012 року на житловий будинок
АДРЕСА_1 та технічні умови на підключення до газових мереж складені на замовлення споживача ОСОБА_2 (а. с. 37-42, т. 1).
12 березня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Хмельницькгаз» в особі Славутської філії та власником приватного
будинку - ОСОБА_2 укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання № 39/297, відповідно до умов якого послуги
з газопостачання надаються за адресою: будинок
АДРЕСА_1
(а. с. 43, 44, т. 1).
Розрахунки по споживанню електроенергії за адресою: будинок
АДРЕСА_1 , здійснювались на ім`я споживача - ОСОБА_2 , який користувався електроенергією за вказаною адресою та здійснював оплату за її використання у період з 2015 року по 2017 рік включно (а. с. 45, 46, т. 1).
Згідно із довідкою від 27 травня 2019 року № 451, виданою виконавчим комітетом Старокривинської сільської ради Хмельницької області,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також її діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дійсно проживали без реєстрації з червня 2013 року
по вересень 2017 року у житловому будинку
АДРЕСА_1 . Цей житловий будинок в експлуатацію не введений (а. с. 74, т. 1).
Згідно із актом обстеження умов проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_43 від 17 жовтня 2018 року предметом обстеження
є житловий будинок АДРЕСА_1 . В будинку для проживання придатний перший поверх, є гаряче та холодне водопостачання, індивідуальне опалення, облаштовано та вмебльовано дві жилі кімнати, кухня, коридор, роздільний санвузол, ванна кімната, туалет, гардеробна.
У жилих кімнатах наявні двоспальне ліжко, диван, м`яке крісло; є місце для підготовки дітьми домашніх завдань, ігор, проведення дозвілля; обладнаний спортивний куточок. У помешканні є побутова техніка, наявний дитячий одяг, продукти харчування (а. с. 65, т. 1).
07 травня 2018 року ОСОБА_1 зверталася до Славутського міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_2 про визнання прав забудовника на 1/2 частину новоствореного майна - житлового будинку, АДРЕСА_1 . Провадження у справі було закрите за відмовою від позову, що стверджується ухвалою суду
від 28 грудня 2018 року (а. с. 66, т. 1).
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 25 травня 2018 року у справі № 679/169/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Між сторонами виник спір щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя (а. с. 54, т. 1).
10 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію), відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав
у користування ОСОБА_3 на 15 років земельну ділянку площею 0,17 га по АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а. с. 59, т. 1).
08 жовтня 2018 року ОСОБА_3 виготовив на своє ім`я на підставі договору суперфіцію будівельний паспорт на об`єкт нового будівництва - житлового будинку, АДРЕСА_1 (а. с. 61, т. 1).
У листопаді 2018 року ОСОБА_3 подав у Держаржбудінспекцію повідомлення про початок будівельних робіт (а. с. 63, т. 1).
У березні 2019 року ОСОБА_3 подав декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, на підставі якої 28 серпня 2019 року зареєстрував
у Державному реєстрі право власності на житловий будинок,
АДРЕСА_1 та виготовив технічний паспорт на житловий будинок
(а. с. 64, 79, 106-113, т. 1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено,
що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно
до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 368 ЦК України встановлено, що спільна власність двох і більше осіб без визначення часток кожного з них у праві є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше
не встановлено законом. Майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше
не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
За нормами статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи,
що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі статтею 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України,
що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний, його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином, а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування
і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня
1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків
чи інших зборів або штрафів.
За статтею 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна,
що належить їм на праві спільної сумісної власності.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше
не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга
Статтею 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини
та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна,
що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників
є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно із статтею 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що спірний житловий будинок є завершеним будівництвом
і не є об`єктом незавершеного будівництва, оскільки батько відповідача
28 серпня 2019 року на підставі декларації про готовність об`єкта
до експлуатації зареєстрував у Державному реєстрі право власності на цей житловий будинок та виготовив технічний паспорт на нього.
Встановивши відсутність належних та допустимих доказів того,
що отриманий дохід ОСОБА_3 , перебуваючи на роботі за кордоном, використовував саме на будівництво спірного житлового будинку
та ураховуючи те, що жодних претензій чи вимог щодо своїх прав
на новозбудоване житло до розірвання шлюбу між ОСОБА_2
та ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 не заявляв, суд першої інстанції,
з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірний житловий будинок був збудований на земельній ділянці, належній ОСОБА_2 , спільними зусиллями ОСОБА_5 та Житовозів, для сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_1
у період їх шлюбу та вони протягом 2013-2017 років відкрито володіли
і користувалися цим будинком спільно, у зв`язку із цим цей будинок
та земельна ділянка, визначена для його обслуговування, підлягають поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 як спільне сумісне майно, з визнанням за кожним з них права на 1/2 ідеальну частку спірного будинку та земельної ділянки.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального
й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених
у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі
№ 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц
та від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, на які заявники посилаються у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки суду
не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги про те, що спірний житловий будинок збудований ОСОБА_3 за рахунок своїх коштів, у зв`язку із цим є його власністю,
є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не містять належних
та допустимих доказів на підтвердження цих доводів ОСОБА_3 . Разом із цим докази, надані сторонами, підтверджують показання свідків про будівництво спірного житлового будинку для сім`ї ОСОБА_2
та ОСОБА_1 .
Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою
до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень
статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі
№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 400 409 410 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду
від 04 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович